Етапи розвитку комунікації

Модель знака

Модель Ю.Лотмана

Ю.Лотман звернув увагу на такі особливості і неповноту моделей комунікації:

· моделі не враховують той факт, що комунікація зорієнтована щонайменше на дві мови (зображальну та словесну)

· модель Р.Якобсона не моделює нові якості, які створюються (або втрачаються) в процесі комунікації

· модель Р.Якобсона підміняє поняття «мова» «кодом» (хоча код не зберігає власної історії, як мова; наприклад, в слові graphic в англійському правописі залишається історичний зв’язок з латиною, оскільки сполучення ph не замінюється літерою f відповідно до вимови)

Запропонована Ю.Лотманом модель комунікації має такий вигляд:

Адресант	Мова1	Текст	Мова3	Адресат
Мова2	Мова4

Ця модель підкреслює, що при перекладі (не лише з однієї мови на іншу, а також в широкому розумінні цього терміну – при переході до нових жанрів) створюються нові повідомлення (наприклад, при екранізації творів, постановці балетних вистав тощо).

Ф. де Соссюр першим звернув увагу на знакову сутність мови. Він започаткував нову науку - семіотику, науку про знакові системи.

Знак – це об’єднання в одній одиниці елементів змісту та форми.

Знак (за Соссюром) має дві основні риси:

1 - зв’язок між формою і змістом має умовний характер, тобто прийнятий в тому чи іншому суспільстві

2 - форма знаку будується лінійно, тобто це послідовність звуків/букв, слів тощо.

Знаки за Ч.Пірсом поділяються на «ікони», «індекси» та «символи».

«Ікони» характеризуються певною схожістю з об’єктом (наприклад, малюнок). Знаки-індекси фактично суміжні об’єкту (знак диму над лісом як знак вогнища). Знак-символ не має ніякого зв’язку з об’єктом, але закріплений у свідомості суспільства.

За допомогою моделей комунікації дослідники різних часів намагалися проаналізувати особливості процесу комунікації, отримати інструмент для прогнозуванні мовних процесів. Але процес комунікації виявився настільки різнобічним й багатогранним, що жодна з запропонованих моделей не описує всіх його сторін та особливостей. Поява і швидке розповсюдження нових засобів та форм передачі інформації дозволяє очікувати на нові моделі комунікації, як врахують нові властивості та особливості комунікації міжнародного суспільства.

Виділяють такі етапи у розвитку комунікації (Дж.Гербнер):

1 - доіндустріальний («обличчям до обличчя»);

2 - друкований (створений першою індустріальною революцією і характеризується появою масової аудиторії);

3 - телевізійний (з’явився завдяки другій індустріальній революції).

Комунікація є об’єктом вивчення різних суспільних та гуманітарних наук, для яких залишаються спільними такі підходи:

ü загальнотеоретичний (теорія комунікації, теорія аргументації, теорія масової комунікації, семіотика, теорія міжнародних комунікацій) - формулює закони людської комунікації, описує формальні процедури звичайного спілкування і спілкування з масовою аудиторією, формалізує знакові аспекти комунікації, формулює закони міжкультурної і міжрегіональної комунікації;

ü традиційний (герменевтика, гомілетика, риторика, філософія і логіка, теорія аргументації) - формулює теоретичні засади того, як саме відбувається диспут, які аргументи є коректними, якими є різновиди аргументів, які можуть припускатися мовні помилки (мовцями при цьому є звичайні люди за звичайних обставин);

ü прикладний (психоаналіз, ділова комунікація, теорія перформансу, теорія інформації, теорія комунікативних обмінів) - формалізує методики дослідження свідомої і підсвідомої мотивації поведінки, створює технології ділового спілкування, алгоритмізує процеси формалізації в різних галузях, досліджує різні типи комунікації;

ü філологічний (лінгвістика, семантика, соціолінгвістика, психолінгвістика, паралінгвістика) - вивчає форми комунікації, значення мовних одиниць, співвідношення соціальних і мовних структур, досліджує еквіваленти мовних процесів у психіці і процеси, які супроводжують мовну комунікацію;

ü психологічний і соціологічний: досліджує відповідні – психологічні та соціологічні - аспекти комунікації, їхні закономірності.

Кожна з наукових галузей використовує певні методи комунікативного аналізу:

· семіотичний

· контент-аналіз

· прагматичний

· структурний

· пропагандистський

· мотиваційний

· аналіз політичних текстів

Семіотичний аналіз полягає у дослідженні умовного зв’язку мови та змісту.

Наприклад, історичні умови подання публічної інформації на металі, дереві або глині (форма) накладали жорсткі обмеження на її загальний обсяг, що, в свою чергу, вимагало стисло висловлюватися на певну тему, і тому шліфувалися афористичні прийоми, і форма значно впливала на зміст інформації:

форма		стислість		зміст
метал дерево глина			афористичність влучність

Дата добавления: 2014-12-10