Зовнішнє вухо

АНАТОМІЯ ВУХА

План.

Тема: Захворювання зовнішнього вуха.

Лекція №6.

FTP

FTP (File Transfer Protocol - протокол передачи файлов) – это служба Интернет, реализующая протокол передачи файлов. Программы FTP-клиентыпозволяют пользователю передавать файлы между двумя компьютерами, связанными между собой локальной или глобальной сетью. При этом компьютерные платформы могут быть различных типов. Протокол FTP оптимизирован именно для передачи файлов. В этом заключаются главные особенности FTP в сети.

Для получения файлов по протоколу FTP можно использовать универсальный браузер (например, Microsoft Internet Explorer или Netscape Navigator) или специальную программу (например, Cute FTP).

Практически всегда с операционной системой поставляются стандартные программы, работающие по протоколу FTP. Их исходное предназначение - передача файлов между разными компьютерами, работающими в сетях TCP/IP: на одном из компьютеров работает программа-сервер, на втором пользователь запускает программу-клиент, которая соединяется с сервером и передает или получает по протоколу FTP файлы. Пользователь зарегистрирован на обоих компьютерах и соединяется с сервером под своим именем (login) и со своим паролем (password).

Часто сервер FTP настраивают таким образом, что соединиться с ним можно будет не только под своим именем, но и под условным именем anonymous - анонимный пользователь, в качестве пароля используя адрес электронной почты. В этом случае становится доступна не вся файловая система компьютера, а некоторый набор файлов на сервере, которые составляют содержимое сервера Anonymous FTP - общедоступного файлового архива. На таких серверах сегодня доступно огромное количество различной документации и программного обеспечения.

1. Клінічна анатомія й фізіологія вуха.

2. Незапальні захворювання зовнішнього вуха.

3. Запальні захворювання зовнішнього вуха.

Вухо складається із трьох відділів: зовнішнього, середнього й внутрішнього (мал. 59). У внутрішнім вусі розташовані рецептори слухового й вестибулярного аналізаторів.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини й зовнішнього слухового проходу.

Вушна раковина (мал. 60) складається із хрящового кістяка, покритого шкірою, і за своєю формою нагадує раковину; задня поверхня раковини рівномірно опукла, гладка, передня ввігнута, покрита напівмісячними складками й поглибленнями, що утворяться між ними. Зовнішній вільний край вушної раковини зветься завитка; донизу раковина поступово переходить у вушну мочку, що позбавлена хряща й містить сильно розвинену подкожножирову клітковину з невеликою кількістю посудин і нервів. Виступаюче попереду піднесення вушної раковини, що прикриває отвір зовнішнього слухового проходу, називається козелок. Проти козелка розташовується - противокозелок.

Зовнішній слухової прохід починається воронкоподібним поглибленням на зовнішній поверхні вушної раковини і являє собою канал, що направляється горизонтально кнутри й трохи кпереди, довжина якого від верхівки козелка до краю барабанної перетинки в середньому становить 3,5 див. Наприкінці цього каналу розташовується барабанна перетинка, що відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Зовнішня третина слухового проходу утворена хрящем і перетинчастою тканиною, внутрішні дві третини — кістковою частиною скроневої кістки_;

Рис. 60. Вушна раковина.

1 — козелок; 2 — мочка; 3 — завиток;

4 – поглиблення раковини.

Хрящовий і кістковий відділи проходу в місці з'єднання утворять тупий кут, відкритий кпереди й донизу. Тому при огляді барабанної перетинки, щоб випрямити слухової прохід, необхідно відтягати вушну раковину кзади й догори.

Просвіт зовнішнього слухового проходу має форму овалу з поздовжнім діаметром 1 див. Ширина його індивідуально різна, а також залежить від віку. Самою вузькою частиною є перешийок - місце переходу хрящової частини в кісткову; тут в області перешийка найчастіше застряють сторонні предмети. Стінки слухового проходу покриті шкірою, що у кістковій частині поступово истончается, губить підшкірну клітковину й щільно зростається з окістям. Шкірний покрив хрящової частини багатий волоссями, сальними залозами, а також сірчаними залозами, які виділяють вушну сірку; у шкірі кісткового відділу немає ні волосся, ні залоз. Верхня стінка зовнішнього слухового проходу в кістковому відділі граничить із середньою черепною ямкою; задня стінка утворена передньою стінкою сосцевидного відростка; передня стінка граничить із суглобом нижньої щелепи, нижня граничить із привушною залозою. Зовнішня третина передне-нижней стінки утворена хрящем, у якому перебувають 2-5 вирізок (санториниеви щілини), закритих сполучною тканиною. Через ці щілини при нагноєнні привушної залози може прориватися гній. Передня стінка граничить із суглобною голівкою нижньої щелепи, тому запальний процес на передній стінці зовнішнього слухового проходу супроводжується болем при жуванні й розкритті рота. Травма нижньої щелепи, падіння або удар по підборіддю (знизу нагору) можуть викликати перелом передньої стінки слухового проходу з відтискуванням суглобної голівки нижньої щелепи кзади й догори.

У немовлят немає кісткового слухового проходу й сосцевидного відростка й замість кісткового слухового проходу є лише кісткове кільце. По внутрішньому краї кісткового кільця проходить кістковий жолобок, у який вставлена барабанна перетинка. У верхніх відділах, позбавлених кісткового кільця, барабанна перетинка безпосередньо прикріплюється до нижнього краю луски скроневої кістки. До кінця 3-го року життя зовнішній слухової прохід формується повністю. Кровопостачання зовнішнього вуха здійснюється за рахунок галузей зовнішньої сонної й верхнечелюстної артерій. Рухова іннервація зовнішнього вуха здійснюється гілочками лицьового нерва, чутлива - галузями тройничного й блукаючого нервів. Галузі останнього легко піддаються подразненню при протиранні зовнішнього слухового проходу або введення в нього лійки; при цьому з'являється рефлекторний камшель. Відтік лімфи зі стінок слухового проходу спрямований до найближчих лімфатичних вузлів, що розташовується кпереди й донизу від вушної раковини, на сосцевидном відростку. Запальні процеси в зовнішньому слуховому проході нерідко супроводжуються збільшенням і хворобливістю цих лімфатичних вузлів.

Дата добавления: 2014-12-10