Захворювання зовнішнього вуха

Отоскопия

Отоскопию производят двумя глазами, причем левым глазом через отверстие в рефлекторе. Свет должен находится справа от больного, так же и при исследовании других ЛОР органов. Предел введением ушной воронки следует осмотреть вход в наружный слуховой проход и определить, ширину.

Ушную воронку удерживают за расширенную часть большим и указательным пальцам и Осторожно, легкими вращательными движениями ее вводят в слуховой проход на глубину 1-1,25 см, по возможности не касаясь костной части. Одновременно с этим для выпрямления слухового прохода оттягивают ушную раковину кверху и кзади, а у маленьких детей - книзу и кзади. При наличии припухании, трещин, экземы воронку надо вводить особенно осторожно. чтобы не причинить боли. При исследовании слухового прохода особое внимание уделяют задне-верхней стеке, где могут обнаруживаться утолщения и даже значительные свисание книзу и кпереди.

Для удобства описание изменении на барабанной перепонки последнюю делят па четыре квадранта. Барабанная перепонка тесно связанна с барабанной полостью, поэтому она отражает состояние среднего уха при его заболеваниях. Так, изменение цвета- краснота барабанной перепонки указывает на воспаление среднего уха. Изменение в расположении опознавательных пунктов, особенно светового конуса, наблюдается при вытяжении барабанной перепонки в следствии хронических заболевании среднего уха.

Подвижность барабанной перепонки определяется пневматической воронкой. Эта воронка у своего расширенного конца геометрически закрыта лупой, а сбоку имеет отвод для соединения с резиновым баллоном. Введя такую воронку плотно в слуховой проход и сгущая и разрежая в помощью резинового баллона, можно вызвать колебания барабанной перепонки и наблюдать за ним через лупу.

При отоскопии исследования начинают со здорового уха для сравнения со здоровым.

Опіки зовнішнього вуха – майже завжди сполучаються з опіками особи, голови, шиї. При опіку, як і при відмороженні, розрізняють 4 ступеня.

Для опіку характерні наступні ступені:

I - еритема

II - набряклість і утворення міхурів

III - поверхневий некроз шкіри

IV - глибокий некроз, обвуглювання

Відмороження – I – припухлість і ціаноз шкіри

II - утворення міхурів

III - некроз шкіри й підшкірної клітковини

IV - некроз хряща

Перша допомога при термічних опіках шкіри вушної раковини й н.с. п. проводиться за правилами загальної хірургії. Призначають знеболюючу терапію – ін'єкції морфіну омнопона. Уражені ділянки шкіри обробляють 2 % р-ром КМ₄ПРО₄ послу розкриття міхурів використають 10 – 40 % р-р ляпісу для припікання грануляція.

При некрозі поряд з видаленням некротичних тканин застосовують різні антисептичні мазі й кортикостероидни препарати. Для попередження можливої атрезії або сушінні н.с.п. у перші дні вводять марлеві тампони просочені 1% синтомицинової емульсією пізніше вставляють гумову трубочку для оформлення просвіту.

Відмороження – зігрівання її теплої H₂O (37⁰) обережним обтиранням спиртом. Якщо є міхури їх розкривають і накладають марлеву пов'язку з а/б.

При некрозі видаляють омертвілі тканини, накладають серветки, просочені бальзамом Шостаковського, призначають с/а, а/б.

При всіх ступенях відмороження показане фізіолікування УФО, УВЧ.

Нерідко після відмороження вушна раковина здобуває підвищену чутливість до впливу низьких і високих t.

Шкіра вушної раков. здобуває червоне або синюшне фарбування, як наслідок розвитку тромбозу вен і стійкого порушення кровообігу.

Дата добавления: 2014-12-10