Тема 2. Культурна політика радянської влади у 1920 – 1930 РР. – 2 год

1. Ленінська теорія культурної революції.

2. Культурна політика Радянської влади у 1920-30 рр.

3. Реалізм та соцреалізм в українському живопису.

4. Джерела українського авангардного мистецтва 20-30-х рр. ХХ ст.

5. Наслідки ідеологічного впливу на культуру України.

Література:

1. Білецький П. У контексті світового авангарду // Всесвіт. – 1990. – №7.

2. Малевич К. Розділи з автобіографії художника // Хроніка 2000. – 1993. – №3-4.

3. Реалізм та соцреалізм в українському живопису радянського часу: Історія, колекція, експеримент. – К.: «LK Maker», 1998.

4. Стебельський Б. Біля джерел українського авангардного мистецтва 20-30-х рр. ХХ. ст. // Народна творчість та етнографія. – 1998. – №1.

5. Шпандрій М. Модернізм, авангард і естетика М.Бойчука // Сучасність. – 1995. – №9.

Конспект лекції:

Ленінська теорія культурної революції включала питання про формування народної інтелігенції з робітників і селянської бідноти. Важливе місце в теорії культурної революції відводилося питанню про керівну ролькомуністичної партії, будівництво пролетарської культури. Рисою соціалістичної культури було названо її інтернаціональний характер. З 1921 р. формуються принципи і завдання культурній революції. Як складова цієї революції – боротьба з неписемністю.

Характерна риса розвитку мистецтва у 20-і рр. – авторське розуміння «пролетарської культури». В Україні існувало три осередки культурного життя:

– Асоціація революційного мистецтва України, створена у 1925 р. Головний склад: прибічники монументаліста М.Бойчука.

– Об’єднання сучасних митців України, створено у 1927 р. Склад: митці-формалісти – В.Пальмов, Л.Крамаренко, А.Таран.

– Асоціація художників Червоної України. Склад: митці-реалісти, натуралісти, прихильники академізму – Г.Світлицький, К.Трохименко, І.Шульга.

І925 – 1934 формуються ідейно-естетичні принципи соціалістичного реалізму(«зображеннi дiйсностi в її революцiйному розвитку», тобто не такою, як вона є, але – такою, якою вона «повинна бути» з комунiстичної точки зору. В соціалістичному суспільстві комуністичний світогляд, а з ним соціалістичний реалізм, уважав культурні традиції буржуазними, а тому вже минулими).

Стратегічною метою радянської влади були побудова ідеологічно єдиного суспільства і створення нової «пролетарської» культури.

Наслідки ідеологізації мистецтва:

– Мистецькi твори, не за принципами соціалістичного реалізму не мали шансiв потрапити до «споживача», у гiршому випадку – означали судовий вирок авторовi. З другої половини 20-х – на поч. 30-х рр. починаються гоніння на представників авангардного мистецтва. Так, в 1930 р. професори-авангардисти Київського художнього інституту К.Малевич, В.Єрмілов, О.Богомазов були звільнені з цього учбового закладу.

– Патерналiстська полiтика. Брак конкуренцiї в мистецькому середовищі призвів до одноманітності.

Релігійно-церковні процеси періоду радянського тоталітаризму засвідчують, що більшовицький уряд щодо українських церков як православної, так і інших застосовував імперську тактику царської Росії. 1920-1930 рр. частина Православної церкви українізується, виборює автокефалію, що й лякає Москву. Українська автокефальна православна церква була скасована в 1930 р. Майже до мінімуму звужується вплив будь-якої релігії у сфері духовного, культурного життя, етико-моральних відносин у суспільстві, сім’ї. Таке ж гоніння спіткало й римсько-католицьку церкву в Україні: напередодні Другої світової війни залишався діючим лише один на всю Україну костел в Одесі. Жорстоко переслідуються протестантські конфесії: баптисти, адвентисти, п’ятидесятники, Свідки Єгови.

Таким чином, в СРСР створювалася досить потужна iнфраструктура культури, яка, одначе, обслуговувала не стiльки культурнi потреби народу, скiльки iдеологiчнi потреби влади.

Дата добавления: 2014-12-16