Осудження брестської церковної унії

ДЖЕРЕЛА

ПІЛЬГИ ТАТАРСЬКИХ ХАНІВ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ (1313 р.)

Ярлыки, сиречь жалованныя грамоти, иже давали первые Цари Ординские, й сущий по них вси святейшим преосвященним Митрополитом Киевским й всея Руссии, легость церковним домом й людям православним.

В лето 6721 (1313) поиде во Орду Петр Митрополит Киевский й всея России, вкупе с Великим Князем Михайлом Ярославичем Тферским, обиды ради церковних от лукавых человек судов й управлений, й пошлин, й уроков н даней имений й стяжаний людей всего причта церковнаго, й о всех десятинах Митрополичьих. Да й того ради, чтоб наперед быти у Царя Немецких послов, й Бискупа Матфея Папы Римскаго; да й того ради понеже тогда во Орде царь Батый умер, а новый царь Язбяк сел на царство, й вся обновишася от многих царств, й от многих великих княжений, й от многих стран вси приходили в Орду к Царем й ярлыки имали, кождо на своє имя. Й вси великие Князи Русские й Митрополиты, й Епископы Русские, ярлыки имали, каждый на свое имя. Но милостию божию, Петр Митрополит во Орде у царя был в велицей чести, й отпущен был от царя в борзе со многою честию й управою, й с ярлыки й с дефтери; й прийде в свою Митрополию на Русь, й вси православные христиане сретоша его со многою радостию.

Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К., 2000. – С.105-106.

НА ПРАВОСЛАВНОМУ СОБОРІ (1596 р.)

Тому що до інших виступів той апостат[‡] митрополит київський, галицький і всієї Русі на ім’я Михайло, з епіскопами своїми, які його злому умислові помічені були, як Іпатій володимирський, Кирило луцький, Герман полоцький, Денис холмський, Іона пінський, нарешті, і того не хотіли вчинити, щоб заклику нашого канонного послухатися, а за ним перед нами на синод ставилися і справу про себе дали в тих безбожних вчинках своїх, на які осмілилися були завзятися, тому ми тоді, потребі догоджаючи, вчинили те, що ми на пробування і на випитування всіх тих схизматичних кляуз, які самовільно через них виявилися і справили такі великі заворушення (хвилювання) між людом, що ім’ям державним називається, у тій богом береженій єпархії.. що з них явно визначили: тому що всі, що однаково з нами мислять і в звичаях, а також у догматах нашої східної божої і апостольської католицької церкви непохитно перебувають, вони засвідчені як явні апостати і зазнайки легковажні. <..> А зневажена ними свята божа східна церква дозволяє на те і через нас обов’язково наказує на нинішньому соборі, щоб вищезгадуваний митрополит Михайло був скинутий, а також і згадані епіскопи і вже.. усіх шат архієрейських були позбавлені і відсуджені від усякого управління і порядкування, навіть від самого імені свого єпіскопського, і постановити на тому соборі церковному, щоб були геть викинуті і виписані.

Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К., 2000. – С.113.

Дата добавления: 2014-12-16