Програми економічного й соціального розвитку. Міжнародні програми

Програма економічного й соціального розвитку — це адресний документ, у якому передбачається комплекс взаємопов'язаних з ресурсами, виконавцями й термінами здійснення заходів щодо найефективнішого вирішення найважливіших завдань розвитку науки i техніки, впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво за пріоритетними напрямками.

Реалізація запланованих заходів необхідна для вирішення важливих соціально-економічних i науково-технічних проблем національної економіки, широкого застосування досягнень науки i техніки з метою забезпечення концентрації ресурсів на пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку країни.

Ці програми охоплюють організаційні, управлінські, правові, політичні, соціальні, культурні, ідеологічні та інші заходи i розробляються на

довгострокову, середньострокову перспективу,на наступний рік та для регіонів.

Державна програма економічного і соціального розвитку України на довгострокову перспективу розробляється на період, який дорівнює 10-15 рокам, з коригуваннями, а також продовженням горизонту її дії

Кожні п’ять років. У такій програмі визначаються можливі цілі економічного й соціального розвитку національної економіки, шляхи та засоби їх досягнення, встановлюються державні пріоритети.

Програми економічного й соціального розвитку України на довгострокову перспективу є базою для розробки програм на середньострокову перспективу.

Державна програма економічного й соціального розвитку України на середньострокову перспективу розробляється на період від 3 до 5 років i щороку коригується. Вона містить визначення й обґрунтування стратегічних цілей i пріоритетів соціально-економічної політики держави, напрями їх реалізації, найважливіші завдання, які мають бути вирішені на державному рівні.

У програмі економічного й соціального розвитку України на середньострокову перспективу відображаються:

· оцінка економічного й соціального розвитку України за попередній період та економічна кон'юнктура, що очікується на початок періоду, на який розробляється програма;

· концепція економічного й соціального розвитку України на середньострокову перспективу;

· макроекономічна та соціальна політика;

· інституційні перетворення;

· інвестиційна, інноваційна, структурна, науково-технічна та аграрна політика;

· зовнішньоекономічна політика;

· регіональна економічна та екологічна політика.

Державні програми економічного й соціального розвитку України на наступний рік розробляються з визначенням у них цілей i пріоритетів відповідно до щорічних фінансових можливостей держави.

Розробка Державної програми економічного й соціального розвитку України на наступний рік здійснюється в такій послідовності:

· аналіз стану економіки та прогноз очікуваного виконання Державної

програми та бюджету за попередній період (щоквартально, з прогнозом до кінця року);

· моделювання макроекономічних пропорцій, попередні розрахунки

можливого вироблення валового внутрішнього продукту; його розподілу та кінцевого використання, показників кінцевого споживання матеріальних благ i послуг, основних статей доходів і витрат Державного бюджету;

· підготовка цілей уряду щодо мінімально необхідних для суспільства

обсягів виробництва найважливіших видів промислової та сільськогосподарської продукції, збалансованих з фінансовими ресурсами попередніх обсягів державного замовлення. Інформування всіх ланок державної виконавчої влади про наміри уряду;

· підготовка проектів планових виробничих контрактів з державними підприємствами. Розробка підприємствами бізнес-планів;

· розробка проектів програм розвитку міністерств, програм регіонів, взаємоузгоджених з можливостями підприємств;

· розробка проекту Державної програми економічного i соціального розвитку України на наступний рік на основі опрацювання та взаємоузгодження індикативних планів міністерств, регіонів з намірами уряду;

· розрахунки проектних показників валового внутрішнього продукту i валового національного продукту, темпів і макроекономічних пропорцій розвитку економіки, національних балансів;

· одночасна розробка та взаємоузгодження показників бюджету;

· внесення програми та бюджету розгляд Кабінету Міністрів України.

Складовою частиною річних програм є державний контракт, через який здійснюється задоволення найважливіших потреб держав в промисловій i сільськогосподарській продукції, продовольстві, товарах народного споживання, роботах i послугах.

Умови, склад, порядок формування та внесення змін до державного замовлення, відповідальність сторін за його виконання визначаються окремими законодавчими актами. При цьому слід зауважити, що за останні роки практика держзамовлень скоротилася, хоча в зарубіжних країнах вона має значну питому вагу.

Розробка державних програм економічного й соціального розвитку регіонів. Проекти таких державних програм мають свою структуру. Вони розробляються в такій послідовності:

· аналіз стану розвитку продуктивних сил регіону, виявлення найгостріших проблем i диспропорцій, розро6ка заходів для їх поліпшення;

· обґрунтування цілей i пріоритетів економічного й соціального розвитку на близьку перспективу, визначення засобів вирішення проблем i розробка основних показників за напрямами розвитку господарського комплексу регіону з урахуванням екологічного стану, відповідно до існуючих технологій ефективного використання природно-ресурсного, виробничо-технічного та наукового потенціалу;

· узгодження основних показників розвитку господарського комплексу регіону з пропозиціями міністерств, а також окремих показників проектів планів підприємств i організацій з відповідними виконкомами місцевих рад з метою вирішення поставлених державою завдань;

· складання проектів програм.

У програмі відображаються основні показники розвитку економіки відповідного регіону, що характеризують найважливіші відтворювальні процеси, зокрема використання трудових, фінансових i природних ресурсів, виробничих фондів, споживання населенням матеріальних благ i послуг, будівництво об'єктів соціальної інфраструктури та природоохоронного призначення, розвиток ринкових структур тощо.

Під час розробки проекту програми враховуються показники роботи підприємств i організацій, розташованих на відповідній території незалежно від форм власності.

Окремими підсистемами програм економічного розвитку є науково-технічна, інноваційна програма, програма створення ефективних i стабільних стимулів до праці, програма структурних реформ, удосконалення або перебудови відносин власності, господарського механізму, аграрна, регіональна, зовнішньоекономічна, соціально-економічна.

Програми економічного розвитку у межах окремої країни можуть прийматися на загальнонаціональному, регіональному та міжрегіональному рівнях.

Міжнародні програми. Програма охорони навколишнього середовища ООН — ЮНЕП (United Nations Environment Programme) — міжнародна міжурядова програма, метою якої є розв'язання найгостріших проблем сучасної планетарної екологічної кризи та її регіональних проявів. Завдання ЮНЕП — ініціювання та координація діяльності зацікавлених міжнародних організацій в охороні навколишнього середовища під егідою ООН. Програма започаткована за ініціативою Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972 р.), що стала етапною в розвитку міжнародних програм за участю майже всіх держав світу.

За результатами конференції у грудні 1972 р. Генеральна асамблея ООН заснувала Програму охорони навколишнього середовища та розвитку (ЮНЕП) зі штаб—квартирою у столиці Кенії Найробі. Значним внеском в охорону довкілля стала XIV сесія Ради керуючих ЮНЕП (Найробі, 1987 р.), у якій взяли участь делегації 54 країн—членів Ради керуючих ЮНЕП, а також спостерігачі від 43 країн, представники організацій i спеціалізованих закладів ООН. На сесії було підведені підсумки 15—річного періоду реалізації Програми ООН з навколишнього середовища, наголошено, що у результаті плідної діяльності ЮНЕІІ за цей період було створено ефективний механізм глобального співробітництва країн ї народів для розв'язання назрілих екологічних проблем.

Учасники кенійського форуму представили Генеральній Асамблеї ООН програмний документ «Перспективи у галузі навколишнього середовища до 2000 року i на наступний період», в якому було визначено основні цілі, завдання i напрямками спільної діяльності держав, національних i міжнародних організацій в інтересах збереження довкілля.

ЮНЕП взяла активну участь у всесвітній конференції з охорони довкілля у 1992 р в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), на якій цій організації було рекомендовано залучити щонайбільше країн до інформаційних систем i баз даних Міжнародного центру обміну інформацією з питань екологічно чистого виробництва.

Програма ТАСІС-- програма, розроблена Європейським Союзом для колишніх пострадянських держав, за винятком країн Балтії i Монголії, з метою сприяння гармонійного i сталому розвитку економічного й політичного співробітництва з ЄС. Реалізується з 1991 р. Досягнення цієї мети здійснюється наданням субсидій для передання ноу-хау, підтримання процесу переходу до соціальної ринкової економіки i демократичного суспільства.

Ноу-хау передається у вигляді консультативного сприяння в питаннях відповідного управління, направлення груп експертів, проведення експертних досліджень i професійної підготовки через формування i реформування правової та нормативної бази, створення інститутів та організацій, встановлення партнерських відносин, розвиток міжнародних мережевих структур.

Основними пріоритетними сферами, які фінансуються ТАСІС, є: ре— організація державних підприємств i розвиток приватного сектора; створення ефективної системи виробництва; розвиток інфраструктур енергетики, транспорту та зв'язку; забезпечення ядерної безпеки; охорона довкілля; реформа державного управління.

Програмою ТАСІС керує Європейська комісія від імені ЄС. Вона має своїх представників в Україні, Росії, Казахстані та Грузії.

ТАСІС фінансується з бюджету ЄС i здійснюється за його правилами, її щорічний бюджет затверджується Європейським Парламентом i Радою ЄС за участю вітчизняних підприємств та органів державної влади.

Дата добавления: 2014-11-28