Прогноз та прогнозування національної економіки

Використання прогнозів національної економіки стає дедалі інтенсивнішим, починаючи 3 1960—х рр. У США недержавні організації розробляли прогнози, засновані на моделі Уортона, з 1963 р.; у Великій Британії Лондонська школа бізнесу моделює економіку з 1966 р. У наступні роки кількість прогнозів, які базуються на макроекономічних моделях, значно зросла. Уже в 1988 р. у Великій Британії нараховувалося понад 100 установ, які займалися макроекономічними прогнозами. Значна кількість детальних описів багатьох прогнозів не публікуються з причин комерційної таємниці.

Прогнози національної економіки потрібні уряду, суб’єктам промислової та фінансової діяльності. Наприклад, річний бюджет потребує оцінки май6утніх доходів (включаючи прибутковий податок, податок на додану вартість, податок з обороту, акцизний збір та ін.) i майбутніх витрат (включаючи допомогу по безробіттю, державні пенсії, які підлягають індексуванню, виграти центральних i місцевих органів влади та ін.). Очевидно, що для планування бюджету серед інших даних необхідно мати оцінки майбутніх обсягів національного доходу, рівня безробіття, відсоткової ставки та цін. Також важливі дані про імпорт i експорт, що 6езпосередньо впливають на національний дохід i разом з грошовою та фінансовою політикою визначають рівень курсу національної валюти.

Для цілей планування розвитку національної економіки використовується система прогнозів, зокрема демографічних, соціальних, економічних, прогнозів науково-технічного прогресу, природних ресурсів та ін.

В усіх економічних системах прогноз є необхідною складовою частиною процесу планування та розробки економічної політики. Він дає змогу окреслити контури й намітити результати економічного розвитку в плановому періоді на основі аналізу вихідних умов i очікуваних тенденцій господарського розвитку, а також намірів уряду в галузі економічної політики й зовнішньоекономічної діяльності. Більшість наукових методів планування, які застосовуються в індикативних планах країн ринкової економіки, пов'язані з розробкою прогнозів. Прогнози, з одного боку, є обґрунтуванням соціально-економічних рішень, а з іншого — допоміжним засобом визначення планових показників у процесі розробки проектів планів. Вирішення фундаментальних проблем національної економіки, які стоять перед Україною, неможливе без науково обґрунтованих прогнозів

Необхідність прогнозування викликана тим, що майбутнє невизначене й ефект багатьох рішень, які приймаються зараз у національній економіці, протягом певного часу не відчувається. Тому точне передбачення майбутнього підвищує ефективність процесу прийняття рішень.

Прогнози національної економіки можуть розроблятися державними та недержавними організаціями; у процесі прогнозування для перевірки реалістичності припущень чи здійснюваності попередньо оголошених цілей можуть проводитися відповідні консультації з організаціями та підприємствами.

Прогнози економічних явищ i процесів розробляють у вигляді якісних характеристик розвитку (загальної характеристики тенденцій i очікуваного характеру змін, а в найпростішому випадку – твердження про можливість або неможливість настання яких-небудь подій) i кількісних оцінок прогнозованих показників, а також їх величин. Правильність вихідних теоретичних передумов i методологічних основ прогнозу вирішальним чином впливає на його результати та можливість його практичного використання.

Прогноз^. (грец.prognosis – передбачення) – науково обґрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об’єкта у майбутньому.

Прогноз не слід ототожнювати з гіпотезою, прогноз порівняно з гіпотезою є більш визначеним, оскільки грунгyється не лише на якісних, а й на кількісних параметрах, а, отже, дає змогу характеризувати майбутній стан об’єкта також кількісно. Прогноз відрізняється від гіпотези меншим

ступенем невизначеності та більшою достовірністю. Водночас прогноз, як i гіпотеза, є ймовірним.

Процес формування прогнозу охоплює наступні етапи:

· формування інформаційної бази прогнозу;

· аналіз об’єкта прогнозу;

· аналіз зовнішнього середовища i його впливу на об’єкт прогнозування;

· визначення прогнозної траєкторії об’єкта;

· прийняття рішень на підставі прогнозної інформації;

· оцінка якості прогнозу.

Існує наступна класифікація прогнозів (див. рис. 6.3.1.):

1. За ступенем контролю:

· (наприклад, прогноз інвестицій у національну економіку е контрольований з боку держави в особі Міністерства економіки);

· неконтрольований (наприклад, прогноз загального обсягу угод на

фондовій біржі, у цьому випадку прогнозована величина є лише передбаченням, а прогнозована зміна не підлягає безпосередньому контролю).

2. За масштабом:

· мікропрогноз (окремого підприємства);

· галузевий;

· макропрогноз (національної економіки);

· суперпрогноз (світової економіки).

3. За часом:

· оперативний (до 1 місяця);

· короткостроковий (до 1 року);

· середньостроковий (до 5 років);

· довгостроковий (понад 15 років).

4. За об'єктом прогнозу:

· природних ресурсів;

· трудових ресурсів;

· інвестицій;

· науково-технічний;

· соціальний;

· зайнятості;

· доходів тощо.

5. За кількістю об’єктів:

· одиничний;

· множинний.

6. Залежно від того, прогноз заданий одним числом чи інтервалом:

· точний (наприклад, ВВП становитиме 120 млрд. грн.);

· інтервальний (наприклад, ВВП становитиме 110-130 млрд. і грн.).

7. За функціональною ознакою:

· пошуковий – базується на умовному перенесенні на майбутнє тенденцій розвитку об’єкта, що склалися у минулому та діють нині, абстрагується від факторів, здатних змінити ці тенденції. Мета пошукового прогнозу – з'ясувати, як розвиватимуться події за збереженням існуючих тенденцій.

· нормативний – розробляється на основі заданих цілей (нормативів) i передбачає визначення способів i терміну їх досягнення.

8. За варіантами прогнозу:

· песимістичний;

· оптимістичний;

· стриманий (середній).

Державний прогноз економічного i соціального розвитку національної економіки – це система кількісних показників та якісних характеристик розвитку макроекономічної ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки та соціальної інфраструктури, обсягів виробництва товарів i послуг та їх споживання, зовнішньоекономічної діяльності.

Прогнозні параметри визначають з урахуванням результатів аналізу економічного i соціального розвитку України за попередній період та припущень щодо зовнішньої економічної ситуації i внутрішньої економічної політики в перспективі.

Рис. 6.3.1.Класифікація прогнозів

Вони здійснюються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, накопиченого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, наявності природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку.

Прогнози розробляються в кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх i зовнішніх, політичних, економічних та інших факторів.

Результати прогнозів економічного i соціального розвитку національної економіки використовують для прийняття органами законодавчої та виконавчої влади конкретних рішень у сфері економічної політики, зокрема, для розробки загальнодержавних, регіональних, галузевих програм.

Державні прогнози економічного i соціального розвитку національної економіки розробляють на довго-, середньо- i короткострокові періоди в цілому по Україні, а також за регіонами та галузями економіки.

Довгостроковий державний прогноз економічного і соціального розвитку України розробляють на 10-15 років, однак уточнюють кожні п'ять років. У ньому повинні бути такі основні елементи:

· припущення щодо зовнішньої економічної ситуації та внутрішньої економічної політики;

· аналіз економічного i соціального розвитку країни за минулі роки, прогнозні макроекономічні показники (ВВП, рівень інфляції, реальна заробітна плата, рівень безробіття, дефіцит бюджету у відсотках до ВВТІ, зовнішньоторговельне сальдо, зовнішній борг);

· висновки щодо головних тенденцій розвитку економіки в довготерміновому періоді.

Цей прогноз після схвалення Кабінетом Міністрів України його головних показників є орієнтиром для підготовки пропозиції що до визначення економічної політики на середньостроковий період.

Середньостроковий прогноз розробляють на п'ять років. Перший такий прогноз був складений в Україні ще до 2000 р. з визначенням головних макроекономічних показників по роках. Він передбачав:

· припущення щодо зовнішньої економічної ситуації та внутрішньої економічної політики;

· аналіз економічного i соціального розвитку України за попередній період, прогнозні макроекономічні показники i пропорції (номінальний та реальний ВВП, структура його виробництва, розподілу й використання; індекси споживчих та оптових цін у відсотках до попереднього року; реальна та номінальна заробітні плати; рівень безробіття; доходи, видатки та дефіцити бюджету у відсотках до ВВП; найважливіші грошово-кредитні параметри; зовнішньоторговельне сальдо; іноземні інвестиції; сальдо платіжного балансу; структура та обслуговування зовнішнього боргу);

· висновки щодо головних тенденцій розвитку економіки України в середньостроковому періоді.

Такий прогноз економічного i соціального розвитку після схвалення Кабінетом Міністрів України його головних показників є орієнтиром для розробки річного прогнозу та Державної програми економічного i соціального розвитку України.

Короrпкостроковий прогноз економічного i соціального розвитку розробляють щорічно. Це квартальні розрахунки очікуваних змін у динаміці головних макроекономічних показників:

· аналіз зовнішньої економічної ситуації та внутрішньої економічної політики;

· аналіз економічного і соціального розвитку країни за минулий рік, прогнозні оцінки макроекономічних показників та пропорцій (виробництво, розподіл i використання ВВП; ціни та обмінний курс; заробітна плата i зайнятість; структура зведеного бюджету, показники банківської та зовнішньоекономічної діяльності), аналіз інституційних перетворень, поведінки суб’єктів економічного процесу (підприємств i домашніх господарств), розвитку регіонів;

· висновки щодо тенденцій розвитку економіки України в короткостроковому періоді.

Прогноз цього типу є економічною базою для розробки Державної програми економічного i соціального розвитку України на короткостроковий період.

Система прогнозування економічного й соціального розвитку національної економіки України та її регіонів є важливою складовою загальної системи державного регулювання економічного й соціального розвитку та дієвим інструментом реалізації економічної політики національної економіки.

Дата добавления: 2014-11-28