Експансія Литви та Польщі на території України

Терміни та поняття розділу

РОЗДІЛ ІІ

ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКА ДОБА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ХІV – ПЕРША ПОЛОВИНА ХVІІ СТ.)

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА. КОЗАЦЬКО-ГЕТЬМАНСЬКА ДЕРЖАВА (ІІ ПОЛОВИНА ХVІІ – ХVІІІ СТ.)

Проблеми розділу:

· експансія Литви та Польщі, польсько-литовські унії, утворення Речі Посполитої;

· політичне та соціально-економічне становище українських земель;

· українське козацтво;

· опір полонізації та козацько-селянські повстання на території України наприкінці ХV – сер ХVІІ ст.;

· українська національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького;

· політичний розвиток України у другій половині XVII ст. та її поділ на Лівобережну та Правобережну;

· Лівобережна та Правобережна Україна у XVIII ст.

· Велике князівство Литовське; · Кревська унія 1385 р.; · Городельська унія 1413 р.; · Люблінська унія 1569 р; · Річ Посполита; · магнати; · шляхта; · “Устав на волоки” 1557 р.; · фільварки; · Литовські статути; · вотчина; · панщина; · земельна рента; · Магдебурзьке право; · козацтво; · реєстрове козацтво;

· Запорозька Січ; · гетьман; · кошовий отаман; · Кримське ханство; · Брестська унія 1596 р.; · Українська греко-католицька церква (уніатська); · Острозька академія; · Києво-Могилянська колегія (академія); · братства; · Гетьманщина; · генеральна старшина; · Білоцерківський договір 1651 р.; · Зборівський договір 1649 р.; · Переяславська рада 1654;

· “Березневі статті” 1654 р.; · Гадяцький договір 1658 р.; · Слободищенський трактат; · Руїна; · “Чорна рада”; · Андрусівське перемир’я 1667 р.; · Бахчисарайський мир 1681 р.; · Коломацькі статті1687 р.; · Північна війна; · “Бендерська конституція” 1709 р. (Конституція Пилипа Орлика“); · Решетилівські статті 1709 р; · Малоросійська колегія · гайдамаки; · “Коліївщина”; · опришки;

Експансія Литви. На початку ХІVст. українські землі потрапили в зону інтересів великого князівства Литовського, утвореного у ХІІІ ст. Швидке просування Литви на східнослов’янські землі було обумовлено такими причинами:

· послаблення руських земель внаслідок монголо-татарської навали;

· вибираючи між Литвою та Ордою руське населення віддавало перевагу першій, у більшості випадків місцеві князі добровільно визнавали владу Литви, тому історики кваліфікують просування Литви в руські землі не як завоювання, а як “тиху експансію”;

· успішним діям Литви сприяв розкол в Орді у ІІ половині ХІV ст.

Восени 1362 р. українсько - литовське військо розгромило татарські загони в битві при Синіх Водах. Українські землі увійшли до складу Литви. Вся територія України була поділена на удільні князівства, які були автономними державними утвореннями. На чолі удільних князівств замість Рюриковичів були поставлені переважно представники династії Гедиміновичів. Автономія українських земель посилювала сепаратистські тенденції, відкривала перспективи виходу князівств з-під влади литовського центру. Щоб не допустити цього, литовський уряд у ІІ половині XV ст. взяв курс на ліквідацію удільних князівств. Вони перетворювалися на воєводства на чолі з намісниками, що призначалися великим литовським князем. У 1471 р. було ліквідовано Київське князівство.

Експансія Польщі. Загальна загроза збоку тевтонського ордену та ряд внутрішніх обставин спонукали Литву та Польщу до об’єднання. У 1385 р. була підписана Кревська унія, за умовами якої Литва увійшла до складу Польщі (але фактично залишилася самостійною) та прийняла католицтво, литовський князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою і був проголошений польським королем. Він приєднав Галичину до Польщі, а не до Литви. До позитивних наслідків унії відносять об’єднання зусиль для розгрому тевтонського ордену і припинення, таким чином, просування німців у слов’янські землі; до негативних — посилення впливу поляків в Україні, початок насильницького насадження католицизму. Більшість українських князівств не прийняло Кревської унії, але до 1399 р. опір було зламано. У 1399 р. татарські війська одержали перемогу над литовсько-українським військом на р. Ворскла, що призвело до послаблення литовських позицій у державі. Тому у 1401 р. була укладена Віленська унія, за якою Литва визнавала васальну залежність від Польщі.

Влітку 1410 р. під Грюнвальдом об’єднане слов’янське військо одержало рішучу перемогу над тевтонським орденом, яка назавжди зупинила німецьку експансію на схід. Після Грюнвальдської битви посилилося прагнення литовських князів до державної незалежності. Щоб остаточно не втратити Литву, у 1413 р. була укладена Городельська унія, яка визнавала існування великокнязівського столу у Литві.

У II пол. XV-I пол. XVI ст. відбулося кілька невдалих спроб української аристократії відновити українську державність. Наступним кроком у об’єднанні в Польщі та Литві стала Люблінська унія, яка була обумовлена занепадом литовського князівства. У березні 1569 р. польський король Сигізмунд ІІ Август видав універсал про приєднання Волині до Польщі, а в червні — Київщини. Таким чином більшість українських земель опинилися під владою Польщі. 1 липня 1569 р. був укладений акт про унію між Польщею та Литвою, які об’єднувалися в єдину державу — Річ Посполиту. Литовське князівство отримало статус автономії; були єдиними король, сейм, грошова система, закони; держа­вною релігією – католицтво.

Наслідки Люблінської унії для України:

· українські землі не мали окремого статусу в новій державі, тому на українську територію поширилися через Польщу нові форми соціаль­ного та правового життя;

· суспільна верхівка зазнала відчутного впливу католицизму та польської духовної культури, наслідком чого стало стрімке ополячення україн­ської шляхти;

· втягнення України до міжнародної системи економічного життя призвело до остаточного закріпачення селянства;

· посилення релігійної та мовної дискримінації.

Дата добавления: 2014-12-16