Аудит необоротних активів

Тема 9. АУДИТ АКТИВІВ

Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:

§ аудит необоротних активів;

§ аудит запасів;

§ аудит грошових коштів та дебіторської заборгованості;

§ аудит витрат виробництва та витрат діяльності

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- визначати потенційні ризики при аудиті певної групи активів підприємства;

- визначати склад методичних прийомів для перевірки активів підприємства;

- складати програму перевірки активів підприємства

Після вивчення теми студент повинен знати:

- перелік процедур, які можуть бути застосовані при перевірці певної групи активів підприємства:

- можливі джерела аудиторських доказів

До матеріальних необоротних активів підприємства ми відносимо активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання робіт і послуг, надання в оренду і очікуваний строк корисного використання яких більший одного року, або одного операційного циклу, якщо його тривалість перевищує 12 місяців. Для їх обліку використовується рах.10 «Основні засоби», за дебетом якого відображається надходження активу, а за кредитом – вибуття.

Нематеріальні активи – немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, які можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року, або одного операційного циклу для виробництва, торгівлі, використання в адміністративних цілях чи надання в оренду. Для обліку нематеріальних активів використовується рахунок 12 «Нематеріальні активи».

Згадавши визначення матеріальних необоротних та нематеріальних активів перейдемо до розгляду питання їх аудиту.

Нематеріальні активи. До складу нематеріальних активів можна віднести: гудвілл (різниця між ринковою вартістю підприємства та сумою її чистих активів), дослідно-конструкторські роботи, права на користування торговими марками, торговими знаками, авторські права, патенти, ноу-хау тощо.

Які ризики можуть бути пов’язані із перевіркою статті «Нематеріальні активи». По-перше, повнота відображення в обліку, по-друге, правильність встановлення строку корисного використання нематеріального активу, а по-третє, ризик переоцінки величини майбутніх економічних вигід від використання нематеріального активу.

Визначивши потенційні зони ризику, аудитор повинен перейти безпосередньо до перевірки. Для перевірки нематеріальних активів можуть застосовуватися аналітичні процедури та процедури по суті. Під аналітичними процедурами ми розуміємо здійснення порівняльного аналізу оцінки активів із показниками попереднього звітного періоду, а також проведення аналізу прибутку, який підприємство отримує від володіння такими активами.

Процедури по суті включають: здійснення перевірки реєстраційних документів (стосується патентів, торгових марок та торгових знаків), здійснення перерахунку нарахованого зносу і перевірки встановлених строків корисного використання згідно із вимогами облікової політики, перевірка способу зарахування нематеріальних активів на баланс (має здійснюватися за первісною вартістю), перевірка витрат на придбання – місце їх відображення та який спосіб використовується для визначення справедливої вартості.

Основні засоби. Перевірка основних засобів розпочинається із визначення потенційних зон ризику. Можливими ризиками для основних засобів є: необоротні активи можуть мати завищену оціночну вартість, можливі випадки розкрадання необоротних активів, їх незаконного продажу або списання; ризик того, що підприємство не має права власності на наявні основні засоби (наприклад орендовані активи); за рахунок застосування невідповідних строків корисного використання активів для нарахування зносу; ризик того, що примітки до фінансової звітності не містять перелік активів, які виступають забезпеченням під кредити.

Які процедури виконує аудитор для підтвердження або спростування визначених ризиків.

Джерелами аудиторських доказів для аудиту основних засобів є первинні документи на їх надходження, вибуття та внутрішнє переміщення (акти здачі в експлуатацію, акти на списання, інвентарні картки, картка обліку руху основних засобів, відомості з розрахунком амортизації). Джерелом інформації виступають також дані синтетичного та аналітичного обліку.

Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток групового та індивідуального обліку. Картки повинні бути заповнені, містити усі необхідні реквізити Необхідно звернути увагу на повноту і своєчасність відображення надходження основних засобів. Якщо основні засоби були передані безоплатно, необхідно провести зустрічну перевірку і встановити правильність списання основних засобів за кількістю і вартістю. При перевірці переміщення основних засобів слід з’ясувати доцільність переміщення основних засобів, оскільки переміщення завжди вимагає значних витрат.

Перевірка надходження основних засобів проводиться шляхом порівняння дати оприбуткування за рахунком 10 «Основні засоби» з датами, вказаними на актах введення в експлуатацію, актах прийому-передачі та інших первинних документах..

Аудитор перевіряє повноту та своєчасність проведення інвентаризації об’єктів основних засобів та відображення її результатів у бухгалтерському обліку. За допомогою даних інвентаризації, аудитор з’ясовує правильність відображення в обліку первісної та залишкової вартості, суми нарахованого зносу.

Значна увага приділяється вивченню вибуття та ліквідації основних засобів. Причиною підвищеної уваги є те, що підприємство може завищити відсоток відпрацювання об’єктів основних засобів з метою їх перепродажу за нижчими цінами. Аудитор повинен перевірити наявність актів ліквідації, правильність їх складання. В акті ліквідації обов’язково зазначаються причини вибуття об’єкту основних засобів, його технічний стан, первісна вартість, сума зносу, витрати на ліквідацію, найменування та вартість залишків від ліквідації, вартість капітальних ремонтів за час експлуатації, результати ліквідації. Здійснюється перевірка дотримання порядку списання ліквідованих основних засобів. Аудитор також повинен отримати обґрунтування обставин та причин ліквідації основних засобів.

У процесі дослідження операцій, пов’язаних з орендою, з’ясовують своєчасність нарахування орендної плати та проведення розрахунків. Отримавши перелік орендованих та зданих в оренду основних засобів, визначають наявність об’єктів, не відображених в обліку.

Важливим аспектом і аудиті основних засобів є питання нарахування зносу. Особливо гостро це питання стоїть для тих суб’єктів підприємницької діяльності, які готують свою звітність вже за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Причина складностей полягає не в обранні методу нарахування зносу, а у визначенні строків корисної експлуатації об’єктів основних засобів. Тому у ході перевірки, аудитор обов’язково повинен перевірити наявність оціночного звіту від незалежного експерта, аби перевірити строки корисного використання та зношеність фонду основних засобів. Крім того, визначається правильність нарахування амортизації по незакінченим або неоформленим актам приймання об’єктів будівництва та правильність визначення ліквідаційної вартості чи вартості, що підлягає амортизації.

Дата добавления: 2014-12-16