Табиця 2.1 – Види об’єктів права інтелектуальної власності

Об’єкти авторського права	Об’єкти права промислової власності
Літературний твір	Результати винахідницької та раціоналізаторської роботи:
Музичний твір
Твір зображувального мистецтва	Винахід
Твір декоративно-прикладного мистецтва	Корисна модель
Промисловий зразок
Твір архітектури	Раціоналізаторська пропозиція
Твір картографії	Топографія інтегральної мікросхеми
Фотографічний твір	Засоби індивідуалізації товарів і учасників господарського обігу:
Складений твір
База даних	Доменне ім’я
Комп’ютерна програма	Знак для товарів та послуг
Аудіо-візуальний твір	Зазначення походження товару
Сценічний твір	Комерційне найменування
Твір у сфері науки	Промисловий зразок
Твір у перекладі
Твір у переробці
Об’єкти суміжних прав	Особливі об’єкти ІВ
Виконання твору	Наукове відкриття
Фонограма, відеограма	Сорт рослин
Передача організації мовлення	Порода тварин
	Комерційна таємниця

Безперечно, підходи до класифікацій є досить різними, тим паче, що Цивільний кодекс України містить перелік об’єктів та їх загальну характеристику без поділу на групи. Тому, погоджуючись із думкою П.М. Цибульова, здійснимо умовний поділ на три групи, зображені на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 – Об’єкти права інтелектуальної власності
(за класифікацією П.М. Цибульова)

2.1.2. Об’єкти авторського права і суміжних прав

Ці об’єкти права інтелектуальної власності, у свою чергу, поділяються на дві групи – власне об’єкти авторського права: твори літератури й мистецтва, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних) та об’єкти, суміжні з авторськими правами, до яких належать виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.

Твір – це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об’єктом правової охорони незалежно від його призначення, художнього рівня, а також змісту і способу його вираження. Для надання правової охорони не має значення чи твір опублікований, чи ще не опублікований. Важливо, щоб він був виражений у певній об’єктивній формі. Форма вираження твору може бути усна, письмова, об’ємно-просторова, звуко- або відеозапис, зображення, тощо. Розвиток науки і техніки породжує все нові форми вираження твору. Чинне законодавство не містить повного переліку об’єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати все нові й нові форми об’єктивного вираження творчої діяльності людей.

Таким чином, об’єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об’єктивній формі. Об’єктом авторського права може бути лише твір, що є результатом творчої праці. Якщо якесь творіння не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об’єктом авторського права. Не вважається об’єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чи набір на комп’ютері чужого твору або навіть його літературна обробка – редагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений у будь-якій об’єктивній формі, але так, щоб його можна, було відтворювати, сприймати. Сама об’єктивна форма може бути найрізноманітнішою: усною, письмовою, ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо. Але задум письменника, композитора чи будь-якого іншого автора, який уже склався у його свідомості в закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але ще не виражений у будь-якій об’єктивній формі, не визнається об’єктом авторського права.

Твір як об’єкт авторського права втілений у певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптуру, картину тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об’єкт авторського права) не завжди збігається з правом власності на матеріальний носій, у який втілено твір. Тому не слід підміняти твір як об’єкт авторського права рукописом, картиною, примірником книги. На матеріальний носій, у котрий втілено твір, може існувати окреме право власності, право користування (оренди) тощо, але не авторське право. Між тим продаж своєї книги не позбавляє письменника його авторського права.

Певна категорія творів не визнається об’єктами авторського права. Це передусім офіційні документи (закони, постанови, судові рішення тощо), а також їх офіційні переклади. Однак слід мати на увазі, що автори проектів зазначених офіційних документів мають право авторства. Не визнаються об’єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени і медалі, грошові знаки тощо), а також повідомлення про новини дня або повідомлення про події, що мають характер звичайної прес-інформації. Не визнаються об’єктами авторського права твори народної творчості, а також результати, одержані за допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду – без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору. Авторське право не поширюється на будь-яку ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо.

Види об’єктів авторського права. Відповідно до ЦК України (ст. 433), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) об’єктами авторського права є:

а) літературні та художні твори, зокрема:

– романи, поеми, статті та інші письмові твори;

– лекції, промови, проповіді й інші усні твори;

– драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори;

– твори живопису, архітектури, скульптури й графіки;

– фотографічні твори;

– твори ужиткового мистецтва;

– ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури тощо;

– переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів (похідні твори);

– збірники творів, інші складені твори, якщо вони за добором чи впорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної власності;

б) комп’ютерні програми;

в) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або впорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

г) інші твори.

Відповідно до ЦК України (ст. 449), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 35) об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення.

Виконання – це представлення творів, фонограм, відеограм, виконань шляхом гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допомогою технічних засобів (телерадіомовлення, кабельного телебачення та інших технічних засобів), а також показ кадрів аудіовізуального твору в їх послідовності (із супроводом чи без супроводу звуку).

Фонограма – це будь-який виключно звуковий запис виконань або інших звуків.

Відеограма – це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання чи будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Програма (передача) організації мовлення – програма (передача), створена самою організацією мовлення, а також на її замовлення і за рахунок її коштів іншою організацією.

Дата добавления: 2014-12-16