Всесвітні. Міжнародно-правові документи з прав людини

Міжнародно-правові документи з прав людини.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАКРІПЛЕННЯ І ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Лекція 12

1. Міжнародно-правові документи з прав людини.

1.1. Всесвітні.

1.2. Регіональні.

2. Міжнародно-правові організації з прав людини.

2.1. Всесвітні.

2.2. Регіональні.

3. Міжнародно-правові стандарти прав людини та законодавство України.

Серед найважливіших міжнародно-правових документів з прав людини слід, у першу чергу, назвати Міжнародний білль про права людини (Міжнародну хартію прав людини), який складається з наступних документів:

- Загальна декларація прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Вона є базисом для численних конвенцій та національних конституцій. Загальна декларація була прийнята, як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави.

Декларація, як така, не є юридично обов'язковим документом, проте вона “відображає загальну домовленість народів світу і є зобов'язанням для членів міжнародного співтовариства”. Юридичних санкцій, які б змушували державу дотримуватися таких зобов'язань, не існує. Як і в інших галузях міжнародного права і міжнародної практики, єдиною санкцією, яка є в даному випадку у світового співтовариства, є висловлення недовіри тим державам, які ухиляються від взятих на себе зобов'язань.

Після прийняття Декларації Комісія ООН з прав людини почала опрацьовувати документи, які були б юридично обов'язковими для держав, що їх ратифікували. В 1966 році були прийняті наступні три документи:

- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.

- Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

При прийнятті цих документів члени міжнародного співтовариства досягли згоди не тільки стосовно змісту кожного з викладених у Декларації прав, але й стосовно тих умов, за яких держави можуть відмовитися від надання цих прав або обмежувати їх.

Пакти, на відміну від Декларації, є юридично обов'язковими договорами. Погоджуючись стати сторонами-учасниками Пактів, держави беруть на себе зобов'язання дотримуватися процедур, обумовлених у відповідних статтях, включаючи подання доповідей про дотримання ними положень Пактів. Пакти набули чинності в 1976 році, коли були ратифіковані необхідною кількістю держав (35). Пакти є обов'язковими тільки для держав, які є їхніми учасниками. Україна є учасником всіх трьох договорів.

І останній документ, який складає Міжнародну хартію прав людини, — Другий факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права про відміну смертної кари, який було прийнято в 1989 році. На березень 1993 року його учасниками стало 17 держав.

Крім Міжнародної хартії прав людини є ще цілий ряд інших всесвітніх документів, прийнятих ООН або іншими міжнародними організаціями. Їх можна поділити на три групи:

1. Конвенції, що стосуються певних категорій людей, яким потрібен захист. Це такі конвенції, як:

- Конвенція щодо статусу біженців 1951 року та Протокол до Конвенції 1967 року;

- Конвенція про права дитини 1989 року;

- Конвенція про права корінних народів 1989 року та ін.

2. Конвенції, що викладають певні права більш детально:

- Конвенція проти катувань 1984 року;

- Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948 року;

- Конвенція про право на організацію і ведення колективних договорів 1949 року та ін.

3. Конвенції, прийняті з метою усунення певної форми дискримінації:

- Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 року;

- Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти 1960 року;

- Конвенція щодо дискримінації в галузі праці і занять 1961 року.

Дата добавления: 2014-12-16