Виникнення і розвитку науки та техніки. Історія і логіка взаємозв'язку науки, техніки та інновацій. Форми державної підтримки наукової та інноваційної діяльності 3 страница

Народилася і потужно розвивається сучасна інформатика, котра досліджує інформаційні процеси будь-якої природи для розробки інформаційної техніки і технології. Ведуться роботи зі створенню біокомп'ютерів, які будуть використовувати білкову пам'ять. Поряд з цим проводяться розробки нейрокомп'ютера — системи нечислової інформаційно-логічної обробки, що реалізовується у машинних засобах. Цей напрямок використовує досягнення фізики твердого тіла і нейробіології, які стимулювали розробку штучних нейронних мереж у вигляді електронних схем.
Комп'ютери отримали широке застосування у промисловості, наукових дослідженнях, побуті і навіть у мистецтві. Мікропроцесори є "нервовими вузлами" засобів автоматизації для гнучких виробничих систем (ГВС), мають великий діапазон використання. Величезними темпами розвивається сучасна радіоелектроніка. Висока швидкість передачі сигналу, безінерційність, малі розміри, екологічність, великий ступінь надійності забезпечили технічне, технологічне та наукове застосування радіоелектронних пристроїв.

Важливим напрямом сучасного етапу НТП є комплексна автоматизація виробничих процесів. Причому її розглядають нині не в вузько технічному аспекті, як заміну праці людини роботою машини, а як створення людино-машинних систем, які монтуються в людську діяльність. Якщо на попередніх етапах автоматизували окремі трудові процеси людей або окремі технологічні дільниці, то тепер мова йде про комплексну автоматизації, що являє собою гнучкі автоматизовані виробництва (ГАП). Історія появи ГАП датується 50-ми рр. ХХ ст., коли в серійному виробництві жорстка автоматизація виявила вразливі місця: велике навантаження на людину-оператора, неможливість швидкої переоснащення обладнання для випуску нової продукції. Випускаються верстати з програмним управлінням (СПУ), які пов'язані між собою, з роботами і комп'ютерами у складі єдиного машинного центру. СПУ, роботи і комп'ютери валсне і створили початкові ланки ГАП. Для кардинального вирішення проблеми вводяться системи автоматичного проектування (САПР). Це дозволило інтегрувати всі технологічні ланки разом з контрольними програмуючими пристроями. Сучасний етап науково-технічної революції передбачає також прискорений розвиток атомної енергетики, вдосконалення АЕС, поліпшення використання природного урану, розробку реакторів на швидких нейронах. Практичне застосування керованих реакцій термоядерного синтезу на думку фахівців стане можливим вже у другому десятиріччі ХХІ століття. Однак у міру розвитку атомної енергетики все частіше і гостріше стає проблема забезпечення безпеки і екологічності атомних енергоблоків. Чорнобильська аварія показала, якої шкоди і незліченні біди приносить їх аварійність.

Перспективним є безпосереднє перетворення атомної і теплової енергії в електричну за допомогою магнітогідродинамічних генераторів (МГД-генераторів), сонячних батарей, термогенраторов, паливних елементів. Пряме перетворення тепла в електрику дозволяє створити прості і разом з тим надійні ядерні та електричні установки.
Нові матеріали і технології їх виробництва та обробки будуть розроблятися на основі створення нових композиційних, керамічних, зносостійких і напівпровідникових матеріалів, пластичних мас, з використанням технології високих тисків, вакууму, імпульсних впливів і енергії вибуху. Загалом для сучасного етапу НТР характерний прискорений розвиток способів створення принципово нових матеріалів, які не зустрічаються в природі. Сформувалася навіть нова галузь науки і техніки - експериментальна мінералогія, що дозволяє створювати речовини із заданими властивостями.
Необхідною частиною сучасної техніки стає застосування органічних продуктів і барвників. Розчини органічних барвників використовуються, зокрема, у лазерах, друкарських пристроях для сучасних комп'ютерів, в рідкокристалічних матеріалах для індикаторів.
Нарешті, важливим напрямком сучасного етапу науково-технічної революції є прискорене розвиток біотехнології. Це нова і швидко прогресуюча галузь науки і виробництва заснована на промисловому застосуванні природних і цілеспрямовано створюваних живих систем (насамперед мікроорганізмів). Вони нині широко використовуються в сільському господарстві, медицині, енергетиці. Вивчаються біологічні процеси, пов'язані з обміном речовин, для створення технології з використанням біологічних процесів.

І ще одна кілька тез у нашій розмові про НТП. Зараз ми є свідками переростання науково-технічної революції в науково-технологічну революцію, що викликана усвідомленням людьми обмеженості своїх ресурсів життєдіяльності на Землі. Від ідеї панування над природою, на що донедавна були націлені сучасна техніка і технологія, люди переходять до ідеї гармонійного розвитку з нею, на що орієнтується технологія майбутнього. Формується новий рівень глибшого злиття науки з виробництвом, проникнення науки в усі сфери суспільного життя. Технологія як наука про виробничу діяльність використовує науку не тільки для досягнення кінцевого ефекту даного конкретного виробництва, але і для наукового обгрунтування всіх соціальних, культурно-гуманістичних рішень і процесів, пов'язаних з цим виробництвом.
Розвиток техніки в сучасному світі усе більш гостро виявляє двоїстий характер її досягнень. З одного боку, без техніки просто неможливо уявити розвиток людства, а з другого, техніка такою ж мірою здатна викликати негативні, навіть трагічні наслідки (Чорнобиль, Фукасіма). Неконтрольований суспільством розвиток техніки призводить до того, що успіхи технічного прогресу зазвичай обертаються складними соціальними проблемами. Замінюючи робочу силу людини на виробництві, швидко підвищюючи продуктивність праці, техніка загострює проблеми зайнятості та безробіття; житловий комфорт призводить сьогодні до небажаної роз'єднаності людей; досягнута за допомогою особистого транспорту мобільність купується ціною шумового навантаження у містах-мегаполісах, шкідливим впливом на природу тощо.
Коли у минулі століття наукова і технічна діяльність вважалися морально нейтральними, то с ьогодні ми вже не можемо зневажати етичним контекстом діяльності вченого або інженера.
Учений та інженер у сучасному світі повинні усвідомлювати свою відповідальність перед людською цивілізацією. Людство все більше виявляється залежним від наслідків науково-технічного розвитку. У зв'язку з цим управління технічним прогресом, його стримування, регулювання, здійснення його цілей, оцінка результатів виявляються сьогодні не тільки інженерною, державною, управлінською, але й етичною проблемою.
"Ніколи в історії, - пише німецький філософ А. Хунінг, - на людину не покладалася настільки велика відповідальність, як сьогодні, бо ще ніколи вона не володіла настільки великою — багаторазово зрослою, завдяки техніці, владою над іншими природними істотами і видами, над своїм навколишнім середовищем і навіть над усім живим на Землі. Сьогодні людина в регіональному чи навіть у глобальному масштабі може знищити свій власний вид і усі вищі форми життя або щонайменше — завдати їм величезної шкоди". Нині людина так глибоко проникла в надра природи, що по суті своїй її науково-технічна діяльність стає органічною частиною еволюційного процесу, а людина - частиною еволюції.
Увійшовши у XXI ст. людство постало перед необхідністю вирішення проблем світового порядку: це — забруднення навколишнього середовища відходами промислового виробництва; вичерпаність природних ресурсів; порушення балансу в демографічних процесах; небезпека радіоактивної катастрофи тощо. Все це змушує замислитися над цілями і перспективами технічного розвитку, про міру відповідальності вчених за негативні наслідки НТП.
Ця загроза стала очевидною ще в 60-х рр. ХХ ст. Некерована технологічна експансія викликала широку полеміку на Заході. Ці роки стали віхою в наростанні кризової свідомості епохи. Це було свого роду науково-технічним “отверезінням”, котре прийшло на зміну безтямному захопленню технікою, бездумному схилянню перед успіхами НТП. Саме тоді у глобальному сенсі зросло занепокоєння тими небезпеками, що пов'язані з НТП, яке втілилося, зокрема, у масових виступах молоді, у русі "зелених" на захист навколишнього середовища.
Ще у 1972 році шокуючою всесвітньою сенсацією стала доповідь "Межі зростання", оприлюдненою членами Римського клубу — нині відомою міжнародною громадською організацією. Ця доповідь була підготовлена ​​на основі результатів досліджень, проведеного групою вчених Массачусетського технологічного інституту під керівництвом Д. Медоуза в рамках проекту "Складне становище людства". Висновки, до яких дійшли американські вчені, докорінно змінювали наші звичні уявлення про тенденції світового розвитку, стабільності й благоденства, про цілі і перспективи людського існування. За прогнозом Медоуза і його колег, людство впевнено йде назустріч глобальній катастрофі, уникнути яку можна, скориставшись відповідними терміновими заходами, спрямованими насамперед на обмеження і регулювання зростання виробництва, видобутку і виробництва природних ресурсів. Але річ не тільки в цьому. В дослідженні подано принципово новий підхід учених до самого поняття критеріїв соціального прогресу, які досі традиційно вбачалися в безупинному нарощуванні продуктивних потужностей, спрямованих на постійне збільшення матеріальних благ. "Межі зростання" показали, що зростання не може тривати до нескінченності. Настав час, коли людство має відмовитися від кількості на користь якості.
Висновки, до яких дійшли дослідники, викликали безліч критичних зауважень, суперечок, дискусій. Доповідь була зустрінута з величезним інтересом і перекладена на 35 мов світу. Надалі вчені різних країн з ініціативи Римського клубу підготували ще понад 30 аналогічних доповідей, в основу яких покладені широкомасштабні дослідження глобальних проблем сучасності.

Література:
1. Баканов Р.П.. Актуальные проблемы современной науки и журналистика: учеб.-метод. пособие. Казань, 2010.

2. Бернал Дж. Роль науки в жизни общества. - М.: Наука, 1985. - 126 с

3. Бор Н. Атомная физика и человеческое познание. М., 1961.

4. Вахтомин Н.К. Генезис научного знания. М., 1973.

5. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. М., 1989.

6. Винер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине. М., 1968.

7. Гайденко П.П. Эволюция понятий науки. М., 1987

8. Гинзбург В.Л. О науке, о себе и других. М., 2003.

9. Глобализация: Синергетический подход. М., 2002

10. Горелов А.А. Концепции современного естествознания: учебное пособие. - М. 2009.- 335 с.

11. Гурштейн А. А. Наука и протонаука.

12. [1] Еремеев В. Е. Введение в историю мировой науки и техники: Проспект курса лекций. 2012.

13. Журнал «Науковедение».

14. Запарий В. В., Нефедов С. А. История науки и техники.

15. Карпов М. М. Наука и развитие общества. М., 1961.

16. Кун Томас. Структура научных революций. Перев. М., 1975.

17. Наука та наукознавство. Міжнародний науковий журнал. Архів номерів. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ.

18. Негодаєв И.А. Философия техники. Исторія и логика взаимосвязи науки и техники.

19. Нейсбат Дж., Эбедин И. Перестройка корпораций / / США-епі, 1987, № 1.
20. Новая технократическая волна на Западе. М., 1986.

21. Очерки истории и теории развития науки. М., 1969.

22. Пуанкаре А. О науке. М., 1983

23. Скачков Ю.В. Поліфункціональність науки. "Питання філософії", 1995, № 11

24. Тютюнників Ю.Б., Шульга І.В., Філоненко Ю.Я. Концепції сучасного природознавства. Частина I: навчальний посібник. 2000. - 140 с.

25. Ученые о науке и ее развитии. М., 1971.

26. Философия техники в ФРГ. М., 1989.

27. Ясперс К. Сенс і призначення історії. К., 1991.

[1]HTML: <NOSCRIPT>

Дата добавления: 2014-12-16