Організація праці

ТЕМА 6

Основні шляхи підвищення продуктивності праці на підприємствах харчової промисловості

1. Збільшення обсягів виробництва в зв’язку зі збільшенням попиту на ринку.

2. Структурні зміни у виробництві:

- зміни питомої ваги окремих видів продукції в загальному обсязі;

- виробництво нових конкурентоспроможних видів продукції.

3. Підвищення технічного рівня виробництва:

- впровадження нових безвідходних, маловідходних, інтенсивних, ресурсоощадних технологій;

- розвиток інноваційних процесів;

- поліпшення використання матеріалів, палива, енергії;

- використання нових ефективних видів чи заміна сировини, матеріалів, палива, енергії;

- комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів;

- підвищення якості продукції;

- заміна морально застарілого та фізично зношеного обладнання новим високопродуктивним.

4. Удосконалення управління, організації виробництва та праці:

- зміни робочого періоду у сезонних виробництвах;

- зменшення втрат від браку;

- удосконалення систем управління;

- скорочення втрат робочого часу;

- зміни норм трудових витрат;

- поліпшення умов праці.

У кожній підгалузі харчової промисловості потрібно вишукувати такі резерви зростання продуктивності праці, використання яких дасть змогу врахувати галузеві особливості підприємств.

Резерви зростання продуктивності праці у виробничих процесах визначаються за допомогою використання методичних основ економіки праці, методів технічного нормування, а також методів вивчення витрат робочого часу персоналу й використання засобів виробництва.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте поняття „ефективність” та „продуктивність праці”.

2. Назвіть показники вимірювання продуктивності праці.

3. Які розрізняють види трудомісткості?

4. Розкрийте сутність натурального і умовно-натурального методів обчислення продуктивності праці.

5. Розкрийте сутність вартісних методів обчислення продуктивності праці.

6. Розкрийте сутність трудового методу вимірювання продуктивності праці.

7. Охарактеризуйте фактори, які впливають на продуктивність праці.

8. Які показники відображають вплив матеріально-технічних факторів на рівень продуктивності праці?

9. Які існують резерви підвищення продуктивності праці? Як розраховується зміна продуктивності праці за рахунок цих резервів?

6.1. Поняття і основні напрями організації праці.

6.2. Форми розподілу й кооперації праці.

6.3. Сутність поняття „робоче місце”. Класифікація робочих місць.

6.4. Умови праці та фактори, що їх визначають.

6.1. Поняття і основні напрями організації праці

В умовах ринку зростає важливість усіх факторів, що впливають на ефективність виробництва. Не остання роль у підвищенні результативності суспільного виробництва відводиться науковій організації праці.

Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В сучасних умовах господарювання основні напрями наукової організації праці полягають у:

- розробленні та впровадженні раціональних форм розподілу і кооперації праці;

- поліпшенні організації підбору, підготовки й підвищення кваліфікації кадрів;

- раціоналізації трудових процесів, впровадженні передових способів і методів праці;

- вдосконаленні організації та обслуговування робочих місць;

- вдосконаленні нормування праці;

- впровадженні ефективних форм і методів матеріального і морального стимулювання праці;

- покращенні умов праці;

- зміцненні дисципліни праці.

Впроваджуючи названі вище напрями вдосконалення організації праці, слід враховувати особливості виробничого рівня.

У масштабі народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: забезпечення найбільш повного використання трудових ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих у галузях матеріального і нематеріального виробництва, раціональний розподіл і перерозподіл робочої сили між галузями і регіонами країни.

На рівні підприємства завдання з удосконалення організації праці полягають у: правильності розстановки працівників на виробничих ділянках на основі раціонального розподілу і кооперації праці, спеціалізації та розширенні зон обслуговування; узгодженості дій.

На конкретному робочому місці вирішують такі завдання: впровадження прогресивних робочих засобів і трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне та безперебійне забезпечення їх інструментами й матеріалами, створення належних умов для роботи й життєдіяльності людини.

Дата добавления: 2014-12-16