Система органів фінансового контролю в Україні

ОРГАНИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Система органів фінансового контролю в Україні. Компетенція представницьких та виконавчих органів держави, місцевого самоврядування щодо здійснення фінансового контролю.

Контрольні повноваження Рахункової палати. Компетенція Міністерства фінансів України та Державного казначейства Україниу сфері фінансового контролю.

Правовий статус органів Державної контрольно-ревізійної служби України.

6. Контрольні повноваження органів Державної подат­кової служби України.

Здійснення фінансового контролю Національним банком України, Державною митною службою України та Державною пробірною службою України. Повноваження інших органів щодо •здійснення фінансового контролю в Україні.

У здійсненні фінансового контролю беруть участь усі органи дер­жавної та місцевої влади і управління залежно від їх компетенції, визначеної Конституцією України, законами України, нормативними актами, що визначають їх статус. Залежно від характеру діяльності, повноважень у сфері фінансового контролю усі органи, які його здійснюють, поділяють на дві групи:

1) органи, що реалізують повноваження у сфері фінансового контролю поряд з іншими своїми повноваженнями. Це органи загальної компетенції, до яких належать: а) представницькі органи держави, місцевого самоврядування (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради);

— 249 —

б) Президент України;

в) органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Кабінет Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад);

г) міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють фінансовий контроль поряд зі своїми основними функціями;

2) органи, що спеціально створені для здійснення фінансового контролю в Україні (Рахункова палата, Міністерство фінансів України, органи державної контрольно-ревізійної служби, органи державної податкової служби України, Державна пробірна служба України тощо)

Процес формування системи органів фінансового контролю нерозривно пов'язаний зі становленням України як демократичної, соціальної, правової держави.

Україна, здобувши незалежність, проголосила про створення бан­ківської, цінової, фінансової, митної, податкової системи, формування державного бюджету, впровадження своєї грошової одиниці¹⁷⁹ та одночасну реорганізацію існуючої і створення власної системи фінансового контролю. Найбільш важливими напрямами у цій сфері стали:

— подолання принципів партійності контролю та класового підходу до нього;

— скасування так званого робітничого, народного та інших, харак­терних для тоталітарного режиму, різновидів фінансового контролю;

- усунення надмірної централізації органів фінансового контролю;

- роздержавлення контролю;

- утворення інститутів фінансового контролю, придатних для де­мократичного суспільства, сучасних потреб держави, органів місцевого самоврядування;

- формування інститутів незалежного фінансового контролю, що відповідає принципам становлення громадянського суспільства в Україні.

¹⁷⁹ Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року №55-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1990. - № 31. - Ст. 429.

— 250 —

Процес формування системи органів фінансового контролю в Україні можна поділити на два етапи:

1) етап становлення (1990-1997 рр.), під час якого було:

а) сформовано на законодавчому рівні систему органів державного фінансового контролю, а саме: органи держав-ноїподатковоїслужби (1993), органи державної контрольно-ревізійної служби (1993), Державне казначейство України (1995), Рахункову палату (1996);

б) закріплено правові основи діяльності органів фінансового контролю;

в) започатковано розмежування контрольних повноважень між органами державної влади та місцевого самовряду­вання відповідно до вимог Конституції України (1996);

г) відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» (1993) утворено інфраструктуру незалежного фінансового контролю;

д) з прийняттям Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) створено правові основи для формування місцевого фінансового контролю;

2) етап удосконалення (з 1998 р.), який передбачає здійснення заходів щодо реформування та подальшого розвитку системи органів фінансового контролю, її оптимпації та підвищення ефективності цих органів у здійсненні контрольних повноважень.

У результаті прийняття нових редакцій законів України: «Про Рахункову палату» (1998), «Про Національний банк України» (1999), видання указів Президента «Про Положення про Міністерство фінансів України» (1999), «Питання Державної митної служби України» (2000), «Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління» (2000), «Про затвердження положення про Державну податкову адміністрацію України» (2000), «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» (2003), «Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України» (2004), «Питання Державної комісії з цін­них паперів та фондового ринку» (2004) тощо та постанов Кабінету Міністрів України «Про деякі питання діяльності Державного казначейства України» (1999), «Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробірного контролю» (2000), «Про затвердження Положення про Державний департамент фінансового

— 251 —

моніторингу» (2002) тощо було окреслено коло повноважень як існуючих, так і новостворених органів фінансового контролю.

Відповідно до конституційних положень в Україні сформовано три залежних одна від одної сфери фінансового контролю, а саме:

- державна сфера, суб'єктами контролю в якій є органи держав­ної влади;

- муніципальна сфера, в якій роль контролюючих суб'єктів виконують органи місцевого самоврядування;

- громадянське суспільство, суб'єктами контролю в якому є гро­мадяни та утворювані ними інституції, відносно незалежні від органів державної влади та місцевого самоврядування.

Дата добавления: 2014-12-16