Збирання твердих побутових відходів

Збір ТПВ часто є найбільш дорогим компонентом всього процесу поводження. Збір ТПВ в містах з різнотипною забудовою і відповідним майновим розшаруванням населення вимагає диференційованого підходу до організації збору ТПВ.

Планово-регулярна система вивезення ТПВ передбачає регулярне вивезення відходів з території обслуговування на договірних умовах без спеціальних замовлень з встановленою періодичністю, за чітким графіком маршруту із закріпленням сміттєвозів за певним районом обслуговування.

При заявочній системі виробники відходів звертаються до послуг автотранспортних підприємств щоразу, коли в них накопичується певна кількість відходів. За заявочною системою вивозяться великогабаритні відходи, будівельні відходи та вуличне сміття.

Як правило, збір відходів здійснюється контейнерним та безконтейнернім методом.

Безконтейнерній метод застосовується в населених пунктах, де обмежена можливість проїзду сміттєвоза та його маневрування, в деяких курортних регіонах, де збереглися кузовні сміттєвози. При цьому методі збір відходів проводять безпосередньо мешканці будинків.

За контейнерною схемою, в будинках, не обладнаних сміттєпроводами, мешканці виносять відходи на майданчики, де розміщені контейнери для збору ТПВ. У будинках з сміттєпроводами відходи вивантажуються в спеціальні контейнери, розташовані в камері для прийому сміття, які після наповнення вивозяться та перевантажуються в сміттєвоз.

У житловому секторі міст застосовується, в основному, планово-регулярна система збору ТПВ: відходи збираються у відкриті (переважно металеві) контейнери, розміщені на спеціальних контейнерних майданчиках у дворах. Вивезення відходів здійснюється за розробленими графіками – 1 раз на 1, 2 або 3 доби.

Для підприємств комерційного сектора застосовується заявочна система вивезення ТПВ – виклик сміттєвоза в міру заповнення контейнерів.

Організація планово-регулярної системи і режим видалення побутових відходів визначаються на підставі рішень місцевих адміністративних органів за поданням органів комунального господарства та установ санітарно-епідеміологічного нагляду.

Система збору та видалення ТПВ включає в себе: 1) підготовку відходів до навантаження транспорту, що збирає сміття; 2) організацію тимчасового зберігання відходів у домоволодінні; 3) збір та вивезення побутових відходів з територій домоволодінь і організацій; 4) знешкодження та утилізацію побутових відходів.

Відходи, які утворюються при будівництві, ремонті, реконструкції житлових і громадських будівель, об'єктів культурно-побутового призначення, а також адміністративно-побутових приміщень промпідприємств, вивозять транспортом будівельних організацій на спеціально виділені ділянки. Відходи промислових підприємств, що не утилізуються, вивозять транспортом цих підприємств на спеціальні споруди або полігони для їх знешкодження і поховання.

До великогабаритних відходів відносяться тверді відходи, розміри яких перевищують 50 x 50 x 50 см, що не дає змоги розмістити їх у контейнерах об'ємом до 1,1 м³ (табл. 4.7).

Таблиця 4.7 – Орієнтовний склад великогабаритних ТПВ

Превалюючий матеріал	Складові
Дерево (до 60 %)	Меблі, обрізки дерев і чагарників, дошки, ящики, двері, лавки, фанера, старі рами, сходи
Кераміка, скло (до 18 %)	Раковини, унітази, скло листове, освітлювальні лампи, посуд, пляшки, бій скла
Метал (до 9 %)	Газові плити, холодильники, пральні машини, пилососи, ліжка, сітки, баки, бідони, труби, радіатори
Папір, картон (до 6 %) Текстиль (до 15 %)	Пакувальні матеріали, шпалери, одяг, ковдри, матраци
Шкіра, гума, змішані матеріали (до 5 %)	Шини, валізи, сумки, дивани, крісла
Пластмаса (до 1 %)	Відра, тази, лінолеум, плівки

Негабаритні відходи рекомендується збирати на спеціально відведених майданчиках або в бункерах-накопичувачах і вивозити спеціальними транспортними засобами для перевезення негабаритних відходів або звичайним вантажним транспортом.

Небезпечні складові ТПВ рекомендується збирати роздільно від інших видів ТПВ, а також відокремлювати їх на стадії сортування. Відпрацьовані паливно-мастильні матеріали, автомобільні шини, акумулятори, відпрацьоване електричне та електронне обладнання, інші небезпечні відходи рекомендується збирати у спеціально відведених і обладнаних місцях.

Інтенсивне гниття відходів у теплий період року, примерзання їх до контейнерів взимку ускладнюють транспортування і подальшу переробку сміття. При несвоєчасному вивозі ТПВ контейнери стають місцем розмноження шкідливих гризунів і комах, небезпечним джерелом різних інфекцій (в т.ч. лептоспірозу, який розноситься щурами). Рідина, що утворюється при перегниванні сміття, агресивна і токсична, з розламаних контейнерів вона може потрапляти на зелені насадження, дитячі майданчики, інші місця загального користування, отруюючи НС. Відповідно до вимог санітарних Правил ТПВ в теплий період року необхідно вивозити щодня, у холодний період (при температурі -5 ^оС і нижче) – не рідше одного разу за 3 доби.

Періодичність вивезення побутових відходів вибирається з урахуванням сезонів року, кліматичної зони, епідеміологічної обстановки, узгоджується з місцевими установами санітарно-епідеміологічного нагляду та затверджується рішенням місцевих адміністративних органів. Як правило, встановлюють наступні терміни видалення побутових відходів:

- з територій домоволодінь – не рідше одного разу на три дні;

- з територій домоволодінь з особливим режимом або в південній зоні – щодня.

Періодичність санітарної обробки збірників:

- для північної (літній період) і середньої зон – один раз на 15 днів;

- для південної зони – один раз на 10 днів.

Постановою КМУ від 25.05.2011 р. № 541 внесено зміни до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, якими зокрема, визначено новий термін – «небезпечні відходи у складі побутових відходів» – відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках і мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, що створюють або можуть створити значну небезпеку для НПС або здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Також змінено порядок збирання та перевезення побутових відходів. Відповідно до змін, власники або балансоутримувачі житлових будинків мають забезпечувати роздільне збирання побутових відходів. Також житлові масиви і внутрішньодворові території, дороги загального користування та інші об'єкти благоустрою населених пунктів повинні обладнуватися контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів.

Якщо раніше виконавець послуг з вивезення побутових відходів для об'єктів державної та комунальної власності визначався за результатом конкурсу, а для житлових будинків приватної власності такий виконавець визначався органом місцевого самоврядування, крім випадків, коли власники будинків виявили бажання визначити виконавця послуг самостійно, то у новій редакції відповідних положень Правил № 1070 виконавець послуг з вивезення побутових відходів визначається виключно органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, установленому КМУ.

Уточнено, що під час надання послуг з вивезення побутових відходів великогабаритні та ремонтні відходи у складі побутових відходів вивозяться окремо від інших видів побутових відходів.

При цьому небезпечні відходи у складі побутових відходів збираються окремо від інших видів побутових відходів, а також повинні відокремлюватися на етапі збирання чи сортування і передаватися споживачами та виконавцями послуг з вивезення побутових відходів спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Типовий договір про надання послуг з вивезення побутових відходів, наведений у додатку 1 до Правил № 1070, доповнено положеннями, якими уточнено порядок вивезення окремих видів твердих відходів за контейнерною схемою, а також нормою щодо передачі небезпечних відходів у складі побутових відходів.

Роздільне збирання твердих побутових відходів. Методичні рекомендації з організації роздільного збирання твердих побутових відходів затверджені наказом Міністерства з питань ЖКГ України «Про затвердження Методичних рекомендацій з організації роздільного збирання твердих побутових відходів» № 242 від 05.08.2008 р. Ці Методичні рекомендації призначені для удосконалення підходів при організації роздільного збирання ТПВ, а також при розробленні схем санітарної очистки населених пунктів, місцевих програм поводження з ТПВ, виконанні техніко-економічних обґрунтувань впровадження сучасних технологій поводження з ТПВ. Роздільне збирання ТПВ рекомендується здійснювати з метою зменшення кількості ТПВ, що поховаються на полігонах ТПВ, поліпшення екологічного стану довкілля, одержання вторинної сировини.

Рекомендоване впровадження роздільного збирання ТПВ оцінюється з урахуванням наступних факторів: 1) можливість використання корисних властивостей компонентів ТПВ; 2) наявність підприємств, які можуть переробляти окремі компоненти ТПВ та відстань їх перевезення на ці підприємства; 3) капітальні та інші початкові витрати на впровадження роздільного збирання ТПВ; 4) експлуатаційні витpати на роздільне збирання ТПВ з урахуванням повеpнених сум вартості продуктів перероблення компонентів ТПВ.

Впровадження роздільного збирання ТПВ рекомендується проводити за такими етапами: 1) визначення обсягів утворення ТПВ;
2) визначення морфологічного складу ТПВ та проведення розрахунків середньодобового та середньорічного утворення ресурсоцінних компонентів; 3) визначення споживачів вторинної сировини та/або обґрунтування необхідності будівництва спеціальних установок з перероблення ресурсоцінних компонентів; 4) визначення вимог споживачів вторинної сировини до якості ресурсоцінних компонентів та вартості їх приймання на перероблення; 5) вибір технологічної схеми роздільного збирання ТПВ; 6) вибір типів і розрахунок кількості контейнерів для збирання ресурсоцінних компонентів ТПВ, придбання контейнерів; 7) вибір раціональної схеми розташування контейнерів та будівництво у разі необхідності контейнерних майданчиків; 8) визначення системи та режиму перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ; 9) вибір типів і кількості спеціальних транспортних засобів для перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ.

Рекомендується поетапне впровадження роздільного збирання ТПВ, в тому числі, на першому етапі – шляхом проведення експериментів з роздільного збирання ТПВ в окремих районах населеного пункту з використанням різних технологічних схем з метою визначення найбільш ефективної та прийнятної для даного населеного пункту.

До ресурсоцінних компонентів ТПВ рекомендується відносити ті, що можуть бути використані у промисловості як вторинна сировина або з яких можна безпосередньо виготовити продукти, що знайдуть своє застосування. До ресурсоцінних компонентів рекомендовано віднести: папір, картон, скло, полімери, чорні та кольорові метали, а також харчові та інші органічні відходи, що легко загнивають.

Розрахунок кількості одного ресурсоцінного компонента в загальній масі ТПВ рекомендується проводити за формулою:

, (4.4)

де – маса одного ресурсоцінного компонента у загальній масі ТПВ, кг;

– вміст одного ресурсоцінного компонента у загальній масі відходів, %;

– загальна маса ТПВ, кг.

Якщо ресурсоцінні компоненти збирають в одному контейнері, їх масу (а також масу решти ТПВ, що збирають у іншому контейнері) рекомендується визначати за формулою:

, (4.5)

Враховуючи вимоги санітарних норм і правил щодо обмеження до 5 одиниць кількості контейнерів, які можна встановлювати на одному контейнерному майданчику, рекомендуються наступні технологічні схеми роздільного збирання ТПВ: схема № 1 – на два контейнери; схема № 2 – на три контейнери; схема № 3 – на чотири контейнери; схема № 4 – на п’ять контейнерів.

За схемою № 1 на контейнерному майданчику рекомендується встановлювати два контейнери. Перший контейнер рекомендовано блакитного кольору з написом «Вторинна сировина» – призначений для збирання ресурсоцінних складових ТПВ, окрім харчових та інших відходів, що легко загнивають. Другий контейнер рекомендовано сірого кольору – призначений для збирання решти змішаних відходів, в тому числі харчових та інших відходів, що легко загнивають. При застосуванні схеми № 1 рекомендовано передбачити централізоване перевезення зібраних окремо в одному контейнері ресурсоцінних компонентів на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства. Роздільне збирання ТПВ за схемою № 1 є рекомендованим у разі, коли внаслідок відсутності збуту компосту не планується роздільне збирання харчових відходів, а також при окремому збиранні ТПВ, що утворюються на підприємствах невиробничої сфери і вміщують не більше 5% за масою харчових та інших органічних відходів, що легко загнивають.

Схему № 2 рекомендується використовувати у разі, коли один з видів ресурсоціннних компонентів не потребує додаткового оброблення і може бути окремо вивезений безпосередньо на об’єкти перероблення. Інші ресурсоцінні компоненти, які потребують додаткового оброблення та доведення до певних критеріїв якості, рекомендується централізовано перевозити на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства. Схемою № 2 рекомендовано передбачити: роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду ресурсоцінних компонентів, у другому контейнері – інших ресурсоцінних компонентів; у третьому контейнері – змішаних відходів. За схемою № 2 на контейнерному майданчику рекомендується встановлювати: 1) один контейнер для збирання одного певного виду ресурсоцінних компонентів (наприклад, жовтий контейнер з написом «Полімери» – для збирання полімерних відходів, або зелений контейнер з написом «Скло» – для збирання скла, або синій контейнер з написом «Папір» – для збирання паперу); 2) один контейнер блакитного кольору з написом «Вторинна сировина», призначений для збирання інших ресурсоцінних компонентів ТПВ; 3) один контейнер сірого кольору, призначений для збирання змішаних відходів.

Схему № 3 рекомендується використовувати у разі, коли окремі два види ресурсоціннних компонентів не потребують додаткового оброблення і можуть бути окремо вивезені безпосередньо на об’єкти перероблення. Інші ресурсоцінні компоненти, які потребують додаткового оброблення та доведення до певних критеріїв якості, централізовано рекомендується перевозити на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства. Схемою № 3 рекомендується передбачити: роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду ресурсоцінних компонентів, у другому контейнері – другого певного виду ресурсоцінних компонентів; у третьому контейнері – інших ресурсоцінних компонентів; у четвертому контейнері – змішаних відходів. За схемою № 3 на контейнерному майданчику рекомендується встановлювати: 1) один контейнер для збирання одного певного виду ресурсоцінних компонентів ((наприклад, жовтий контейнер з написом «Полімери» – для збирання полімерних відходів, або зелений контейнер з написом «Скло» – для збирання скла, або синій контейнер з написом «Папір» – для збирання паперу); 2) один контейнер блакитного кольору з написом «Вторинна сировина», призначений для збирання інших ресурсоцінних компонентів ТПВ; 3) один контейнер сірого кольору, призначений для збирання змішаних відходів.

За схемою № 4 роздільне збирання ТПВ рекомендовано здійснювати у окремі контейнери, розміщені на контейнерному майданчику: 1) жовтий з написом «Полімери» – для збирання полімерних відходів; 2) зелений з написом «Скло» – для збирання скла; 3) синій з написом «Папір» – для збирання паперу; 4) коричневий з написом «Харчові відходи» – для збирання харчових відходів; 5) сірий з написом «Змішані відходи» – для збирання змішаних ТПВ.

За технологічними схемами № 1, 2, 3 та 4 доцільно здійснювати роздільне збирання компонентів ТПВ на пляжах, ринках, у парках, скверах, площах, садах, на вокзалах.

Для роздільного збирання ТПВ рекомендується використовувати наземні, напівпідземні та підземні контейнери. Кількість контейнерів для збирання ресурсоцінних компонентів ТПВ та змішаних відходів рекомендовано визначати відповідно до об’ємів утворення цих складових, визначених на підставі морфологічного складу ТПВ, з урахуванням їх середньої щільності.

Для збирання ресурсоцінних компонентів ТПВ кількість контейнерів рекомендується визначати за формулою:

, (4.6)

де – необхідна кількість контейнерів для збирання ресурсоцінних компонентів ТПВ, шт.;

– максимальне добове утворення ресурсоцінного компонента ТПВ, м³/д;

– періодичність перевезення ресурсоцінного компонента ТПВ, діб;

– добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ресурсоцінного компонента ТПВ;

– коефіцієнт, який враховує кількість контейнерів, що перебувають у ремонті та в резерві;

– місткість одного контейнера для збирання ресурсоцінних компонентів ТПВ, м³;

– коефіцієнт заповнення контейнера.

Максимальне добове утворення ТПВ (м³/д) рекомендується визначати за формулою:

, (4.7)

де – маса одного ресурсоцінного компонента у загальній масі ТПВ, кг;

– щільність ресурсоцінного компоненту ТПВ, кг/м³; визначається за довідковими даними або під час вимірювання морфологічного складу ТПВ;

– чисельність населення,

– добовий коефіцієнт неpівноміpності утворення ресурсоцінних компонентів ТПВ,

– кількість неpобочих днів на pік для спецавтотpанспоpту.

Рекомендовано використовувати такі значення коефіцієнтів: =1,4; =1,05; =0,9.

Для роздільного збирання ТПВ рекомендується використовувати контейнери різної місткості, починаючи зі 120 дм³ та вище.

Перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ рекомендується здійснювати спеціальними транспортними засобами, конструкція завантажувального пристрою яких відповідатиме конструкції та типу контейнерів, що використовуються для збирання ресурсоцінних компонентів.

Перевезення ресурсоцінних компонентів рекомендується здійснювати:

- автотранспортними підприємствами, що займаються перевезенням ТПВ, зібраних за унітарною системою, та обслуговують район населеного пункту, де здійснюється роздільне збирання ТПВ;

- сміттєсортувальними та сміттєпереробними підприємствами власними автотранспортними засобами;

- підприємствами, у технологічному циклі яких передбачено використання того чи іншого ресурсоцінного компоненту ТПВ, як вторинної сировини.

На першому етапі впровадження роздільного збирання ТПВ, як ресурсоцінні компоненти, так і змішані відходи, рекомендується перевозити за режимом, встановленим санітарними нормами і правилами для ТПВ, зібраних за унітарною системою.

Ресурсоцінні компоненти ТПВ, зібрані за схемою № 1, рекомендується вивозити на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства, де проводять їх додаткове сортування або перероблення.

Ресурсоцінні компоненти ТПВ, зібрані за схемою № 2, рекомендовано вивозити: один певний вид ресурсоцінних компонентів ТПВ – безпосередньо на підприємство, в технологічному циклі якого передбачено використання даного виду ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини; інші види ресурсоцінних компонентів, зібраних в одному контейнері, – на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства, де проводять їх додаткове сортування або перероблення.

Ресурсоцінні компоненти ТПВ, зібрані за схемою № 3, рекомендується вивозити: один певний вид ресурсоцінних компонентів ТПВ, зібраний в одному окремому контейнері, – безпосередньо на відповідне підприємство, в технологічному циклі якого передбачено використання саме цього ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини. Другий певний вид ресурсоцінних компонентів ТПВ, зібраний в другому окремому контейнері, – безпосередньо на відповідне підприємство, в технологічному циклі якого передбачено використання саме цього ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини. Інші види ресурсоцінних компонентів, зібраних в одному контейнері, – на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства, де проводять їх додаткове сортування або перероблення.

Ресурсоцінні компоненти, зібрані за схемою № 4 рекомендується вивозити: харчові та інші органічні відходи – на біологічне перероблення (компостування, анаеробне розкладання органічного матеріалу з утворенням біогазу або будь-який інший процес оброблення відходів, що біологічно розкладаються); папір та картон – на підприємства, в технологічному циклі яких передбачено перероблення макулатури; полімери – на сміттєсортувальні або сміттєпереробні підприємства, для подальшого сортування на окремі види полімерів або перероблення; скло – на підприємства, в технологічному циклі яких передбачено використання склобою.

Змішані ТПВ рекомендовано перевозити на об’єкти подальшого поводження з ними, а саме на сміттєспалювання або їх захоронення.

На першому етапі впровадження роздільного збирання ТПВ рекомендовано використовувати заявочну систему перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ.

Сміттєпеpевантажувальні станції. Сміттєпеpевантажувальні станції (СПС) доцільно застосовувати, якщо відстань від місць збирання до місць знешкодження ТПВ перевищує 20 км при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні. Станції рекомендується застосовувати для централізованого перевантаження ТПВ, які доставляють до них від місць збирання, у великовантажні транспортні сміттєвози и знімні пресс-контейнери.

Двоетапна система включає в себе такі технологічні процеси: збір ТПВ в місцях накопичення; їх вивезення сміттєвозами на СПС; перевантаження у великовантажні транспортні засоби; перевезення ТПВ до місць їх поховання або утилізації; вивантаження ТПВ.

На ряді СПС використовується система вилучення з ТПВ утильних елементів.

Використання СПС дозволяє: знизити витрати на транспортування ТПВ в місця знешкодження; зменшити кількість сміттєвозів; скоротити сумарні викиди в атмосферу від сміттєвозного транспорту; поліпшити технологічний процес складування ТПВ.

З точки зору охорони НС застосування СПС зменшує кількість полігонів для складування ТПВ, знижує інтенсивність руху по транспортних магістралях і т.д. Переваги, які дає застосування СПС, залежать від рішення низки технічних і організаційних питань. У їх числі вибір типу СПС і застосовуваного на ній устаткування, включаючи великовантажний сміттєвозний транспорт, місце розташування СПС, її продуктивність і визначення кількості таких станцій для міста.

Основою класифікаційною ознакою застосовуваних СПС є їх продуктивність. За продуктивністю, т/добу, СПС поділяються на три групи: малі (не більше 50); середні (50-150); великі (понад 150).

За виконанням СПС бувають одно-і дворівневі. На однорівневих СПС в якості вантажопідйомних механізмів використовують стрічкові, пластинчасті або скребкові транспортери, грейферні ковші, скіп-підйомники і т.д.

СПС в двох рівнях набули більшого поширення. При будівництві СПС у двох рівнях використовують рельєф місцевості. На верхньому рівні виконують розвантаження з бункерів сміттєвозів, що збирають відходи, а на нижньому – завантаження ТПВ у транспортні сміттєвози.

На рис. 4.2 наведена двох'ярусна СПС з різницею відміток між нижнім і верхнім ярусом 5-7 м.

Розпушувач ворушить в приймальному бункері відходи, виключаючи їх злежуваність і самоущільнення, а також виконує дроблення великогабаритних предметів.

Ущільнювач обслуговують три змінних прес-контейнера. Місткість кожного з них становить 30 м³. Один прес-контейнер знаходиться під завантаженням. Інший, заповнений, чекає своєї черги для відправки. Третій встановлений на шасі транспортного сміттєвоза, що здійснює вивіз ТПВ.

Місткість бункера-накопичувача повинна забезпечувати запаси ТПВ для безперебійної роботи СПС у разі нерівномірної доставки відходів.

За способом завантаження ТПВ СПС поділяють на два типи: з ущільненням відходів; без ущільнення відходів.

СПС без ущільнення ТПВ ефективні при їх малій продуктивності.

Велике поширення отримали СПС із стаціонарними пресами для ущільнення ТПВ в кузові транспортних сміттєвозів. Завдяки ущільненню ТПВ можна максимально використовувати корисну вантажопідйомність транспортних сміттєвозів.

Рис. 4.2 – Двох'ярусна сміттєперевантажувальна станція:

1 - Бункер;

2 - Диск для дроблення відходів;

3 – Ущільнювач;

4 - Пристрій для кріплення і від'єднання контейнера;

5 - Бортовий контейнер;

6 - Пристрій для переміщення контейнера.

У деяких країнах в якості транспортних засобів великої вантажопідйомності використовують залізничні платформи, річкові й морські баржі. У зарубіжній практиці вважається економічно доцільним застосовувати залізничний транспорт при перевезенні ТПВ на відстані, що перевищують 150 км. Вартість перевезення водним шляхом на баржах приблизно на 30% нижче, ніж на залізничному транспорті. При перевезеннях до 100 км найбільш дешевим є автомобільний транспорт. Водний транспорт стає істотно дешевше автомобільного та залізничного при дальності перевезень більше 200 км.

Розроблено різні технічні рішення СПС, що відрізняються високою продуктивністю, великою місткістю прес-контейнерів, сучасною технологією завантаження в прес-камеру ущільнювача і попередньої обробки відходів. Основу технологічного процесу тут складають стаціонарні ущільнювачі, що стикуються з прес-контейнером.

У країнах СНД у даний час експлуатують декілька порівняно великих СПС, на яких використовують транспортні сміттєвози з вертикальним завантаженням кузова і вбудованим ущільнювачем. Певний інтерес представляють собою СПС, побудовані в Тернополі і в Пермі. Обидві станції дворівневі. СПС в Тернополі має три бункери-накопичувачі, один з яких призначений для перевантаження харчових відходів. Місткість бункерів становить 27 м³ для ТПВ та 15 м³ для харчових відходів. Для доставки відходів використовують великовантажні транспортні сміттєвози.

СПС повинні відповідати таким екологічним вимогам. Сумарна витрата палива сміттєвозами при використанні СПС повинна бути нижче, ніж при одноетапному вивезенні. Сумарна витрата палива в межах міста також має бути істотно нижче при використанні СПС. СПС, розташовані в межах міста, повинні розміщуватися в закритих, обладнаних системою вентиляції та очищення повітря приміщеннях. Розвантаження сміттєвозів повинно здійснюватися в приймальні бункери пресів або безпосередньо в великовантажний сміттєвоз. Перевагу слід віддавати СПС з електроприводом системи пресування ТПВ. Для запобігання пилоутворення перевезення ТПВ, у тому числі і запресованих у тюки, повинно здійснюватися тільки в закритих спеціально обладнаних машинах. При використанні СПС з пресуванням ТПВ необхідно передбачати комплекс заходів зі збору, очищення та скидання у встановленому порядку в каналізацію фільтрату.

Дата добавления: 2014-12-16