Демографічна політика в Російській Федерації

Росія має у своєму розпорядженні досвід активної демографічної політики. Так, демографічну ситуацію в нашій країні в 1941-45 роках визначали величезні безповоротні втрати в Збройних силах і серед цивільного населення. Зштовхнувши з такими масштабними втратами населення, уряд країни повинен було прийняти спеціальну програму проведення активної демографічної політики, спрямовану на подолання наслідків війни. Ця програма була дійсно розроблена й опублікована ще до закінчення війни у виді Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 року.

Найбільш примітними рисами цього указу були: усіляке заохочення багатодітних родин (п'ять і більш дітей), підтримка родин з оптимальним числом дітей (три-чотири дитини).

Відповідно до Указу материнська праця заохочувалася як матеріально, так і морально. Засновувалося почесне звання й однойменний орден "Мати-героїня". Цього титулу й ордена удостоювалися матері, що родили і виховали десять і більш дітей по досягненні останньою дитиною I року і збереженні в живих інших дітей. Потім йшов орден "Материнська слава" трьох ступенів і "Медаль материнства" двох ступенів, Багатодітної матері заохочувалися матеріально. Їм виплачувалися щомісячні посібники, сума якого збільшувалася після народження кожної нової дитини, починаючи з четвертого. Крім того, багатодітної матері одержували право іти на пенсію в більш ранньому віці (50 років) при скороченні терміну необхідного виробничого стажу (до 15 років).

Жінки і родини, що мали 3-4 дітей, одержували 30-процентну знижку в розмірі прибуткового податку. При народженні третьої дитини виплачувалася одноразова допомога, що у масштабі цін 40-50 років складало 400 карбованців. Після народження четвертої дитини починалася регулярна виплата дитячого посібника.

Був визначений і "податковий батіг" для тих, хто не поспішав обзавестися досить численним сімейством. Неодружені чоловіки, незаміжні жінки і бездітні сімейні пари у віці від 20 до 50 років (чоловіка) і від 20 до 45 (жінки) повинні були платити крім загального прибуткового податку ще 6-процентний податок на бездітність. На студентів вищих навчальних закладів і технікумів це правило поширювалося після завершення навчання з початком трудової діяльності.

Родини з однією дитиною платили додатково 1% за малодетность, а двох дітей, що мають - 0,5%. Остання обставина представляється дуже важливим, оскільки стягування особливого податку з малосімейних, крім чисто фіскального ефекту було спрямовано на те, щоб затвердити в масовій свідомості стійке представлення, що нормальна, чи оптимальна, родина повинна мати в середньому не менш трьох дітей.

Створена Указом від 8 липня 1944 року система демографічного стимулювання проіснувала в первісному виді до кінця 50-х років.

У результаті вжитих заходів у 1946-49 роках населення СРСР збільшилося на 11,5 млн. чоловік. Протягом 50-х років рівень народжуваності був помірковано високим - у межах 25-26 промилле. Коефіцієнт смертності в 1950 році був дорівнює 9 промилле, тобто виявився в 2 рази нижче відповідного показника 1948 року й у три рази менше спостерігався в 1913 році.

Це відбулося, насамперед, завдяки дуже помітному зменшенню дитячої смертності. Протягом 50-х років смертність у СРСР продовжувала знижуватися, досягши в I960 року мінімальної величини - 7,1 промилле. У першій половині 60-х років цей показник стабілізувався на даному рівні, а потім став поступово зростати.

Іншим помітним феноменом 50-х років у нашій країні виявився задоволеної високий і стійкий рівень природного приросту населення. У середньому за дане десятиліття коефіцієнт приросту населення був дорівнює 17,5 - 17,6 промилле. Це помітно вище, ніж напередодні другої світової війни (13,2 промилле в 1940 році).

Успіх активній демографічній політиці знайшов відображення й у дані переписи, проведеної 15 січня 1959 року. Вони показали, що населення СРСР досягло 208 млн.827 тис. чоловік, тобто виявилося на 30 млн. більше, ніж на початок 1950 року і майже на 15 млн. більше, ніж у 1941 році. Населення РСФСР відповідно до даного перепису досягло 117,5 млн. і було на 7,5 млн. більше, ніж перед війною.

Усі ці цифри говорять про те, що 50-і роки по багатьом параметрам демографії, особливо з погляду стабільного росту населення, з'явилися кращим десятиліттям 20 століття для країни. У всякому разі можна вважати, що тоді був багато в чому переборений різкий демографічний спад у результаті воїни і створений основа для подальшого поступального росту населення.

Цей історичний досвід показує, що подолання нинішньої демографічної кризи ("третьої демографічної катастрофи") у Росії, уже приведшего до втрат порівнянним із втратами в першої світової і громадянської воєн, можливо і, зрозуміло, зовсім необхідно в ім'я забезпечення надійного майбутнього для російського народу і держави. Для цього необхідно проведення активної політики в області народонаселення, що спирається на розробку й ефективну реалізацію повномасштабної комплексної демографічної програми.

Багато російських демографів виділяють три головних причини депопуляции в нашій країні: I) найбільш загальна - другий демографічний перехід, усі розвиті країни мають низьку народжуваність, рухаючи від багатодітної родини, до среднедетной, а потім і до малодітного; 2) друга причина зв'язана з втратами у Великій Вітчизняній війні і з демографічною ямою після цього періоду, що повторюється кожні 25 років; 3) третій і ведучий фактор з'явився на початку 90-х років - це соціально-економічний криза я недоліки обраної моделі соціально-економічної трансформації суспільства і переходу до ринкової економіки. Саме остання обставина привела до зниження рівня і якості життя більшості родин, непевності в завтрашньому дні всіх шарів суспільства, соціальної дезадаптации значної частини родин, росту злочинності, насильства, асоціального поводження. Значна частина російських родин не може забезпечити соціально прийнятний рівень добробуту на трудовій основі, а діючі соціальні гарантії, виплати і пільги не забезпечують реального захисту родин від убогості і позбавлень: щомісячна державна допомога здатна відшкодувати лише 5-7 % необхідних витрат, а по оцінках фахівців, більш половини неповнолітніх росіян живуть у родинах з доходом нижче риси бідності. Тому подолання тривалого демографічної кризи в Росії вимагає проведення соціально орієнтованої економічної й активної демографічної політики, спрямованої на зниження смертності, захворюваності і збільшення тривалості активного, творчого життя людини, створення сприятливих умов для підвищення якості життя родин і найбільш повної реалізації потреб родин у дітях, залучення трудової імміграції і створення умов для закріплення мігрантів у Росії.

В даний час на шляху до розробки і проведення активній демографічній політиці зроблений перший крок - у вересні 2001 року Урядом Російської Федерації схвалена "Концепція демографічного розвитку Російської Федерації на період до 2015 року". У Концепції даний аналіз сучасної демографічної ситуації в Росії, сформульовані мети і задачі демографічного розвитку, визначені пріоритети, сформульовані положення, що стосуються інформаційного забезпечення і механізм реалізації Концепції Як області демографічного розвитку визначені:

4. зміцнення здоров'я і збільшення Тривалості життя;

1. стимулювання народжуваності і зміцнення родини;
2. міграція і розселення.

Цілями демографічного розвитку Російської Федерації є стабілізація чисельності населення і формування передумов до наступного демографічного росту.

Задачами демографічного розвитку Російської Федерації є:

в області зміцнення здоров'я і збільшення очікуваної тривалості життя:

o збільшення очікуваної тривалості життя населення;

• збільшення тривалості здорової (активної) життя;
• поліпшення репродуктивного здоров'я населення;
• поліпшення якості життя хронічно хворих і інвалідів;

в області стимулювання народжуваності і зміцнення родини:

o створення передумов для підвищення народжуваності;

• усебічне зміцнення інституту родини як форми гармонічної життєдіяльності особистості;
• створення умов для самореалізації молоді;
• забезпечення адресного соціального захисту родини, включаючи надання матеріальної допомоги при народженні дитини;

в області міграції і розселення:

o регулювання міграційних потоків з метою створення діючих механізмів заміщення природного збитку населення Російської Федерації;

• підвищення ефективності використання міграційних потоків шляхом досягнення відповідності їхніх обсягів, напрямків і складу інтересам соціально-економічного розвитку Російської Федерації;
• забезпечення інтеграції мігрантів у російське суспільство і формування толерантного до них відносини.

В області зміцнення здоров'я і збільшення тривалості життя населення визначені наступні пріоритети:

o зміцнення здоров'я дітей і підлітків, насамперед за рахунок удосконалювання заходів, спрямованих на профілактику травматизму й отруєнні, на боротьбу з палінням, алкоголізмом і наркоманією, а також шляхом розвитку фізичної культури і спорту й організації дозвілля;

• поліпшення репродуктивного здоров'я населення шляхом удосконалювання профілактичної і лікувально-діагностичної допомоги;
• поліпшення здоров'я населення працездатного віку в першу чергу за рахунок профілактики травматизму й отруєнь, а також раннього виявлення й адекватного лікування хвороб, системи кровообігу, новотворів і інфекційних хвороб;
• збереження здоров'я людей похилого віку, для яких найбільш актуальне попередження серцево-судинних, онкологічних, ендокринних і інфекційних хвороб.

В області стимулювання народжуваності і зміцнення родини визначені наступні пріоритети:

o формування системи суспільних і особистісних цінностей, орієнтованих на родину з двома дітьми і більш;

• створення соціально-економічних умов, сприятливих для народження, змісти і виховання декількох дітей, включаючи умови для самореалізації молоді, у тому числі одержання загального і професійного утворення, робота з гідною заробітною платою, а також можливість забезпечити сьома відповідними житловими умовами;
• забезпечення працівникам, що мають дітей, умов, благоприятствующих сполученню трудової діяльності і виконанню сімейних обов'язків;
• підвищення виховного потенціалу родини;
• розробка і реалізація стратегії розвитку доступних форм насінної облаштованості дитяти-сиріт, у тому числі дитят-інвалідів.

В області міграції і розселення визначені наступні пріоритети:

o залучення іммігрантів у Російську Федерацію, у першу чергу з держав-учасників СНД, я також з Латвії, Литви, Естонії;

• створення економічних умов для скорочення еміграційного відтоку і збереження науково-технічного, інтелектуального і творчого потенціалу Російської Федерації;
• проведення комплексу правових, організаційних і
  фінансових мір, спрямованих на легалізацію й адаптацію іммігрантів
  у Російській Федерації;
• удосконалювання законодавства, що стосується захисту прав
  змушених мігрантів і регулювання міграційних процесів.

Концепція містить також комплекси мір, що конкретизують задачі і пріоритети в кожній з областей демографічного розвитку.

Крім того, реалізація Концепції припускає об'єднання зусиль держави і суспільства, координацію дій органів влади на федеральному, регіональному і муніципальному рівнях, розробку і реалізацію заходів, спрямованих на рішення основних задач, сформульованих у Концепції.

Дата добавления: 2014-12-16