Методи навчання 4 страница. Дайте кримінально-правову оцінку діям Ф

Дайте кримінально-правову оцінку діям Ф.

6. Виконуючи вправу з метання бойових гранат, військовослужбовці А. та Б. перебували в окопі. Не маючи належного досвіду, Б. впустив на дно окопу гранату РГД-5, у якої вже висмикнув чеку. А. підбіг до нього, підняв гранату й викинув її з окопу. Вибухом гранати було вбито рядового Л., який перебував неподалік, а лейтенанта Д., що керував вправами, було легко поранено.

Дайте кримінально-правову оцінку діям А. та Б. Чи зміниться вона, якщо Л. і Д. загинули?

7. У власника автомобіля Д. виникла підозра в тому, що хтось хоче викрасти його машину. Він обладнав автомобіль сигналізацією, а потім, вважаючи цей захід недостатньо ефективним, почав залишати в салоні автомобіля капкан. Одного вечора він, перебуваючи у стані сп’яніння й забувши про капкан, попросив свого родича М. відвести його додому, дав тому ключ і пояснив, як вимкнути сигналізацію. Коли М. сів на місце водія, капкан спрацював. М. було пошкоджено пальці на правій нозі (середньої тяжкості тілесне ушкодження).

Варіант: капкан спрацював, коли до автомобіля проник Н., який бажав незаконно заволодіти ним.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Д.

8. Т. засуджено за ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 КК за замах на умисне вбивство. В апеляційній скарзі Т. та його захисник просили перекваліфікувати злочин на замах на вбивство, вчинене з перевищенням меж необхідної оборони. У справі встановлено, що між Т. і К. склалися неприязні стосунки. Одного дня Т. розпочав сварку, а потім і бійку з К., той дав йому відсіч (зокрема, ударив ногою), і бійка припинилася. Після того К. вийшов у двір, а Т. взяв ніж, вийшов слідом і вдарив К. ножем у груди. Коли потерпілого відправили до лікарні, Т. голосно висловлював жаль з приводу того, що К. залишився живий.

Яку кримінально-правову оцінку слід дати діям Т. і К.?

9. У салоні приміського автобуса п’яний В. чіплявся до пасажирів, голосно нецензурно лаявся, палив. На зауваження громадян він не реагував. Водій автобуса Ц. зупинив автобус, вийшов до салону й спробував вивести В. із салону. Оскільки той пручався, Ц. застосував силу. Він виштовхнув В. з автобуса, той упав і від удару головою об каміння дороги дістав тяжке тілесне ушкодження.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Ц.

10. Громадяни України К. та Н. придбали в Бєлгородській обл. різні промислові товари на суму 148 тис. грн. і на двох спеціально пристосованих автомобілях УАЗ уночі перетнули кордон України з Російською Федерацією поза пунктом митного контролю. Автомобілі були помічені спільною оперативною групою співробітників МВС та митниці. К. та Н. намагалися втекти через поле. Капітан міліції Т., щоб зупинити автомобілі, зробив п’ять пострілів, цілячись у колеса автомобілів утікачів. Оскільки постріли він робив під час руху легкового автомобіля, в якому перебував, постріли не були точними. Від поштовхів дві кулі потрапили в салон одного з УАЗів. Н. було вбито.

Яку правову оцінку слід дати діям Т.?

11. Ш. та П., озброївшись пістолетом «ТТ», що належав Ш., уночі увірвалися до службового кабінету директора фірми «Лотос» К. Ш. погрожував пістолетом, а К. наказав потерпілому видати всі гроші та майно, що були в сейфі. Злякавшись, К. видав злочинцю 120 тис. грн., що належали очолюваній ним фірмі.

Чи підлягає К. кримінальній відповідальності? Чи зміниться рішення, якщо в руках у Ш. був не пістолет, а його макет?

12. Машиніст тепловоза Е. керував пасажирським потягом, який рухався зі швидкістю 60 км/год. У цей час А. на тракторі намагався в непристосованому місці перетнути колію, але двигун зупинився в той час, коли трактор перебував на колії. Побачивши це, Е. розпочав екстрене гальмування, від якого перекинулися два пасажирські вагони. Троє пасажирів загинуло, двадцять три дістали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Майну залізниці було заподіяно збитків на суму 6934 грн.

Чи підлягає Е. кримінальній відповідальності?

ТЕМА: Звільнення від кримінальної відповідальності

1. У 2001 р. І. притягався до кримінальної відповідальності за ст. 196 КК, але кримінальну справу було закрито у зв’язку з амністією, а І. – звільнено від кримінальної відповідальності. 23.10.2004 р. о 21 год. 30 хв. І., керуючи власним автомобілем ВАЗ-2109, порушив правила проїзду пішохідних переходів і здійснив наїзд на Б-ва, внаслідок чого потерпілому було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження. Під час розслідування справи слідчим було встановлено, що І. з місця пригоди зник, але зателефонував до лікарні й викликав до потерпілого швидку допомогу. За висновком судово-медичної експертизи, вчасне медичне втручання відвернуло тяжкі наслідки, які могли б настати для здоров’я Б-ва. Допитаний як підозрюваний, а згодом – як обвинувачений, І. винним себе не визнав, вважаючи, що ДТП сталася через необачність Б-ва. Дізнавшись, що потерпілий Б-в є пенсіонером, Ісаєв оплатив вартість його лікування в медичному закладі.

Адвокат обвинуваченого вимагав звільнити його підзахисного від кримінальної відповідальності, посилаючись на ст. 45 КК. Суддя пояснив І., що той не має права на звільнення від відповідальності, оскільки вчинений ним злочин не є першим, а крім того, він щиро не покаявся.

Проаналізуйте ст. 45 КК і дайте відповідь на такі запитання: Чи може бути задоволено клопотання адвоката? Що таке дійове каяття? За яких умов можливе звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям? Чи правильна позиція судді? Що таке повне відшкодування збитків і чим воно відрізняється від усунення заподіяної шкоди? До якого виду звільнення від кримінальної відповідальності належить звільнення, передбачене ст. 45 КК? Які правові наслідки тягне за собою звільнення від кримінальної відповідальності?

2. 30.07.2004 р. 3-й шляхом підбору ключа проник до квартири Т. і спробував викрасти звідти майно, але закінчити злочин не зміг з причин, що від нього не залежали. Під час розслідування кримінальної справи за фактом замаху на крадіжку з квартири Т. слідчим було встановлено, що 16.10.2004 р. місцевим судом в іншій області З-го було засуджено до 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна за вчинення 04.09.2004 року розбійного нападу й він відбуває покарання у ВТК суворого режиму.

На підставі цього слідчим було зроблено висновок, що З-кий втратив суспільну небезпечність і за вчинений щодо майна Т. злочин він може бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

Чи правильно прийняте рішення? Що являє собою зміна обстановки за змістом ст. 48 КК? Які наслідки зміни обстановки дозволяють здійснити звільнення від кримінальної відповідальності? До якого виду звільнення від кримінальної відповідальності належить звільнення, передбачене ст. 48 КК? Як потрібно вирішити справу?

3. 16.05.2000 р. на вул. Сумській у м. Харкові сталося зіткнення автомобіля «Мерседес-190» з автомобілем ГАЗ-2110, внаслідок чого пасажиру «Мерседеса» М. було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження. Слідством було встановлено, що зіткнення автомобілів сталося внаслідок порушення водієм «Мерседеса» Р. п. 16.10 Правил дорожнього руху України, а водієм ГАЗу Х. – п. 12.3 вказаних Правил.

Розслідування справи з об’єктивних причин (перебування одного з обвинувачених у довгостроковому закордонному відрядженні) продовжувалося 10 місяців, і 12.03.2001 р. було прийнято рішення припинити справу і звільнити Р. та Х. від кримінальної відповідальності на тій підставі, що злочин стався з вини обох водіїв, потерпілий М. вилікувався і до Р. та Х. претензій немає, з моменту скоєння злочину минуло багато часу, а тому вчинене діяння втратило суспільну небезпечність.

Чи правомірне таке рішення? Що являє собою зміна обстановки за змістом ст. 48 КК? Які наслідки зміни обстановки дозволяють здійснити звільнення від кримінальної відповідальності? Чи містить КК правову підставу звільнення від кримінальної відповідальності, яка може бути застосована в цьому випадку? Як потрібно вирішити справу? Які правові наслідки тягне за собою звільнення від кримінальної відповідальності?

4. Зав. виробництва ресторану К-ву було притягнено до кримінальної відповідальності за вчинення розтрати шляхом зловживання своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК).

Під час проведення попереднього слідства за цією справою слідчому надійшов протокол загальних зборів колективу ресторану із клопотанням про звільнення її від кримінальної відповідальності й передачу на поруки трудовому колективу. У той же час слідчий зібрав дані про те, що К-ва не користується повагою серед працівників, бо зневажливо ставиться до співробітників, ображає підлеглих, а протокол насправді був складений особисто директором ресторану К-м, який перебуває в дружніх стосунках з К-ю.

Проаналізуйте ситуацію та вирішіть питання про можливість звільнення К-ї від кримінальної відповідальності з передачею на поруки. У чому полягає особливість цього виду звільнення? Які умови його застосування? Яке рішення необхідно прийняти у даному випадку?

5. 12 лютого А., діючи з корисливих мотивів, проходячи повз домоволодіння Ч., таємно заволодів мотоциклом МТ-10, який належав Ч. і стояв біля двору. Злочином Ч. було заподіяно шкоду на суму 1140 грн. За цим фактом слідчим СВ РВ УМВС було порушено кримінальну справу за ознаками ч. 2 ст. 289 КК. Під час досудового слідства А. дома не проживав, на виклики слідчого не з’являвся. Кримінальна справа була призупинена, і А. було оголошено у розшук. 2 червня А. добровільно з’явився до райвідділу, і під час допиту було встановлено, що А. не жив дома, оскільки виїхав до матері, яка раптово захворіла. Свою провину у вчиненому злочині він визнав повністю, указав місце, де був захований викрадений мотоцикл. З відомостей про його особу відомо, що до кримінальної відповідальності він раніше не притягався, характеризується позитивно.

На цій підставі слідчий прийняв рішення направити справу в суд з постановою про звільнення А. від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки. Чи правильне прийняте рішення?

6. Учень 10-го класу СШ №55 В-кий, діючи з особистих неприязних мотивів, у спортивному залі школи розпочав бійку з учнем 11-го класу й сильно побив його, умисно заподіявши середньої тяжкості тілесне ушкодження. Під час досудового слідства у цій кримінальній справі до слідчого надійшло клопотання від колективу учнів 10-го класу СШ, в якому навчався В-кий. У ньому зазначалося, що В-кий щиро кається у вчиненому, добросовісно ставиться до навчання, бажає закінчити школу. Від потерпілого надійшло клопотання про його примирення з В-ким.

Проаналізуйте ситуацію та вирішіть питання про можливість звільнення Колоскової від кримінальної відповідальності з передачею на поруки. У чому полягає особливість цього виду звільнення? Які умови його застосування? Яке рішення необхідно прийняти у даному випадку?

7. 12.03.2005 р. до суду надійшла кримінальна справа, в якій К. обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК: 6.05.2000 року він шляхом обману заволодів майном, що належало С. Справа слухалася судом протягом 1,5 місяця. 6.06.2005 року К. учинив аналогічний злочин щодо Л., після чого виїхав до Російської Федерації.

Визначте, чи є підстави для звільнення К. від кримінальної відповідальності?

8. На сходовій площадці Ш. ремонтував телефонний кабель. З ліфта вийшов К., що перебував у стані алкогольного сп’яніння. Він вирішив, що Ш. викрадає кабель, почав його лаяти. Обурившись, Ш. штовхнув К. у груди, від чого той упав зі сходів, зламавши від удару щелепу (середньої тяжкості тілесне ушкодження). Ш. одразу викликав швидку допомогу, згодом вибачився перед потерпілим і компенсував йому вартість витрачених на лікування медикаментів. Обраний щодо нього запобіжний захід не порушував, під час допиту як підозрюваний, а згодом – як обвинувачений, свідчення не змінив.

Чи є підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності?

Варіант: Ш., учинивши все вищезазначене, винним себе, однак, не визнавав, зазначаючи, що у події, яка сталася, більше вини з боку самого потерпілого. К. проти цього не заперечував і указував, що вибачає Ш.

9. Шукаючи на звалищі металобрухт, А. знайшов два 30-мм патрони (за висновками експертизи – боєприпаси до гармати 2А38 зенітно-гарматного ракетного комплексу 2К22 «Тунгуска»). Знайдені бойові припаси він вирішив відвезти на велосипеді своєму родичу, щоб той використав їх для незаконного вилову риби. А. був зупинений працівниками міліції, і під час огляду речей боєприпаси було вилучено, порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 263 КК. А. щиро жалкував за вчиненим, давав правдиві свідчення. Він є інвалідом ІІ групи, є людиною похилого віку.

Чи є підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності?

Варіант: знайдені патрони А. сховав неподалік від звалища, але через кілька днів звернувся до дільничного інспектора, розповів про знахідку й показав схованку.

ТЕМА: Призначення покарання

1. Мешканка Харкова М.Н. на території Туреччини вступила в змову з громадянином цієї країни А.С. за ініціативою останнього. Згідно з домовленістю вона на території Харківської обл. підшукувала дівчат для виїзду до Туреччини для заняття проституцією, позичала їм гроші на проїзд, а А.С. зустрічав їх, розміщав та організовував надання ними сексуальних послуг. Половину сум, зароблених від заняття проституцією, привласнювали А.С. та М.Н. Таким чином до Туреччини за туристичними візами було вивезено шістьох громадянок України.

А.С. і М.Н. були затримані в аеропорту на території Харкова під час спроби вивезення кількох дівчат. Щодо них була порушена кримінальна справа за ст. 149 КК. Під час досудового слідства А.С. визнав свою вину повністю, давав повні свідчення, правдивість яких була підтверджена іншими матеріалами справи. М.Н. вину свою визнала частково.

Призначаючи покарання М.Н., суд визнав обставинами, що пом’якшують покарання, відсутність у неї судимостей, її щире розкаяння, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також поведінку та спосіб життя потерпілих, які усвідомлювали, що за кордон їх вивозять саме для заняття проституцією, і погоджувалися з цим. Зважаючи на це, він призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК: за ч. 2 ст. 149 КК 2 роки 6 міс. позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 149 КК 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання було визначене у 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Визначте, наскільки обґрунтованим є прийняте рішення. Чи правильно враховано обставини справи як пом’якшуючі покарання? Назвіть підстави призначення покарання більш м’якого, ніж передбачено законом.

2. Ось початок резолютивної частини обвинувального вироку суду: «…Іванова Івана Івановича визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 315 КК України. Призначити Іванову І.І. покарання: за ч. 1 ст. 309 КК України – 2 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 307 КК України – 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить; за ч. 1 ст. 315 КК України – 3 роки позбавлення волі…».

Закінчіть резолютивну частину вироку суду, вирішивши при цьому питання, яке остаточне покарання може бути призначене підсудному (виходячи з того, що у справі не встановлено ані обтяжуючих, ані пом’якшуючих покарання обставин, характеристика особи винного посередня), беручи до уваги, що він під час досудового слідства перебував під вартою 3 місяці? Які принципи призначення покарання використовує суд у цьому випадку?

3. 16 січня місцевим судом К.В. було засуджено до 2 років позбавлення волі за ч. 2 ст. 185 КК України, а за ст. 75 його було звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком у 2 роки. 5 червня цього ж року він учинив крадіжку приватного майна з квартири. Під час учинення цієї крадіжки, він спалив знайдені ним у квартирі потерпілого технічний паспорт на автомобіль, посвідчення водія та інші важливі особисті документи. Судом його було визнано винним у вчиненні цих злочинів і призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 КК – 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК – 3 місяці арешту.

Яке остаточне покарання може бути призначене в цьому випадку? Чим відрізняється призначення покарання за сукупністю злочинів від його призначення за сукупністю вироків?

4. Т., діючи у співучасті з Р., учинив шахрайство, за яке згідно із ч. 2 ст. 190 був засуджений до одного року обмеження волі. Після відбуття трьох місяців і шести днів призначеного судом покарання, на території виправного центру він з особистих неприязних мотивів умисно заподіяв засудженому Л. тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК). Після затримання, під час особистого обшуку, у взутті Т. було виявлено наркотичний засіб, який він незаконно зберігав для власного споживання (ч. 1 ст. 309). За ч. 2 ст. 121 КК Т. було засуджено до дев’яти років позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 309 – до двох років обмеження волі.

Визначте, на підставі яких принципів, у яких межах і яке остаточне покарання може призначити у даному випадку суд? Сукупність вироків чи сукупність злочинів мала місце в даному випадку? Яким чином складаються покарання різних видів?

5. Місцевим судом М. було засуджено за ч. 4 ст. 187 до дванадцяти років позбавлення волі. Відбувши десять років, шість місяців і три дні призначеного покарання він скоїв втечу з колонії, заволодівши при цьому зброєю.

Яке остаточне покарання може бути призначене М.? Чим відрізняється призначення покарання за сукупністю злочинів від призначення його за сукупністю вироків?

6. Д. визнано винним і засуджено за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що потягло смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), до п’яти років позбавлення волі. При цьому суд зазначив такі обставини: Д. учинив злочин уперше, намагався надати медичну допомогу потерпілому, має на утриманні хвору матір.

Прокурор оскаржив призначене покарання як таке, що не відповідає тяжкості злочину й особі винного. Він зазначив, що злочин учинено винним у стані алкогольного сп’яніння, злочин є тяжким, а Д. дев’ять років тому вже притягався до кримінальної відповідальності за хуліганство, але був звільнений від покарання за амністією.

Визначте, наскільки обґрунтовані рішення суду та апеляція прокурора.

7. Н. було засуджено за хуліганство за ч. 1 ст. 296 КК до 3 років обмеження волі. Через сім місяців з’ясувалося, що раніше Н. брав участь у банді та вчинив в її складі напад на пункт обміну валюти. Розглянувши справу про цей злочин, суд засудив Н. за ст. 257 КК до дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

Яке остаточне покарання може бути призначене Н.?

8. Майора збройних сил Л. засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на два роки. Складаючи вирок, голова суду також поставив питання про позбавлення Л. військового звання «майор».

Чи правильним є його рішення щодо призначення Л. покарання?

9. Перебуваючи у стані наркотичного сп’яніння, Р., що мав судимість за грабіж, у тролейбусі намагався таємно витягти із сумки пасажирки Д-ї гаманець, але був помічений і затриманий громадянами. Суд призначив йому покарання у два роки обмеження волі. При цьому він врахував позитивну характеристику, надану Р. з місця роботи, його щире розкаяння. Прокурор подав апеляцію на вирок щодо Р., зазначивши, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину й особі засудженого, а тому є занадто м’яким.

Чи порушено судом загальні засади призначення покарання? Які обставини слід врахувати в цьому випадку? Чи підлягає задоволенню апеляція?

ТЕМА: Звільнення від покарання та його відбування

1. Л. вранці заїхав на територію дачного селища і з домоволодіння Ф. викрав майна вартістю 412 грн. Викрадене він завантажив на велосипед, вивіз до сусіднього населеного пункту й продав. Суд визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК і призначив покарання – 3 роки позбавлення волі. При цьому суд вважає за можливе звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК. Засуджений 1970 р.н., не працює, розлучений, раніше судився за ч. 2 ст. 185 КК, але був звільнений від покарання у зв’язку з амністією. Суд послався як на обставини, що пом’якшують покарання, визнання вини, каяття у вчиненому, сприяння у вчиненні злочину, позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

2. 16 грудня К. було засуджено за злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК, і звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком у 2 роки. 26 січня К. у співучасті із Т. учинив таємне викрадення майна з дому М.І., 5 лютого К. під час розмови з Х.В. таємно викрав з кишені його куртки 639 грн., його було визнано винним у вчиненні зазначених злочинів, і призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 – три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК – 1 рік позбавлення волі. За сукупністю злочинів йому було призначене покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК невідбута частина покарання була частково приєднана до покарання, призначеного новим вироком, та остаточно було призначене покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. К. щиро покаявся, частково відшкодував завдані збитки, активно сприяв розкриттю вчиненого злочину. Його захисник клопотався про звільнення К. від покарання з випробуванням.

Чи може бути задоволене це клопотання? Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

3. За ч. 3 ст. 185 КК А. було засуджено до трьох років позбавлення волі. Дослідженням особи винного встановлено, що він не працює, раніше (три роки тому) судимий за ч. 2 ст. 196-1 КК 1960 р., але на підставі Закону «Про амністію» строк покарання скорочувався на ½ частину. Суд враховує як обставину, що пом’якшує покарання, те, що підсудний щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання, кількість і вартість викраденого (210 грн.), що дозволяє зробити висновок, що виправлення А. можливе без відбування покарання. Згідно зі ст. 75 А. було звільнено від відбування покарання, встановлено іспитовий строк у 2 роки. Суд призначив А. такі обов’язки: не виїжджати без дозволу органів кримінально-виконавчої системи за межі України, періодично, не рідше 2 разів на місяць, з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, відшкодувати завдані збитки.

Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

4. П. було засуджено за ч. 2 ст. 299 КК до 2 років позбавлення волі. Після відбуття одного року й двох місяців П. захворів на психічну хворобу, що позбавила його можливості усвідомлювати свої дії та бездіяльність і керувати ними. До П. було застосовано примусовий захід медичного характеру – госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Через 3 роки було зроблено висновок про одужання П.

Як вирішити питання про подальше відбування покарання П.?

5. 25 лютого Б. засуджено за ч. 1 ст. 133 КК до двох років виправних робіт. 2 березня внаслідок стихійного лиха (повені та зсуву землі) в місті було знищено й пошкоджено кілька будівель, у тому числі будівля суду та кримінально-виконавчої інспекції. Було втрачено багато документів, у тому числі матеріали кримінальної справи та вирок щодо Б. Скориставшись тим, що вирок не було виконано, Б. виїхав до Польщі, а потім переїхав до Росії. Через три роки, 27 квітня, він приїхав на батьківщину на похорон родича і, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вчинив хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК), за що був засуджений до чотирьох років позбавлення волі. Відновивши матеріали втраченої кримінальної справи, суд призначив Б. покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК), частково приєднавши невідбуте покарання й визначив остаточне покарання за сукупністю вироків у 4 роки й 6 місяців. Б. подав апеляцію на вирок, зазначивши, що від невідбутого за попереднім вироком покарання його слід звільнити, а тому застосування ст. 71 КК було незаконним.

Проаналізувавши ситуацію, визначте, наскільки обґрунтованою є апеляція?

6. С., 1984 р.н., 21.12.1999 р. було засуджено за розбій (ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р.) до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. З 19.08.1998 р. С. було обрано запобіжний захід – тримання під вартою. 12.03.2003 р. до місцевого суду надійшло подання про умовно-дострокове звільнення С. від відбування покарання. У ньому та в характеристиці адміністрації ВТК зазначено, що С. за час перебування в колонії характеризувалася позитивно, допустила 1 порушення режиму тримання, за що притягалася до дисциплінарної відповідальності. З характеристики також відомо, що в слідчому ізоляторі С. мала 4 дисциплінарних стягнення за порушення вимог режиму. Після проведених заходів дисциплінарного та виховного впливу зробила висновок і дисциплінарне стягнення було знято достроково. Мала 4 заохочення правами начальника колонії. До праці ставиться сумлінно.

Яке рішення може ухвалити суд? Що є підставами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які його правові наслідки?

7. О. засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 194 КК до 3 років позбавлення волі. Відбуваючи покарання, він режиму відбування покарання не порушував, заохочень не мав. До праці не залучався за станом здоров’я. Брав активну участь у роботі самодіяльної організації засуджених. У скоєному кається, майнові збитки у сумі 1254 грн. не відшкодував.

Після відбуття О. 1 року, 10 місяців, 20 днів адміністрація колонії направила клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо О., у зв’язку з тим, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Яке рішення може ухвалити суд? Що є підставами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які його правові наслідки?

8. П. засуджений за ч. 3 ст. 212 КК до восьми років позбавлення волі з конфіскацією половини належного йому майна та позбавленням права займати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, на два роки. Він особисто та його дружина неодноразово зверталися про заміну невідбутої ним частини покарання більш м’яким.

За яких умов клопотання може бути задоволене? Визначте підстави і порядок заміни невідбутої частини покарання більш м’яким щодо П.

9. В. було засуджено із застосуванням ст. 69 за ч. 1 ст. 286 КК до двох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк два роки. Після фактичного відбуття ним восьми місяців покарання, його законний представник порушив перед адміністрацією ВТУ питання про можливість заміни йому невідбутої частини покарання більш м’яким, а також про його звільнення від додаткового покарання. Однак він отримав відповідь, що у зв’язку з тим, що до В. застосовано ст. 69, він не має права на заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

Чи може бути клопотання задоволене? Якщо так, визначте підстави і порядок заміни невідбутої частини покарання більш м’яким щодо В. Якими є правові наслідки цього виду звільнення від відбування покарання?

7. Індивідуальні завдання

Написання самостійної (індивідуальної) наукової роботи з аналітичним оглядом наукових публікацій за визначеною тематикою.

Мета наукової роботи студента: напрацювання самостійних творчих навичок з підготовки письмової роботи, яка представляє собою загальний огляд (аналіз) наукових публікацій та розгорнуте і аргументоване викладення власного погляду студента, з можливістю критичного підходу до деяких наукових теоретичних підходів за визначеною темою наукового дослідження.

Вимоги до змісту самостійної (індивідуальної) наукової роботи:

- структура роботи складається з плану, вступу, основної частини, загальних висновків, списку використаних наукових та нормативних джерел;

- вступ має містити загальний аналіз актуальності проблематики теми дослідження;

- основний зміст роботи повинен містити детальний аналіз проблематики визначеної теми наукової роботи з оглядом наукових підходів та власних аргументованих ідей до вирішення проблеми, можливий аналіз нормативного матеріалу та матеріалів юридичної практики;

- загальні висновки по роботі – коротке викладення чітко сформульованих ідей і належно обґрунтованих пропозицій основної частини, які мають науково-практичне значення і є самостійним здобутком студента;

- зноски на використані джерела.

Оформлення роботи:

- загальний об‘єм всієї роботи не має перевищувати 15 друкованих сторінок;

- поля: верхнє, нижнє – 2 см, зліва - 2,5 см, справа –1,5 см;

- шрифт - 14 Times New Roman, інтервал – 1,5;

- нумерація сторінок.

Оцінювання: рівень аналізу наукових (нормативних) джерел, повнота розкриття теми, послідовність і правильність аргументації власних думок, якість оформлення та презентації, тощо.

Дата добавления: 2014-12-16