Законодавче регулювання адміністративних процедур в Україні

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисне к римінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17), позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

Стаття 37-1. Порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців

У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

28. Правове регулювання адміністративних процедур актами Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади.

Див. пит. 27 (постанови КМУ, накази ЦОВВ, підзаконні нормативні акти; наводячи приклад, потрібно додавати «Наказ про затвердження (Інструкції/Положення)», оскільки Положення або Інструкція не є актом).

Правова основа захисту прав, свобод та інтересів громадян України в процесі здійснення адміністративних процедур базується насамперед на положеннях Конституції. Так, наприклад, у ст. 3 Конституції України зазначається, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У ст. 40 Конституції України визначено права осіб і громадян направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано права на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевою самоврядування, посадових та службових осіб.

Окрім Конституції, правову основу регламентації здійснення адміністративних процедур в Україні становлять також Закон «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р., Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI, Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 року № 1768-III (спеціальний), Постанови ВРУ, Указ Президента України від 7 лютого 2008 р. № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», УП «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» від 1 серпня 2002 року № 683/2002, «Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг» від 3 липня 2009 року № 508/2009, постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації», Пост. КМУ «Про затвердження Класифікатора звернень громадян» від 24 вересня 2008 р. № 858, пост. КМУ «Про затвердження Методики оцінювання рівня організації роботи із зверненнями громадян в органах виконавчої влади» від 24 червня 2009 р. № 630, загальні та спеціальні накази ЦОВВ (Наказ від 12.07.2007 № 219 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення стандартів адміністративних послуг»), акти місцевих органів влади. Поряд із цим, існують чисельні підзаконні нормативні акти, зумовлені відомчою специфікою органів, які їх видали, зокрема: Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг на організацію особистою приймання громадян у Держбуді України (Наказ про затвердження); Наказ про затвердження Порядку розгляду звернень та організацію особистого прийому громадян в органах Державної контрольно-ревізійної служби; Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацію їх особистою прийому у системі МВС України (Наказ про затвердження); Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, які належать до сфери його управління (Наказ про затвердження); Інструкція з діловодства в органах Державної виконавчої служби (Наказ про затвердження); Положення про порядок розгляду звернень громадян в органах державної податкової служби України (Наказ щодо затвердження); Інструкція про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини (Наказ про затвердження); Інструкція про порядок розгляду звернень громадян, їх особистого прийому в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища (Наказ про затвердження); Інструкція про організацію розгляду звернень громадян та проведення особистою прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (Наказ про затвердження) та багато інших. Необхідно зазначити, що деякі з названих нормативних актів навіть не були опубліковані у провідних юридичних виданнях. З іншою боку, у наведених нормативних актах можна помітити деякі особливості щодо розгляду, реєстрації, зберігання та інших процедур стосовно звернень громадян, які не завжди є доцільними та обґрунтованими.

Щоб змінити ситуацію на краще, Концепція адміністративної реформи в Україні передбачила прийняття Адміністративно-процедурного кодексу, який би закріпив демократичні європейські стандарти у відносинах громадян з органами виконавчої влади та органами місцевою самоврядування.

Принципи адміністративної процедури (за проектом Адміністративно-процедурного кодексу України).

Адміністративна процедура проводиться з дотриманням принципів:

) верховенства права - людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; рішення адміністративного органу в адміністративній справі повинне бути справедливим;

) законності – адміністр. провадж., адмін. акти – виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією У., цим Кодексом та іншими законами У., а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ;

) рівності учасників адміністративного провадження перед законом - не може бути обмеження прав учасників адміністративного провадження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

) використання повноважень з належною метою – адмін. орган під час розгляду адмін. справи зобов’язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані;

) обґрунтованості - враховуються всі обставини, що мають значення для розгляду адмін. справи;

) безсторонності (неупередженості) адміністративного органу – відсутня неправомірна заінтересованість, конфл. Інтересів.

) добросовісності – АО зобов’язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної цим Кодексом;

) розсудливості - керуючись законами логіки, здорового глузду, нормами моралі;

) пропорційності – зберігає баланс між цілями та завданнями, дотрим. принципу пропорційності, дія в межах повноважень;

) гласності і відкритості - реалізація права кожного на доступ до інформації;

) своєчасності і розумного строку;

) ефективності – виріш. справи з найменшою витратою часу і коштів у простий та ефективний спосіб;

) презумпції правомірності дій і вимог особи - вимоги правомірні, поки інше не буде доведено в результаті розгляду справи;

) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні – особа має право брати участь в адмін. провадж., бути вислуханою, проконсультованою з приводу прав та обов’язків;

) гарантування правового захисту - гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності А.О.;

) мовчазної згоди – заява особи, що звернулася до АО вважається задоволеною, якщо в установлений законом строк адмін. акт не прийнято і особі не надіслано відповідь щодо адмін. справи;

) “єдиного вікна” - орган самостійно організовує вчинення максимально можливої кількості процедурних дій витребування додаткових документів та відомостей, отримання погоджень та висновків, необхідних для розгляду та вирішення адмін. справи, без залучення осіб.

Дата добавления: 2014-12-16