Лабораторна робота №1

ВСТУП

Р.

Укладач: Моркун Н.В. канд. техн. наук.

Відповідальний за випуск: Попов С.О. д-р. техн. наук, доцент.

Рецензент: Григор’єв І. Є. канд. техн. наук.

У методичних вказівках наведені короткі теоретичні відомості щодо застосування сучасних економіко-математичних методів прийняття рішень з метою оптимізації діяльності суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки шляхом опрацювання на конкретних, максимально наближених до реальних, навчальних задачах, прикладах та математичних моделях методик визначення оптимальних економічних рішень.

Розглянуто на засіданні кафедри економічної кібернетики і управління проектами, протокол № 6 від 26.10.2009 р.

Схвалено на вченій раді економічного факультету протокол № 2 від 28.10.2009 р.

Вибір ефективних управлінських рішень неможливий без всебічного аналізу комплексу взаємозалежних чинників, визначення і порівняльної оцінки можливих альтернатив і допустимих планів дій. Тому широке застосування в процедурах прийняття управлінських рішень знайшли математичні методи: моделювання, аналізу, балансування, імітаційного моделювання, прогнозування, оптимізації, підтримки прийняття рішень.

Метою виконання лабораторних робіт є вивчення сучасних економіко-математичних методів прийняття рішень оптимізації діяльності суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки шляхом опрацювання на конкретних, максимально наближених до реальних, навчальних задачах, прикладах та математичних моделях методик визначення оптимальних економічних рішень.

Оптимізаційні методи та моделі математичного програмування й дослідження операцій знайшли широке використання для розв'язування різноманітних задач ринкової економіки. Довільна оптимізаційна модель, (оптимізаційна задача) містить, як правило, дві складові:

· цільову функцію,

· обмеження.

Цільова функція формалізує критерій оптимальності, за яким серед допустимих планів вибирається якнайкращий, а обмеження щодо змінних визначають множину допустимих планів. Частіше за все оптимізаційні економічні задачі є багатовимірними та в узагальненій формі мають вигляд:

де х₁,..., х_n, у – дійсні змінні (керовані параметри), перші n з яких основні і утворюють план х=(х₁,..., х_n) задачі, а остання показує відповідне значення цільової функції;

f, g_i, i=1,m₁, h_i, i=m₁ +1,m₂ – дійсні функції n змінних х₁,..., х_n. Перша функція слугує як цільова, а усі інші використовуються з метою відбиття множини допустимих планів. Якщо кожна з цих функцій лінійна, то маємо задачу лінійного програмування; у супротивному випадку – задачу нелінійного програмування.

Серед обмежень задачі можуть зустрічатися особливі – наприклад, обмеження на знак окремих змінних або вимоги їх цілочисловості. Такі обмеження виокремлюють, називаючи інші обмеження основними, а виокремлені – додатковими. Якщо серед додаткових обмежень немає вимог цілочисловості, то маємо задачу математичного програмування з неперервними змінними (лінійну або нелінійну); у протилежному випадку - коли одна або кілька змінних повинні набувати лише цілочислових (у більш загальному випадку – дискретних) значень – задачу цілочислового (дискретного) математичного (лінійного або нелінійного, залежно від типу цільової функції та функцій в основних обмеженнях) програмування.

Реалізацію оптимізаційних методів зручно здійснювати з використанням засобів обчислювальної техніки та спеціального програмного забезпечення. Важливим і цікавим є факт, що прогрес у галузі математичного програмування й дослідження операцій відбувається точно згідно з прогресом у галузі комп'ютеризації, причому ці обидва процеси можна розглядати як взаємообумовлені.

Для успішного виконання лабораторних робіт необхідним є опрацювання конспекту лекцій та рекомендованих літературних джерел, що сприятиме засвоєнню відповідних методик економіко-математичного моделювання.

Кожна індивідуальна робота виконується протягом двох академічних годин. Крім виконання в табличному процесорі Excel, роботи оформляються в зошиті для лабораторних робіт з дисципліни. Кожна оформлена таким чином робота повинна містити: тему, завдання, хід роботи, який включає основні теоретичні відомості та залежності, порядок розрахунків, отримані результати, а також висновки, що відповідним чином їх обґрунтовують.

Тема: Кореляційний аналіз взаємного впливу показників роботи підприємства (на прикладі впливу на рентабельність діяльності підприємства відношення середньомісячних значень (залишкових) вартості основних виробничих засобів до середньомісячної суми оборотних засобів і засобів обігу.).

Теоретичні відомості

Не менше значення, ніж структура капіталу з точки зору джерел його формування, має структура розміщення наявного капіталу в активи підприємства, від якої безпосередньо залежить ефективність його діяльності. Фінансові менеджери мають постійно домагатися оптимальних для конкретного підприємства співвідношень між фінансовими ресурсами, авансованими (вкладеними) у різні активи. Для виробничих підприємств об'єктами вкладень фінансових ресурсів є такі шість основних груп активів:

1) основні засоби (будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, устаткування, транспортні засоби, інструменти, прилади, інші за­соби праці, а також земельні ділянки);

2) інші необоротні матеріальні активи (до їх складу входять, зокрема, малоцінні та швидкозношувані предмети, термін експлуатації яких перевищує 12 місяців, інвентарна тара, бібліотечні фонди та інші необоротні матеріальні активи);

3) нематеріальні активи (об'єкти інтелектуальної власності, права володіння);

4) капітальні та фінансові (довготермінові та поточні) інвестиції;

5) оборотні засоби (предмети праці, у тому числі ті, які перебувають у процесі переробки);

6) засоби обігу (готова продукція, товари, грошові кошти, кошти у розрахунках).

Співвідношення вкладень капіталу за означеними напрямками характеризується питомою вагою кожного з них у загальній сумі наявного капіталу. В сукупності показники їх питомих ваг визначають структуру вкладень капіталу конкретного підприємства.

Структура вкладень капіталу в більш аналітично значущому вигляді може бути представлена, якщо її деталізувати за рахунок розбивки:

— основних засобів — на основні виробничі засоби основної діяль­ності підприємства (з виділенням активної частини) та інші ос­новні засоби;

— оборотних засобів — на запаси сировини і матеріалів, інші виробничі запаси, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво тощо;

— засобів обігу — на готову продукцію, товари, кошти в розра­хунках, грошові кошти.

Аналіз динаміки структури вкладень капіталу в окремі активи, накладений на кінцеві результати діяльності підприємства, передусім на показники рентабельності використання капіталу, дає необхідну інформацію для висновків щодо ефективності використання капіта­лу. Проте немає і не може бути якогось абстрактного тлумачення ефективного або неефективного розміщення фінансових ресурсів у активи безвідносно до діяльності конкретного підприємства. Втім, з певністю можна твердити, що, якщо йдеться про виробниче підприємство, фінансові ресурси певною частиною мають бути спрямовані в основні засоби, оборотні засоби, засоби обігу. I це зрозуміло: відсутність хоча б однієї з названих трьох груп активів унеможливлює нормальну господарсько-фінансову діяльність виробничого підприємства. Співвідношення між цими вкладеннями являє собою найсуттєвіший елемент структури розміщення фінансових ресурсів підприємствами. Оптимальна структура для кожного підприємства визначається виходячи з конкретних умов господарювання і показників динаміки в порівнянні з досягнутими кінцевими результата­ми. Найефективніше такий аналіз можна провести, використовуючи кореляційний метод.

На даній лабораторній роботі необхідно розв’язати за допомогою ПЕОМ (використовуючи табличний процесор MS Excel) аналітичну задачу з кореляційного аналізу ефективності структури вкладень капіталу в активи підприємства, зокрема, визначити вплив на рентабельність діяльності підприємства відношення середньомісячних значень (залишкових) вартості основних виробничих засобів до середньомісячної суми оборотних засобів і засобів обігу.

Вихідні дані подано в таблиці (див. таблицю 1.1, колонки 1-5):

Рівняння прямої, що характеризує відповідну залежність має вигляд:

Y=a+bX;

Формула розрахунку коефіцієнта кореляції:

Якщо r_xy >0,80, то вважаємо, що тіснота зв’язку достатня для того, щоб зв’язок вважати прямолінійним, тобто Y=a+bX.

Для визначення параметрів a i b, використовуємо математично-статистичний метод вирівнювання прямої способом найменших квадратів:

,

Завдання для виконання роботи

1. а) Побудувати рівняння прямолінійної однофакторної регресії, використовуючи для цього метод найменших квадратів, визначити тісноту зв’язку.

б) Побудувати рівняння регресії, використовуючи для знаходження коефіцієнтів функцію „Линейн”, визначити коефіцієнт кореляції за допомогою функції „Коррел”

в) Порівняти отримані результати.

2. Розрахувати прогнозні значення рентабельності Y при X_і = 1,825; 1,415; 1,934. (Використати функції „Тенденция” і „Предсказ”).

3. Побудувати теоретичні та емпіричні графіки залежності та проаналізувати їх.

4. Зробити економічні висновки щодо впливу відношення вартості основних виробничих засобів до суми оборотних засобів та засобів обігу на рентабельність діяльності підприємства.

Сфери використання кореляційного аналізу (довідково).

Кореляційному аналізу залежності рентабельності використання капіталу від структури його розміщення доцільно піддавати співвідношення між іншими активами: на багатьох промислових підприємствах фіксується висока залежність кінцевих результатів роботи від питомої ваги вкладень фінансових ресурсів у активну частину основних засобів у загальній вартості основних засобів, від співвідношення вкладень фінансових ресурсів у виробничі запаси і незавершене виробництво. На підприємствах торгівлі цікаві результати може дати аналіз впливу на рентабельність робо­ти співвідношень між фінансовими ресурсами, вкладеними у запаси продовольчих і непродовольчих товарів. Усі подібні розрахунки з використанням ПЕОМ не пов'язані з будь-якими технічними труднощами.

Дата добавления: 2014-12-16