До модульного контролю № 2 2 страница

- у відповіді немає послідовності, чіткості, повноти.

1 бал за ситуаційне завдання ставиться, коли студент:

- погано орієнтується у матеріалі;

- виявляє нерозуміння завдання, допускає істотні помилки, що спотворюють його зміст;

- студент відчуває значні труднощі у висловленні і обґрунтуванні власної точки зору;

- допущено граматичні помилки, роботу виконано неакуратно.

0,5 балів за ситуаційне завдання ставиться, коли студент:

- не орієнтується в змісті завдання;

- виявляє повне нерозуміння теми,

- не чітко формулює власну точку зору, не здатен її аргументувати, навести приклади;

- слабо володіє зв’язним мовленням, відсутня логічна послідовність викладу матеріалу.

0 балів ставиться, якщо студент зовсім не дав відповіді на ситуаційне завдання.

2 бали за визначення понять та термінів ставиться тоді, коли студент дав правильні, конкретні, вичерпні визначення.

1,5 бали ставиться тоді, коли студент дав правильні, але не досить конкретні та вичерпні визначення понять та термінів.

1 бал ставиться тоді, коли студент дав неконкретні, не досить вірні визначення запропонованих понять та термінів.

0 балів ставиться, якщо студент зовсім не дав відповіді на завдання.

2.1.3.Критерії оцінки індивідуальних навчально-дослідних завдань

Методологія процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студена при кредитно модульній системі організації навчального процесу полягає в його переорієнтації з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму. У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота розглядається як один з основних компонентів навчальної діяльності.

Різновидністю індивідуальних завдань, яка відповідає інноваційним технологіям навчання, є індивідуальна науково-дослідна робота студента. Це самостійне наукове дослідження на тему проблемно-пошукового характеру, в якому слід дотримуватись основних вимог до наукових робіт такого рівня. Максимальна кількість балів для його оцінювання – 10 балів.

10 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- робота є оригінальним самостійним дослідженням, у якому відбито творчий пошук студента, його вміння нестандартно мислити, працювати з науковими джерелами, висуваючи при цьому власні гіпотези з досліджувальних проблем;

- при описі результатів повністю дотримано вимоги до структури роботи, до викладу думки та до технічного оформлення тексту, а саме:

1. Структура дослідження:

а) план;

б) вступ, який містить наступні позиції:

- актуальність проблеми;

- мета роботи;

- завдання (кожному з поставлених завдань має відповідати певна частина роботи);

- наукова новизна дослідження (відібрано новий матеріал для аналізу, здійснено уточнення певних наукових понять тощо);

в) основна частина регламентована поділом на глави, в кожній з яких реалізується одне із завдань, сформульованих у вступі. Усі структурні частини роботи композиційно завершені;

г) висновки;

д) тези – короткий виклад основних результатів дослідження;

є список літератури укладений в алфавітному порядку відповідно до зразків оформлення посилань, рекомендованих ВАК України для робіт наукового характеру. У роботі використано найновіші досягнення науки з означуваних проблем.

2. Виклад думки:

а) аргументація думки.

У роботі продемонстровано індуктивні й дедуктивні методи при викладі наукових гіпотез, використано обґрунтовані посилання на відповідні джерела, теоретичні роздуми, проілюстровано конкретними прикладами;

б) ілюстрування думки.

Для ілюстрації авторських тверджень застосовано найбільш показові, найбільш переконливі приклади, частину яких піддано детальному аналізу.

3. Технічне оформлення роботи.

Дотримано основних вимог до оформлення наукових робіт:

– текст набрано на комп’ютері (шрифт 14, інтервал 1.5, розмір полів: верхнє – 2,5, ліве – 3,5, нижнє – 3, праве – 1);

– нумерація сторінок зверху справа;

– кожен з основних розділів роботи розпочато з нової сторінки;

– посилання в тексті оформлено за зразком: [10. с.32], де 10 – номер джерела у списку літератури, с. 32 – номер сторінки;

– робота має охайний вигляд, її переплетено або подано для перевірки в папці.

8-9 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- наукове дослідження студента виконане на достатньо високому рівні, але має незначні недоліки в технічному оформленні, укладанні списку літератури, стилістиці тексту;

- робота має чітку структуру, думки логічно аргументовані, використано широкий арсенал наукових джерел;

- основна частина демонструє реалізацію поставлених завдань;

- висновки ілюструють наукову новизну отриманих результатів.

6-7 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- робота чітко структурована, але у викладі простежується неточне розуміння деяких наукових понять і категорій, мало цитувань з наукових джерел;

- мета роботи в цілому досягнута, але завдання реалізовані не повністю;

- допущено недоліки в оформленні посилань, укладанні списку використаної літератури;

- у викладі думки недостатньо продемонстровано власне бачення проблеми, аргументацію власної наукової гіпотези.

4-5 балів за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- дослідження в цілому має серйозні недоліки у структурі, характерні викладу думки й технічному оформленні, але відповідає вимогам щодо обсягу, змісту обраного матеріалу, добору наукових джерел.

1-3 бали за виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань студент може отримати, якщо:

- робота не відповідає переважній більшості вимог до наукових досліджень, але має структуру, у списку літератури зазначено більше трьох джерел;

- роботу виконано акуратно, дотримано більшість вимог до технічного оформлення тексту.

2.1.4.Критерії оцінки знань та вмінь з самостійної роботи студентів

Самостійна робота студента – це форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі.

Метою самостійної роботи студента є засвоєння в повному обсязі навчальної програми та послідовне формування у студентів самостійності як риси характеру, що відіграє суттєву роль у формуванні сучасного фахівця високої кваліфікації.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочою навчальною програмою для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з дисципліни «Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка)» може виконуватися у бібліотеці, навчальних аудиторіях, комп’ютерних лабораторіях, а також у домашніх умовах.

При контролі виконання завданьдля самостійного опрацювання оцінці можуть підлягати:

- самостійне опрацювання окремих тем дисципліни в цілому чи окремих питань;

- рішення ситуаційних завдань;

- підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів.

Перелік завдань для самостійної роботи студентів, її організація та звітність, терміни виконання, форми контролю, методи та кількість балів, які може отримати студент за виконання завдань з самостійної роботи, визначаються кафедрою під час розробки робочої навчальної програми дисципліни (розділу «Самостійна робота студентів»).

Підсумкова кількість балів, набрана студентами за виконання завдань з самостійної роботи, є однією з складових поточної успішності студентів з дисципліни і при виставленні загальної кількості балів за поточну успішність додається з балами, одержаними за виконання інших видів поточної навчальної роботи.

Самостійна робота з першого змістового модулю згідно з робочою навчальною програмою оцінюється в діапазоні від 0 до 22 балів; з другого – від 0 до 16 балів; з третього – від 0 до 32 балів.

22 бали з першого змістового модулю, 16 балів з другого змістового модулю та 32 бали з третього змістового модулю за самостійну роботу ставиться тоді, коли студент систематично, у повному обсязі і правильно виконує всі завдання.

17-21 бал з першого змістового модулю, 13-15 балів з другого змістового модулю та 26-31 балів з третього змістового модулю за самостійну роботу ставиться тоді, коли самостійна робота виконується систематично, але студент допускає незначні помилки при виконанні завдань, обсяг виконаних завдань становить не менш ніж 80% від загального обсягу.

11-16 балів з першого змістового модулю, 9-12 балів з другого змістового модулю та 16-25 балів з третього змістового модулю за самостійну роботу ставиться тоді, коли самостійна робота виконується несистематично, студент допускає певну кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає від 40% до 60% від загального обсягу.

5-10 балів з першого змістового модулю, 4-8 бали з другого змістового модулю та 8-15 балів з третього змістового модулю за самостійну роботу ставиться тоді, коли самостійна робота виконується несистематично, студент допускає певну кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає від 20% до 40% від загального обсягу.

1-4 бали з першого змістового модулю, 1-3 бали з другого змістового модулю та 1-7 балів з третього змістового модулю за самостійну роботу кожного змістового модулю ставиться тоді, коли самостійна робота виконується несистематично, студент допускає певну кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає не менше 10% від загального обсягу.

0 балів за самостійну роботу кожного змістового модулю ставиться тоді, коли самостійна робота виконується несистематично, студент допускає велику кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає менше 10% від загального обсягу.

2.2. Загальні критерії оцінки знань та вмінь студентів під час підсумкового контролю

Підсумковим контролем з дисципліни «Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка)» є письмовий екзамен, який має на меті перевірку розуміння студентом програмного матеріалу в цілому, логіки та взаємозв'язків між окремими розділами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни, удосконалення загальної культури мовлення студента.

Результати письмового екзамену для студентів за денною формою навчання оцінюються в діапазонівід 0 до 20 балів (включно). Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результатами поточного контролю знань та за виконання завдань, що виносяться на екзамен.

Екзаменаційний білет з дисципліни «Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка)» включає чотири завдання:

а) теоретичне питання зі змістового модулю № 1, яке оцінюється у 5 балів;

б) теоретичне питання зі змістового модулю № 2, яке оцінюється у 5 балів;

в) теоретичне питання зі змістового модулю № 3, яке оцінюється у 5 балів;

г) ситуаційне завдання, яке оцінюється у 5 балів.

5 балів за кожне теоретичне питання ставиться тоді, коли студент:

- грамотно і повно розкриває сутність поставлених питань;

- дає правильне визначення понять;

- демонструє глибоке розуміння матеріалу;

- точно формулює свої думки і обґрунтовуєїх;

- послідовно, зв’язно викладає матеріал, логічно міркує;

- виявляє вміння ілюструвати теоретичні знання, наводить приклади, порівнює, зіставляє, аналізує, узагальнює;

- володіє чистою літературною мовою, грамотно оформляє свою відповідь;

- володіє культурою мовлення.

4 бали ставиться тоді, коли відповіді на теоретичні питання в основному задовольняє ті самі вимоги, що й відповідь на бал «5», але студент допускаєнезначні помилки, невеликі неточності.

3 бали закожне теоретичне питання ставиться, коли студент знає і розуміє основні положення теми, але:

- допускає певну кількість помилок (до 20%) при викладі змісту питання;

- не достатньо глибоко володіє матеріалом, допускає помилки при визначенні понять;

- студент відчуває певні труднощі в обґрунтуванні думки, наведенні переконливих прикладів;

- відповідь недостатньо послідовна, чітка, повна.

2 бали закожне теоретичне питання ставиться, коли студент знає і розуміє основні положення теми, але:

- допускає певну кількість помилок (до 40%) при викладі змісту питання;

- не досить глибоко володіє матеріалом, допускає помилки при визначенні понять;

- студенту важко обґрунтувати думку, навести переконливі приклади;

- у відповіді немає послідовності, чіткості, повноти;

- допущено граматичні помилки, роботу виконано неакуратно.

1 бал закожне теоретичне питання ставиться, коли студент:

- погано орієнтується в матеріалі;

- виявляє нерозуміння теми;

- допускає істотні помилки, що спотворюють зміст вивченого матеріалу;

- слабо володіє зв’язним мовленням.

0,5 балів за кожне теоретичне питання ставиться, коли студент:

- не орієнтується в матеріалі;

- виявляє повне нерозуміння теми;

- допускає істотні помилки, що спотворюють зміст вивченого матеріалу;

- слабо володіє зв’язним мовленням, відсутня логічна послідовність викладу матеріалу.

0 балів за кожне теоретичне питання ставиться, якщо студент зовсім не дав відповіді на дане питання.

5 балів за ситуаційне завдання ставиться тоді, коли студент:

- використовує набуті теоретичні знання при вирішенні ситуаційного завдання;

- виявляє вміння ілюструвати теоретичні знання конкретними прикладами;

- використовує необхідні наукові поняття та вірно їх тлумачить;

- вміє висловити, точно сформулювати та обґрунтувати власну точку зору;

- послідовно, зв’язно викладає матеріал, логічно міркує;

- володіє чистою літературною мовою, грамотно оформлює свою відповідь.

4 бали ставиться тоді, коли ситуаційне завдання в основному задовольняє ті самі вимоги, що й відповідь на бал «5», але студент допускаєнезначні помилки, невеликі неточності.

3 бали за ситуаційне завдання ставиться, коли студент знає і розуміє зміст завдання, але:

- не досить глибоко володіє матеріалом, допускає помилки при визначенні понять;

- студенту важко навести та обґрунтувати власну думку, навести переконливі приклади;

- у відповіді немає послідовності, чіткості, повноти.

2 бали за ситуаційне завдання ставиться, коли студент:

- погано орієнтується у матеріалі;

- виявляє нерозуміння завдання, допускає істотні помилки, що спотворюють його зміст;

- студент відчуває значні труднощі у висловленні і обґрунтуванні власної точки зору;

- допущено граматичні помилки, роботу виконано неакуратно.

1 бал за ситуаційне завдання ставиться, коли студент:

- не орієнтується в змісті завдання;

- виявляє повне нерозуміння теми,

- не чітко формулює власну точку зору, не здатен її аргументувати, навести приклади;

- слабо володіє зв’язним мовленням, відсутня логічна послідовність викладу матеріалу.

0 балів ставиться, якщо студент зовсім не дав відповіді на ситуаційне завдання.

8. бібліографічний список

Змістовий модуль І

ОСНОВНа література

1. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Наукова думка, 1995.

2. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Вілбор, 1997.

3. Лубський В.І., Теремко В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К., Академвидав, 2002.

Додаткова література

1. Абу Аля Ал Маудуді. Принципи ісламу: Монографія. – Львів: Світ, 1995.

2. Авеста. – М.: Мысль, 1994.

3. Актуальні проблеми державно-церковних відносин в Україні. – К.: Освіта, 2001.

4. Антонова О.А. Католицизм и искусство ХХ века. – М.: Мысль, 1985.

5. Арєстов В.М., Шудрін І.О. Нетрадиційні релігії: суть і спрямування. – К.: Освіта, 1990.

6. Аринин Е.И. Философия религии. Принципы сущностного анализа. – Архангельськ: Вече, 1998.

7. Атеистический словарь. – М.: Политиздат, 1986.

8. Аширов Н. Ислам и нации. – М.: Мысль, 1975.

9. Бабій М.Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення. – К.: Вілбор, 1994.

10. Балаев М.А. Ислам: происхождение и эволюция. Роль в общественной жизни. – Баку: Исток, 1992.

11. Балагушкин Е.Г. Критика современных нетрадиционных религий. Истоки, сущность, влияние на молодежь. – М.: Наука, 1983.

12. Баркер А. Новые религиозные движения. – СПб.: Наука, 1997.

13. Беленький Л.С. О мифологии и философии Библии. – М.: Политиздат, 1977.

14. Библия. – М.: Издательство Московской патриархии, 1990.

15. Библейская энциклопедия [В. 2 т.]. – М.: Центурион – АПС, 1991.

16. Библейские мифы, легенды и притчи. – Владивосток: Издат. Дальневосточного ун-та, 1991.

17. Білоусенко Ол-др. Новий Заповіт: Біблійна історія. – К.: Либідь, 1993.

18. Бойе М. Зороастрийцы. Верования и обычаи. – М.: Мысль, 1988.

19. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К.: Наукова думка, 1989.

20. Бригулевич И.Р. Пророки «новой истины». – М.: Наука, 1983.

21. Бублик С.А. Релігієзнавство. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

22. Буддизм. /Сост. Я.В. Боцман. – Харьков: Фолио, 2001.

23. Буддизм: Словарь. – М.: Политиздат, 1983.

24. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космологічні українські народні погляди та вірування. – К.: Либідь, 1992.

25. Бутинова М.С. Как возникла религия. – М.: Политиздат, 1977.

26. Васильев Л.С. История религии Востока. – М.: Мысль, 1988.

27. Вахтангадзе М. К. Основные особенности раннего ислама. – Тбилиси: АРТ, 1991.

28. Вероучение евангельских христиан-баптистов. – М.: Гранд, 1998.

29. Власовський І.В. Нарис історії Української православної церкви. В 4-х томах.:Нью-Йорк – Київ: Юрінком Інтер, 1990.

30. Вонг Е. Даосизм. – М.: Гранд, 2001.

31. Всемирное писание: сравнительная онтология священных текстов. – М.: Гранд, 1995.

32. Габинский Г.А. Божественное и человеческое. – М.: Политиздат, 1989.

33. Гараджа В.И. Религиеведение: Пособие для студентов вузов. – М.: Эксмо-Пресс, 1994.

34. Гараджа В.И. Социология религии: Учебное пособие. – М.: Наука, 1996.

35. Гаранжа В.И, Протестантизм. – М.: Политиздат, 1971.

36. Гергей Е. История папства. – М.: Эксмо-Пресс, 1996.

37. Герои Эллады. Мифы Древней Греции. – Екатеринбург: Слово, 1992.

38. Гордиенко Н.С. Современная православная церковь. – Л.: Лениздат, 1986.

39. Горський В.Л. Адвентизм: історія і сучасність. – К.: Вища школа, 1987.

40. Гоч В.П. Практика Дао. – К.: Політвидав, 1999.

41. Григулевич І.Р. Папство. Століття ХХ. – К.: Освіта, 1988.

42. Григулевич И.Р. Пророки “новой истины”. – М.: Политиздат, 1983.

43. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – Київ.: Освіта, 1992.

44. Грюнбаум Г.Э. Классический ислам. – М.: Вече, 1988.

45. Губман Б.Л. Современная католическая философия: Человек и история. – М.: Мысль, 1988.

46. Гуревич П.С. Нетрадиционные религии на Западе и восточные культы. – М.: Наука, 1985.

47. Гусева Н.Р. Индуизм. – М.: Высшая школа, 1977.

48. Джадалла И.А. Течения в исламе: причины возникновения и роль в общественно-политической жизни. – М.: Вече, 1992.

49. Дорошенко Е.А. Шиитское духовенство в современном Иране. 2-е изд. – М.: Политиздат,1985.

50. Древние цивилизации: от Египта до Китая. – М.: Наука, 1997.

51. Древо индуизма. – М.: Вече, 1999.

52. Дудар Н., Пилипович Л. Нові релігійні течії в Україні: Український контекст. – К.: Політвидав, 2000.

53. Дулуман Є.К. Релігія як соціально-історичний феномен. – К.: Вища школа,1974.

54. Египетская “Крига мертвих”. // Наука і релігія. – 1990. – № 11-12.

55. Ерастов Б.С. Культура, религия и цивилизация на Востоке. – М.: Наука, 1990.

56. Еремеев Д.Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления. – М.: Политиздат, 1990.

57. Жданов Н.В., Ігнатенко А.Н. Ислам на пороге ХХІ века. – М.: Политиздат, 1989.

58. Загальна декларація прав людини. – ГА ООН, 10 грудня 1948 р. //Хартія прав людини. – К.: Політвидав, 1993. – Ст. 18, 29.

59. Закович М.М. Релігієзнавство. – К.: Вища школа, 2000.

60. Зарубежные исследования социальных функций религии. – М.: Мысль, 1988.

61. Зеркало совершенства: Истории странствующих суфиев. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2000.

62. Іларіон, митрополіт. Дохристиянські вірування українського народу: Істор.-релігійна монографія. – К.: Політвидав, 1991.

63. Илларион (Алферов) Ігумен. Христос – победитель Ада. – СПб.: Алетеяй, 2001.

64. Ильин Г.Ф. Религии древней Индии. – М.: АН СССР, 1959.

65. Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь. – М.: Гранд, 1996.

66. Інжиєвський Ю.Ф., Рабіков В.М. Православні свята. – К.: Наукова думка, 1986.

67. Ислам. Религия, общество, государство. – М.: Политиздат, 1984.

68. История и теория атеизма. – М.: Мысль, 1982.

69. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник у 3-х книгах. – К.: Либідь, 1994.

70. Історія християнської церкви на Україні: релігієзнавчий довідковий нарис. – К.: Наукова думка, 1992.

71. Калінін Ю.А., Лубський В.І. Релігієзнавство: Курс лекцій. – К.: Віпол, 1996.

72. Калинин Ю.А., Лубский В.И. Ислам: Конспект лекцій. – К.: Либідь, 1991.

73. Каретников М.С. Протестантизм. – СПб.: Наука, 1995.

74. Карпушин И.Н. Искусство и религия. – М.: Политиздат, 1991.

75. Католицизм: Словарь. – М.: Высшая школа, 1991.

76. Кириков О.И. Богородица. Славянская мифология (гипотезы и факты). – М.: Знание, 1993.

77. Клочков В. Религия. Государство. Право. – М.: Высшая школа, 1986.

78. Конституція України. – К.: Наукова думка, 1996.

79. Конфуций. Беседы и суждения. – СПб.: Наука, 1999.

80. Конфуцианство в Китае. Проблема теории и практики. – М.: Мысль, 1982.

81. Коран. – М.: Мысль, 1986.

82. Корнев В.И. Буддизм – религия Востока. – М.: Вече, 1990.

83. Коротовцев М.А. Религия Древнего Египта. – М.: Мысль, 1976.

84. Косидовский Зенон. Библейские сказания. – М.: Политиздат, 1987.

85. Костенко А.А. Религиоведение. – Харьков: Фоліо, 1996.

86. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. – К.: Юрінком-Інтер, 1994.

87. Косуха П.І. Наука про походження релігії. – К.: Вища школа, 1976.

88. Кочетов А.Н. Буддизм. – М.: Политиздат, 1983.

89. Кочетов А.Н. Ламаизм. – М.: Политиздат, 1973.

90. Краткий атеистический словарь. – М.: Наука, 1994.

91. Краткий словарь-справочник. Христианство. – Л.: Лениздат, 1991.

92. Крывелев И.А. История религии. В 2 т. М.: Политиздат, 1975–1976.

93. Крывелев И.А. Библия (историко-критический анализ). – М.: Политиздат, 1992.

94. Кун Н.А. Легенды и мифы Древней Греции. – М.: Вече, 1989.

95. Ламонт К. Иллюзия бессмертия. – М.: Политиздат, 1994.

96. Ларичев В.Е. Прозрение: Рассказы археолога о первобытном искусстве и религиозных верованиях. – М.: Политиздат, 1990.

97. Лари Сайид Муджтаба Мусави. Бог и его атрибуты: Лекции по мусульманской догматике. – Баку: Центр “Иршад”, 1994.

98. Лари Сайид Муджтаба Мусави. Основне положення ислама: Лекции по мусульман ской догматике. – Баку: Центр “Иршад”, 1999.

99. Леві-Строс К. Первісне мислення. – К.: Либідь, 2000.

100. Левек П. Эллинистический мир. – М.: Наука, 1989.

101. Лерц Ф. Друиды. – СПб.: Лениздат, 2001.

102. Лобовик Б.О. Вірування давніх українців та інших пращурів. – К.: Вілбор, 1996.

103. Лобовик Б.А. Релігія як соціальне явище. – К.: Юрінком-Інтер,1982.

104. Лобовик Б.А. Религиозное сознание и его особенности. – К.: Академвидав, 1989.

105. Лозко Г. Українське язичництво. – К.: Освіта, 1994.

106. Лосев А.Ф. Диалектика мифа. – М.: Мысль, 1991.

107. Лубський В.И. Коран, шаріат, їх соціальна сутність. – К.: Освіта, 1990.

108. Лукьяненко К. По следам кельтських богов. // История. – 1997. – № 3.

109. Максуд, Рукайся. Ислам. – М.: Мысль, 1991.

110. Малерб М. Религии человечества. – М.-СПб.: Наука, 1997.

111. Мень А. Мир Библии. – М.: Вече, 1990.

112. Митрохин П.Н. Баптизм: история и современность. – СПб.: Наука, 1997.

113. Митрохин Л.М. Философия религии. – М.: Вече, 1993.

114. Мифы народов мира. Энциклопедия. – М.: Политиздат, 1992. – Т. 1-2.

115. Мосс М. Социальные функции священного. – СПб.: Наука, 2000.

116. Моя жизнь во Христе. Извлечение из дневника протоиерея Иоанна Ильича Сергиева. – М.: Лествица, 1998.

117. Мюлерсон Р.А. Права человека в истории человечества и в современном мире. – М.: Высшая школа, 1989.

118. Настольная книга атеиста. – М.: Политиздат, 1981.

119. Низовский А.Ю. У истоков мировых религий. – М.: Вече, 2002.

120. Новітні релігійні течії і рухи в Україні. – К.: Україна, 1997.

121. Нюстрем Э. Библейский словарь. – С-Пб: Наука, 2002.

122. Овсиенко Ф.Г. Эволюция социального учения католицизма. – М.: Наука, 1987.

123. Огієнко І.І. Українська церква. //Нариси з історії української православної церкви: В 2-х т. – К.: Наукова думка, 1993.

124. О происхождении богов. – М.: Наука, 1990.

125. Основы научного атеизма. – М.: Мысль, 1961.

126. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. – М.: Мысль, 1987.

127. Очерки истории западного протестантизма. – М:Эксмо-Пресс, 1995.

128. Павленко Ю.В. Дохристиянські вірування давнього населення України. – К.: Україна, 2000.

129. Панова В.Ф. Жизнь Мухамеда. – М.: Мысль, 1991.

130. Панченко П. Релігійні конфесії в Україні. – К.: Юрінком-Інетр, 1993.

131. Парнов Е. Боги лотоса. – М.: Политиздат, 1980.

132. Патерсон Хелена. Кельтская астрологія. – К.: Ваклер, 1996.

133. Пенник Н., Джонс П. История языческой Европы. – СПб.: Наука, 2000.

134. Переломов Л.С. Конфуций: жизнь, учение, судьба. – М.: Мысль, 1993.

135. Пилкингтон С.М. Иудаизм. – М.: Эксмо-Пресс, 1998.

136. Позинский С.Г. История папства. – М.: Эскмо-Пресс, 1986.

137. Поликарпов В.С. История религий. Лекции и хрестоматия. – М.: Высшая школа, 1997.

138. Права людини: міжнародні договори України, декларації, документи. – К.: Україна, 1992.

139. Протестантизм: Словарь. – М.: Наука, 1990.

140. Про свободу совісті та релігійні організації: закон України // Закони України. – К.: Наукова думка, 1996. – Т.1.

141. Психологія з викладом основ психології релігії. – Львів: Світ, 1998.

142. Радугин А.А. Введение в религиоведение: теория, история и современные религии. – М.: Наука, 1996.

143. Рак М.В. Мифы Древнего Египта. – С-Пб.: Наука, 1993.

144. Рассоха И.Н. Языческие религии и мифы народов мира. – Харьков: Торсинг, 2002.

145. Рассоха И.Н. Язичество народов Европы. – Харьков.: Торсинг, 2002.

146. Реан Э. Жизнь Иисуса. – М.: Наука, 1991.

147. Религии мира. – М.: Эксмо-Пресс, 2001.

148. Релігія в духовному житті українського народу. – К: Віпол, 1994.

149. Релігія і політика в сучасній Україні. – К.: Академвидав, 2000.

150. Релігієзнавчий словник /Під ред. Колодибю Л., Лобовика Б. – К.: Четверта хвиля, 1996.

151. Религия и общество: Хрестоматия. – М.: Гранд, 1996.

152. Религии Древнего Востока. – М.: Наука, 1995.

153. Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. – К.: Четверта хвиля, 1996.

154. Религия и права человека. – М.: Наука, 1996.

155. Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти: У 2-х т. – Львів: Світ, 2001.

156. Рибачук М., Уткін О., Кирюшко М. Національне відродження і релігія. – К.: Юрінком Інтер, 1995.

157. Рижский М.И. Библейские пророки и пророчество. – М.: Высшая школа, 1987.

158. Романовская М. Рогатое божество кельтов. // Наука и релігія – 1982. – № 7.

159. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: Наука, 1998.

160. Рыбаков Б.А. Язичество древних славян. – М.: Наука, 1981.

Дата добавления: 2014-12-17