Модель взаємодії відкритих систем

Одним з основних завдань, що часто вирішуються під час створення комп'ютерних мереж, є забезпечення сумісності обладнання за електричними та механічними характеристиками і сумісності інформаційного забезпе­чення (програм і даних) із системою кодування та форма­ту даних.

Вирішення цього завдання ґрунтується на моделі взаємодії відкритих систем (OSI).

Відкрита система — це система, що взаємодіє з інши­ми системами відповідно до прийнятих стандартів.

Згідно з цією моделлю стандартизація апаратури і про­грамного забезпечення проводиться на підставі npomoколів, які є ієрархічною системою правил взаємодії. Відповідно до моделі OSI у всякій мережі можна викорис­товувати до семи рівнів взаємодії між комп'ютерами: фізичний, сполучення, мережний, транспортний, рівень се­ансів зв'язку, представницький і прикладний. Функції, що виконуються на кожному рівні, можуть реалізовуватися як апаратно, так і програмно. Як правило, протоколи нижніх рівнів стандартизовані більш жорстко, змінюють­ся рідше і є основою для багатьох мереж.

Протоколи верхніх рівнів реалізуються програмно у продуктах різних фірм, і їх кількість невпинно зростає. Як правило, це самостійні програми або програмні системи, різні для робочих станцій та серверів.

Обмін даними між користувачами у моделі OS I відбувається так:

1. На прикладному рівні за допомогою спеціальних програм користувач створює документ (повідомлення, ри­сунок тощо).

2. На рівні представництва ОС його комп'ютера фіксує, де знаходяться створені дані (в оперативній пам'яті, у файлі на жорсткому диску тощо), і забезпечує взаємодію з наступним рівнем.

3. На сеансовому рівні комп'ютер користувача взає­модіє з локальною або глобальною мережею. Протоколи цього рівня перевіряють права користувача на «вихід в ефір» і передають документ до протоколів транспортного рівня.

4. На транспортному рівні документ перетворюється на ту форму, в якій належить передавати дані в мережі, що використовується. Наприклад, він може мати вигляд невеликих пакетівстандартного розміру.

5. Мережний рівень визначає маршрут руху даних у мережі. Так, якщо на транспортному рівні дані були пе­ретворені на пакети, то на мережному рівні кожний пакет має одержати адресу, на яку він повинен бути доставле­ний незалежно від інших пакетів.

6. Рівень сполучення необхідний для того, щоб промодулювати сигнали, які циркулюють на фізичному рівні, відповідно до даних, одержаних із мережного рівня. На­приклад, у комп'ютері ці функції виконує мережна карта або модем.

7. На фізичному рівні відбувається реальна передача даних. Тут немає ні документів, ні пакетів, ні навіть байтів — є тільки біти, тобто елементарні одиниці подан­ня даних. Відновлення документа з них відбувається поступово, при переході з нижнього на верхній рівень на комп'ютері одержувача.

Засоби фізичного рівня в основному лежать за межа­ми комп'ютера. В локальних мережах це обладнання са­мої мережі. При віддаленому зв'язку з використанням те­лефонних модемів це лінії телефонного зв'язку, кому­таційне обладнання телефонних станцій тощо.

Дата добавления: 2014-12-17