Проголошення незалежності України

Акт

Військова присяга

(затверджена Постановою Верховною Ради україни №1936-ХІІ від 06.12.1991 р.)

Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військо­вий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військо­ву таємницю.

Я клянись захищати українську державу, непохитно сто­яти на сторожі її свободи і незалежності.

Я присягаю ніколи не зрадити народу України.

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 сер­пня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію держа­вотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом 00Н та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Соціалі­стичної Республіки урочисто ПРОГОЛОШУЄ:

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинність з моменту його схвалення.

Верховна Рада України 24 серпня 1991 року.

Стенд “Світова велич Кобзаря”

Під портретом Т Г Шевченка напис — Тарас Григоро­вич Шевченко (1814-1861).

Тарас Григорович Шевченко — видатний український художник, письменник та громадський діяч.

У своїх творах він, неначе в чистому дзеркалі, дав образ страшної дійсності і славного минулого українського наро­ду, щоб ми на цей образ дивились і розуміли своє станови­ще у світі і в житті, щоб ми тужили за минулим добром, бо­ролись з сучасним лихом та добивались кращого майбут­нього. Основою того кращого майбутнього вважав він сус­пільну вільність і державну незалежність. Він у ясних і про­стих словах подав нам високоморальну науку і вказівки, був політичним ідеологом і став народним провідником, аж до нинішньої хвилини. В кожному важливому моменті, в кожній тривозі та скруті свідомий українець повертається до творів Т.Г.Шевченка, шукаючи і знаходячи в них пора­ду й розвагу.

Своїм життям, своєю наскрізь українською вдачею Т.Г.Шевченко дав нам приклад доброго, ідейного украї­нського патріота, нескореного борця за волю, апостола правди, миру та братання.

стенд під одною з назв: “Край, мій рідний Край”, “україна - моя Батьківщина”, “україна — незалежна держава", “Гордість моя - україна" (історія України)

— інформація про основні етапи розвитку держави, дер­жавні утворення на теренах сучасної України:

— найдавніші часи;

— Київський період;

— Галицько-Волинська держава;

— Козацька держава;

— гетьманщина;

— під імперською владою;

— Українська Народна Республіка (І917-1921 рр.);

— Україна у складі СРСР;

— новітня історія України.

Стенд “Любіть Україну…” (українські народні обряди, звичаї, традиції, фольклор)

Кожна нація, кожний народ, зокрема, український, навіть кожна соціальна група має свої обряди, звичаї, тра­диції, фольклор, що виробились протягом багатьох століть і освячені віками.

Обряди - встановлені звичаєм дії, пов'язані з побутови­ми традиціями або релігійними віруваннями. Вони виникли у сиву давнину внаслідок багаторазового повторення дій, зумовлених працею, побутовими умовами, суспільними відносинами.

Кожне свято мало і має свої обряди — зимові свята — Наума, Варвари, Миколая, вечорниці, Різдво; з весняних свят — Стрітення, Масляна, Явдохи, Великдень; літні — Красна гірка, Ляла, Лада і Ладо, день Вс. Юрія, Зелені свя­та; осінні — Пророка Іллі, Маковея, Спаса, Пречиста, Свя­та Покрова, День Михайла Архистратига.

Святкові обряди супроводжуються піснями, танцями, театралізованими діями.

Звичай — правило поведінки людей, що склалося в про­цесі їхнього співжиття, ввійшло в звичку, побут і свідомість українського народу, певної групи чи всього суспільства. Звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається на­род не тільки в сучасному, а в його історичному минулому.

Звичка — особлива форма поведінки людини, яка вияв­ляється у схильності робити ті чи інші дії, що закріпилися внаслідок багаторазового їхнього повторення.

Належне місце в житті суспільства займають традиції українського народу в галузі архітектури, народного обра­зотворчого мистецтва, народної музики, хорового народ­ного танцю та народного театру. В незалежній Україні з'я­вилася традиція "Співочого поля".

Виняткове місце серед народних традицій займають військові традиції:

— найбільша святість воїна Збройних Сил України — ідея державності незалежної України;

— велика братня любов до побратима по зброї та глибо­ка пошана до військових, героїчних подвигів і славної пам­'яті переможців за Україну;

— готовність завжди життя своє віддати для волі і добра українського народу, самостійної, соборної і незалежної України;

— відданість конституційному обов'язку, військовій присязі, великодушність, шляхетність, готовність до взаєм­ної допомоги, висока дисциплінованість;

— вправне володіння сучасною технікою та озброєн­ням.

Український фольклор — це святкові вітання, коляди, щедрівки, гаївки, купальські пісні тощо.

Стенд під однією з назв: “З плеяди найвидатніших”,

“Полководець, політик, державотворець ”

Під портретом Богдана Хмельницького напис — геть­ман України Богдан Хмельницький (1595-1657).

Досвідчений воїн і дипломат, визначний державний діяч, один із найосвіченіших людей свого часу, Богдан Хмельницький належить до плеяди найвидатніших поста­тей історії всіх часів і всіх народів. Це вже добре розуміли сучасники гетьмана, вважаючи його національним героєм.

В особі Б.Хмельницького український народ дістав та­кого вождя, який розумів історичні обставини і чітко бачив мету своєї діяльності для блага народу. І саме на народні маси опирався полководець, аби здійснити свій визначний задум — визволити Україну від польсько-шляхетського по­неволення та утвердити на світовій арені її державність. Послам європейських королів і царів він, зокрема, говорив, що "народ, ним очолюваний — народ волелюбний, завжди готовий умерти до єдиного за свою волю". Таким був і сам гетьман.

Стенд “Історія Українського війська”

Військо княжих часів

Першу справжню українську армію створили київські князі-завойовники Аскольд і Дир, Олег, Ігор та Святослав. Це ті могутні велетні, які пустили українські кораблі на Чорне море, повели свої полки на Кавказ і Каспій, досягли Дунаю й Балканських гір.

За часів Володимира Великого, Ярослава Мудрого та їх наступників, коли встановились кордони й усе державне життя стало на спільні підвалини, наше військо на пару століть прийняло постійну організаційну форму. У бо­ротьбі зі степовими ордами розвивалось лицарство його воїнів, ідеалізувалися воєнні звичаї, створювалось свідо­ме національне військо, яке проіснувало майже шість століть.

Запорозьке військо

Нова доба в історії українського війська почалась з по­явою козаків (1492 рік). Перші козацькі ватаги складалися з людей різного походження, різних станів і навіть різних на­родів.

Розвиток і слава Війська Запорозького пов'язана з іме­нами славних гетьманів Петра Конашевича-Сагайдачного (1616-1622), Михайла Дорошенка (1625-1628) та інших, їх чорноморські походи сприяли розвитку українського фло­ту.

На новий щабель козацтво піднялось за часів гетьман­ства Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Петра Дорошенка, Івана Мазепи, Пилипа Орлика.

Українські Січові Стрільці

Коли вибухнула Перша світова війна, у Львові з пред­ставників політичних формацій було сформовано Украї­нську Головну Раду під проводом Костя Левицького, що змагалася за українську державу над Дніпром, побоюючи царську Росію. Галицька молодь гаряче відреагувала на заклик творити національні збройні сили. Вперше в новітній історії було сформовано українські військові час­тини — добровольчий легіон Українських Січових Стрільців.

Українські Січові Стрільці пройшли бойове хрещення у битвах в Галичині та Карпатах під час російського наступу 1914-1915рр.

Українська Галицька Армія

Для захисту нової держави — Західноукраїнської на­родної республіки у 1918 році було створено Українську Галицьку Армію, яка на той час відзначалась високою боє­здатністю і відіграла важливу роль в українсько-польській війні.

У 1920 році Збройні Сили Директорії УНР представляли об'єднані українські армії, до яких входили Галицька Ар­мія, Наддніпрянська Армія, яку складали групи Січових Стрільців, Запорозька, Волинська та інші.

Українська повстанська армія

Це відоме в Україні військове формування за часів ра­дянської влади було створено організаціями українських націоналістів для боротьби за відновлення української дер­жавності.

Головнокомандувачем об'єднаних сил ОУН-М (мельниківців) та ОУН-Б (бандерівців) було призначено члена проводу ОУН-Б Романа Шухевича (генерал Тарас Чуприн­ка). За 1943-1944 роки ця військова організація швидко роз­рослась до декількох десятків тисяч бійців.

Боротьба УПА за волю українського народу та неза­лежність Української держави тривала до 1953 року.

Велика Вітчизняна війна (1941-1945 рр.)

На окремому стенді розкрити основні події Великої Вітчизняної війни на території України (оборона Києва, Одеси, Севастополя), наступні операції та визволення Ук­раїни. Партизанський рух в місцевості, де дислокується військова частина (підрозділ). Українці — полководці, діячі партизанського та визвольного руху.

З 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року по Україні двічі прокотився вогневий вал Великої Вітчизняної війни. Фашисти знищили 5,2 млн. та вивезли до Німеччини 2,4 млн. жителів України, зруйнували 714 міст та селиш, 2,8 тис.сіл.

На території України протягом війни діяло 10 фронтів Червоної армії, десятки партизанських загонів.

Вклад країни в Перемогу: понад 6 млн. воїнів діючої армії, 2,5 млн. нагороджено орденами та медалями, 2072 українці стали героями, міста-герої Київ, Одеса, Севасто­поль, Керч.

Бойову славу воїнів-українців увіковічили генерали М.Кирпонос, М.Ватутін, Р.Малиновський, С.Ковпак, О.Федоров, І.Кожедуб, молодогвардійці, В.Порик та бага­то інших патронів, синів і дочок України.

Стенд під однією з назв: “На варті миру”,

“Надійний щит Батьківщини”,

“На захисті незалежної держави”, “Завжди на варті”

(про сучасні Збройні Сили України),

на якому розташовані портрети заступників Міністра оборони України — Командувачів видами Збройних Сил України, коротко висвітлено інформацію про види Зброй­них Сил України (Сухопутні війська, Військово-Повітряні Сили, Війська Протиповітряної оборони, Військово-Морські Сили);

Дата добавления: 2014-12-17