Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Особливості вирощування сої за інтенсивною технологією

Читайте также:
  1. V. Особливості складання навчально-методичних матеріалів до практичних занять
  2. Абсолютні статистичні величини, особливості представлення їх видів
  3. Аграрна сфера виробництва та її особливості
  4. Аграрні відносини і особливості їх розвитку за сучасних умов
  5. Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання у дітей
  6. Анекдот, особливості жанру
  7. АНТИСПЕРМАЛЬНІ АНТИТІЛА І ЇХНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
  8. Безробіття та його особливості
  9. Бюджетна політика України, її особливості та значення
  10. Види підприємництва, їх особливості та сфери використання
  11. Види рядів динаміки та їх особливості
  12. Видові особливості будови тазової кістки свійських тварин



Завдання:

1. Ознайомитися з основними елементами інтенсивної технології сорго.

2. Законспектувати головні положення технології вирощування сорго.

3. Дати відповіді на питання для самоконтролю та розв’язати задачі.

 

Значення.Соя є основною зернобобовою культурою в світі. Вирощую­чи цю культуру, одержують по суті два врожаї - білка і рослинної олії.

Великий вміст білка і надзвичайно цінна його збалансованість за амінокислотним складом, роблять сою чудовим замінником проду­ктів тваринного походження у харчуванні людини. Із сої виготовля­ють соуси, молоко, сир, котлети, замінники яєчного порошку, конди­терські вироби, ковбаси, консерви та ін. їх використовують як дієтичний продукт харчування, що має антисклеротичні речовини. Особливістю хімічного складу сої є вміст у ній фосфатидів - леци­тину і нефаліну, необхідних для живлення нервової тканини.

Поряд з тим в насінні сої є антипоживні речовини: інгібітори трипсину, хемотрипсину, сапоніни, гемаглютиніни тощо. Ці інгібі­тори можна успішно інактивувати методом теплової обробки, який широко застосовується у світовій практиці при одержанні повно-жирових і знежирених соєвих продуктів, призначених як для хар­чових, так і для кормових потреб.

Соєва олія засвоюється організмом на 98%. У ній велика кількість ненасичених жирних кислот (лінолевої і ліноленової), які не синте­зуються в організмі і обов'язково повинні поступати з їжею.

Соя має агротехнічне значення. Вона засвоює азот з повітря, за­лишає після себе 60-90 кг/га біологічно фіксованого азоту, очищає поле від бур'янів і є добрим попередником для наступних культур сівозміни. Здатна використовувати малодоступні важкорозчинні мінеральні спо­луки не тільки з орного шару, а й більш глибоких шарів ґрунту.

 

Етапи органогенезу.Соя проходить 12 основних етапів органогенезу.

Перший етап - формування конуса наростання і перших заро­дкових листків. Верхній конус наростання головного пагона ще не диференційований, закритий двома зародковими листочками і має напівкулясту форму.

Другий етап - в основі конуса наростання закладаються спра­вжні листки, міжвузля. Верхній конус наростання головного і боко­вих пагонів впродовж майже всього онтогенезу залишається на другому етапі органогенезу, а суцвіття і квітки формуються із ко­нусів пазушних бруньок.

Третій етап у ранніх сортів співпадає з розкриттям третього трійчастого листка. В основі конуса наростання головного і боко­вих пагонів розвиваються конуси наростання другого порядку. Диференціюються вісі суцвіть.

Четвертий етап - закладання і диференціація лопатей суц­віття. Розвиток генеративних органів на цьому етапі відбувається у закритій бруньці. На осі суцвіть формуються три горбочки, із яких пізніше утворюються квітки.



П'ятий етап - послідовне формування органів квітки.

Шостий етап - ріст всіх частин квітки і проходження мікро- та мегаспорогенезу у закритому і ще малопомітному бутоні.

Сьомий етап - формування пилку, гаметогенез, інтенсивний ріст чашолистків і пелюсток. Бутони добре помітні.

Восьмий - дев'ятий етапи - продовження гаметогенезу. В цей період інтенсивно ростуть верхні міжвузля стебла.

Восьмий і дев'ятий етап проходять майже одночасно.

Десятий етап - запліднення, формування насінин, бобів. Інте­нсивний ріст боба в довжину і ширину.

Одинадцятий етап — значне збільшення розмірів насіння і нагромадження поживних речовин.

Дванадцятий етап - достигання насіння, закінчення нагро­мадження поживних речовин. Прості речовини внаслідок біохімі­чних процесів перетворюються в складні запасні.

Попередники.Необхідно врахувати, що на перших етапах ро­сту у сої сильно розвивається коренева система, а ріст рослин спо­вільнений. Це обумовлює її низьку конкурентоздатність у боротьбі з бур'янами. Тому кращими попередниками для сої є малозабур’янені поля після озимих і ярих зернових культур. Ці культури швид­ше за інші звільняють поля, що дозволяє провести багаторазові об­робітки у системі основної підготовки ґрунту. Розміщують сою також після просапних - кукурудзи, картоплі, буряка, овочевих культур. На попереднє місце повертають не раніше, ніж через 3-4 роки.

Не варто висівати сою після соняшника, багаторічних бобових трав і зернобобових культур. Соя, як бобова культура, є цінним попередником для інших культур сівозміни. Залишаючи в ґрунті після збирання добре розвинуту кореневу систему з бульбочкови­ми бактеріями, вона сприяє нагромадженню азоту (60-80 кг/га), поліпшенню структури й родючості ґрунту. Соя використовує важ­корозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у кругообіг живлення. В середньому на 1 га вона залишає близько 60-80 кг азоту, 20-25 кг фосфору і 30-40 кг калію.

 

Обробіток ґрунту.Після зернових попередників поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. Своєчасне лущення ефективне у боротьбі з однорічними бур'янами, особливо теплолюбними. Такі бур'яни як півняче просо, щириця, мишій та ін. по­гано проростають при низькій температурі, тому не знищуються навесні під час передпосівної підготовки ґрунту.

На забур'янених осотом площах перше лущення здійснюють дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, друге полицевими лущильниками на глибину 12-14 см.

Проти пирію використовують подвійне дискування на глибину 10-12 см важкими боронами БДТ-3; БДТ-7.

На дуже забур'янених площах найвищу ефективність у боро­тьбі з бур'янами забезпечує внесення гербіцидів суцільної дії (раундап, ураган та ін.) за 2-3 тижні до оранки.

Глибина зяблевої оранки під сою 28—30 см. Соя негативно реа­гує на недостатню аерацію ґрунту. Оптимальна щільність ґрунту для неї становить 1,0-1,2 г/см3. За щільності ґрунту вище 1,27 г/ см3 відмічається пригнічення росту і розвитку рослин. Після про­сапних попередників орють на 25-27 см без попереднього лущін­ня. Глибока оранка сприяє розвитку кореневої системи і збільшує кількість бульбочкових бактерій. Кращий строк зяблевої оранки - кінець серпня - початок вересня.

Від початку весняногообробітку ґрунту до сівби проходить 30-40 днів, що дозволяє якісно підготувати ґрунт і провести боро­тьбу з бур'янами за допомогою агротехнічних заходів.

Навесні, як тільки ґрунт перестає мазатися, закривають воло­гу шляхом боронування важкими боронами. Після проростання бур'янів (фаза білої ниточки) проводять культивацію з допомогою КПС-4 в агрегаті з боронами. При потребі такий обробіток повто­рюють для знищення нової хвилі бур'янів. Передпосівний обробі­ток ґрунту здійснюють на глибину сівби. Високу якість підготов­ки ґрунту забезпечують комбіновані агрегати Комбінатор, Компактор, Європак. Вони добре вирівнюють поле, що дуже важ­ливо при збиранні врожаю. Боби розміщуються невисоко над ґру­нтом і при скошуванні застосовують низький зріз. На погано вирі­вняному полі низько скосити неможливо і частина бобів може залишатися на стеблах незібраними.

Удобрення.Органічні добрива доцільніше вносити під попе­редник. Післядія органічних добрив триває 3-4 роки, а поля менш забур'янені, ніж у рік внесення органіки.

Для формування 1 ц зерна сої необхідно 6,5-7,5 кг азоту, 1,3-1,7 кг фосфору, 1,8-2,2 кг калію.

Надходження елементів живлення впродовж вегетації сої від­бувається нерівномірно. Від сходів до початку цвітіння рослини засвоюють лише 18% азоту, 15% фосфору і 25% калію. Основна частина макроелементів поступає в рослину в період від бутоніза­ції до формування бобів і наливу зерна - 80% азоту, 80% фосфору, 50% калію.

 

На початкових фазах росту (від сходів до гілкування) росли­нам сої найбільш потрібний фосфор, який сприяє закладанню бі­льшої кількості генеративних органів. Фосфор сприяє розвитку бульбочок, внаслідок чого покращується забезпечення азотом.

До початку цвітіння рослини сої засвоюють калію в 1,5 рази більше ніж азоту, і в 1,8 рази більше ніж фосфору. Проте найбіль­шу кількість калію рослини використовують у фазі формування бобів і наливу зерна.

Для забезпечення потреб рослини в азоті перш за все необ­хідно застосовувати бактеріальні добрива, ризоторфін. Обробля­ють насіння в день сівби. На 1 ц насіння використовують також 0,6 л води. Висівають оброблене насіння в той же день, так як при тривалому зберіганні життєздатність бактерій різко зменшуєть­ся. Приріст урожаю зерна сої від ризоторфіну становить 3-4 ц/га.

Інститут фізіології рослин і генетики НАН України виготовляє рідке бактеріальне добриво під сою, застосування якого підвищує врожайність зерна сої на 2,5-6,5 ц/га, а в умовах штучного зрощу­вання - близько 9 ц/га. Разом зі зростанням продуктивності рослин збільшується вміст білка в зерні на 1,5-4%. Передпосівна бактери­зація насіння сої є необхідним агротехнічним заходом, оскільки в групі зернобобових соя є однією із сільськогосподарських культур, яка має високу специфічність до штаму бульбочкових бактерій, і тому існує нагальна потреба добору певних штамів бульбочкових бактерій до окремих її сортів. До того ж ця культура порівняно не­давно культивується в Україні, і тому спонтанна інокуляція бульбоч­ковими бактеріями роду Bradyrhizobium або відсутня, або малоефе­ктивна, що доведено багаторічними дослідженнями ряду наукових установ, зокрема Інститутом фізіології рослин і генетики.

Для бактеризації однієї гектарної норми висіву насіння сої необхідно 80 мл біопрепарату розбавити в 500-800 мл про­холодної питної води і одержаною суспензією бульбочкових бактерій обробити насіння. Обробку необхідно проводити в захищеному від прямих сонячних променів місці, як правило, в день висіву або напередодні.

Азотфіксуючі бактерії проникають у корені сої через кореневі волоски. У місці їх проникнення із тканини кореня через 7-12 днів після появи сходів формуються бульбочки. Через два тижні після сходів азотофіксуючі бактерії починають засвоювати азот з пові­тря і можуть повністю забезпечити рослину цим елементом жив­лення. Під час сходів і впродовж тижня після сходів проросток використовує поживні речовини з насіння. Внесення високих норм азоту до сівби пригнічує розвиток бульбочок. Найбільше азоту соя засвоює від фази бутонізації до цвітіння, коли інтенсивно наро­стає вегетативна маса. У цей період фіксація атмосферного азоту максимальна. Значна частина азоту використовується при наливі зерна. Під час наливу азот також поступає в зерно з інших органів рослини.

 

Про необхідність застосування азотних мінеральних добрив під сою існують суперечливі думки.

1. (2003 р.) При обробці насіння високо­продуктивними штамами бактерій реакція рослин сої на азотні доб­рива незначна.

2. (1988 р.) При забезпеченні п'яти умов для оптимальної азотфікації (реакції ґрунтового розчину, умови живлення фосфором і калієм, доступ повітря і вологи, наявність мікроелементів і активного шта­му бактерій), рослини сої можуть фор­мувати високий урожай зерна за рахунок засвоєння азоту з повітря. Тому, внесення азоту в малих (N 30-40) і великих (N 200-300)нормах не призводило до збільшення врожаю сої.

Якщо ж не створено оптимальних умов азотфіксації (хоч би один з п'яти чинників обмежує симбіоз), то рослина може засвої­ти азот лише з ґрунту і добрив. Упродовж вегетації необхідно про­водити візуальний контроль за станом бульбочок. У випадку їх незадовільного стану - бульбочки не формуються, дрібні, сірого кольору - стає зрозуміло, що ефективність симбіозу недостатня для повного забезпечення рослин азотом. Лише в таких умовах доцільно внести корективи у систему удобрення сої і провести 1-2 підживлення аміачною селітрою (N30-45). Як було зазначено вище, азот використовується соєю в другій половині вегетації, тому підживлення у фазах бутонізації, цвітіння не будуть пізніми.

 

Таким чином, норми мінеральних добрив встановлюють залежно від вмісту поживних речовин в ґрунті, рівня запланованого врожаю тощо. Фосфорні і калійні добрива 45-60 К45-60) вносять під зяблеву оранку. Азотні добрива, як правило, при дотриманні вимог агротехні­ки і створенні оптимальних умов азотфіксації з повітря, не застосову­ють. Стартову дозу азоту (N20-30) дають під культивацію лише на бідних ґрунтах та після гірших неудобрених попередників, а повну норму (N 60-90) вносять у випадку неефективної роботи бульбочок.

За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва, внесення N60P60K60 забезпечує невисокий приріст урожаю зерна порівняно з варіантом без добрив: у сорту Білосніжка на 3,1 ц/га, Романтика -3,1 ц/га, Аметист - 1,8 ц/га, Мрія - 2,1 ц/га.

 

Мікроелементи.Нестача мікроелементів знижує врожай­ність, викликає ураження хворобами, погіршує якість зерна. Для росту і розвитку сої мікроелементи надзвичайно важливі, оскільки наявність їх у достатній кількості є обов'язковою умовою інтенси­вного засвоєння азоту з повітря. Найважливіші мікроелементи для сої - бор, молібден, кобальт.

Бор необхідний рослинам впродовж усієї вегетації. Він забезпечує транспортування асимілянтів у рослині. За його нестачі особливо стра­ждають молоді ростучі органи. Відбувається захворювання і відми­рання точок росту, оскільки бор відповідає за диференціацію клітин і формування стінок клітини. Бор збільшує кількість квіток і плодів. Без нього порушується процес достигання насіння. Цей мікроелемент покращує надходження в рослини азоту. Внесення бору доцільне на кислих (рН < 5,5) і лужних (рН > 7,5) ґрунтах. Нестача бору може бути викликана вапнуванням ґрунтів. На бор бідні дерново-підзолисті сірі та бурі лісові, заболочені ґрунти легкого гранулометричного скла­ду. Його вносять при вмісті рухомих форм менше 0,2-0,7 мг на 1 кг ґрунту. Для передпосівної обробки використовують 100 г борної кис­лоти на 1 ц насіння сої, а обприскування посівів - 250 г/га. Насіння обробляють препаратами, в яких бор та інші мікроеле­менти містяться в хелатних збалансованих сполуках, добре розчин­них у воді й доступних рослинам (Тенсо Коктейль, Розабор, Вуксал тощо).

Молібден сприяє росту коренів, прискорює розвиток і стимулює діяльність бульбочкових бактерій, бере участь у фосфорному та азотному обміні, підсилює синтез хлорофілу. Він локалізується в молодих ростучих органах рослини. В кінці вегетації більша час­тина його зосереджується у достиглому насінні. Молібден входить до складу ферменту нітрогеназа, який сприяє біологічній фіксації азоту атмосфери. Специфічна роль молібдену в процесі азотфікса­ції обумовлює покращення азотного живлення бобових культур, під­вищує ефективність фосфорних та калійних добрив. При цьому поряд з ростом урожайності підвищується вміст білка. Соя належить до культур, що є досить чутливими до внесення молібденових доб­рив. Приріст урожаю зерна сої від молібдену становить 2-3 ц/га.

Найбільш ефективне і економічно вигідне застосування молібде­ну під час передпосівної обробки насіння. Для обробки 1ц насіння використовують 25-50 г молібденово-кислого амонію (50% Мо). При позакореневому підживленні в період бутонізації-початку цвітіння, норма внесення молібденовокислого амонію становить
200 г/га.

Висока ефективність молібденових добрив, при достатньому забезпеченні іншими елементами живлення, досягається при вмісті молібдену на сірих ґрунтах - менше 0,15 мг, на чорноземах -менше 0,15-0,30 мг, на каштанових ґрунтах - менше 0,20-0,55 мг на 1 кг. Особливо потребують внесення молібдену кислі ґрунти.

Кобальт. Значна кількість кобальту міститься в бобових, де він зосереджений у бульбочках, що пов'язано з особливою його роллю (поряд з молібденом) в процесах азотфіксації. Він підвищує інтенсивність засвоєння азоту з повітря, сприяє розмноженню бульбочкових бактерій, скороченню вегетаційного періоду, підвищує врожайність зерна сої. У ґрунт кобальт можна вносити у кількості 200-400 г/га у розрахунку на елемент. Для позакореневих піджив­лень і передпосівної обробки насіння застосовують відповідно 0,01-0,05%-ні і 0,1-0,5%-ні розчини сірчанокислого кобальту.

Кобальт вносять на сірих ґрунтах при вмісті його лише 1,0-1,1 мг, на чорноземах - менше 0,6-2,0 мг, на каштанових ґрунтах - менше 1,0-1,5 мг. Є рекомендації вносити кобальт і при вищому його вмісті у ґрунті - 2,0-2,5 мг на 1 кт.

Підготовка насіння, сорти.Сіють сою доброякісним насін­ням, відсортованим і вирівняним. Насіння має бути крупним, одна­кового розміру, що важливо для рівномірного його розподілу в рядку, швидкого і дружного проростання, одержання вирівняного стеблостою. Схожість насіння має бути не менше 90%, чистота - не мен­ше 98%. При потребі для знезараження від збудників хвороб насін­ня протруюють одним з препаратів: вітавакс 200 ФФ, бенлат, максим, фундазол. Протрую­вання насіння проводять в день сівби, поєднуючи його з бактеріаль­ним добривом і мікроелементами (бор, молібден, кобальт).

В умовах України краще вирощувати скоростиглі сорти з потен­ціалом урожайності до 30 ц/га.

Сівба. Способи сівби.Соя має властивість формувати високий уро­жай при різних способах сівби, завдяки широкому діапазону зміни величини елементів структури врожаю. Сою на зерно і корм сіють переважно широкорядним способом. Ранньостиглі сорти потребують меншої площі живлення, тому їх висівають з міжряддями 45 см, середньоранні і середньостиглі - 60 см, високорослі середньопізні й пізньостиглі - 70 см.

Є рекомендації застосувати суцільний рядковий спосіб, загущуючи до 700-800 тис. рослин на 1 га. Соя при цьому не гілкуєть­ся, швидше росте і достигає, що важливо для північних областей. Посіви із звуженими міжряддями та суцільні рядкові забезпечують урожайність 28-30 ц/га, що на 2-3 ц/га більше ніж на широкорядних посівах. При зменшенні ширини міжрядь до 15 см висота прикріплення нижнього бобу вища, ніж при інших способах сівби. Останніми роками в США посіви зі звуженими міжряддями займають близько третини посівів.

Глибина сівби.У зв'язку з тим, що під час проростання соя виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту, вона досить чутлива до глибини загортання насіння. Оптимальна глибина загортання на­сіння 4-5 см. На важких запливаючих ґрунтах, в умовах достатнього зволоження сіють на глибину 3-4 см. За умов недостатньо­го зволоження глибше - 5-6 см. Є рекомендації сіяти сою мілкіше - 2,5-3 см і лише за нестачі вологи у верхньому шарі ґрунту її висівають на глибину 3-4 см.

Сіють спеціальними соєвими сівалками СПС-12, Оптіма, Амазоне або кукурудзяними СПЧ-6М, овочевими СКОН-4,2, буряковими ССТ-12А. За рядкового способу сівби використовують сівалки СЗ-3,6, СЗТ-3,6.

Норма висіву.Оптимальна густота стояння рослин перед зби­ранням при достатньому зволоженні у зоні Лісостепу є 450-550 тис./га, недостатньому зволоженні - 400-450 тис./га, на Поліссі - 400-450 тис./га, в Степу - 300-450 тис./га. Щоб одержати таку кількість рослин необхідно при міжряддях 45 см висіяти для ран­ньостиглих сортів 600-750 тис./га схожих насінин, середньоранніх та середньостиглих 550-650 тис./га, середньопізніх і пізньостиглих - 350-500 тис./га. За суцільного способу сівби з шириною міжрядь 7,5-15 см норму висіву збільшують на 10-20%.

 

На посівах з оптимальною густотою боби прикріплюються на стеблі на висоті 15-
17 см і вище, на зріджених - на 3-5 см, що призводить до значних втрат під час збирання. За деякими даними густі посіви достигають швидше.

Необхідно врахувати, що польова схожість на 20-30 % може бути нижчою від лабораторної.

Вагову норму встановлюють залежно від маси 1000 насінин, посівних якостей насіння, кількості рослин. Вона коливається в межах 80-130 кг/га.

 

Строки сівби.Мінімальна температура проростання насіння сої становить 6-7сС,оптимальна 12-14°С. Сіяти сою починають, коли грунт на глибині 10 см прогрівається до 10-14°С. У південному Степу сою можна сіяти 15-20 квітня.

У роки з ранньою весною сіють раніше, як тільки ґрунт прогріється до оптимальної температури. Пізні, середньопізні і серед­ньостиглі сорти необхідно висівати в першу чергу, а середньоранні і ранньостиглі - в кінці оптимальних строків. Вважається, що оптимальний строк сівби сої припадає на період цвітіння яблуні.

При дуже ранній сівбі в холодний ґрунт сходи затримуються, знижується польова схожість, насіння пошкоджується шкідника­ми і хворобами (фузаріоз), урожай зерна зменшується.

Запізнення з строками сівби призводить до зниження врожаю, зерно має підвищену вологість, що вимагає додаткових затрат на його сушіння.

Догляд за посівами.Зразу ж після сівби поле коткують для покращення умов проростання насіння і підвищення польової схожості. Подальший до­гляд залежить від технології - чи це гербіцидне чи безгербіцидне вирощування.

Якщо гербіциди не вносили або з якихось причин ефективність їх невисока, то необхідно насамперед провести 1-3 досходових боронувань. Перше - через 4-5 днів після сівби, друге - че­рез 8-10, третє - через 12-14 днів.

Як тільки позначаться рядки проводять неглибокий міжрядний обробіток - шарування. Післясходове боронування можна прово­дити у фазі першого справжнього листка. Пізніше міжряддя розпушують 2-3 рази до змикання рядків. Глибина першого розпу­шування 6-8 см, другого (через 8-10 днів після першого) - 8-10 см, третього - 6-8 см.

На сильно забур'янених площах досягти успіху агротехнічни­ми заходами практично неможливо. Тим більше, що соя належить до культур, які дуже негативно реагують на забур'янення посівів, практично не витримуючи конкурентної боротьби з бур'янами.

При гербіцидній технології не проводять до- і післясходових боронувань і, як правило, міжрядних розпушувань. Рекомендуєть­ся звуження міжрядь до 15-22 см. Застосовують гербіциди до чи після сходів.

 

Захист від шкідників.Соя має багато шкідників, які можуть завдавати великої шко­ди і призвести до значних втрат урожаю.

В Україні найбільш поширені такі шкідники сої: акацієва вогнів­ка; павутинний кліщ, бульбочкові довгоносики, люцернова совка, росткова муха, дротяники, бавовникова совка та ін.

Акацієва вогнівка або бобова - найнебезпечніший із шкідників сої. Пошкоджує також горох, квасолю, люпин, сочевицю, вику та інші культури.

Основними заходами боротьби з вогнівкою акацієвою є ранні строки сівби, лущіння і оранка, своєчасне збирання врожаю. Біологічний метод - на посіви під час масової яйцекладки випускають трихограму (100-150 тис./га особин).

Довгоносики бульбочкові - широко розповсюджені і пошкоджують усі зернобобові культури, навіть багаторічні бобові трави. При масовій появі жуків навесні (понад 5 особин на 1 м2) проти них застосовують інсектициди.

Соєва плодожерка. Поріг шкі­дливості: 5% заселених бобів у фазі формування бобів. Заходи боротьби. Зяблева оранка загортає кокони на глибину 15-25 см, звідки метелики не можуть вийти на поверхню. Змен­шенню кількості шкідника сприяють міжрядні обробітки до з'яв­лення на рослинах бобів.

Павутинний кліщ. Поріг шкідливості: 2-3 особини рухомих стадій кліща на трійчастий листок до цвітіння, або 10 особин - у період формування бобів та наливу зерна. Заходи боротьби. Спалювання післяжнивних решток, глибо­ка зяблева оранка, обприскування посівів інсектицидами.

Люцернова совка. Поріг шкідливості: 8-10 особин на 1 м2 у період стеблування;
3-5 особин на 1 м2 після цвітіння. Заходи боротьби. Глибока зяблева оранка, рання сівба, зни­щення бур'янів, розпушування ґрунту в міжряддях у період пере­творення гусениць у лялечку.

Бавовникова совка. Заходи боротьби. Для знищення яєць совки в період масового відкладання їх метеликами випускають трихограму з розрахун­ку 100 тис. особин на 1 га.

Паросткова муха. Заходи боротьби. Оптимальні строки сівби й рекомендована глибина загортання насіння.

Дротяники. Поріг шкідливості: 4-8 особин на 1 м2 на початку розвитку ро­слин. Заходи боротьби. Глибока зяблева оранка, знищення бур'я­нів, особливо пирію повзучого, дотримання норм висіву насіння, вапнування ґрунтів.

 

Для захисту від шкідників (плодожерка, п'ядуни, кліщі, довго­носики, трипси, совки, вогнівка, попелиці) застосовують Бі-58 новий, 40% к.е. з нормою 0,5-1,0 л/га; золон 35% к.е. - 2,5-3,0 л/га, тощо.

 

Захист від хвороб.Сою можуть уражати наступні хвороби: бактеріоз, фузаріоз, антракноз, переноспороз, аскохітоз, плямистості, біла гниль та ін.

Фузаріоз. Часто насіння уражується одночасно фузаріозом і бактеріозом. Заходи боротьби. Знищення післяжнивних решток і глибока зяблева оранка. Чергування сої у сівозміні, сівба тільки здоровим насінням в оптимальні строки в добре підготовлений ґрунт.

Антракноз. Заходи боротьби. Дотримуватися правильної сівозміни, не допускати розміщення бобових культур раніше, ніж через 4 роки на одному і тому самому полі, доброякісна підготовка ґрунту, сів­ба кондиційним насінням, внесення органічних і мінеральних доб­рив, знищення рослинних решток. З хімічних заходів - протрую­вання насіння препаратом бенлат, 50% з.п. - 3 кг/т насіння та ін.

Аскохітоз. Заходи боротьби. Правильне чергування культур у сівозміні, ранні строки сівби, своєчасне збирання врожаю, глибока зяблева оранка, підбір стійких сортів, сівба неураженим насінням, протру­ювання фундазолом.

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса. Основне джерело інфекції - уражені післяжнивні рештки і на­сіння. Поширенню хвороби сприяє висока вологість повітря. Зни­жує врожайність на 30% і більше.

Борошниста роса. Заходи захисту - глибоке заорювання після­збиральних решток, обприскування насінних ділянок фунгіцидами.

Септоріоз, або іржава плямистість.Основне джерело інфекції - уражені рослинні рештки і насіння.

Церкоспороз. Заходи захисту - ретельне очищення та протруювання насін­ня (фундазол, 3 кг/т).

Склеротинія, або біла гниль. Заходи захисту - ретельне очищення насіння від щуплих зерен та склероціїв. Рештки рослин, уражених склеротинією, знищують.

Бактеріоз насіння і сходів (сім'ядольний бактеріоз). Заходи боротьби. Сівба добірним і здоровим насінням, зни­щення щитника чорновусого - поширювача сім'ядольного бакте­ріозу, підбір стійкіших сортів. Своєчасне збирання й заорювання післязбиральних решток, чергування сої у сівозміні.

Бура кутаста плямистість, або бактеріальний опік. Основне джерело інфекції - неперегнилі уражені рештки і на­сіння, в оболонці якого містяться бактерії.





Дата добавления: 2014-12-17; Просмотров: 1303; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.80.137.168
Генерация страницы за: 0.018 сек.