Основні бур'яни на посівах ріпака і їх шкідливість

Бур'яни	Шкідливий вплив
Підмаренник	Заважає збиранню врожаю, засмічує насіння як домішка, підвищує вміст вологи
Ромашка	Заважає збиранню врожаю, підвищує вміст вологи у насінні ріпака
Зірочник	Засвоює велику кількість азоту, конкурент за елементи живлення
Глуха кропива пурпурова	Ранні строки цвітіння, спричиняє поширення шкідників
Фіалка триколірна	Велике засмічення на складі
Самосів зернових	Конкуренція за площу живлення, надлишкова вологість насіння
Лисохвіст польовий	Конкуренція за площею живлення

Захист від шкідників. Ріпак може сильно пошкоджуватися шкідниками. Найбільш поширені: хрестоцвіті блішки, ріпаковий квіткоїд, прихованохоботники, попелиця, трач, ріпаковий, капустяний стручковий комарик та ін. Шкідники завдають подвійної шкоди: прямої і непрямої. При прямому пошкодженні рослин зменшуєть­ся фотосинтезуюча поверхня, формується менша кількість стру­чків, насіння в них, рослини гірше гілкуються, внаслідок чого вро­жайність знижується. Втрати від непрямого пошкодження можуть бути навіть вищі. Механічні пошкодження органів рослини спри­чинюють інтенсивне ураження ріпаку грибковими хворобами, не­одночасне достигання, збільшують ступінь розтріскування стру­чків перед збиранням.

Втрати від пошкодження можуть бути дуже великими. Хресто­цвіті блішки у фазі сходів можуть практично повністю знищити посі­ви. Якщо не захистити від ріпакового квіткоїда, на рослині майже не залишиться стручків. Проте найбільшу шкідливість, за даними чесь­ких дослідників, для ріпаку мають прихованохоботники.

Першими шкідниками, що з'являються навесні, є хрестоцвітий прихованохоботник, великий ріпаковий прихованохоботник та капустяний стебловий прихованохоботник. Найефективніше зни­щити шкідника до часу відкладення яєць. Вважається, що сума температур від вильоту до початку відкладення яєць становить 100°С - тобто 10 днів з максимальною температурою 10°С, або менше днів, якщо температура вища.

Найшвидше з'являється великий ріпаковий прихованохоботник, для захисту від нього обприскування проводять з появою шкідни­ка, коли добова температура становить більше 6°С за умови пе­ревищення економічного порогу шкідливості.

Другим на плантації ріпаку з'являється капустяний стебловий прихованохоботник. Майже одночасно з капустяним стебловим прихованохоботником на посівах з'являється квіткоїд (рис. 2).

Рис. 2. Строки пошкодження посівів ріпаку озимого основними шкідниками

У фазі цвітіння і формування генеративних органів, крім квіткоїда, значну загрозу становлять капустяний стручковий прихованохоботник і капустяний стручковий комарик.

Пошкодження, викликані капустяним стручковим прихованохоботником і капустяним стручковим комариком, - це своєрідні "ворота" для дуже небезпечних хвороб ріпаку: фомозу, альтернаріозу, сірої гнилі. Тому знищення шкідників є одночасно досить ефекти­вним засобом запобігання ураження хворобами.

Блішки. Крім ріпакової блішки, рослини можуть пошкоджуватися іншими видами: блішка чорна, хвиляста, чорнонога, синя, смугаста. Найбільш шкідливі у сонячну і суху погоду. Блішки вигризають в листках отвори. Можуть пошкоджувати па­гін і точку росту. За масового розмноження можуть за 2-3 дні повністю знищити сходи. Якщо насіння перед сівбою обробляєть­ся інсектицидним протруйником, то проводити обприскування для захисту від блішок немає потреби.

Ріпакова блішка. На молодих листках ріпаку вигризають отвори. Дуже шкідливим є проникнен­ня личинок у черешки, стебла ріпаку. У виїдені ходи проникає вода, яка при замерзанні розриває тканину. Пошкоджені рослини відста­ють у рості, знижують зимостійкість, дуже пошкоджені пагони ламаються. Пошкоджує ріпак озимий під час сходів. Знижує ак­тивність лише за низьких температур (близько 6°С тепла). Може сильно пошкоджувати посіви, аж до повного знищення. Характер­ною ознакою блішок є те, що вони добре скачуть. Проведення захисних обро­бітків проти ріпакової блішки одночасно вирішує проблему захисту від хрестоцвітого прихованохоботника.

Ріпаковий пильщик (трач). Комахи відклада­ють яйця у паренхиму листків, а через 6-11 днів з'являються личи­нки. Вони живляться листками, вигризаючи спочатку краї, а згодом - всю пластинку, залишаючи лише жилки листка. Становить загро­зу посівам ярого ріпаку раз у три-чотири роки. Сприятливі умови складаються для трача у сухі і теплі роки. У таких умовах може масово появитись восени і сильно пошкодити ріпак озимий.

Борошниста капустяна попелиця. Попелиці висмоктують сік із листя, стебел, черешків та стручків рослин, які внаслідок цього відстають у рості, викривляються, передчасно жовтіють, насіння випадає із стручків. Капустяна попе­лиця є також переносником вірусних хвороб. Найбільш поширю­ється в період цвітіння і достигання ріпаку. У фазі цвітіння на верхівці головного квіткового пагона, а пізніше і на бічних, з'являються колонії попелиці. Крім цього вона розміщується на листкових че­решках, листках і стручках. Зазвичай попелиця поселяється на краях поля. Значну шкоду попелиця завдає лише в окремі роки, що характеризуються м'якою зимою, сухою і теплою погодою наве­сні, як наприклад у 2004 році. Негативно впливають на поширення попелиці дощі й холодна погода.

Ріпаковий квіткоїд. Найбільш поши­рений і шкідливий для ріпаку в Україні. Дрібний овальний жук завдовжки 1,5-2,7 мм, чорного кольору з зеленуватим блиском. Зимують жуки під опалим листям і рослинними рештками, в ґру­нті. Навесні, при прогріванні ґрунту до 10°С, жук залишає місця зимівлі і живиться бур'янами, за температури 12°С перелітає на рослини, що мають жовті квітки. Лише за температури понад 15°С він перелітає на поля ріпаку, де заселяє спочатку їх краї. За сонячної і теплої погоди ріпаковий квіткоїд швидко поширюється на всю площу. Від початку фази розетки і включно до цвітіння висока температура повітря сприяє швидкому розмноженню шкідника.

На посіви ріпаку квіткоїд переселяється у фазі стеблування - утворення бутонів. У закритих бутонах вигризає отвори, виїдає внутрішню частину - пильники, тичинки, маточки і пелюстки. Пошкоджені бутони і квітки опадають, на гілках лиша­ються лише черешки від стручків. При частковому пошкодженні формуються неповноцінні, викривлені, малопродуктивні стручки.

Квіткоїд пошкоджує бутони й органи квітки з метою добратися до пилку, який є основним кормом для нього. Чим швидше квіткоїд з'являється на полі, тим більше шкоди від нього. При пізньому розвитку квіток зменшення врожаю може досягати 50%.

У літературних джерелах часто вказується на те, що у фазі масового цвітіння квіткоїд харчується лише пилком і не завдає шкоди рослині. Проте за нашими спостереженнями, за масового розвитку квіткоїда пошкодження бутонів (а не квіток!) відбуваєть­ся і під час цвітіння, причому дуже інтенсивне, про що свідчить відсутність стручків на середньому або верхньому ярусах рос­лин. Тому одне обприскування навіть найефективнішим інсекти­цидом не вирішує проблеми боротьби з квіткоїдом. В окремі роки необхідно проводити два, а то й три обприскування.

Зменшити ураження шкідниками можна агротехнічними захо­дами, а саме - чергуванням культур у сівозміні, глибокою оран­кою, оптимальними параметрами сівби, дотриманням рекомендо­ваного співвідношення макроелементів, просторовою ізоляцією, відсутністю бур'янів.

Для економного і ефективного використання препаратів необ­хідно знати періоди контролю появи шкідників і пороги їх шкідли­вості (табл. 43).

Дата добавления: 2014-12-17