Ріпак ярий

Значення. Ярий ріпак має таке ж значення, як і озимий. У його насінні містить­ся 35-45% слабовисихаючої олії (йо­дне число 101), 20-26% білка, до 17- 18% вуглеводів. Олія з ярого ріпаку має чудові харчові якості, а також широко використовується в різ­них галузях народногосподарського комплексу. Макуха (низько- ерукових сортів) є добрим кормом для тварин, а макуха з нових "00" сортів - ще й високобілковий складник для виробництва про­дуктів харчування.

Господарська цінність ріпаку ярого полягає ще й в тому, що він може вирощуватися у зонах, ризикованих для вирощування озимого ріпаку. Він є доброю страховою культурою. У роки, коли ріпак озимий вимерзає, його площі без великих дозатрат пересівають ярим ріпаком.

Зелена маса широко використовується на корм. У ній міститься 4,9-5,1 % білка, тобто удвічі більше, ніж у зеленій масі кукурудзи та соняшнику. Ярий ріпак вирощують у післяукісних, післяжнивних та проміжних посівах. Він добрий медонос, має фітосанітарні власти­вості, цінний попередник для зернових культур.

Попередники. Кращі попередники ріпаку ярого - зернобо­бові, зернові, картопля, кукурудза, однорічні та багаторічні трави. Не можна висівати після інших капустяних культур. Уро­жайність внаслідок такого розміщення в сівозміні зменшується на 20-30%. На попереднє поле його можна повертати не раніше як через 4-5 років. Він добрий попередник для інших культур.

Обробіток ґрунту. Для лущіння стерні дисковими знаряддями можна використати борони БДС-8,4; БДС-6,8; БДВ-8,5; БДВ-6,5; БДТ-7; БДВ-4,2; БДВ-3 та БДВ-2. Через 2-4 тижні рекомендується зяблева оранка на глибину 20-25 см, а на полях, що забур'янені багаторічними бур'янами, - на глибину 25-30 см і більше.

Навесні при фізичному достиганні ґрунту на зораних полях зяб боронують, розпушують, вирівнюють. Дуже важливо якісно підготовити ґрунт до сівби. Найкраще для цього використати після боронування комбіновані агрегати. Передпосівний обробіток ґрунту проводять на глибину сівби.

Удобрення. Ріпак ярий добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Гній (20-30 т/га) краще вносити під попере­дник. Під оранку вносять всю норму фосфорних і калійних доб­рив. Більшу частину азотних добрив (1/2-2/3 загальної норми) вносять під передпосівну культивацію. Решту азоту (аміачна селітра) використовують для підживлення рослин у фазах 5-6 листків - бутонізації. Можливе листкове підживлення розчином карбамі­ду (5-10 %-ої концентрації) у баковій суміші з сірчанокислим маг­нієм
(5 %-ої концентрації) та мікроелементами у фазах розетка - зелені бутони. Норми внесення азоту, фосфору і калію залежно від попередника подано в табл. 48.

Дата добавления: 2014-12-17