Методологічні пошуки Ф.Бекона та Р. Декарта

"Ідоли та хибні поняття, котрі вже заполонили людський розум і глибоко в ньому укорінилися, настільки володіють розумом людей, що ускладнюють пізнання істини... Є чотири види ідолів, які здійснюють облогу розуму людей.... Назвемо перший вид ідолами роду, другий - ідолами печери, третій - ідолами площі і четвертий - ідолами театру... Ідоли роду беруть початок у самій природі людини... Ідоли печери є помилкою окремої людини... Існують ще ідоли, які виникають через взаємну пов'язаність і спільнотність людей. Ці ідоли ми називаємо... ідоли площі. Існують, нарешті, ідоли, які вселилися в душі людей з різних догматів філософії, а також із хибних законів доведення, їх ми називаємо ідолами театру... ".

( Френсіс Бекон)

Який вид ідолів, на вашу думку, є особливо небезпечним для молодої людини? Чому? Чи існують ці ідоли пізнання в наш час? Аргументуйте свою відповідь. Яким чином можна відмежувати пізнання, спотворене ідолами, від справжніх знань? Аргументуйте свою відповідь.

"Ті, що займалися науками, були або емпіриками, або догматиками. Емпірики, подібно до мурашки, тільки збирають і задовольняються зібраним. Раціоналісти, подібно до павуків, творять тканину з себе самих. Бджола ж обирає середній спосіб: вона дістає матеріал з садових та польових квітів, проте розташовує та змінює його відповідно до свого вміння.... Отже, слід покладати сподівання на... союз цих здатностей - досвіду та розсудку ".

(Френсіс Бекон)

Який із згаданих методів почав широко використовуватися в період Нового часу? Який був поширений у середні віки? Який із зазначених методів особисто вам здається найбільш привабливим? Чи використовуються ці методи у сучасній науці?

"Оскільки відчуття нас інколи обманюють, я прийняв за необхідне припустити, що немає жодної речі, яка б була такою, якою нам уявляється... Приймаючи до уваги, що кожне уявлення, яке ми маємо у стані бадьорості, може з'явитись нам і уві сні, притому, що це не є дійсність, я вирішив уявити собі, що все, що будь-коли спадало мені на думку, не більш істинне, ніж; примари моїх снів. Але відразу ж я звернув увагу на те, що в цей самий час, коли я схилявся до думки про ілюзорність всього на світі, було необхідно, щоб я салі, міркуючи таким чином, дійсно існував. І зазначаючи, що істина "Думаю, отже існую "настільки тверда і безсумнівна, що навіть найбільш навіжені припущення скептиків не можуть її похитнути, я прийшов до висновку, що можу без побоювань прийняти її за перший принцип шуканої мною філософії".

(Рене Декарт)

Уважно прочитайте наведене міркування. Як можна витлумачити або пояснити своїми словами висловлювання "Думаю, отже існую"? Чому ця теза може бути вихідним пунктом філософії?

Дата добавления: 2014-12-17