Основні поняття і визначення

Ґрунтами називають роздріблені гірські породи, що складаються із різних по формі і крупності (менше 200 мм) мінеральних частинок, пустото між якими заповнені водою (розчином) або водою з повітрям(газом). У незв’язних ґрунтах (піщані ґрунти) зв’язки між мінеральними частинками дуже малі, у в’язких ґрунтах (глинистих) міцність цих зв’язків значно більша, але в багато разів менше міцності самих частинок.

Ґрунти володіють великою стискуваністю і малою міцністю, що необхідно враховувати при будівництві на них споруд.

Основи – це обмежені по глибині і простяганню масиви ґрунтів, на яких будують споруди і які від власної ваги, приложених навантажень та інших впливів зазнають вертикальних і горизонтальних переміщень. Вважається, що переміщення відбуваються тільки за рахунок перегрупування і деформації скелета ґрунту (частинок разом зі зв’язаною водою), а самі мінеральні частинки нести скаються. Основи поділяються на природні і штучні. Перші використовують в умовах природного залягання чи після не складних попередніх підготовок, а другі попередньо покращуються різними способами.

Основу, що складаються із одного шару ґрунту, називають однорідною, а із декількох шарів – шаровою. Шар, на якому будують фундамент, називається несучим, а шар, розміщений нижче, - підстилаючим. Міцність основи обумовлюється міцністю несучого і підстилаю чого шару ґрунту.

Фундаментом називають розміщену нижче спланованої поверхні землі частину будівлі, що сприймає навантаження від наземної частини і передає її основі. Поверхня фундамента, на яку опирається конструкція, і поверхню уступів називають обрізами; поверхню операння фундамента на основу – підошвою; відстань від спланованої відмітки землі до підошви – глибиною закладання фундаменту. В деяких інженерних спорудах фундамент складає одне ціле з спорудою і не може бути виділений в самостійну конструкцію (наприклад, підпірні стіни). В цих випадках основи розглядаються для всієї споруди.

В межах об’єму ґрунту, навантаженого вертикальними навантаженнями і названого робочою частиною основи, розвиваються напруження і виникають деформації, що викликають деформації споруд. За рамками цього об’єму напруження досить мал. І деформації від них нехтують. Відстань від підошви фундаменту до границі шару, нижче якого деформації не враховуються, називають стисливою товщиною. Якщо в рамках стисливої товщини залягає скала, то міцність цієї товщини обмежується поверхнею скали.

Об’єм ґрунтів, які входять в робочу частину основи, залежить від конструктивних рішень, глибини закладання і розмірів фундаментів, від форми їх підошв, від інтенсивності і напрямку навантажень, від напластування і властивостей ґрунтів основи, від інших природних умов. об’єм ґрунтів основи встановлюють для кожного конкретного випадку для всієї споруди, окремого фундаменту чи групи фундаментів, якщо вони мають вплив один на одного. Під кожним фундаментом, навіть одної споруди, ці об’єми можуть бути різними.

Фундаменти, в залежності від умов їх будівництва, особливостей роботи і передачі навантажень на основу, поділяються на фундаменти, що будуються у відкритих котлованах(їх часто називають фундаментами мілкого закладання), і фундаменти глибокого закладання.

Дата добавления: 2014-12-17