Кодекс професійної етики юриста

Кодекс професійної етики юриста — це система мораль­них принципів, що лежать в основі діяльності юриста, є його світо­глядним і методологічним орієнтиром. Дати вичерпний перелік усіх моральних принципів юриста неможливо, тому що кожна особа індивідуальна і є носієм більшої або меншої їх кількості в різному поєднанні. Проте варто виділити основні моральні принципи, без яких не може відбутися юрист у правовій державі. Вони становлять зміст кодексу професійної етики юриста.

1. Дотримання принципів верховенства права означає усвідо­млення юристом своєї місії служіння праву. Юрист-практик не по­винен ототожнювати поняття права і закону, але він не може і про­тиставляти їх. Він зобов'язаний керуватися міркуваннями про те, що закон у правовій державі є правовим, справедливим, котрий під­лягає точному виконанню. У випадку, коли якийсь закон, з точки зору юриста, не цілком відповідає ідеям правової держави, то він зобов'язаний стояти на сторожі дотримання прав людини відповід­но до Конституції країни і міжнародних стандартів з прав людини. Кожен юрист покликаний вести боротьбу з правовою анархією, ні­гілізмом, бути «служителем» права, охоронцем закону.

2. Гуманне ставлення до людини — це ставлення до її життя іздоров'я, честі і гідності як вищої соціальної цінності. Для юриста важливо усвідомлювати свою роль, як представника держави у справі створення умов для реального здійснення основних прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, а також їх юри­дичної охорони і захисту. Однієї високої кваліфікації (диплома і ате­стації) недостатньо для того, щоб відбувся професійний працівник юридичної сфери. Необхідно турботливе ставлення до людини, з якою він стикається в процесі виконання своїх службових обов'язків. Кожен, хто за обставинами має спілкування з прокурором, слідчим, суддею, адвокатом і т. д., очікує, поряд із кваліфікованим виконанням обов'язків, поважного ставлення до себе. У ході про­фесійного контакту з особами, що вчинили злочин, юрист не пови­нен втрачати витримки і самовладання, зобов'язаний шанувати їх права.

Сформоване в моральній свідомості суспільства поняття поваги передбачає: справедливість, рівність прав, можливість найбільш повно задовольнити інтереси особи, довіру до неї, уважне ставлення до її переконань, проблем, чуйність, ввічливість, делікатність. У гу­манному ставленні до людини з боку юриста лежить визнання гід­ності особи.

3. Порядність — це вихідний принцип високого морального рів­ня виконання професійних повноважень. Порядність означає органі­чну нездатність до безчесного, низького вчинку. Вона виявляється насамперед у засобах і прийомах, використовуваних юристом у своїй діяльності. Для досягнення поставленої цілі юрист вибирає засоби і прийоми, що не суперечать нормам права і моралі, відповідають прийнятим правилам поведінки. Неможливо законодавчо регламентувати всі нюанси, що пов'язані з юридичною практикою, у деяких ситуаціях саме від порядності слідчого, судді, нотаріуса залежить доля, добре ім'я конкретної людини або її близьких.

Порядність юриста-професіонала будується на таких якостях, як довіра і співчуття, чесність і правдивість. Ці якості повинні вияв­лятися в усіх видах взаємовідносин: «керівник — підлеглі», «між колегами», «юрист — клієнт».

4. Довіра являє собою ставлення людини до дій іншої особи, до неї самої і заснована на переконаності в її правоті, вірності, сумлін­ності, чесності.

Якщо керівник бачить у підлеглому лише виконавця своєї волі, а не особу, між ними не виникне довіри. Черствість і брутальність з боку керівника, бажання «зірвати зло» на підлеглих, відсутність самоконтролю тільки створює нетерпиму обстановку в колективі. Ображений підлеглий, у свою чергу, може перенести таке пово­дження на колег і клієнтів.

Ґрунтом для довіри може стати тільки турбота керівника про кожного підлеглого. Він має проявити увагу до проблем у ро­дині підлеглого, якими він стурбований; у міру можливостей відгук­нутися на прохання особистого характеру; уміти вислухати і дати пораду; зміцнити впевненість підлеглого в його професійній придат­ності; об'єктивно оцінити його як фахівця. Виконувати обов'язок керівника — це також захищати своїх підлеглих від погроз, насиль­ства, наклепу, образи, жертвами яких вони стають під час виконання службових обов’язків, а також турбуватись про здорову морально-психологічну атмосферу в робочій групі (колективі). При такому підході підлеглий усвідомлює, що інтереси справи – це і його інтереси.

Довіра між колегами відіграє величезну роль, тому що при індивідуальності праці юриста позитивний результат може бути дося­гнутий тільки спільними зусиллями всього колективу як об'єднання однодумців. Для довіри важлива вимогливість до себе і колег, вмін­ня визнавати допущені помилки, надавати допомогу іншим.

5. Співчуття — це розуміння почуттів і думок іншого. Воно виражається в наданні моральної підтримки устремлінням людини і готовності сприяти їхньому здійсненню (наприклад, знаючи про недостатній досвід свого молодого колеги, надати йому посильну допомогу у складних ситуаціях).

Довіра і співчуття стосовно клієнтів є важливими засобами встановлення морально-психологічного контакту. Використовувати надані державою повноваження необхідно розумно, в рамках зако­ну, з урахуванням загальнолюдських цінностей. Так, норми моралі зобов'язують слідчого в процесі обшуку бережно ставитися до май­на особи, що обшукується.

Людина буде співробітничати з юристом (слідчим, адвокатом), якщо зрозуміє, що він співчуває їй і хоче допомогти шляхом встано­влення істини в справі. Юрист не повинен виявляти агресивність, збентежувати клієнта, викликати в нього почуття провини (крім особливих ситуацій), придушувати його або, навпаки, помітно під­лаштовуватися під позицію співрозмовника. Довіра і співчуття до людини виступають критеріями вибору слідчим, прокурором, суд­дею запобіжного заходу, а також визначення виду покарання, засно­ваного на приписах закону.

6. Чесність передбачає принциповість, вірність зобов'язанням, суб'єктивну переконаність у правоті проведеної справи, щирість перед іншими і перед собою, визнання і дотримання прав інших людей на те, що їм законно належить. Ця якість повинна визначати поведінку юриста у всіх випадках спілкування із клієнтом і взяття на себе зобов'язання щодо виконання таких значимих для нього дій: забезпечення безпеки клієнта або членів його сім'ї, створення всіх умов для захисту, обіцянку довести справу до кінця, які б труднощі не довелося перебороти. Чесність — це запорука моральних стосунків в юридичній практиці. Дана вимога випливає з об'єктивної необхідності спільної діяльності, і виявляється у загальному інте­ресі — встановленні істини.

7. Правдивість юриста являє собою моральну якість, що характеризує його як особу, котра зробила для себе правилом говорити людям істину, не приховувати від них дійсний стан справ, якщо це не заподіє шкоди інтересам громадянина і держави. Правдивість — це загальнолюдська вимога, проте окремі види юридичної діяльності в силу їх специфіки мають потребу у деяких обмеженнях — випра­вданих і допустимих. До них варто віднести доброчесний обман: дезінформація супротивника і деякі інші засоби, що використовують правоохоронні органи. До цього можна додати те, що правда не завжди моральна. Розкриття перед злочинцем плану проведеної операції не можна назвати моральним вчинком. У деяких випадках припустимим і виправданим можна вважати обман стосовно своїх колег, якщо аналі­зована справа пов'язана з корумпованістю чиновників і необхідно уникати тиску з боку «зацікавлених осіб».

8. Сумлінність означає не тільки діяти компетентно (мати про­фесійні знання, уміння і навички), але й з найбільшою віддачею власних сил і здібностей, докладанням всіх зусиль для виконання професійного обов'язку в найкоротші терміни і при максимально­му врахуванні інтересів справи. Сумлінність передбачає компетен­тність, старанність і пунктуальність в процесі виконання профе­сійних обов'язків.

9. Самовідданість виражається в діях, що за своїм характером представляють собою акт самопожертви — добровільного прине­сення в жертву своїх інтересів, а іноді і життя заради інтересів інших людей, досягнення поставлених цілей в ім'я справедливості.

В умовах перехідного періоду нашого суспільства і держави, що супроводжується нестійкістю економічного, політичного і духовно­го життя народу, саме юристи, як носії високих етичних принципів, повинні стати зразком у виконанні своїх професійних функцій. Не­рідко жертвуючи своїми особистими інтересами (як духовними, так і матеріальними), вони отримують задоволення від результатів своєї праці: якісного і повного розслідування кримінальної справи, вда­лого захисту клієнта в суді і т. п. Так, вчинок працівника правоохоронних органів, що вступає в нерівну боротьбу із супротивни ком і не шкодує своїм здоров'ям, іноді не має, на перший погляд, істотного практичного ефекту, проте незмірно велика його моральна цінність. Такий вчинок сильніше впливає на свідомість і поведінку всіх членів суспільства — як законослухняних, так і злочинців.

Зазначені принципи містяться в етичних (деонтологічних) кодек­сах юридичних професій. Деякі з них стали «заповідями» юристів-початківців. Наприклад, у США діють 10 заповідей суддів-початківців: будьте ласкаві; будьте терплячі; будьте порядні; несприймайте себе занадто серйозно; ледачий суддя — поганий суддя; не бійтеся скасування ваших рішень вищими інстанціями; не буває неважливих справ; будьте оперативні; користуйтеся здоровим глуздом; просіть Боже провидіння про допомогу і наставляння.

Дата добавления: 2014-12-17