Основні риси професійного обов'язку

Професійний обов'язок юриста

Професійний обов'язок юриста — це сукупність нормативів (вимог) правового і морального характеру, якими він повинен керу­ватися як у практичній юридичній діяльності під час здійснення службових повноважень, так і в повсякденному житті, поза службою. Часто професійний обов'язок збігається з юридичним обов'язком, особливо тоді, коли працівник не знаходиться на службі. Напри­клад, затримка злочинця працівником міліції, який не знаходиться на службі, є його професійним обов'язком. Тобто професійний обо­в'язок ширше поняття «службовий обов'язок», що пов'язаний з ви­конанням функціональних зобов'язань.

Обов'язок юриста, де б він не працював або служив, — не ми­ритися з порушеннями законів, прав людини, інтересів суспільства і держави. Так, професійно-правовий і моральний обов'язок слідчо­го виключають зволікання з оглядом місця події або відмови від його проведення.

1. Має об'єктивну і суб'єктивну сторони. Об'єктивна сторона обов'язку полягає в тому, що він мусить вирішувати високе і спра­ведливе завдання: захищати особу, її права і законні інтереси, забез­печувати законність і правопорядок в країні. Об'єктивна сторона обов'язку являє собою чітко сформульовані завдання, що постав­лені державою перед працівниками юридичної сфери.

Суб 'єктивна сторона обов 'язку виявляється в тому випадку, коли громадянські обов'язки, поставлені державою перед працівниками юридичної сфери, сприймаються як справедливі й істинні, усвідомлюються ними як особисті переконання, здійснюються до­бровільно і цілеспрямовано. Суб'єктивна сторона обов'язку являє собою внутрішнє переконання в справедливості і правоті справи, якій присвячується життя.

2. Визначається взаємодією норм права і норм моралі, ос­кільки норми моралі регулюють внутрішнє усвідомлення лю­диною своєї поведінки, а норми права — зовнішню форму поведінки. Відступ від норм моралі, як правило, завжди є одночасно і порушенням правових норм. Вимоги професійного обов'язку юри­дично закріплені в законах, статутах, положеннях, інструкціях. У цих актах міститься і моральна оцінка вчинків юриста. Для законодав­ства України характерна єдність правових і моральних приписів. Наприклад, у вимогах юридично оформленого обов'язку, виражено­го в присязі прокурора, міститься як моральна оцінка, так і правова норма. У сфері професійного обов'язку немає юридичних вимог, що були б позбавлені моральної сили, як немає і моральних норм, що не володіли б правовою силою. Отже, у професійному обов'язку пра­вова і моральна сторони зливаються воєдино.

3. Не збігається з юридичним зобов'язанням. Юридичне зо­бов'язання юриста пов'язане з його компетенцією, яка чітко визна­чена нормами права і передбачає державний примус у вигляді різно­манітних юридичних санкцій у випадку його невиконання. Поняття професійного обов'язку ширше за обсягом, ніж юридичне зобов'я­зання.

Професійний обов'язок реалізується не примусовою силою дер­жавного контролю, а на основі внутрішньої переконаності, веління со­вісті, справедливості, що усвідомлюється як внутрішня необхідність. Так, адвокат у США для переконання клієнта в сумлінному виконанні свого професійного обов'язку щодо його захисту має вдаватися до таких дій: надсилати клієнту копію кожного складеного ним докуме­нта; надсилати копії отриманих ним документів у справі; негайно від­повідати на дзвінки клієнта; повідомляти клієнта, в якому стані знаходиться його справа; у разі доцільності, відвідувати місце роботи клієнта або місце, де йому було заподіяно шкоди, тощо.

4. Передбачає самодисципліну. Які б функції не виконував юрист, є такі ситуації, коли безпосередньо ніхто його не контролює. Ні сила правового впливу, ні вплив колег, якщо вони не збіглися з внутрішніми особистими спонуканнями, переконаністю, совістю і пристрастю, не можуть бути гарантом того, що в процесі діяльності юрист не порушить свій професійний обов'язок. Необхідно мати ви­сокий розвиток морального відношення до обов'язку, щоб вчинки не відбувалися всупереч самосвідомості, а виконання обов'язку підкріплювалося велінням совісті; щоб дисципліна, як головне вираження професійного обов'язку, стала самодисципліною.

Самодисципліна можлива при наявності: 1) переконань особи, що поступово складаються в процесі суспільної життєдіяльності; 2) почуттів; 3) звичок; 4) самооцінки людиною своїх дій, спону­кань, моральних якостей; 5) самовиховання.

Самодисципліна виступає як внутрішня готовність додержувати­ся вимог закону, присяги і наказів керівництва, усвідомлювана як внутрішнє спонукання, як необхідність. Найправильніше, що може вимагати суспільство від юриста, — готовність виконати професій­ний обов'язок не під тиском (від кого б він не виходив), а по совісті, добровільно. Тому самодисципліна — це високоморальна поведін­ка, що виявляється на основі почуття обов'язку і совісті.

5. Визначається внутрішніми і зовнішніми моральними фак­торами: совістю, гідністю, честю, репутацією, що впливають на його професійну кар'єру. Совість — це внутрішнє усвідомлення морального обов'язку і відповідальності перед суспільством, що потребує самоконтролю, виконання норм особистої і службової поведінки, самокритичної оцінки вчинків. Тут обов'язок і відпові­дальність перед самим собою нерозривно пов'язані.

Совість виявляється в різноманітних формах:

1) моральному задоволенні (виконаний обов'язок; допомога людині, яка її потребує; захист від зазіхань злочинця);

2) почутті сорому (при вчиненні аморального вчинку; діянь, що відомі тільки особі, яка їх скоїла).

Гідність — це внутрішня самооцінка особою власних якостей, здібностей, світогляду, свого власного «я». У преамбулі Міжнарод­ного пакту про громадські і політичні права зазначено, що гідність особи є якістю, що притаманна всім представникам людського роду, із нього випливають невід'ємні права, на ньому засновуються сво­бода, справедливість і загальна злагода.

Честь — це громадська і власна оцінка особи, міра духовних, соціальних якостей громадянина. Поняття честі розкриває ставлення людини до самої себе і до неї з боку суспільства. Воно відіграє таку ж роль у взаємовідносинах людей і регулюванні особою своєї поведінки, як і гідність. Моральна цінність особи в понятті честі пов’язується з конкретним становищем людини, родом її діяльності і моральних заслуг, що за нею визнаються. На відміну від по­няття гідності особи, що грунтується на принципі рівності всіх лю­дей у моральному і правовому відношеннях, поняття честі припус­кає диференційовану оцінку людей.

Честь юриста — рушійна сила всіх моральних вчинків. Честь слідчого, адвоката, судді, нотаріуса та ін. невід'ємна від честі коле­ктиву, в якому вони працюють. Тому вони повинні уникати вчинків, які могли б завдати шкоди їхньому колективу. Честь колективу — це честь конкретного юриста.

Репутація (від лат. reputatіо — обмірковування, міркування) означає загальну думку про чиїсь достоїнства або недоліки. Ре­путація і честь — два тісно пов'язані поняття. Оцінка, що міс­титься в понятті честі, знаходить відображення в репутації. Честь потребує від людини постійної уваги до репутації як власної, так і колективу.

Було б неправильним протиставляти честолюбство честі. Здо­рове честолюбство повинно бути у будь-якого юриста, тому що воно визначає прагнення зайняти в ієрархічній службовій піраміді те міс­це, яке відповідало б його здатностям і затратам праці. Честолюб­ство, що розуміється правильно, не перешкоджає загальній справі, а, навпаки, розкриває додаткові резерви для її виконання. Здорове честолюбство юриста проявляється як мотив дій, що відбуваються заради досягнення людиною першості, верховенства, придбання впливу і ваги, а також з метою заслужити офіційне визнання і пов'я­зані з ним повагу і нагороди. Здорове честолюбство — одна з пе­редумов професійної кар'єри.

Професійна кар'єра — це просування по службі, що обумов­лене якістю виконуваної роботи, займаною посадою, стажем та іншими достоїнствами особи. Кожен вид юридичної діяльності має специфіку просування по службових сходах, порядок якого регла­ментується законодавством. Так, професійна кар'єра в органах вну­трішніх справ пов'язана з просуванням по службі і присвоєнням чергових спеціальних звань. Присвоєння класного чину працівни­кам прокуратури відбувається, як правило, у послідовному порядку з урахуванням його ділових і особистих якостей відповідно до займа­ної посади і стажу роботи. Передбачається також пониження в чині працівника прокуратури у випадку грубих порушень службового обов'язку або непристойної поведінки.

На жаль, поняття «кар'єра» скомпрометоване тлумаченням його в значенні «кар 'єризм», тобто лише в негативному сенсі як негативна моральна якість, що характеризує особу і її поведінку. Кар'єрист (у негативному розумінні) готовий виконувати висунуті до нього вимоги лише настільки, наскільки це сприяє поліпшенню його особистого стану, просуванню по службі. Для нього життєвим прин­ципом є не служіння загальній справі, а зовнішня демонстрація своєї прихильності вказівкам офіційних вищих інстанцій, щоб його «помі­тили». Маючи прагнення зайняти важливу посаду, він байдужний до долі людей.

Юрист, який наділений великими державно-владними повнова­женнями, просуваючись службовими сходинками, повинен пам'ята­ти, що не можна використовувати недозволені аморальні прийоми і засоби для досягнення своєкорисливих цілей. Кар'єру він повинен робити тільки «чистими руками».

Дата добавления: 2014-12-17