Планування потреби в матеріальних ресурсах

· При плануванні потреб в матеріально-технічних ресурсах для основного виробництва використовують різні методи розрахунку.

Методи визначення потреби в ресурсах - це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої програми.

Найбільш розповсюджений - метод прямого розрахунку -дозволяє одержати науково обґрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів.

Сутність методу полягає в тому, що розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи в плановому періоді.

Якщо один і той же вид матеріалу використовується для виготовлення кількох виробів, потреба в ньому (П_м) визначається за формулою:

, (6.3)

де Н_ві - норма витрат матеріалу на і-й виріб;

К_і - виробництво і-го виробу у плановому періоді;

n - кількість видів виробів, для яких використовується даний вид матеріалу.

При плануванні виробництва нової продукції, для якої не встановлені норми витрат, потреба в них визначається методом аналогії. При цьому методі нові вироби за допомогою відповідних коефіцієнтів прирівнюються до виробів, що мають обґрунтовані норми матеріалів, і потреба визначається за формулою:

, (6.4)

де Н_вб - норма витрат матеріалу на аналогічний базовий виріб;

К_н - запланований випуск нового виробу в натуральному виразі;

К - коефіцієнт, який враховує особливості матеріалу при виробництві нового виробу (як такий коефіцієнт можна використовувати, наприклад, відношення маси нового до маси базового виробу).

При багато номенклатурному виробництві (швейна, взуттєва, радіотехнічна тощо галузі промисловості) потреба в матеріалах визначається за типовим представником, тобто виробом, що найбільш повно відображає витрати матеріалів на всю групу (партію) продукції, представником якої він є, за формулою:

, (6.5)

де Н_вт - норма витрат на типового представника;

К_г - програма випуску всіх виробів даної групи

Якщо на момент розрахунку на підприємстві відсутні дані про обсяг виробничої програми в натуральному виразі, а також норми витрат матеріальних ресурсів, то потреба в них визначається методом динамічних коефіцієнтів:

, (6.6)

де В_мф - фактичні витрати матеріалів за минулий період;

І_вп - індекс зміни виробничої програми;

І_н - індекс середнього зниження норм витрат матеріалів у плановому періоді.

У галузях хімічної промисловості при розрахунку потреби у вихідній сировині і матеріалах використовуються формули хімічних реакцій, молекулярна маса і норма технологічних витрат. Можна використовувати наступну формулу:

, (6.7)

де К_р - програма виробництва готової продукції в натуральних одиницях;

М_с - молекулярна маса вихідної сировини (матеріалів);

К_чс - вміст в ній чистої речовини, %;

М_г - молекулярна маса готового продукту;

К_чг - вміст в ній чистої речовини, %

К_втр - технологічні витрати в процесі виготовлення продукції, %.

У таких галузях як металургійна, харчова, виробництва будівельних матеріалів використовують метод рецептурного складу. Спочатку розраховується обсяг придатної продукції для виконання виробничої програми, ливарні заготовки, скломаса за формулою:

, (6.8)

де П_пр - продукція придатна для обробки;

ВЧ_j - чорнова вага j-го виробу;

К_j - програма виробництва j-х виробів.

Потреба в кожному конкретному компоненті, який входить до складу шихти, визначається на підставі рецептури, яка зазначає відсотковий склад кожного компонента сировини та планового виходу придатної продукції за формулою:

, (6.9)

де К_і - і-й компонент;

П_в - питома вага конкретного компонента в шихті, %;

П_п - плановий вихід придатної продукції, %.

При визначенні потреби в сировині і матеріалах можна використовувати методи екстраполяції, математичної статистики, теорії ймовірностей, моделі багатофакторного регресивного аналізу.

Потреба в матеріалах для поповнення незавершеного виробництва розраховується з врахуванням тривалості виробничого циклу і планового випуску продукції і визначається:

, (6.10)

де НЗВ_к - обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду;

НЗВ_оч - очікуваний обсяг незавершеного виробництва на початок періоду (очікуваний залишок);

Н_в - норма витрат матеріалу на виріб;

n - кількість найменувань виробів.

Метод нормативних строків зносу використовується для визначення потреби в обладнанні. Обладнання переносить свою вартість на готовий виріб частково в залежності від строків експлуатації і методів нарахування амортизації. Вибір методів планування потреби залежить від призначення обладнання. Основними напрямками використання обладнання є:

· укомплектування виробничих об’єктів, що будуються;

· заміна фізично та морально застарілого обладнання;

· поповнення парку діючих машин на підприємстві.

Визначення потреби в новому обладнанні для заміни зношеного та морально застарілого базується на розрахунку економічної ефективності та доцільності впровадження нового обладнання замість його модернізації та капітального ремонту.

Дата добавления: 2014-11-28