Методика розрахунку виробничої потужності

Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

2. Вихідна потужність (на кінець планового періоду) визначається з врахуванням виконаних чи запланованих заходів щодо ліквідації «вузьких місць» та введення в дію нових потужностей. Вона обчислюється за формулою:

П_вп = П_п.нр + П_п.в – П_п.л, (7.1)

де П_вп - вихідна виробнича потужність;

П_п.нр - виробнича потужність на початок року;

П_п.в -введена виробнича потужність;

П_п.л - виведена виробнича потужність.

3. Середньорічна виробнича потужність - відображає її збільшення або зменшення у певному періоді внаслідок введення в експлуатацію або вибуття виробничих потужностей. Вона використовується у планових розрахунках для обґрунтування виробничої програми і розраховується за формулою:

, (7.2)

де П_ср - потужність середньорічна;

П_вх - потужність вхідна;

Т_в - період використання введеної потужності (від початку експлуатації до кінця року. міс.);

Т_н - період, впродовж якого потужність не буде використовуватися (від початку виведення потужності до кінця року, міс.).

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції та встановлюють, виходячи з потужності провідних підрозділів (цехів, дільниць, агрегатів). Провідними є ті підрозділи, які виконують головні технологічні операції і мають вирішальне значення у виробництві профільних видів продукції. При наявності декількох провідних підрозділів підприємства його виробнича потужність обчислюється за тими, котрі виконують найбільший за трудомісткістю обсяг робіт, наприклад, у машинобудуванні - це механічні та складальні цехи, у ливарних цехах - це формовочні дільниці.

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як вузькі місця, за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Може бути вжито заходів щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях тощо.

В розрахунки виробничої потужності підприємства включається устаткування встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Розраховується потужність виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд (Ф_кал) часу застосовується при розрахунках виробничої потужності підприємств із безперервним процесом виробництва (наприклад, у хімічних і металургійних виробництвах).

, (7.3)

де р - % часу на ремонт і технологічні зупинки устаткування.

Режимний фонд(номінальний) (Ф_реж) - залежить від календарних днів, неробочих днів і змінності роботи на добу:

, (7.4)

Де К _зм - кількість змін;

Т_зм - тривалість робочої зміни (години);

Д_р - кількість робочих днів у плановому періоді;

г_н- кількість неробочих годин у передсвяткові дні;

Д _п - кількість передсвяткових днів у плановому періоді.

Ефективний (корисний)або дійсний фонд часу (Ф_еф) - дорівнює різниці між режимним фондом і сумою витрат часу на ремонт та налагодження обладнання:

(7.5)

або

, (7.6)

де Т_тн,Т_тр - витрати часу відповідно на налагодження та ремонт (години);

т_н ,т_р - ті ж витрати у %.

У складальних, монтажних, формувальних цехах і дільницях у яких виробничий процес виконується на корисних виробничих площах, режимний фонд розраховується з урахуванням цієї площі за такою формулою:

, (7.7)

де Ф_{реж площ} - режимний фонд робочого часу з урахуванням корисної площі цеху, дільниці, м²- годин (квадрато-метри-години);

S- корисна виробнича площа цеху, дільниці, м².

У загальному вигляді виробнича потужність (П) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

(7.8)

або:

, (7.9)

де П_і - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;

П_в - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ї продукції за годину;

Ф^і_еф - ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування (год);

Р_м - середньорічна кількість устаткування;

Т_р - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:

, (7.10)

де t_шт.кі- норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

К_в.н. -коефіцієнт виконання норм часу.

Інакше потужність можна визначити за такою формулою:

(7.11)

При визначенні виробничої потужності особлива увага повинна бути зосереджена на методиці розрахунку, що залежить від характеру підприємств, цехів і рівня їхньої спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва:

1. На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:

, (7.12)

де r - такт робочої лінії чи конвеєра.

2. В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, розраховується потужність за такою формулою:

(7.13)

3. В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тому, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

, (7.14)

де Т_{р пр .} - технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу – представника на даній групі устаткування.

4. В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

1. Визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми по групах устаткування:

, (7.15)

де Т_n - трудомісткість виробничої програми (години);

N - кількість виробів.

2) Розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюється, тобто визначається пропускна спроможність устаткування:

, (7.16)

де П_спр - пропускна спроможність устаткування, станко-годин.

3) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж):

(7.17)

4) По провідній групі устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи з розширення вузьких місць.

5) Визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:

(7.18)

Коефіцієнт завантаження устаткування (К_{з.у .}) визначається так:

(7.19)

Тобто

(7.20)

При К_з.у. = 1, устаткування використовується повністю; при К_з.у. > 1 - устаткування перевантажене; при К_з.у. < 1 - воно недовантажене.

Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається технологічна спроможність виробничих ланок підприємства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Відповідність потужності різних підрозділів підприємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховуються співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок.

Дата добавления: 2014-11-28