Палеографія

Палеографія (від грец. тахАшоС — стародавній і урафсо — пишу) — одна з допоміжних літературознавчих дисциплін. З огляду на те, що нею послуговуються в значній мірі історики, переважна більшість літературо­знавців не виділяє ЇЇ як суто літературознавчу дисци­пліну. Палеографія вивчає писемні знаки, особливості на­писання літер у різні періоди розвитку мови того чи іншого народу, почерки, своєрідність паперу кожної доби, художні прикраси — орнаменти тощо. Вивчення давніх і середньовічних літератур неможливо здійснити без знан­ня палеографії. Особливо великої ваги набувають палео­графічні дослідження пам'яток літератури доби Київської Русі, написаних не лише на папері, а й на пергаменті,

берестяних грамотах. Нерідко палеографам вдається ви­крити всілякі підробки чи фальсифікації давніх рукописів.

14. ЗАВДАННЯ КУРСУ «ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ»

Навчальний курс «Теорія літератури» читається на випускних курсах філологічних спеціальностей педагогіч­них інститутів та університетів. Він має своїм завданням узагальнити й закріпити набуті студентами у вузі знання з літературознавства й теорії літератури зокрема, оволодіти правильним розумінням суті літератури як одного з видів мистецтв, умінням розбиратися в літературному процесі, знати методи і'прийоми аналізу літературних творів різних родів і жанрів, написаних у неоднакових суспільно-полі­тичних умовах. Не менш важливим завданням курсу є засвоєння еволюційного шляху розвитку вітчизняного і світового літературознавства, починаючи з доби античності й кінчаючи новітніми досягненнями, реалізованими в практиці діяльності сучасних напрямів і шкіл.

Виходячи з того, що теорія літератури перебуває на етапі свого становлення й суспільно-політичні зміни останніх років внесли чимало коректив у процес викладання цієї дисципліни, автори підручника не намагалися дати абсо­лютно точні визначення понять, а прагнули тільки встано­вити певні орієнтири, що допомогли б студентам не роз­губитися у величезному морі теоретико-літературного матеріалу.

Враховуючи той факт, що останнє видання подібного роду з'явилося в Україні у 1975 році й на сьогодні мораль­но застаріло, а нових підручників немає, відсутні навіть вузівські програми, створені в нових геополітичних реаліях, автори підручника спиралися на власний досвід викладання курсу, своє бачення змісту предмета «Теорія літератури».

16 —

"---------- -"""-------- ~-------- ЛІТЕРАТУРА

1. Грушевський Михайло. Історія української
літератури: В 6 т., 9 кн. Київ, 1993—1996.

2. Ефремов Сергій. Історія українського пись­
менства. Київ, 1995.

3. Козлов А. В., Щербак С. Д., Козлов Р. А.
Азбука літературознавства. Київ, 1995.

4. Наєнко Михайло. Українське літературо­
знавство: Школи, напрями, тенденції. Київ,
1997.

5. Ткаченко Анатолій. Мистецтво слова: Вступ
до літературознавства. Київ, 1998.

6. Українська Літературна Енциклопедія. Т. 1—3.
Київ, 1988-1995.

7. Чижевський Дмитро. Історія української лі­
тератури. Тернопіль, 1994.

?300 м.Хам'инець-ис; и.си

Г¹' •>~нка, 61., Г?<'/5 6 - - •; '" ne ;> д /' or І чн

' b л s о "І б;

Дата добавления: 2014-11-28