Векторна графіка

ЛЕКЦИЯ 6. Введення в векторну графіку

У векторному способі кодування, геометричні фігури, криві і прямі лінії, що складають малюнок, зберігаються в пам'яті комп'ютера у вигляді математичних формул і геометричних абстракцій, таких як: коло, квадрат, еліпс і подібні фігури. Наприклад, щоб закодувати коло, не потрібно розбивати його на окремі пікселі, а варто запам'ятати його радіус, координати центра і колір. Для прямокутника достатньо знати розмір сторін, місце, де він знаходиться і колір заливки. За допомогою математичних формул можна описати найрізноманітніші фігури. Щоб намалювати більш складний малюнок, застосовують кілька простих фігур (геометричних об’єктів). Наприклад, візьмемо прямокутник із закругленими краями, зафарбуємо його в чорний колір, додамо три білих прямокутники і один чорний із закругленими краями. Таким чином отримаємо малюнок тридюймової дискети (рис. 25).

Рис. 25

Зображення у векторному форматі складається з великої кількості складових частин, які можна редагувати незалежно одну від одної. Ці частини називаються об'єктами. Тому, інколи векторну графіку називають об’єктно-орієнтованою. За допомогою комбінації декількох об'єктів можна створювати новий об'єкт. Для кожного об'єкта його розміри, кривизна і місце розташування зберігаються у вигляді числових коефіцієнтів. Завдяки цьому, з'являється можливість масштабування зображення за допомогою простих математичних операцій, зокрема, простим множенням параметрів графічних елементів на коефіцієнт масштабування і якість зображення залишається без змін. Наприклад, при масштабуванні відрізка координати опорних точок перераховуються, величина точок, які заповнюють проміжок між цими вузловими точками відрізка, залишається незмінною, а змінюється тільки кількість точок. Отже, на відміну від збільшеного відрізка растрової графіки відрізок векторний залишається чітким та якісним. На рисунку 26 зліва показаний збільшений відрізок, створений засобами растрової, а на рисунку 26 справа – векторної графіки.

Використовуючи векторну графіку, можна не задумуватися над тим, готуємо ми мініатюрну емблему чи малюємо двометровий транспарант, так як робота над малюнком однакова в обох випадках.

Рис. 26

Векторні програми незамінні в тих областях графіки, де принципове значення має збереження якісних і чітких контурів - в області дизайну, технічного малювання, для креслярсько-графічних робіт. Важливою перевагою векторного способу кодування зображень є те, що графічні файли векторної графіки мають значно менший розмір, ніж файли растрової графіки. Це пов'язано з тим, що зберігається не саме зображення, а тільки окремі дані по об’єкту, зокрема координати опорних і керуючих точок, використовуючи які, програма кожен раз заново відтворює зображення. Крім того, опис характеристик кольору не сильно збільшує розмір файлу, оскільки, дані про колір ідентичні для всього об'єкта.

У векторній графіці легко вирішувати питання масштабування. Якщо задана товщина лінії рівна 0,15 мм, то скільки б ми не збільшували чи не зменшували малюнок, ця лінія все рівно буде мати тільки таку товщину, оскільки це один з атрибутів об’єкта, жорстко за ним закріплений. Роздрукувавши креслення на малому чи на великому аркуші паперу, ми завжди отримаємо лінії однієї і тієї ж товщини. Ця властивість векторної графіки широко використовується в картографії та в конструкторських системах автоматизованого проектування. Отримавши на екрані зображення складного обладнання чи механізму, ми можемо його збільшити і докладно розглянути зображення будь-якого його вузла або окремої деталі. При подальшому збільшенні можна детально розглянути окремі фрагменти складових частин зображення. До недоліків векторної графіки варто віднести програмну залежність, оскільки не існує можливості створення єдиного стандартного формату, який дозволяв би вільно відкривати кожний векторний документ у будь-якій векторній програмі.

Векторна графіка може здаватися надмірно жорсткою, так як обмежена в засобах для малювання і не дозволяє отримати реалістичне зображення. Якщо спробувати описати фотографію засобами векторної графіки, то розмір отриманого файлу виявиться більшим, ніж відповідного файлу растрової графіки. Векторний принцип опису зображення не дозволяє автоматизувати введення графічної інформації, як це робить сканер чи цифрова фотокамера для піксельної графіки.

Дата добавления: 2014-11-29