Основні поняття векторної графіки

У растровій графіці основним елементом зображення є точка, а у векторній графіці основним елементом зображення є лінія, яку ще називають вектором, звідки і пішла назва – векторна графіка (при цьому не важливо, пряма ця лінія чи крива). Для кожної точки лінії в растровій графіці відводиться одна чи кілька комірок пам’яті (чим більше кольорів можуть мати точки, тим більше комірок їм виділяється). Відповідно, чим довша растрова лінія, тим більше пам’яті вона займає. У векторній графіці об’єм пам’яті, який треба виділити лінії, не залежить від розмірів лінії, оскільки лінія представляється у вигляді формули, а точніше, у вигляді декількох параметрів. При маніпуляції з лінією, міняються тільки її параметри, що зберігаються в комірках пам’яті. Кількість комірок залишається незмінною для будь-якої лінії.

Лінія — це елементарний об’єкт векторної графіки. Усе, що є у векторній ілюстрації, складається з ліній. Найпростіші об’єкти поєднуються в більш складні геометричні об’єкти, у якості яких приймаються такі прості фігури, як прямокутник, коло, еліпс. Так, наприклад, такий об’єкт як чотирикутник можна розглядати як чотири зв’язані лінії, а об’єкт куб ще більш складний: його можна розглядати або як дванадцять зв’язаних ліній, або як шість зв’язаних чотирикутників. Кожному примітиву можна призначити визначені атрибути (властивості). До основних атрибутів відносяться: форма лінії, її товщина, колір, характер лінії (суцільна, пунктирна і т.п.). Замкнуті лінії мають властивість заповнення. Внутрішня область замкнутого контуру може бути заповнена кольором, текстурою. Найпростіша лінія, якщо вона не замкнута, має дві вершини, що називаються вузлами. Вузли теж мають властивості, від яких залежить, як виглядає вершина лінії і як дві лінії спрягаються між собою.

Пряма (line) розглядається як окремий випадок кривої. У деяких програмах, замість поняття крива використовується поняття контур (path). Очевидно, поняття контур найбільше адекватно відбиває суть, оскільки контур може бути і прямої, і кривої, і фігури, і ламаної. Кожний контур може мати дві чи більше опорних точок. У деяких редакторах їх також називають вузлами (nodes).

Елемент контуру, що знаходиться між двома опорними точками, називається сегментом контуру. Якщо контур має більше двох опорних точок, то він складається з декількох сегментів. Форму контуру змінюють переміщенням опорних точок, зміною їх властивостей, додаванням нових опорних точок чи видаленням частини опорних точок контуру. Контур може бути відкритим чи замкнутим. Якщо остання опорна точка контуру одночасно є і його першою точкою (простого геометричного збігу цих точок недостатньо), то контур вважається замкнутим. У противному випадку він відкритий. Властивості замкнутих і відкритих контурів відрізняються. Контур є елементарним графічним об'єктом. З контурів можна створювати нові об'єкти чи їх групи. З декількома контурами можна виконати операції групування, комбінування та об'єднання. Ці операції утворять групу об'єктів, складений контур чи новий контур відповідно. В операції групування кожен контур групи зберігає свої опорні точки і властивості. В операції комбінування, контури зберігають свої опорні точки, але властивості__ складеного контуру стають новими. В операції об'єднання утворяться нові опорні точки і змінюються властивості вихідних об’єктів.

Об’єкти векторної графіки володіють рядом параметрів та властивостей, такими як:

1. Параметри обведення. З курсу геометрії відомо, що лінія немає товщини. Це справедливо і для контурів у векторній графіці. Працюючи з контурами, ми можемо представляти їх як лінії, що не мають ні товщини, ні кольору. Однак, коли справа доходить до отримання готового малюнка, ми можемо згадати, що такі параметри в лінії можна призначити. Можна задати тип лінії (суцільна, пунктирна, штрих-пунктирна і т.п.) і форму її кінців. До властивостей контуру відноситься також і вигляд стрілки, якою закінчується лінія. Усі ці параметри називаються параметрами обведення. Змінюючи параметри обведення ми керуємо тим, як буде відображатися контур.

2. Властивість заливка. У більшості редакторів векторної графіки замкнуті контури мають особливу властивість – з аливку. При створенні замкнутого контуру його внутрішня область автоматично заливається відповідно до поточної установки параметрів заливки.

3. Параметри заливки. Основним параметром заливки є інформація про те, чим заливається контур. Це важливо, оскільки існують кілька типів заливання:

• заливка основним кольором – внутрішня область контуру замальовується одним вибраним кольором;

• градієнтна заливка – як параметри заливки призначаються два кольори та вибирається метод плавного переходу одного кольору в другий;

• текстурна заливка – внутрішня область контуру покривається одним візерунком з регулярною структурою;

• заливка зображенням-картою - як параметр виступає адреса файлу растрового зображення, яке використовується в якості заповнювача. Таке растрове зображення називають картою. Цей метод заливання є не у всіх редакторах.

Дата добавления: 2014-11-29