Закон про ЦО України має 5 розділів

1. Загальні засади.

2. Повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань ЦО.

3. Сили ЦО.

4. Утримання і матеріально-технічне забезпечення ЦО.

5. Міжнародне співробітництво України в галузі ЦО.

Перш, ніж розглядати завдання ЦО України, зупинимося на визначенні поняття «надзвичайна ситуація».

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Завданнями Цивільної оборони України є:

1. Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техно­генного походження і впровадження заходів для зменшення збитків і втрат у випадку аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійного лиха.

З метою виконання завдання:

- вчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних ситу­ацій і захисту населення від впливу їх наслідків;

готується науково-обґрунтований прогноз наслідків можливих надзвичайних ситуацій;

- здійснюється безупинне спостереження за станом потенційно-небезпечних об’єктів і навколишнього середовища;

- підтримуються в готовності до негайного використання за­соби оповіщення й інформаційного забезпечення населення, ство­рюються локальні системи виявлення місць зараження і локальні системи оповіщення;

- створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;

- здійснюється забезпечення працівників підприємств, уста­нов, організацій індивідуальними засобами захисту, а також ве­деться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно – технічних заходів Цивільної оборони.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзви­чайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про обстановку, що складається.

З метою виконання завдання в усіх ланках міських і по­заміських пунктів (управління) на основі автоматизованих систем централізованого оповіщення, ліній зв’язку і радіомовлення, а та­кож спеціальних засобів, створюється система оповіщення й інформаційного забезпечення. Це комплекс організаційно-тех­нічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади адміністраціям підпри­ємств, установ і організацій, силам Цивільної оборони і населен­ню.

Автоматизована система оповіщення й інформаційного за­безпечення створюється на базі загальнодержавної мережі зв’язку і радіомовлення, підрозділяється на державну і регіональну. Систе­ма повинна забезпечити циркулярне оповіщення посадових осіб з використанням для цього міської телефонної мережі, засобів радіомовлення і телебачення. Система оповіщення й інформаційно­го забезпечення використовується централізовано.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.

З метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів щодо забезпечення укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха й у воєнний час.

Завдання передбачає заходи, здійснювані центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих рад народних депутатів, штабами Цивільної оборони, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а та­кож у випадку надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання населення, що може опинитися (опинилося) у осередках ураження.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізації соціальних гарантій на період про­ведення рятувальних та інших невідкладних робіт є:

- тимчасове розселення громадян у безпечних районах;

- організація харчування в районах лих і тимчасового розсе­лення;

- організація забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

- організація надання фінансової допомоги потерпілим;

- забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епіде­міологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

5. Організація і проведення рятувальних та інших невідклад­них робіт у районах лих і місцях ураження.

Це завдання полягає у виконанні заходів, передбачених чин­ним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф, епідемій, епізоотії, що загрожують життю і здо­ров’ю населення, а також у випадках:

- розвідування осередків ураження і визначення їх меж;

- проведення робіт, пов’язаних з пошуком і порятунком лю­дей;

- надання допомоги потерпілим;

- евакуації населення з небезпечних районів;

- проведення карантинно-обсерваційних заходів;

- ізоляції осередків ураження;

- забезпечення суспільного порядку в районах лих і в осередках ураження;

- здійснення заходів життєзабезпечення населення;

- соціально-психологічної реабілітації населення;

- здійснення санітарно-гігієнічних і протиепідеміологічних заходів.

6. Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їх готовності для стійкого функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Організатором діяльності цих систем є постійно діючі органи управління зі справ Цивільної оборони, у тому числі створені в складі підприємств, установ та організацій силами і службами Цивільної оборони.

7. Підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони її органів управління та сил, навчання населення вмінню за­стосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Контроль за виконанням вимог Цивільної оборони, станом готовності сил і засобів Цивільної оборони, проведенням РІНР у випадку виникнення надзвичайних ситуацій здійснює централь­ний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст­рофи.

Систему ЦО України складають:

1. Центральний орган виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

2. Органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у НС.

3. Органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, устане організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

4. Сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО.

5. Фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок НС.

6. Системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

7. Курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО.

8. Служби Цивільної оборони.

Принципи організації ЦО: заходи ЦО поширюються на всю територію України і всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Загальне керівництво ЦО України здійснюють:

1. Кабінет Міністрів України;

2. Міністерства;

3. Центральні органи державної виконавчої влади;

4. Місцеві державні адміністрації (обласні і районні держадміністрації);

5. Адміністрації підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Дата добавления: 2014-11-29