Питання 3. Основні причини виникнення надзвичайних ситуацій

Основними причинами виникнення НС техногенного характеру є:

- недоліки та помилки при проектуванні, будівництві, монтажі або виготовленні будівель, споруд, інженерно-технічних засобів, систем та ін.;

- порушення технологічного процесу виробництва, правил експлуатації, зберігання і транспортування, а також недотримання заходів щодо техніки безпеки та охорони праці;

- низький рівень підготовки і трудової дисципліни, халатність, некомпетентність виробничого персоналу, що призводять до помилкових дій;

- зовнішні події: стихійні лиха, аварії на КЄМ, транспортних магістралях, залізниці, об’єктах господарчої діяльності (ОГД).

Основними причинами виникнення НС природного характеру є:

- руйнівні, непідвладні людині сили природи, що виникають як незалежні одне від одного або у взаємодії;

- антропогенний вплив господарчо-виробничої діяльності людини на природне середовище, який сприяє активізації, посиленню і навіть виникненню небезпечних природних явищ (землетрусів, зсувів, обвалів тощо).

Внаслідок цих причин НС у мирний час можуть виникнути на будь-якому об’єкті господарчої діяльності або території, однак найбільш тяжкі наслідки виникатимуть під час аварії на ПНО, до яких належать промислові, наукові, оборонні та інші ОГД, де виробляються, використовуються, зберігаються та транспортуються радіоактивні, хімічні, вибухо- та пожежонебезпечні речовини та продукти або використовуються не менш небезпечні технологічні процеси.

Здійснення господарчої діяльності в Україні в сучасних умовах відбувається, як відомо, на базі багатьох фізично і морально застарілих технологій та основних виробничих фондів. Такі обставини зумовили істотне відставання вітчизняних виробництв за рівнем безпеки від світових стандартів, що значно підвищило ймовірність виникнення аварій та катастроф, які можуть бути особливо небезпечними на ПНО.

Нині на території України розташовано понад півтори тисячі хімічно небезпечних об`єктів, на яких зберігаються або використовуються сильнодіючі отруйні речовини. Через територію восьми областей проходить аміакопровід високого тиску, що теж приховує у собі чималу загрозу.

Зонами небезпеки можна вважати також 12 гідровузлів і 16 водосховищ. Сюди ж треба віднести пожежонебезпечні та вибухонебезпечні об`єкти.

Найсерйознішими за своїми наслідками є аварії і катастрофи на АЕС. Проте слід відзначити, що таке явище, як радіаційна аварія, притаманне не лише АЕС, але і всім підприємствам ядерного паливного циклу, а також підприємствам, які так чи інакше використовують радіоактивні речовини. До таких ОГД можна віднести підприємства, що добувають уранову або торієву руду, заводи по переробці руди, збагачувальні комбінати, заводи по виготовленню ядерного палива, сховища радіоактивних речовин тощо. Крім того, радіаційні аварії можуть виникати в процесі випробувань, зберігання, транспортування ядерної зброї.

За нетривалу історію розвитку ядерної енергетики людство встигло зіткнутися з численними аваріями на АЕС та на інших об`єктах ядерного паливного циклу. Найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття стала аварія на Чорнобильській АЕС. Ця катастрофа змусила евакуювати із понад 1200 міст та сіл приблизно 135 тисяч чоловік (90 тисяч – в Україні), близько 1,8 млн. чоловік продовжують проживати на радіаційно забруднених територіях України. Понад 1500 тисяч осіб, у тому числі майже 60 тисяч дітей, уражені радіаційною дозою, вищою за припустиму. З них 13 тисяч дітей отримали понад 200 бер, а 8 тисяч дорослих – понад 500 бер.

Чорнобильська катастрофа виявила основні помилки, яких було припущено на стадії вибору місця для АЕС: густонаселена територія (поблизу Києва) та область великого водного басейну (Дніпро). Крім того, місце для АЕС взагалі повинно бути ізольованим з точки зору можливих переносів радіоактивних речовин із газами та рідинами.

Усі потенційнщ небезпечні об’єкти (ПНО) можна розподілити на три групи:

1. Радіаційно небезпечні об’єкти (РНО) – це ОГД, де під час аварій та руйнувань можливо радіаційне ураження людей, тварин та рослин, а також радіоактивне забруднення довкілля. До них належать, наприклад: АЕС, підприємства уранової, радіохімічної промисловості, ОГД, де використовуються радіоактивні джерела і таке інше;

2. Хімічно небезпечні об’єкти (ХНО) – це ОГД, де під час аварії та руйнувань можлива загибель людей, тварин та рослин, а також хімічне забруднення довкілля. До них належать, наприклад: ОГД, які мають НХР (підприємства харчової промисловості, водопровідні, очисні споруди, сховища, залізничні цистерни, аміакопровід і таке інше), а також хімічні, біотехнічні та інші підприємства.

У зв’язку з тим, що в світі спостерігається зростання кількості ХНО, передбачені більш широкі поняття:

· хімічно небезпечна адміністративно-територіальна одиниця (ХАТО) – це територія області, міста, міського або сільського району, в межах якої мешкання населення пов’язано з ризиком його ураження під час аварії на ХНО;

· хімічно небезпечне місто (ХНМ) – це населений пункт, в межах якого розташовані один або декілька ХНО.

Ці об’єкти та територіальні одиниці залежно від кількості населення або частини території, яка підпадає під час аварії до зони можливого хімічного зараження (площа навколо ХНО), належать до того чи іншого ступеня хімічної небезпеки:

· ХНО належать до 1, 2, 3 або 4 ступеня, якщо до зони зараження підпадає відповідно: більш 75 тис. чоловік, 75...40 тис. чоловік, менш 40 тис. чоловік, або тільки персонал (зона зараження в межах об’єкту);

· ХАТО належать до 1, 2 або 3 ступеня, якщо до зони зараження підпадає відповідно: більш 50%, 50...30% або 30...10% населення (території). При цьому для міст та міських районів можлива оцінка тільки по частині території, при рівномірному розподілі населення по площі;

3. Вибухопожежонебезпечні об’єкти (ВПНО) – це ОГД, де під час аварій чи за певними умовами (порушення правил користування, технологічного процесу тощо) можливі займання, пожежі, вибухи і загибель людей, а також забруднення довкілля шкідливими речовинами. До них належать, наприклад: підприємства оборонної, хімічної, вугледобувної, газонафтопереробної промисловості, ОГД з високою вибухо- пожежонебезпечною технологією (металургійні підприємства, млини, елеватори тощо).

В господарчій діяльності України беруть участь практично всі типи потенційно небезпечних ОГД, причому в значній кількості.

Крім того, на жаль, на її території відбуваються й інші НС:

· численні вибухи на шахтах,

· на залізниці – схід з рейок та перевертання вагонів, цистерн,

· катастрофічні затоплення, аварії, коли відбуваються значні руйнування, загибель людей та матеріальних цінностей.

Дослідження причин виникнення тяжких аварій, послідовності розвитку подій дає можливість зробити висновки щодо деяких загальних тенденцій. Так, спеціалісти вважають, що на АЕС основними причинами радіаційних аварій з різним ступенем розплавлення активної зони реактора є:

· конструкційні помилки,

· недоліки у технічному обслуговуванні (включаючи перевантаження пального) чи випробуваннях,

· провина операторів (майже всі аварії могли бути відвернуті операторами при своєчасному розпізнанні сигналів контрольно-вимірювальних приладів та зупинці реактору).

Великомасштабне використання різних видів енергоносіїв і хімічних речовин, нових технологій і засобів отримання енергії, розвиток в цілому промисловості, транспорту і т. ін. склали умови для виникнення виробничих аварій та катастроф, а для людей певний ризик зазнати впливу несприятливих, або навіть несумісних з життям факторів.

Певну загрозу безпеці життєдіяльності населення також становлять поки ще непідвладні людині стихійні лиха. З усіх проблем забезпечення життєдіяльності населення взагалі і в України зокрема в сучасних умовах найбільш актуальною є проблема запобігання або максимального зниження наслідків можливих аварій, катастроф та стихійних лих, які й призводять до виникнення НС в мирний час.

Питання 4. Уражаючі фактори надзвичайних ситуацій мирного часу

Безпосередній вплив тих чи інших НС на довкілля і людей, масштаби і характер наслідків визначаються перш за все їх уражаючими факторами, які розподіляють на первинні та вторинні.

В загальному випадку основними первинними вражаючими факторами НС є:

1. Повітряна ударна хвиля і швидкісний напір повітря (при ви­бухах, смерчах, тайфунах, ураганах, штормових вітрах та ін.).

2. Сейсмічні хвилі (при підземних вибухах, землетрусах, вивер­женнях вулканів та ін.)

3. Поверхневі і підводні гідравлічні хвилі і потоки (при під­водних вибухах, прибережних землетрусах, цунамі, селях, руйнуванні гідротехнічних споруд та ін.)

4. Ковзні зміщення гірничих мас (при землетрусах, виверженнях вулканів, обвалах, снігових лавинних, селях та ін.)

5. Катастрофічне затоплення водою (при повені, цунамі, тайфу­нах, нагонах, аваріях на гідротехнічних спорудах та ін.)

6. Теплове випромінювання (при вибухах, пожежах, грозових розрядах, короткому замкненні на КЕМ та ін.)

7. Хімічне зараження (при аваріях на ХНО, пожежах, природних явищах та ін.)

8. Радіоактивне забруднення (при аваріях на РНО, порушенні пра­вил поводження з РР, технічними пристроями, які вміщують РР та ін.)

9. Іонізуюче випромінювання (при РЗ, як фактор який зумовлює його вражаючу дію, і як самостійний фактор при аваріях на РНО, руй­нуванні або порушенні поводження з технічними пристроями, які здатні створювати радіоактивне випромінювання та ін.)

Ці первинні фактори в свою чергу викликатимуть вторинні уражаючі фактори: пожежі, вибухи, руйнування, забруднення, зараження довкілля тощо.

За певних умов дії вторинних факторів за своїми масштабами і наслідками здатні перевищувати безпосередній вплив первинних.

Всі уражаючі фактори НС негативно впливають на довкілля і безпеку людини.

Питання 5. Класифікація надзвичайних ситуацій

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняються:

НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

НС соціально-політичного характеру, пов’язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту – збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна, викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

НС воєнного характеру, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Відповідно до територіального поширення обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

У процесі визначення рівня НС послідовно розглядаються три групи факторів:

1— територіальне поширення;

2— розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;

3— класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Відповідно до територіального поширення та обсягів технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС:

·до загальнодержавного рівня відноситься НС, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

·до регіонального рівня відноситься НС, яка розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

·до місцевого рівня відноситься НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта (ПНО), загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;

·до об’єктового рівня відносяться всі НС, які не підпадають під зазначені визначення.

У разі, коли наслідки аварії (катастрофи) можуть бути віднесені до різних галузей, або конкретних видів НС, остаточне рішення щодо її класифікації приймає Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на тому рівні, до якого відноситься ця ситуація. При цьому послідовно розглядаються усі критерії групи 1, що відносяться до цих напрямів (галузей), а з параметрами критерію групи 2 порівнюється розмір сумарних економічних збитків (додаток, табл. 9), після чого розглядається сумарний набір порогових значень класифікаційних ознак.

Основна мета класифікації НС є створення ефективного механізму оцінки події, яка відбулася або може відбутися у прогнозований термін та визначення ступеню реагування на відповідному рівні управління.

Класифікаційні ознаки НС. Врахування класифікаційних ознак НС складається з того, що при визначенні рівня НС в залежності від постраждалої галузі або напряму розглядають різні критерії.

Усі критерії поділяють на 2 групи.

- для сільського господарства критеріями 1 групи будуть:

1А – відчужені території із сільськогосподарського обігу. Порогові значення:

- до 50 га - об'єктовий рівень;

- від 50 до 500 га - місцевий рівень;

- від 500 до 50000 га - регіональний;

- більше 50000 га - загальнодержавний.

1Б – зменшення загальної чисельності тварин:

- до 10% - об'єктовий;

- 10-20% - місцевий;

- 20-40% - регіональний;

- більше 40% (від загальної чисельності стада) - загальнодержавний рівень;

1В – загибель посівів с/г культур (тіж відсоткові співвідношення від загальної площі посівів).

Критерій 1 групи для всіх галузей та напрямів – економічних збиток.

Критерії 1 групи:

А - значення об'єкта (місцевого, обласного, міжобласного, загальнодержавного значення);

Б - вражена площа: регіональний рівень 20%-30% від загальної площі; загальнодержавний більш 30%. В депопуляції рослинного світу і регіональний рівень - 20-40%, загальнодержавний. - більш 40%.

Для водоймищ критерії 1 групи:

А - значення поверхневого або підземного, водного об'єкта (місцевого, обласного, загальнодержавного значення).

Б - обсяг забруднення; об'єктове значення до 5% об'єму або поверхні; місцевий рівень 5-10%, регіональний 10-15%, загальнодержавний – більше 15%.

Для матеріальних об'єктів (інфраструктура, промисловість, транспорт, житлово-комунального господарства) критерієм 1 групи є питома вага зруйнованих основних фондів: об'єктовий - до 10%, місцевий - 10-15%, регіональний - 15-25%, загальнодержавний - більше 25%.

Для потерпілого населення, персоналу об'єктів критеріями 1 групи:

А - кількість постраждалих (постійно або тимчасово непрацездатних);

- об'єктовий до 20 чол., місцевий - 20-50 чол., регіональний – 50-300; загальнодержавний - більше 300.

Б - кількість загиблих (крім аварій на автодорогах): об'єктовий 1 людина, місцевий – 1-2; регіональний - 3-5; загальнодержавний - більше 5.

В - значне погіршення умов проживання на довгий час: об'єктовий - до 100 чол., місцевий – 100-300; регіональний 300-3000, загальнодержавний - більше 3000.

Критерієм другої групи є економічний збиток або розмір необхідна компенсацій. До місцевого рівня відносять НС з розміром втрат до 1% сводного місцевого річного бюджету, до регіонального - до 1% зведеного річного бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. До загальнодержавного відносяться НС з втратами вище 1% згаданих бюджетів.

Для віднесення НС до відповідного рівня розглядаються усі критерії групи 1, а параметрами критерію групи 2 зрівнюють сумарний збиток.

Для кожного виду НС міністерства та інші центральні органи розробляють конкретні класифікаційні ознаки (фізичні, хімічні, статистичні та інші), котлі характеризують загрозу або виникнення НС і також значення цих ознак, за яких необхідно здійснити ті чи інші заходи.

У випадку, коли НС може бути віднесена до різних галузей, остаточне рішення про ії класифікацію приймає комісія з техногенно-екологічної безпеки відповідного рівня.

Особливості оцінки та реагування на НС воєнного характеру визначаються законодавством., окремими нормативами, оперативними та мобілізаційними планами.

До надзвичайних ситуацій техногенного характеру належать:

- транспортні аварії (на залізниці, водному та повітряному транспорті, автошляхах, магістральних трубопроводах тощо);

- пожежі та вибухи на об’єктах економіки, транспорті, в населених пунктах тощо;

- аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (РР), отруйних речовин (ОР), сильнодіючих ядучих речовин, біологічних засобів (БЗ);

- раптове зруйнування приміщень, споруд;

- аварії на комунально-енергетичних мережах (КЕМ) та очисних спорудах;

- гідродинамічні аварії (зруйнування дамб, гребель і таке інше).

До надзвичайних ситуацій природного характеру належать такі небезпечні явища:

- геологічні (землетруси, зсуви, селі, обвали, снігові замети, ерозія, пилові бурі, провал земної поверхні внаслідок карсту, осідання льодових порід);

- метеорологічні (бурі, урагани, смерчі, шквали, зливи, град, снігопад, туман, хуртовина, мороз, спека);

- гідрологічні морські (тайфуни, цунамі, штормові нагони, льодовий покрив);

- гідрологічні прісноводні (повені, низькі рівні води в річках, високі рівні грунтових вод);

- пожежі в природних екосистемах (лісові, торф’яні), степові, хлібних масивів, підземних паливних копалин;

- інфекційна захворюваність людей;

- інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин;

- ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками.

До надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру належать:

- збройні напади, захоплення і утримання важливих об'єктів або реальна загроза вчинення таких акцій;

- зникнення або викрадення з об'єктів зберігання, використання, переробки та під час транспортування вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів, радіоактивних речовин, сильнодіючих отруйних речовин і т.і.

До надзвичайних ситуацій воєнного характеру належать усі види наслідків застосування сучасних засобів ураження.

ЛЕКЦІЯ 3

Надзвичайні ситуації мирного часу та їх вплив на життєдіяльність населення

Дата добавления: 2014-11-29