Рослинний світ України 4 страница

До найбільш поширених вільноплаваючих рослин належить ряска. Ось приблизна розповідь про неї: «Влітку на поверхні води тихих річок, ставків плаває багато дрібненьких зелених пластиночок. Це ряска. Корінці у неї подібні до маленьких ниточок, інколи їх немає зовсім. З’являється ряска у ставках пізно навесні. Зимує вона на дні водойм, а весною, коли зода прогрівається, ряска піднімається на поверхню. Спочатку її

небагато, але в теплій воді вона швидко розмножується. Біля пластинок-матерів починають утворюватися нові пластиночки — її дітки. Поступово вода в ставку все більше і більше затягується ряскою. Живляться ряскою дикі і свійські качки, гуси».

У деяких водоймах дуже поширеною плаваючою рослиною є жабурник звичайний). Дітей він привабить округлими яскраво-зеленими листками, що плавають на поверхні води, і ніжними білими, з жовтуватою основою, трипелюстковими квітками. Свою російську назву — водокрас рослина одерліала за свою красу під час цвітіння. Якщо підняти рослину, можна показати дітям, що від материнської рослини відходить пагін з дітками (порівняти з суницею). Цікаво розповісти, що восени на кінцях нагонів утворюються бруньки; які опускаються па дно водойм і перезимовують. Жабурник прикрашає водойми.

Поверхню деяких ставків в Україні прикрашають листки сальвінії плаваючої — водяної папороті. Іноді сальвінії розростаються так, що ніби чарівним зеленим килимом укривають усю поверхню водойми. У сальвінії листки на стеблі ростуть кільцями по три. З них два звичайної форми, а третій, занурений у воду, дуже розсічений, виконує функцію кореня і сильно нагадує його. Восени біля основи листків утворюються кульки, в яких розвиваються спори. Сальвінія — рідкісна рослина, підлягає охороні, занесена до Червоної книги України.

Ще більш рідкісною рослиною наших водойм став водяний горіх плаваючий—чілім. Це плаваюча однорічна рослина. На поверхні води можна побачити розетку ясно-зелених листків, які за формою дуже подібні до березових. Цвіте рослина в травні білими чотирьохпелюстковими квітами. Квітка цвіте тільки один день і після запилення занурюється під воду, там і достигає плід, який схожий на рогатку. Ця рідкісна лікарська і їстівна рослина занесена до Червоної книги України, тому її слід охороняти.

Крім вищих квіткових рослин на водоймах досить поширені і нижчі, які в основному представлені водоростями. Інколи під час екскурсій, цільових прогулянок діти можуть побачити біля берега скупчення зелених ниток. Це водорості — спірогіра, кладофора тощо. Доцільно звернути увагу на те, що з них виділяються пухирці повітря; пояснити, що ці водорості виділяють кисень, цим покращуючи наше повітря; зробити висновок про їх корисність.

В існуючій програмі виховання та навчання в дитячому садку, враховуючи краєзнавчий принцип ознайомлення дошкільників з природою, не подаються назви рослин, з якими треба ознайомити дітей. У кожному випадку вихователь повинен виходити з природного оточення дошкільного закладу.

ХАРАКТЕРИСТИКА РОСЛИННОСТІ РІЗНИХ ПРИРОДНИХ ЗОН УКРАЇНИ

Велика протяжність території України, різноманітність кліматичних і ґрунтових умов обумовлюють різноманітність рослинного покриву, його зональність.

Щоб успішно здійснювати роботу з ознайомлення з природою, вихователям дитячих дошкільних закладів треба добре знати характер рослинності тієї природної зони, в якій вони працюють.

РОСЛИННІСТЬ ПОЛІССЯ

Сама назва — Полісся свідчить про те, що тут багато лісів: ними покрита четверта частина території. Крім того, в Поліссі значні території зайняті лучною рослинністю і рослинністю боліт(7%).

Серед лісів Полісся зустрічаються чисті соснові ліси, сосново-дубові, вільхові, березові, ялинові.

Чисті соскові ліси, або бори, займають у Поліссі значні площі. Найчастіше вони ростуть по берегах річок на піску з малою кількістю поживних речовин Дерева ростуть не густо, кущів майже немає, а трав часто нема зовсім, є лише ті, що пристосувалися до таких умов.

Залежно від характеру і різновидностей ґрунтів на Поліссі зустрічаються сосняки-біломошники, сосняки-зеленомошники, сосняки-брусничники і сосняки-чорничники.

Як правило, сосняки-біломошники ростуть на більш підвищених місцях (валах, кучугурах), де ґрунти дуже бідні. Трав’янистий покрив у них майже не розвинутий, скрізь панує лишайник кладонія (оленячий лишайник). Він утворює в сухих соснових лісах суцільні сірувато-білі килими. Світлолюбний, посухостійкий, він у суху пору року так висихає, що ламається від дотику. Розмножується, як і всі лишайники, здебільшого шматочками слані. Якщо є можливість показати його старшим дошкільникам, то можна розповісти, що оленячого лишайнику росте багато на півночі, де він є основною їжею для північних оленей. Використовують оленячий лишайник для лікування.

На більш зволожених, понижених ділянках рельєфу ростуть сосняки-зеленомошники з суцільним моховим покривом. Він складається в основному з плевроцію. Галузисті розпростерті гілочки плевроцію густо вкриті маленькими листками, що налягають один на одного. Плевроцій утворює жовтувато-зелені килими у лісі. Часто поруч з плевроцієм росте дікран. його невисокі стебла вкриті дрібненькими листочками. На більш зволожених місцях росте зозулин льон, який створює оксамитово-зелені мохові килими. Його тендітне нерозгалужене стебельце вкрите короткими відстовбурченими листками.

Під час екскурсій і прогулянок у соснові бори слід розповісти дітям про основну лісоутворювальну породу — сосну.

Серед напівкущів найбільш цікаві — зіновать руська, чорниці, брусниця.

Зіновать руська зацвітає у травні. Це невисокий півкущ з сіруватими малооблистненими пагонами. Квіти золотисто-жовті, схожі на квіти багатьох бобових. Зіновать руська е окрасою природи, бджоли збирають з неї нектар і пилок. Однак тварини цю рослину не їдять — вона отруйна. Навесні і влітку цікаво спостерігати за кущиками чорниць, організувати збір ягід.

Цікавим кушиком е брусниця. її шкірясті темно-зелені блискучі листки на невисоких пагонах дуже гарно виглядають назесні у поєднанні з фарфоровими біло-рожевими дзвоникоподібними квітками, а ще гарніше в кінці літа з червоними округлими ягодами. Дітям слід розповісти, що це медоносна, їстівна ілікарська рослина. Лікують людей і листки брусниці і її ягоди. Тому брусниця потребує дбайливого ставлення і охорони.

З трав’янистих рослин у чистих соснових лісах Полісся звичайними є сон звичайний і чорніючий, котячі лапки, агалик-трава, чебрець, цмин пісковий, верес.

Під час весняних екскурсій цікаво дітям розповісти про сон (див. «Рослини лісів») і котячі лапки дводомні (мал. 49). Роз глядаючи з дітьми рослину, доцільно запропонувати подумати, чому вона так називається. Підтвердити, що ніжно-рожеві бархатисті квітки нагадують котячі лапки. Запушені листочки м’якенькі. Оселяється рослина в сухих місцях і так само, як і цмин піщаний, потребує мало води. Котячі лапки — окраса природи і лікарська рослина.

Влітку найчастіше зустрінуться чебрець, агалик-трава, цмин пісковий. Розглядаючи з дітьми чебрець звичайний, треба звернути увагу, що він наче рожево-фіолетовими килимками прикрасив ліс. Квітки чебрецю дрібненькі, рясні; слід звернути увагу, що до квіток прилітає багато бджілок, джмелів. Зробити висновок, що чебрець — хороший медонос. Розповісти дітям, що це важлива лікарська рослина, якою часом лікують і дітей від кашлю.

Здалеку помітні в сосновому лісі яскраво-сині квітки агалик- трави гірської {мал. 51). Сині голівки її квіток розкачуються на високому стеблі. До них прилітають бджоли.. Отже, це окраса лісу і медоносна рослина.

Наприкінці літа і восени увагу дітей слід привернути до вересу звичайного (мал. 52). Ось як про нього можна розповісти:

«Радує нас ліс своєю красою будь-якої пори року. Наприкінці літа і в перший осінній місяць яскравим килимом стеляться кущики вересу. Вони ростуть на лісових галявинах, де більше сонця. Квітки вересу лілово-рожеві, іноді білі, дрібненькі, але їх багато, і вони густо сидять на стебельці, наче малесенькі дзвоники. Листки у вересу яскраво-зелені, дрібні, тонкі, схожі на голочки. Вони не бояться морозу, а тому навіть узимку можна побачити верес у зеленому вбранні. Верес — красива лісова рослина. Бджоли збирають з його квіток солодкий нектар, з якого роблять вересовий мед. Люди використовують цю рослину для лікування. Тому верес треба берегти».

Найбільш поширені u Поліссі субори — сосново-дубові ліси. Вони ростуть на більш багатих ґрунтах. У них розвинутий підлісок, багато кущів, молодих дерев, земля майже суцільно вкрита трав’янистими рослинами. Основними лісоутворювальними породами в них є сосна і дуб. З ними обов’язково треба ознайомити дітей.

У підліску розповсюджені ліщина, верба козяча, бруслина, бузина, зрідка зустрічається рододендрон жовтий (в основному на Овруцькому кряжі).

Рододендрон жовтий, або азалія понтійська,— високодекоративний кущ, який зберігся з третинного періоду. Навесні він розцвітав запашними оранжево-жовтими квітками. Це високодекоративна, медоносна і лікарська рослина. Рододендрон жовтий занесено до Червоної книги Українн.

Трав’яниста рослинність у сосново-дубових лісах представлена більшою кількістю видів. З найбільш цікавих рослин, що цвітуть навесні, можна вказати на фіалки, конвалію, купину, копитняк, жовтяницю.

Копитняк європейський, що зустрічається на понижених ділянках дубово-грабових лісів, цікаво розглянути взимку у відлигу і рано навесні, коли серед бурого тогорічного листя добре помітні його темно-зелені блискучі листки. У травні серед округлих, подібних до копита листків з’являються темно-червоно-бурі квітки, схожі на дзвоники. Росте копитняк у затінених місцях. Слід розповісти дітям, що це отруйна і одночасно лікарська рослина.

Жовтяниця черговолиста, що росте на вогких місцях біля канав, струмків, належить до рослин-ефемероїдів. Це невелика блідо-зелена рослина. її дрібні жовті квітки оточені жовтувато-зеленими листками, які відіграють роль пелюсток. Жовтяниця — лікарська рослина.

Влітку серед трав’янистої рослинності сосново-дубових лісів можна також знайти різні рослини з числа тих, що були описані в розділі «Рослини лісів». Окрасою сосново-дубових лісів є лілія лісова (мал. 55). Яскраво-червоні з темно-фіолетовими плямками квітки дуже гарні. Це лікарська рослина. Лілія лісова занесена до Червоної книги України і повинна повсюдно охоронятися.

Досить звичними в сосново-дубових лісах є папороті — орляк, дріоптеріс. Урочисто виглядають ліси, де росте орляк. Розсічена пластинка листка у нього дуже широка, виразної форми, черешок довгий. Не менш гарно виглядає і дріоптеріс, який має великі довгасті пірчасті листки. Висушені кореневища цієї папороті використовуються як глистогінний засіб.

Вільхові ліси зустрічаються на Поліссі у заплавах річок, на понижених ділянках. Вони бувають чистими і мішаними з участю берези пухнастої, сосни, ялини. Підлісок таких лісів складається з калини, верби, чорної смородини.

Ялинові і березові ліси зустрічаються рідко. Серед кущиків цих лісів найбільш цікаві для дітей буяхи. Вони мають вигляд розгалужених кущиків з дуже дрібними темно-зеленими листочками. Квітки білувато-рожеві, подібні до маленьких глечиків, вони приваблюють бджіл. У липні в буяхів достигають ягоди. Вони овальні, сині з сизуватим нальотом. Ягоди буяхів смачні, їх їдять сирими, варять компоти, варення.

Серед трав´янистих рослин тут зустрічаються півники сибірські, чина болотна.

Півники сибірські чарують нас синьо-фіолетовими квітками примхливої форми. Діти легко можуть виявити подібність їх з садовими формами півників. Потрібно наголосити, що півники — окраса природи і потребують охорони.

Приваблива і чина болотна, яка квітує влітку фіолетовими квітами. Чина — медоносна і кормова рослина.

На Поліссі поширені суходільні, низини! і заплавні луки. Вони складають основний фонд природної кормової бази. Найбільш типові рослини, розглянуті в розділі «Рослини лук», є основними об’єктами спостережень під час екскурсій.

Цікаві особливості рослинного покриву боліт Полісся. Болота Українського Полісся займають 7 % його території. Зустрічаються вони у заплавах річок. Залежно від типу живлення виділяють три типи боліт —низинні, перехідні і верхові.

Низинні болота, до яких належить 94 %, розвиваються за умов багатого мінерального живлення і мають різноманітний флористичний склад. Тут росте багато рослин водойм — очерет, рогіз, комиш, осоки, їжачі голівки тощо. Увагу дітей можуть привернути такі гарні рослини, як півники болотні, вовче тіло болотне, образки, вербозілля, гравілат, пухівки, бобівник трилистий, білозір болотний.

Півники болотні з яскраво-жовтими квітками — гарнадекоративна рослина, яка має лікарські властивості.

Вовче тіло болотна цвіте темно-червоними квітками, схожими на зірочки. Увагу дітей можна звернути на гарні перисті листки, неначе вирізані по краях зубчиками. Це лікарська рослина.

Образки болотні нагадують дітям кімнатну рослину калу. Біле покривало з жовтим початком виглядає особливо гарно в оточенні стрілоподібного зеленого листя. Слід сказати дітям, що образки — отруйна рослина, його не їдять тварини, але висушена рослина не отруйна.

Вербозілля звичайне — рослина, що, привертає увагу влітку гарним золотавим пірамідальним суцвіттям. Доцільно запитати у дітей, чому рослина так називається, і показати подібність листків вербозілля до листків верби. Вербозілля — лікарська і декоративна рослина.

Зустрічається на болотах і гравілат річковий (мал. 60). Квітки в нього дзвоникоподібні, пелюстки жовтуваті з оранжево-червонуватими жилками. Гравілат— лікарська рослина.

Пухівка піхвова названа так через приквіткові волоски, які надають рослині після цвітіння гарного вигляду. Використовують пухівки для набивання подушок і матраців, якщо немає інших матеріалів.

Бобівник трилистий (мал. 62) одержав назву через те, що має трійчасті листки, схожі на листки бобів. Білувато-рожеві квітки, зібрані в густі китиці, прикрашають рослину в травні і червні. Бобівник ціниться як медоносна і лікарська рослина. У липні — серпні на болотах зацвітає білозір болотний. Його білі квітки з темними жилками на голих ребристих стеблах добре помітні. Це медоносна рослина.

Для верхових боліт через недостатнє мінеральне живлення характерний бідний флористичний склад. Основною рослиною є сфагнум — білий мох. Він щорічно наростає верхньою частиною, 3 органічних залишків сфагнуму утворюється торф, який використовують як паливо, для виготовлення будівельних матеріалів. Старшим дошкільникам можна розповісти про те, що під час війни, коли у наших воїнів ке було перев’язувальних матеріалів, вони прикладали сфагнум замість вати до ран, і вони швидко загоювалися. На верхових болотах ростуть цікаві рослини — журавлина, росичка.

Журавлина — дуже корисна рослина. Якщо є змога, цікаво познайомити дітей з цим вічнозеленим сланким кущиком з тонкими пагонами і довгастими темно-зеленими листками. У травні журавлина цвіте рожево-червоними квітками з загнутими пелюстками.

У вересні достигають плоди. Вони темно-червоні, соковиті. Це дуже ціннахарчова, вітамінна і лікарська рослина. Вона занесена до Червоної книги України.

На верхових болотах зустрічається росичка кругло листа. Це маленька рослина з округлими листками, що вкриті волосками з крапельками, подібними до роси. Звідси І назва — росичка. Це комахоїдна рослина. Коли комаха сідає на липкий листок росички, вона прилипає до нього. Тоді листочок згортається і клійка рідина, що виділяється залозками, заливає комаху. У рідині є речовини, які перетравлюють м´які частини комахи, перетворюючи їх у речовини, доступні для засвоєння рослиною. Так росичка добуває для себе азотисті речовини, яких мало за умов торф’яного болота. Росичка — лікарська рослина. Зараз вона стала рідкістю і тому занесена до Червоної книги України.

РОСЛИННІСТЬ ЛІСОСТЕПУ

Наявність більш родючих ґрунтів, достатнього рівня зволоженості сприяли розвитку в лісостеповій зоні лісів і лучно-степової рослинності, які чергуються між собою.

У Лісостепу зосереджено близько 30 % площі лісів України. Український Лісостеп характеризується наявністю масивів лісів дібровного типу. На берегах Дніпра. Сіверського Дінця, Самари поширені соскові і сосново-дубові ліси, а у заплавах річок ліси з дуба і ясена.

Здійснюючи екскурсії з дітьми в діброви, вихователі дитячих садків мають змогу показати їх красу і багатство. Перший ярус цих лісів складається з дуба черещатого, а у західних районах — з дуба скельного. У змішаних дібровах зустрічається ясен, лила, граб, клен гостролистий. Усі зони — цікаві об´єкти для ознайомлення під час проведення екскурсій.

Серед кущів поширені ліщина, глід, калина, малина, ожина.

Багатий в лісах дібровного типу трав’янистий покрив. Особливо вражає в. них цвітіння ефемероїдів. Навесні в зміст екскурсій можна внести ознайомлення дітей з нідсніжником, проліскою, анемоною дібровною, або жовтецевою, рястом, медункою, печіночницею, цибулею ведмежою

Ось як можна розповісти про печіночницю звичайну:

«Назвали рослину печіночницею тому, Що за формою листки рослини нагадують печінку. Синьо-блакитні квітки прикрашають ліси у квітні. До них охоче прилітають комахи. А після цвітіння плоди з білим жировим придатком розтягують мурашки, Поїдаючи придатки, вони залишають насіння і тим сприяють поширенню печіночниці. В деяких країнах печіночницю використовують для лікування. Рослина добре приживається на ділянці дитячого садка».

Розповідаючи дітям про цибулю ведмежу, вихователь відзначає, що вона цвіте навесні зонтиком з білих запашних квіток. її листя на довгих черешках не схоже на звичайну цибулю, воно досить широке, плоске, на кінцях звужене. Та й пахне рослина часником. Ведмежа цибуля - дуже корисна рослина. Навесні вона приваблює бджіл своїм нектаром. Люди використовують її в їжу та лікуються нею.

Ведмежу цибулю внесено до Червоної книги України.

У травні увагу дітей привернуть конвалій, зірочник, купина, веснівка. У червнівероніка дібровна, наперстянка, вороняче око тощо.

Наперстянка великоцвітна — висока рослина з пониклими дзвоникоподібними квітками, які неначе нанизані на квітконіс. Листя довгасте, опушене. Це цінна лікарська рослина, окраса природи. Проте слід попередити дітей, що рослина має отруйні властивості.

Вороняче око чотирилисте має чотири листки, які розміщені хрест-нахрест на верхівці стебла. Кожна рослина утворює лише одну квітку на рік, яка довго цвіте, а пізніше визріває куляста синювато-чорна з сизуватим нальотом ягода. Вона нагадує вороняче око, звідси і назва рослини. Вороняче око — отруйна рослина і для людей, і для тварин. У народній медицині її використовують як лікарську рослину.

Подекуди зустрічаються у дібровах орхідеї. Одна з рідкісних орхідей — черевички зозулині. Цю назву рослина одержала через подібність квітки до черевичка. На верхівці високого стебла з овальними листками розміщується велика квітка рідкісної краси. Одна з пелюсток утворює наче іграшковий черевичок. Його оточують відігнуті загострені червонуваті пелюстки. Рослина цвіте близько двох місяців, приваблюючи до себе різних комах. Як рідкісну рослину, черевички зозулині занесено до Червоної книги України і вона потребує охорони.

У липні і серпні в дібровах зустрічається звіробій, материнка, буквиця та інші рослини, цікаві для ознайомлення з ними дітей.

Для лісостепової зони дуже характерні лугові степи. Сформувалися вони на черноземах, збереглися у природному вигляді у заповіднику «Михайлівська цілина» (біля Лебедина) і подекуди на необроблюваних ділянках. Рослинний покрив тут складається з лучно-степових, степових і лугових рослин.

Серед них об’єктами спостережень під час екскурсій можуть бути злаки — тонконіг вузьколистий, стоколос, ковила. Серед бобових рослин —- конюшина альпійська і гірська. Серед різнотрав’я —-горицвіт весняний, анемона лісова і розлога, вероніка колосиста, гадючник, роман напівфарбувальний, звіробій тощо.

У квітні — травні на лучно-степових ділянках зацвітає горицвіт весняний. Наводимо приблизну розповідь для дітей про цю чудову рослину:

«Коли зацвітає горицвіт, здається, ніби загорається золотисте сяйво. Тому й назвали то рослину горицвітом. Кущики горицвіту здаються пухнастими від розсічених листків і всі вкриті блискучими золотисто- жовтими привабливими квітками. Горицвіт не лише окраса нашої природи, але й дуже цінна лікарська рослина, його треба охороняти».

У травні — червні зацвітають анемона лісова і анемона розлога. Це справжня чарівна окраса рідної землі, одна з найдекоративніших дикорослих рослин нашої флори. Подекуди квіток така безліч, що здається, ніби над зеленим ворсом

трав, на високих стеблах повисає серпанок ніжної тканини з білих оксамитових пелюсток.

Анемона розлога несе на кінцях стебла цілий букетик великих сніжно-білих квіток. Обидва види анемони — прекрасні рослини, здатні прикрасити ділянку дитячого садка. Розмножують їх насінням і частинами кореневищ.

На початку червня виколошуються пірчаста ковила, стоколос безостий. Пірчаста ковила привертає увагу своїми сріблясто-сивими косами перистих остюків. Цікаво розповісти дітям, що ця рослина доживає до 300 років, тобто живе так довго, як дерева. Весною ковилу поїдають свійські тварини. Остюки ковили використовують для виготовлення букетів. Ковила пірчаста занесена до Червоної книги України як рідкісна рослина.

Стоколос безостий — гарний стрункий гілак. Назву стоколос він носить недаремно: на його болоті багато колосків. Це цінна кормова рослина.

Влітку привертають до себе увагу гадючник, вероніка колосиста, роман напівфарбувальний.

Гадіочник виділяється своєю волоттю дрібних білих квіток, гарним пірчастим листям. Це не тільки окраса природи, але й лікарська рослина.

Синє довгасте колосоподібне суцвіття вероніки колосовидної здалеку вабить око. Всі вероніки не тільки гарні рослини, але й мають лікарські властивості

Роман напівфарбувальний відрізняється від інших видів жовтими кошиками квітів. Це декоративна рослина.

РОСЛИННІСТЬ СТЕПУ

Майже 40 % території України зайнято степовою рослинністю. Вона сформувалася за умов недостатньої зволоженості, а тому більшість рослин має ознаки ксерофітності (пристосованості до зменшення випаровування). Це виявляється у щетиноподібній формі листків (ковила, житняк), опушенні рослин (шавлія, полин).

Деревна рослинність у степах представлена тільки байрачними і заплавними лісами. Серед кущів часто трапляється мигдаль степовий, терен, шипшина. Мигдаль привертає увагу під час цвітіння червоно-рожевими квітками, які рельєфно виступають иа фоні степу. Надзвичайно гарно квітує терен, а також степова вишня. Наприкінці квітня по схилах балок і узліссях байрачних лісів можна показати дітям кущики степової вишні, густо всипані духмяними сніжно-білими квітками. Це цінна медоносна, полезахисна рослина, плоди її поширюються птахами.

Більшу частину степової рослинності становлять трав’янисті рослини. Проте тепер на місці колишньої степової рослинності розкинулися безкрайні лани пшениці, соняшнику, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур. Природна степова рослинність збереглася в заповідниках (Асканія-Нова, Луганський тощо), а також на схилах балок, кам’янистих відслоненнях. Вона неоднакова в північній і південній частинах степової зони. Для північної частини, де випадає більша кількість опадів і багато чорноземів, характерний різнотравно-типчаково-ковилоаий степ, південніше розташовується типчаково-ковиловий. Вузьку смугу узбережжя Чорного моря займає злаково-полиновий степ. Більш багатий склад рослин характерний для різнотравно-тигічаково-ковилового степу. В складі різнотрав’я зустрічається чимало лісостепових рослин, які зникають при пересуванні на південь.

Для степів характерні зміни аспектів цвітіння. Ці зміни дають цікавий матеріал для спостережень з дошкільниками. Звичайно, ці спостереження можна проводити в невеликих містах і селищах, де збереглися залишки степової рослинності.

У квітні в степах починають цвісти степові ефемероїди: гадюча цибулька, тюльпан Шренка, півники карликові, горицвіт весняний, воронець, або півонія тонколиста. Скупчення гадючої цибульки створює яскраво-сині плямки. На стебельці цієї гарної рослини, тісно притулившись один до одного, звисають малесенькі сині-дзвіночки. Листки вузенькі, видовжені. Рослина декоративна, через цеїї вирощують у садах. Гадючою цибулькою її назвали тому, що на час її цвітіння після зимової сплячки з’являються гадюки.

Надзвичайно прикрашає степ тюльпан Шренка. Його світло-червоні, жовті, білі квітки вражають багатством відтінків кольорів. Це справжня окраса степу. Тюльпан Шренка занесено до Червоної книги України, його потрібно охороняти.

Півники карликові виправдовують свою назву: висота їх 12— 15 см. За формою вони подібні до садових півників.

Незабутнє враження справляє цвітіння в степу горицвіту весняного, який виблискує на весняному сонці серед зелених трав, і півонії тонколистої, або воронця, що цвіте пізніше. Над розлогими стеблами в мереживі темно-зеленого розсіченого листя полум’яніють розкіщні широко розкриті квітки. Півонія тонколиста — лікарська рослина. її занесено до Червоної книги України і потрібно охороняти.

У травні в степах починають колоситися злаки і серед них ковила. їх довгі сріблясті остюки перекочуються, мов морські хвилі, від найменшого подиху вітру. Остюк сприяє поширенню плодів ковили. Він підтримує зернівку, коли її несе вітер, і та падає на землю завжди гострим кінцем. У сухому повітрі нижній голий кінець остюка закручується, а у вологому розкручується і такимчинам «загвинчує» зернівку в ґрунт на певну глибину. В Україні зустрічається 14 видів ковили; серед них надзвичайно гарні ковила Лессінга, ковили найкрасивіша і українська. Всі ці рослини занесено до Червоної книги України.

Досить звичайними злаками є типчак овечий і житняк гребінчастий (мал. 70). Вони мають щетиноподібні листки, через це їм не страшна літня спека. Ці злаки вважаються найкращими пасовищно-кормовими рослинами степу.

Наприкінці травня і а червні степ буває особливо барвистим. Виділяється яскраво-білими квітками з приємним запахом свіжого меду катран. На одній рослині квіток так багато, що вона нагадує білу хмаринку, що опустилася на землю. Цікаво відзначити, що катран — їстівна рослина, можна вживати листки і стебла з бутонами, які на смак нагадують капусту. З квіток катрану бджоли збирають нектар. У червні увагу дітей можна привернути до цвітіння шавлії пониклої. її сині китиці квіток звисають вниз, наче сумуючи. Шавлія — медоносна і лікарська рослина.

Цікавим об’єктом спостережень є залізняк бульбистий. Це досить висока рослина з міцним чотиригранним стеблом, яка чітко вимальовується серед степового різнотрав’я. Цвіте бруднувато-рожевими квітками, що нагадують ротики. Залізняк — медоносна рослина.

Надзвичайно прикрашають степ у червні волошки руські. Незвичайні лимонно-жовті кошики квіток волошки високо піднімаються над степовим різнотрав’ям. Вони приваблюють до себе бджіл, тому є цікавими для спостережень.

Окрасою степів е також вероніка степова, яка цвіте яскравими синіми дрібними квітками, зібраними у густу виструнчену китицю. В червні починає цвісти в степах льон австрійський. Під час масового цвітіння степові схили стають ніжно-блакитними. Особливо це виявляється вранці, бо вже всередині дня пелюстки льону опадають, а вранці розкриваються нові квітки. Увагу дошкільників слід звернути на те, що це рослина-барометр. У вологу і дощову погоду квітки льону зовсім не відкриваються.

Від цвітіння різноманітних рослин степ наповнюється чудовими пахощами. Від сходу до заходу сонця над квітами гудуть джмелі, дикі і свійські бджоли, поспішаючи скористатися буйним степовим різнотрав’ям.

У липні яскравість степів різко зменшується. Більшість степових рослин відцвітає вже в середині місяця. І все ж цікавими рослинами в цей час є рослини, які об’єднують у групу перекотиполя^ До них належать кермек, лещиця, миколайчики, гопіолімон. У всіх цих рослин міцна коренева система, заглиблена у ґрунт; вони добре пристосовані до нестачі вологи. В липні можна показати, як цвіте фіолетовими квітками кермек широколистий (мал. 74). Це декоративна рослина, яку часто використовують для сухих букетів. Зацікавлять і миколайчики сині (мал. 75). Вони мають сині кулясті голівки суцвіть і забарвлену в синій колір верхню частину плодоносного пагона. Цю рослину, як і кермек, використовують для сухих букетів. На початку осені, коли визрівають плоди, у всіх рослин перекоти-поля стебла загинаються так, що рослини набувають майже кулястої форми. Вітер відриває висохле стебло і котить його степом, розсіваючи насіння. Про це цікаве пристосування треба розповісти старшим дошкільникам.

У другу половину літа, коли рослинність степу майже вигорає, увагу можуть привернути безсмертки однорічні.

Великі яскраві кошики підносяться на стебельці з дрібними сріблясто-сірими листочками. У рожевий колір забарвлені не самі квітки, а збільшені внутрішні листочки черепичастої обгортки. Вони сухі, плівчасті, відігнуті назовні. Безсмертки — однорічні степові рослини. Ними можна прикрашати сухі букети.

Типчаково-ковилові та злаково-полинові степи характеризуються зрідженістю і флористичним збідненням, особливо різнотрав’я.

РОСЛИННІСТЬ КАРПАТ

Різноманітність рельєфу, ґрунтів, помірний клімат зумовили багатство зеленого покриву Карпат.

Як в кожній гірській системі, рослинність Карпат має вертикальну зональність. Виділяють пояс дубових і букових лісів, хвойних лісів, субальпійський і альпійський.

Дубові ліси ростуть у передгір’ях. Букові ліси займають близько 70 % території Карпат. Основною лісоутворювальною породою тут е бук. Ознайомлюючи дітей з дим деревом, слід розповісти, що темний буковий ліс називають бучиною. У бука гладенька сріблясто-сіра кора, густа крона. Листки у бука гарні, зверху блискучі. Під час осінніх екскурсій слід показати плоди бука — блискучі тригранні букові горішки, оточені бочкоподібною мисочкою. Горіхи бука їстівні, їх споживають підсмаженими, можна робити з них олію. Проте більше, ніж людині, вони потрібні лісовим мешканцям. Залюбки їх поїдають білки, сойки, дикі кабани. Деревина бука міцна. її використовують для виготовлення меблів, паркету.

Дата добавления: 2014-11-29