Рослинний світ України 7 страница

Королиця росте повсюди в Україні, в парках і скверах вирощують королицю великоквіткову. її цікаво порівняти з королицею дикорос лою, відмітити її красу.

Яскраво виглядає у групових посадках люпин (див. табл. VI). Батьківщина рослини — Північна Америка. Привабливі, яскраві, різноманітного забарвлення квітки розташовані у видовжених суцвіттях. Цвітіння люпину триває ціле літо, але якщо його, своєчасно обрізують.

Окрасою парків є лілії, що зустрічаються у природній флорі. Досить поширена лілія шафранна, квітки якої забарвлені в оранжево-червоний колір, прямостоячі, великі, зібрані у зонтикоподібне суцвіття.

Ніжністю, витонченістю форм, ароматом приваблюють білі лілії. Королівська лілія відзначається великими білими дзвоникоподібними квітками з жовтуватим відтінком всередині і рожевуватим ззовні.

Досить часто у паркових насадженнях зустрічається лілійник. Це рослина природної флори Сибіру і Далекого Сходу. Дуже привабливо виглядає лілійник, висаджений між деревами, на узліссях парків. Це треба підкреслити під час спостережень. Численні широкі лінійні листки, оранжеві, жовті лійкоподібні квітки надають рослині гарного вигляду. Через тривалість цвітіння, тіньовитривалість вони досить широко використовуються у паркових насадженнях.

Сонячними килимками на зеленому фоні газону здаються групи з кореопсису. Це досить високі рослини з прямостоячими гіллястими стеблами. Кошики квіток на довгих квітконіжках золотисто-жовті, ошатні. Зацвітають кореопсиси з кінця червня і цвітуть до приморозків.

Дельфіній у природі зустрічається з Сибіру, на Далекому Сході. Це висока рослина з квітками, зібраними у довгі густі китиці до 1 м завдовжки. Квітки своєрідної форми, різні за кольором — сині, голубі, рідше білі, є окрасою парків. Дельфіній добрий медонос і на його квітках добре спостерігати різних перетинчастокрилих комах.

У червні починають квітнути гайлардії, батьківщиною яких є Америка. Особливою яскравістю відрізняються суцвіття гайлардії, в яких поєднуються жовті, червоні, коричневі кольори. На це гармонійне поєднання фарб слід звернути увагу малят.

Липень. У парках і скверах продовжується цвітіння вже описаних рослин і одночасно починають цвісти монарди, рудбекії, флокен, канни, астильби, функії.

Монирда (див. табл. VI), що рясно цвіте у липні — серпні, вражає дітей своїми яскравими червоними квітками, зібраними у голівки і розташованими наче двома поверхами. Квітки, листя рослини духмяні, приваблюють до себе багатьох комах. Тож розглядаючи цю цікаву рослину, вихователь має розповісти, що вона не лише прикрашає парк, а й годує комах і, крім того, використовується як лікарська рослина.

Різноманітні рудбекії у парках висаджують найчастіше біля кущів. З легкістю діти запам’ятовують назву «золоті кулі» — різновидність рудбекій, золотаві пишні суцвіття якої мають кулясту форму. Походить рослина з Північної Америки.

Незабутнє враження справляє на дітей цвітіння флоксів волотистих (походять з Америки). Увагу дітей слід привернути до різного забарвлення квітів — білого, коралового, рожевого, бузкового, лілового — та гарної форми. Дати відчути своєрідний запах квітучих рослин, спостерігати, чи багато комах прилітає до квітів.

Досить часто у парках і скверах висаджують канни, батьківщина яких Бразилія, Вони не зимують у відкритому ґрунті і кореневища їх зберігають взимку у приміщеннях. Це рослини з овальними блискучими листками і великими жовтими або червоними квітками, зібраними у колосоподібне суцвіття. Цвітіння їх починається з липня і продовжується до осені.

Привабливо виглядають у групових посадках астильби, які в природних умовах зустрічаються на Далекому Сході. Витончені перисті листки їх гарно поєднуються з волоттю дрібних квіток різних відтінків — від кремового, рожевого, лілового до червоного.

У тінистих місцях парків і скверів часто висаджують функії (див. табл. VI). У природному стані ці рослини ростуть на Далекому Сході. Функія ланцетолиста часто використовується як бордюрна рослина. Блідо-фіолетові квітки, розташовані на квітковій стрілці, з’являються у липні — серпні. Гарно виглядають гібридні функії з строкатим забарвленням листя.

У групових посадках використовуються функії з широкими овальними світло-зеленими блискучими листками, які у липні — серпні уквітчуються білими духмяними лійкоподібними квітами, зібраними на квітконосі.

У липні — серпні у парках пишно цвітуть жооржини. Батьківщина їх Центральна Америка (Мексика, Гватемала, Колумбія). Кількість сортів жоржин величезна, що й дає вихователям можливість ознайомити дітей з різноманітністю їх форм, забарвленням, оцінити красу цих квітів.

Зрідка у парках і скверах висаджують гладіолуси. Вони зустрічаються у природній флорі України, однак у декоративному садівництві вирощуються гібридні гладіолуси африканського походження. Надзвичайно різноманітне забарвлення гладіолусів, примхливість, витонченість їхніх форм зумовлює можливості вихователів під час проведення спостережень. Гладіолуси, як І жоржини, не зимують у відкритому ґрунті.

Серпень. Про кінець літа нагадують своїм цвітінням у парках хризантеми, солідаго, багаторічні айстри, пізньоцвіти.

Батьківщина хризантем — узбережжя Середземного моря. Хризантеми мають багато сортів, їх розрізняють за висотою, строками цвітіння (ранні, середні, пізні). Найбільш ранні зацвітають у червні — серпні. Різноманітність кольорів, форм створює сприятливі умови для спостережень.

Солідаго зустрічається у природній флорі. Наприкінці літа утворює сильні кущі з прямими стеблами, що закінчуються золотисто-жовтими волотями пірамідальної форми. Квітки восени приємно пахнуть, привертають комах,- Дуже гарно виглядають ці рослини у груповій посадці на фоні кущів.

Айстри багаторічні американські походять з Північної Америки, прикрашають парки з кінця серпня і до морозів, «Морозці» — так ласкаво називають ці рослини у народі, милують нас жовтуватими очками і пухнастими фіолетовими війками суцвіть. Восени на них можна спостерігати гарних метеликів, які найдовше літають (павичеве око, кропив’янок).

Наче казкове повернення весни сприймають діти цвітіння пізньоцвіту осіннього. Рослина дуже подібна до крокуса весняного своєю формою, кольором і викликає захоплення своїми великими ліловими квітками.

Досить часто у квітковому оформленні парків і скверів, особливо у килимових посадках, використовуються багаторічні кімнатні і оранжерейні рослини — герань, колеус, хлорофітум, сеткреазія, бегонії. Майже всі ці рослини є мешканцями кутків природи дошкільних закладів і зустрічі з ними у парках і скверах слід використовувати для засвоєння дітьми особливостей зовнішнього вигляду, назв, порівняння рослин, вирощених за умов групової кімнати, з тими, що вирощені в парку.

Барвистість парків і скверів доповнюють дворічні і однорічні рослини. На відміну від багаторічних, переважна більшість яких походить з природної флори нашої країни, однорічники — це переважно інтродуковані рослини. На батьківщині вони ростуть як багаторічні, в наших же природних умовах їх вирощують як однорічні рослини.

Навесні парки і сквери прикрашають братки, стокротки, незабудки. У дикому стані вони зустрічаються по всій Україні. Суцільні килими в парках створюють з стокроток, братків. Квітучі рослини відрізняються різноманітністю забарвлення, гармонійним поєднанням кольорів. Це і треба використати під час спостережень. Незабудки часто використовують у сполученні з тюльпанами як фон для створення більшого декоративного ефекту.

Наперстянка — дворічна рослина, походить із Західної Європи. В перший рік розвиває розетку з великих видовжених опущених листків, а на другий рік на високих стеблах з середини червня розцвітають дзвоникоподібні пониклі квітки різноманітного (пурпурного, рожевого, жовтого, білого) забарвлення. Цікаво звернути увагу дітей на внутрішнє забарвлення квіток — вони прикрашені цяточками, що надає їм ще більшої оригінальності. Наперстянки приваблюють багатьох перетинчастокрилих комах і тому спостереження за ними мають ще більшу цінність.

Дзвоники, походять з Південної Європи, прикрашають парки у червні — липні. Є багато садових форм з простими і махровими квітками різноманітного забарвлення — білого, рожевого, блакитного, фіолетового — з простими і махровими квітками.

Однорічні рослини цвітуть залежно від строку посадки, проте в їх цвітінні теж існує поступовість.

У червні привертає увагу цвітіння ешольції. або маку каліфорнійського, що походить з Північної Америки. Це своєрідна рослина з розсіченими листками, покритими сизим нальотом. Білі, жовті, жовтогарячі квітки підносяться на довгих квітконіжках. Цікаво з дітьми простежити за тим, що у похмуру погоду і на ніч квітки ешольції закриваються.

Ротики походять з Південної Європи. Рослина зацікавлює дітей у зв’язку з своєрідною будовою квітки, що нагадує пащу. Завдяки різноманітності забарвлення (біле, рожеве, жовте, червоне) широко використовуються в оздобленні парків і скверів.

Сальвія походить з Бразилії, одна з найпопулярніших паркових рослин, що часто застосовуються у килимових посадках. Увагу дітей слід звернути на яскраво-червоні квітки, зібрані у волоть, на гармонійне поєднання у квітковому килимі. Квітки сальвії приваблюють комах і дають змогу провести цікаві спостереження за ними.

Петунія походить з Аргентини, цвіте з середини червня до приморозків. Лійкоподібні квітки різноманітного забарвлення (білі, рожезі. фіолетові), одноколірні або строкаті, прикрашають наші парки і сквери. Порівнюючи за кольором квітки, можна запропонувати дітям оцінити їх аромат, порівняти його з іншими квітковими рослинами, особливо з тютюном духмяним.

Тютюн духмяний походить з Чилі, Бразилії. Це висока гілляста рослина. Привабливі квітки тютюну з довгою трубкою і зірчастим відгином. Розкриваються вони тільки ввечері і у похмуру погоду. Тоді особливо відчутні їх пахощі.

Бальзамін садовий — однорічна рослина з Тропічної Азії. Своєрідні квітки з шпоркою, прості або махрові (рожеві, червоні), розташовуються поряд з листками, у їх пазухах. Квітує бальзамін з червня до приморозків. Добре порівняти його з бальзаміном кімнатним; лід час визрівання насіння показати, як цікаво відбувається його розповсюдження, запропонувати пригадати, у якої з дикорослих рослин так само розлітається насіння (розрив-трава).

Вербена походить з Південної Америки. Яскраво-червоні, лілові, рожеві, білі квітки, зібрані у зонтикоподібні щитки, надзвичайно гарно прикрашають парки з червня до морозів.

Красоля походить з центральної Америки, має своєрідні округлої форми листки і вогняно-червоні або яскраво-жовті квітки з специфічним ароматом. Тривалість цвітіння настурцій — від червня до приморозків — робить її привабливою для озеленення парків і скверів.

Алісум зустрічається у природній флорі нашої країни. Кущики алісуму з білими дрібними духмяними квітками застосовуються найчастіше у бордюрах. Відмітивши аромат рослин, слід дати дітям змогу простежити за комахами, яких приваблює ця рослина.

Нагідки походять з Південної Європи, широко відома рослина з махровими чи простими жовтими або оранжевими квітками. Слід розповісти дітям про лікарські властивості рослини.

Флокс однорічний походить з Північної Америки. Рожеві, білі, яскраво-червоні, однокольорові або з очком у центрі квітки флоксів нерідко використовуються в парках.

Агератум походить з Мексики, виділяється яскравістю, пишністю голубувато-фіолетових квіток, зібраних наче в кульки. Дуже часто вони використовуються разом з іншими килимовими рослинами.

Кореопсис походить з Північної Америки, привертав увагу барвистістю. Язичкові квітки в суцвітті золотисто-жовті, а біля основи — темно-коричнезі, трубчасті серединні квітки темно-коричневі. Листки перисті, розсічені.

Чорнобривці походять з Мексики. Це улюблені в Україні квіти. Розрізняють чорнобривці високі (найчастіше жовтого забарвлення, прості або махрові), низькі (бархатисто-коричневого забарвлення), карликові — з дрібними золотисто-жовтими суцвіттями. Під час спостережень слід звернути увагу на різноманітність розмірів, забарвлення, своєрідний аромат, відмітити гармонійність поєднання кольорів.

Майорці походять з Мексики. Це рослина з прямостоячими стеблами і великими виразними кошиками квіток білого, жовтого, оранжевого, червоного кольорів.

Космея походить з Мексики. Це — висока рослина з прямостоячими стеблами, розсіченими листками. Язичкові квітки (білі, рожеві, червоні) утворюють гарні поєднання. Використовується у скверах, парках для групових посадок.

Айстра походить з Китаю. Це — чудова рослина з великою різноманітністю форм, кольорів. Використовується як окраса парків восени. Розглядання рослин, порівняння форм, кольорів дуже цікаві.

Увагу дітей у паркових насадженнях нерідко привертають амаранти. Вони походять з Південної Азії. Вражають своєрідністю звисаючих темно-червоних суцвіть. Є амаранти, суцвіття яких нагадують півникові гребені.

З витких однорічних рослин, що використовуються для вертикального озеленення, цікаво познайомити дітей з іпомеєю, запашним горошком, квасолею багатоквітковою.

Іпомея походить з Центральної Америки. її воронкоподібні з відігнутими краями квітки бувають голубого, рожевого, синього, фіолетового забарвлення. Цікавою їхньою особливістю є те, що вдень вони закриті; розкриваються вранці зі сходом сонця до 9— 10 год і ввечері за дві години до заходу сонця.

Запашний горошок походить з Малої Азії, має гарні білі, рожеві, червоні, блакитні квітки з сильним ароматом.

Квасоля багатоквіткова походить з Південної Америки, примітна яскравими червоними квітками, які гарно виділяються серед зеленого трійчастого листя. Розглядаючи ці рослини, доцільно знайти елементи їхньої подібності та відмінності від городніх.

Не в кожному парку чи сквері вихователь знайде всі описані вище рослини. Проте добре знаючи їх, люблячи природу, він завжди зможе знайти найбільш цікаве для спостережень, захоплюючих розповідей.

РОСЛИННІСТЬ ПУСТИРІВ ТА ПРИДОРОЖНІ РОСЛИНИ

Рослини пустирів та придорожні рослини — постійні супутники людини, через те вони є доступними об’єктами для спостережень та іншої діяльності з дітьми-дошкільниками.

Пустирні рослини мають ряд цікавих пристосувань, які забезпечують їх виживання поряд з житлом людини:

1. Деякі з них мають отруйні властивості, отже не споживаються тваринами (блекота, дурман, паслін чорний і солодко-гіркий).
2. В інших розвинуті жалкі волоски і колючки, які є засобом їхнього захисту (кропива, будяки).
3. У деяких рослин пустирів є жорсткі волоски або опушення, тому вони не поїдаються худобою (синяк, цикорій, нетреба, дивина).
4. Деякі рослини пустирів мають різкий запах або гіркий смак (хрінниця, гикавка, полин гіркий, амброзія полинолиста).

Розглянемо, як саме використати в навчально-виховній роботі з дітьми зазначені рослини.

Дошкільників обов’язково потрібно познайомити з отруйними рослинами: блекотою, дурманом, пасльоном чорним, пасльоном солодко-гірким — і наголосити, що це отруйні рослини. Розглядаючи, наприклад, паслін чорний у період цвітіння, можна порівняти його квітки з квітками картоплі, відзначити їх своєрідну красу, розповісти, що ці рослини — родичі. Спостерігаючи, як визрівають плоди у пасльону, застерегти дітей, що вони мають отруйні властивості. Ознайомлюючи з блекотою, дурманом і підкреслюючи їхню отруйність, одночасно слід наголосити, що вони використовуються для лікування людей.

Рано навесні цікаво спостерігати за чистотілом звичайним. Рослина виходить з-під снігу з зеленим листям, швидко починає розвиватися і вже в травні цвіте жовтими яскравими квітками. Розглядаючи рослину, треба відмітити красу перистих, гарно вирізьблених листків, гармонійне поєднання жовтого кольору квіток і золених листків. Зірвавши стебло, треба показати дітям крапельку жовто-гарячого соку, що витікає; розповісти, що сік цей дуже отруйний, тому рослину не поїдають тварини. Одночасно слід розповісти дітям, що чистотіл — лікарська рослина і назва її сама говорить про те, що люди використовують її для лікування. М’ясисті придатки насіння чистотілу поїдають мурашки, сприяючи їх розповсюдженню.

Влітку увагу дітей приверне льонок звичайний. Розглядаючи цю рослину, треба запропонувати знайти подібність до ротиків, які висаджують на клумбах, звернути увагу на своєрідну красу квітки і гарне її забарвлення (поєднання лимонно-жовтого і жовтогарячого кольорів). Зірвавши листок або частину стебла, звернути увагу, що виступив молочний сік, який має отруйні властивості, тому цю рослину і не поїдає худоба. Однак льонок прикрашає природу, використовується в медицині.

З рослинами, що мають жалкі волоски, діти знайомляться змалку, оскільки зустрічі з ними, як правило, надовго залишають неприємні спогади і формують у дітей негативне ставлення до цих цікавих і корисних рослин. Спостереження за ними слід проводити неодноразово. Навесні треба звернути увагу на те, що сходи кропиви з’являються рано після танення снігу. Молоденькі стебла рослин ще не мають жалких властивостей. Розповісти дітям, що кропива — їстівна рослина, в ній багато потрібних людині рано весною, і люди охоче збирають и для приготування супів, борщів і салатів.

Влітку цікаво привернути увагу дітей до цвітіння кропиви. Квітки, наче дрібненькі нанизані намистинки, звисають униз. Вітер розгойдує їх і розносить пилок. Кропива тоді вже добре захищається: вся вона вкрита жалкими волосками, при дотику вони впиваються в шкіру, відламуються і їдка речовина потрапляє в ранку, спричиняючи опік. Слід наголосити дітям, що кропива — лікарська рослина. її слід шанувати ще й тому, що на ній вирощують своїх нащадків одні з найкрасивіших наших метеликів — кропив’янка, денне пав’яче око. Запарену кропиву охоче поїдають свині, кури.

Своїм озброєнням привертає увагу і будяк акант о видний. Це могутня дворічна рослина 60—90 см заввишки. Розглядаючи будяк, слід привернути увагу дітей до гарних лілових квіток, яких так багато міститься у кошику, що він нагадує помпон. Гарні у цієї рослини і перисті листки, озброєні по краях колючками. Колючки — засіб захисту.

Цікаво простежити за гарними метеликами, джмелями, що прилітають до квіток будяка, і зробити висновок, що будяк — чудовий медонос. Молоді стебла, які не мають колючок, у деяких країнах використовують як овочі, його насіння містить багато олії і тому взимку ним з задоволенням живляться щиглі, синиці та інші зимуючі птахи. Будяк — рослина-барометр. У погану погоду листочки-обгортки щільно притискуються до квіток і кошик закривається.

З середини літа і до настання морозів можна спостерігати на пустирях такі цікаві рослини, як цикорій, синяк, нетреба, дивина ведмежа.

Розглядати квітки цикорію треба вранці до 10 год, оскільки потім вони закриваються. Увагу дітей слід привернути до краси квіток, в яких наче відбивається привітне осіннє блакитне небо.

Розглядаючи шорсткоопушені листки, доцільно розповісти дітям, що таким способом рослина зберігає вологу. Неодноразові спостереження повинні переконати дітей у тому, що цикорій — чудова рослина. Вона підказує людям час, бо відкриваються її квітки дуже рано, о 5 год, а закриваються о 10 год ранку. Вона може підказати і погоду: на дощ квітки цикорію закриваються.

Корені цикорію використовують для виготовлення кави. Цикорій - чудовий медонос, дає багато пилку і нектару. Це — відома лікарська рослина.

Молоді листки цикорію їстівні, з них можна робити салати.

Синяк звичайний поширений по всій Україні. Привертає увагу під час цвітіння своїми рожево-синіми квітками з червоними тичинками. Цікаво роздивитися з дітьми стебло, що густо покрите щетинками, запитати у дітей, чи може подобатися тваринам така рослина. Ось тому синяк і росте поблизу жител. Рослина під час цвітіння прикрашає пустирі, а бджоли і джмелі знаходять на її квітках багато нектару.

Нетреба привертає увагу дітей своїми овальними плодами, вкритими шипиками. Слід пояснити дітям, що, чіпляючись ними до одягу людини, шерсті тварин, рослина розповсюджується. Розглядаючи з дітьми рослину, доцільно звернути увагу на її невибагливість — вона росте там, де майже не ростуть інші рослини. В насінні рослини міститься значний процент олії, вона вважається їстівною. Зараз проводиться селекційна робота для того, щоб підвищити продуктивність, використовувати насіння нетреби для виготовлення рослинної олії.

Нерідко на пустирях можна знайти дивину ведмежу, або ведмеже вухо. Поставте перед дітьми завдання подумати, чому рослина так називається. Вислухайте дітей і розкажіть, що її товсті, пухнасті листки нагадують ведмежі вуха. Рослина струнка, цвіте гарними жовтими квітками, які помітні здалеку. Росте на сухих місцях. Ведмеже вухо — лікарська рослина.

Досить поширеною рослиною пустирів є знайомий усім з дитинства лопух. Розповідаючи про значення цієї рослини, вихователь повинен підкреслити, що лопух — рослина корисна. її листки, на відміну від інших пустирних рослин, поїдаються худобою. Квітки лопуха приваблюють багатьох комах, оскільки містять багато нектару. Насіння містить багато олії і його з задоволенням споживають взимку щиглі, синиці. Люди використовують лопух як лікарську рослину.

Типовими рослинами пустирів є собача кропива, а також глуха кропива біла і пурпурова (мал. 86), жабрій. Усі вони чудові медоноси, а собача кропива — цінна лікарська рослина.

З дитинства багатьом запам’ятовуються пустирні рослини з різким запахом. Одна з них — хрінниця смердюча (мал. 87). Свою назву рослина дістала через запах і смак. Хрінниця -- невибаглива рослина, що оселяється на засмічених місцях, біля доріг. Доречно розповісти дітям, що це лікарська рослина. її насіння, багате на олію, поїдають птахи.

Досить поширеною рослиною є гикавка сіра (мал. 88), що зустрічається на відкритих сухих місцях, уздовж доріг по всій Україні. Назва її пов’язана з тим, що тварини її не їдять через неприємний смак. Густо опушені листки надають їй сіруватого забарвлення. Увагу дітей слід привернути до того, що гикавка — добрий медонос, лікарська рослина. її насіння містить досить багато олії і поїдається птахами.

Полин гіркий легко відрізнити за своєрідним запахом. Вона дуже гірка на смак. В поезії, піснях де символ безкрайніх рідних степів, гіркої долі, ностальгії. Розглядаючи рослину, доцільно підкреслити, що в неї гарні перисті листки, густо опушені волосками. Це допомагає рослині захищатися від перегрівання. Полин — цінна лікарська рослина. Використовують її і для боротьби з шкідливими комахами.

Досить часто зустрічається в Україні і полин звичайний, який також має гарні перисті листки, зверху голі, зелені, а знизу білуваті, покриті волосками. Полин звичайний має цікаві пристосування та надмірного випаровування: опівдні, коли сонце припікає найбільше, його листки повертаються до сонця нижнім боком, який має повстисте опушення і добре відбиває надмірне, світло. Полин звичайний — медоносна рослина. її використовують у народній медицині. Поїдають цю рослину кролі і велика рогата худоба.

Останнім часом досить поширеною рослиною пустирів стала амброзія полинолиста. Як і в полинів, у неї гарні пірчасті листки, зверху зелені, а понизу сіро-зелені, опушені. Під час цвітіння ця рослина дає багато пилку, який у деяких людей викликає алергію.

Придорожні рослини також мають ряд цікавих пристосувань, що забезпечують їм виживання поряд з людиною:

1. У багатьох з них розетка з листками, а також стебла розташовуються горизонтально до поверхні землі, до того ж листки мають пружну систему судин, що захищає їх від механічних пошкоджень (подорожник великий і ланцетолистий, кульбаба, спориш, калачики).
2. Деякі з придорожніх рослин мають високу здатність до регенерації (спориш), що забезпечує їх існування навіть при пошкодженні.
3. Насіння цих рослин може прилипати до ніг людини, свійських тварин, що забезпечує їх розповсюдження (подорожник, ромашка без’язичкова).
4. У придорожніх рослин досить розвинута стержньова коренева система, що дає їм змогу забезпечувати себе вологою навіть на дуже твердому ґрунті.

Усі придорожні рослини цікаві дітям, більшість їм добре знайома, але часто у них не вироблені правильні орієнтації по відношенню до цих корисних рослин.

Ознайомлюючи дітей з подорожником ланцетолистим (мал. 89), доцільно звернути увагу на цвітіння, показати судини в листках, що надають їм міцності. Розповісти дітям, що подорожник — цінна лікарська рослина, її насіння — улюблений корм для зерноїдних пташок. Восени можна організувати з дітьми збір насіння подорожника для підгодівлі птахів узимку.

А ось як можна провести спостереження за споришем: «Нахиліться і розгляньте, які довгі стебла у спориша. Чи гарні в нього квітки? Дійсно, вони крихітні, але за формою гарні, добре сполучаються з ніжними стеблами і дрібними листками. Спориш, наче зелений килим, покриває подвір’я. Як ви думаете, чому спориш може рости й на подвір’ї, а тимофіївка ні? Наступи, Юрко, на рослину. Подивіться, чи поламалося стебло? Чому не поламалося? Так, тому що воно стелиться по землі. Спориш — дуже корисна рослина. Як ви думаєте, чому? Спориш називають травкою-санітаркою, бо нею лікують людей. Чудовий зелений килим на подвір’ї не лає вітру здіймати куряву, це також корисно. А чи їдять спориш свійські тварини? Правильно, дуже люблять спориш кролі, корови, кози і, поївши спориша, стають здоровішими. А чи є у вас, діти, на подвір’ях спориш?»

Спостереження за споришем проводяться неодноразово. Навесні слід привернути увагу до сходів спориша, що наче ворсинками вкривають розбуджену теплом землю. Восени на спориші ніби відкривається пташина їдальня. Треба розповісти дітям, що спориш називають ще пташиною гречкою, оскільки наприкінці літа у спориша визріває насіння, воно дуже поживне і птахи, видзьобуючи його, підживлюються перед довгою зимою.

Кульбаба — досить відома дітям рослина, приваблює красою рясного цвітіння. Що ж знають діти про її значення? Слід розповісти їм, що кульбаба — медоносна рослина, простежити, як на її квітках дикі і свійські бджоли збирають пилок. Корені і листки кульбаби використовують у лікуванні людей, з молодих листків можна робити салати. Кульбаба — природний барометр: на лот її кошики закриваються. Цікаво також розказати дітям, що кульбаба показує час: квітки її відкриваються о 6 год ранку, а закриваються о 10 год. Насіння кульбаби — улюблений корм для зерноїдних пташок. Можна організувати з дошкільниками збір насіння кульбаби для годування канарок.

Серед придорожніх рослин на подвір’ях нерідко зустрічається ромашка без’язичкова. Вона утворює густі зарості, приваблює своєрідним ароматом. Доцільно запропонувати дітям понюхати рослину, відмітити красу перистих листків, своєрідну будову квіток, за що ромашка і одержала свою назву. Без’язичкова ромашка, або як її називають у народі «травка пупавка»,— лікарська рослина. Настоєм ромашки можна знищувати шкідливих комах.

Досить часто по дворах зустрічаються калачики круглолисті — рослина з лежачим стеблом, округлими листками і невеликими білими квітками. Діти добре розрізняють плоди калачиків і часто ласують ними. Калачики — цінна кормова, лікарська, багата вітамінами рослина.

БУР’ЯНИ

Бур’яни — давні супутники людини. Вони мають своєрідні пристосування, що забезпечує їх виживання поруч з культурними рослинами:

1. Бур’яни здатні швидше, ніж культурні рослини, асимілювати поживні речовини і випереджати у рості культурні рослини.
2. Усі вони мають величезну силу розмноження: одна щириця дає за рік понад 500 тис. насінин.

Бур’яни завдають величезної шкоди землеробству, оскільки, багато з них потребує в 2—3 рази більше води, поживних речовин, ніж культурні рослини. На бур’янах розвиваються комахи-шкідники, грибні хвороби.

Під час роботи на городі, квітнику в дитячому садку, а також під час екскурсій та цільових прогулянок на поле, город, у сад діти зустрічаються з бур’янами, тому важливо дати їм правильну інформацію та розвинути пізнавальний інтерес до них.

Усі бур’яни поділяють на однорічні, дворічні і багаторічні.

До однорічних належать: лобода, щириця, галінсога, злинка канадська, волошка синя, роман собачий, ромашка лікарська, череда трироздільна, грицики, талабан, дика редька, гірчиця, капуста польова. Деякі однорічники починають розвиватися з осені.

До дворічних — суріпиця, зірочник середній, жовтозілля. Перший рік вони утворюють розетку, а на другий рік плодоносять.

До багаторічних — пирій, осот, березка.

З однорічних бур´янів на городі в дитячому садку часто трапляється лобода. Увагу дітей слід привернути до сіро-зеленого листя з борошнистою поволокою. Розповісти, що бур’яни шкодять культурним рослинам, забираючи у них воду і поживні речовини, через це їх треба виривати.

Щириця має розгалужене сірувато-пухнасте стебло, своєрідні

квітки, зібрані у волоть. Це злісний бур’ян. Рослину з задоволенням поїдають свині, а її насіння е кормом для дрібних зерноїдних пташок.

Досить поширеним бур’яном е галінсога дрібноцвіта. Її батьківщина — Південна Америка. В Європу вона потрапила 200 років тому. Коли в середині XIX ст. закладався парк «Олександрія» (в околицях Білої Церкви), туди виписували з-за кордону різні рослини. Потрапило сюди і насіння, засмічене галінсогою. Зараз цей бур’ян поширений в Україні. Єдине, до чого він не встиг пристосуватися,— це ранні приморозки. Рослина не встигає вчасно припинити свою життєдіяльність, вода у порожнинах стебла замерзає і розриває пагін. Соковиту галінсогу дуже полюбляють кури, кролі.

Майже таку ж історію проникнення на Європейський континент має злинка канадська (мал. 9і). Увагу дітей слід звернути иа величезну кількість насіння, яке здатне перелітати. Злинка — злісний бур’ян. Одночасно слід розповісти дітям, що він використовується як лікарська рослина.

Дата добавления: 2014-11-29