Комахи з повним перетворенням 3 страница

Після запліднення у самок. пробуджується кровосисний інстинкт. Голодна самка здатна на відстані 3 км визначити місцеперебування теплокровних тварин або людини. За один акт ссання вона висмоктує таку кількість крові, яка перевищує масу її тіла. За рахунок надходження поживних речовин у самки утворюється 150—200 яєць. Самка стає агресивною тільки після того, як вона відкладе яйця у найближчій водоймі і буде знову запліднена. Самка живе влітку близько 2 місяців. Комарі зимують у печерах, дуплах, норах, підвалах.

Комарів разом з іншими кровосисними двокрилими називають гнусом. Вони значно знижують продуктивність праці людини. Комар анофелес є переносником малярійного плазмодію. Розповідаючи дітям про шкідливу роль комарів, слід одночасно підкреслювати, що вони є кормом для багатьох пташок, а личинки комарів — кормом для риб. Особливо цінні личинки комарів дергунів, або дзвінців. Назву ці комари одержали за те, що тихими, літніми вечорами над берегами водойм можна почути тонкий мелодійний дзвін. Це дзвін від комариків, що рояться у повітрі то злітаючи вгору, то падаючи вниз. Дзвінці не мають розвинутих ротових органів. Личинки дзвінців живуть на дні водойми. Так у мулі різних водойм живуть червоні личинки мотиля, які живляться різними мікроорганізмами. їх охоче поїдають риби як вільноживучі, так і акваріумні. В їх гемолімфі розчинений пігмент гемоглобін — корисне пристосування до життя за умов нестачі кисню.

Влітку у відкриті вікна житлових приміщень, дитячих садків інколи залітають комарі-довгоноги: комар-довгоніг шкідливий і комар-довгоніг перев’язаний. У природі їх можна зустріти на мокрій луці, на лісовій галявині, де вони вилітають з-під ніг і, пролетівши кілька метрів, знову ховаються серед трави, Комарі-довгоноги відрізняються струнким тілом і дуже довгими, тонкими і слабкими ногами, які служать їм не тільки для лазання серед рослин, але і своєрідним захистом від ворогів. Коли комар сидить, його довгі ноги широко розставлені і хижаки, що наближаються до нього, хапають довгоніжку саме за ноги. Проте утримати за ноги цих комарів неможливо — їх кінцівки відразу ж обриваються і у переслідувача замість крупної здобичі залишається ніжка, що конвульсивно скорочується. Розповідаючи дітям про своєрідні захисні пристосування комара, запитайте їх, хто ще так захищається (косарики, ящірки). Наголосіть, що ці комарі не кусають людей, вони живляться соками рослин. Личинки довгоніжок живуть у вологому ґрунті або прісних водоймах. Більшість їх живиться органічними рештками, але деякі підгризають також живі корені рослин (личинка комара довгонога шкідливого).

У травні починають дошкуляти мошки. їхні самці, як і в інших видів двокрилих, живляться соком з квіток, самки ж більшості видів ссуть кров теплокровних тварин. Личинки живуть у проточній воді, де прикріплюються заднім кінцем тіла до водяних рослин, каміння.

Найбільш поширеними представниками Двокрилих є мухи. Переважна більшість мух шкідлива, але є ряд дуже корисних видів, личинки яких паразитують на шкідливих комахах.

Звичайною є муха кімнатна, яка є синантропною, оскільки вона тісно пов’язана з людиною і не зустрічається у дикій природі.

Личинки кімнатної мухи розвиваються у гної, фекаліях, різному смітті — постійних супутниках людських осель. За один раз самка відкладає 100—150 яєць, а при достатньому живленні яйцекладки повторюються через 2—4 дні, так що протягом усього життя самка відкладає близько 600 яєць. Личинки кімнатної мухи не мають голови. Вони розріджують їжу, випускаючи в неї травні соки. Такий спосіб живлення називається зовнішнім травленням.

Схожа на кімнатну муху, але трохи крупніша за неї — муха хатня. Часто в кімнати залітають і дрібніші мухи, які кружляють під лампами або біля стелі. Це малі кімнатні мухи.

Всі кімнатні мухи — небезпечні розповсюджувачі інфекцій. Кожна з них, побувавши на фекаліях і різних відходах, несе на поверхні свого тіла близько 6 млн бактерій, у кишках — 25— 28 млн. Хвороботворні бактерії в кишках не перетравлюються і виділяються життєздатними. Тому боротьба з мухами є важливою, особливо в дитячих дошкільних закладах.

Часто говорять, що восени мухи стають злими і боляче кусають. Проте жодна з кімнатних мух не кусає. Наприкінці літа з’являється муха-жигалка осіння. У неї добре розвинутий колючий хоботок. Жигалка є переносником небезпечних захворювань — сибірської виразки, туляремії тощо.

Досить поширеними є мухи падальні: великі, забарвлені у синій та зелений з металевим блиском колір, які у польоті голосно дзижчать. Серед них — муха синя м’ясна, муха зелена падальна.

Доросла муха синя м’ясна живиться соком гнилих овочів, плодів тощо. Личинки всіх цих видів мух розвиваються в трупах, інколи у фекаліях, через це роль цих мух у поширенні інфекцій значна.

Муха сіра м’ясна відрізняється великими розмірами, забарвленим, в якому поєднуються сірі і чорні кольори. ЯЙЦЯ цієї мухи розвиваються в організмі самки, і вона народжує личинок (живонародження).

Шкода від мух не вичерпується поширенням інфекційних хвороб. Серед мух є види, які є шкідниками сільськогосподарських культур, наприклад, муха капустяна, що відкладає яйця в розсаду капусти; личинки її об’їдають коріння капусти. Мушки злакові пошкоджують хлібні злаки.

Значну шкоду завдають великі мухи-гедзі, які є кровососами. Найбільш поширені у нас в Україні пістряк оздоблений, дощовиця світла, гедзь вузьколобий, гедзь сірий.

Самка гедзя здатна висмоктати за один раз до 200 мг крові, тобто стільки, скільки висисають 70 комарів. Укуси гедзів дуже болючі, супроводжуються набряканням тканин, що викликається слиною, яка потрапляє у ранку під час кровосисання.

Гедзів інколи неправильно називають оводами. У оводів немає ріжучого хоботка. Відрізнити гедзів можна за гарними, великими, золотистими очима, які переливаються різними кольорами. Крила їх прозорі, або з димчастими плямами, черевце трапецієподібне.

Самці гедзів живляться майже виключно нектаром квітів, солодкими виділеннями попелиць, сбком дерев. Незапліднені самки також притримуються тієї ж дієти, однак після запліднення їхній агресивності немає меж. Вони нападають на тварин і людину в жаркі дні з ранку і до заходу сонця, а дощовиці активні і в похмуру погоду, особливо перед дощем.

Самки, що насмокталися крові, вже через 3—4 доби відкладають яйця. Таких циклів може бути до п’яти, одна самка може відкласти більше 3500 яєць. Яйця відкладаються на рослини, звичайно над водою. Личинки живуть у воді, у вологому ґрунті або у гнилій деревині.

Гедзі можуть бути переносниками збудників ряду хвороб, зокрема, туляремії, сибірської виразки. Укуси гедзів значно знижують продуктивність корів, удої знижуються на 10—15 %, корови втрачають масу.

Личинки деяких мух паразитують на різних тваринах. До таких мух належать оводи — бичачий і кінський. У дорослих мух недорозвинуті ротові органи і вони не живляться. Тривалість їх життя залежить від запасів жирового тіла і, як правило, не перевищує декількох днів. Самка кінського шлункового овода прикріпляє яйця до волосяного покриву коней. Личинка, що вивелася, вбурав- люється в шкіру, це викликає сильний свербіж. Кінь починає лизати шкіру і проковтує личинок, які прикріплюються потім до стінок шлунка. Лише в останній личинковій стадії вони виходять з кишок і стадію лялечки проходять у землі.

Шкода, яку завдають оводи, досить значна. Личинки викликають хворобливий стан у тварин. Шкіра великої рогатої худоби, під якою розвиваються личинки підшкірного бичачого овода, втрачає якість.

Однак серед мух з паразитуючими личинками є і корисні. До них належать тахіни. Це середнього розміру мухи, здебільшого густо вкриті міцними щетинками. Самки тахін відкладають яйця або личинки всередину тіла інших комах, у тому числі в гусінь багатьох шкідливих метеликів, наприклад, соснової совки, соснового шовкопряда. Тому тахін використовують поруч з їздцями для біологічної боротьби проти шкідників.

Дуже цікавою групою мух є дзюрчалки, або мухи квіткові. Їх часто можна спостерігати з дітьми, коли вони літають біля квітів або сидять на них. Багато з них за забарвленням нагадують бджіл або дрібних ос, джмелів (мімікрія). За нашими спостереженнями старші дошкільники добре вміють відрізняти дзюрчалок від жалких комах, називають їх «годинниками», і нерідко ці корисні мухи, потрапляючи до рук дітей, у коробочки, гинуть. Дзюрчалки (дзюрчалка-сиритта, дзюрчалка-сирф, дзюрчал- ка-джмелевидка) живляться нектаром квіток, а їхні хижі личинки живуть на листі рослин і поїдають попелиць. Є серед дзюрчалок, однак, і шкідники сільського господарства, наприклад цибулева дзюрчалка. і

Приваблюють дошкільників коловодниці — мухи, забарвлені в яскравий колір з металевим блиском. Особливо нарядна колово ниця мідна з металево-зеленою грудкою, синім блискучим черевцем. Як і дзюрчалок цих мух можна зустріти на квітках. їхнє яскраве забарвлення добре поєднується з яскравими квітками. Личинки коловодниці мідної розвиваються у гної.

Хижий спосіб життя ведуть ктирі, або волочниці та їхні личинки. Це мухи, тіло яких покрите густим коротким опушенням. Часом вони сидять, гріючись на сонці, і готові миттю злетіти під час появи небезпеки або за здобиччю. Все у зовнішньому вигляді ктиря свідчить про пристосування до хижацького способу життя: опуклі очі, швидкість реакції. Слина ктирів містить сильну отруту, від якої комахи вмить гинуть. Не можна дозволяти дітям торкатися ктирів, бо вони можуть укусити. Укус ктиря болісний, як і укол бджолиного жала.

Ктирі нападають на різних комах, які часто значно більші за розмірами від самого хижака. Надзвичайна ненажерливість цих мух примушує їх полювати безперервно.

Личинки ктирів також хижаки. В ґрунті вони переслідують личинок інших комах. Один з найбільших ктирів — ктир гігантський — занесений до Червоної книги України.

Ряд Волохокрильці, або Ручайники, За формою тіла волохо-крильці дуже подібні до метеликів. В Україні зустрічається близько 100 видів волохокрильців. Відрізнити їх найлегше за крилами — у метеликів вони покриті лусочками, а у ручайників — волосками, звідки і походить назва цих комах. У спокійному стані їх темно забарвлені крила складені дашком. Голова з довгими ниткоподібними вусиками. Ротові органи у дорослих комах редуковані, тому дорослі волохокрильці не живляться. Це малопомітні комахи, що неохоче літають. Після парування самки волохокрильців відкладають у воду драглисті грудочки яєць. З яєць виходять личинки, які у більшості випадків починають будувати хатки.

Під час екскурсій до чистих швидких струмків можна показати дітям дивних істот в трубчастих хатинках, які споруджуються ними з різних дрібненьких частинок, що лежать на дні. Личинка ніколи не виходить з води і дихає всією поверхнею шкіри. Якщо навколо все спокійно, вона повзає по дну, тягнучи на собі чохлик — хатку. Ротовий апарат у личинки, на відміну від дорослих волохокрильців, добре розвинутий, гризучий. Живляться личинки рослинною і тваринною їжею. В разі небезпеки личинка швидко ховається у чохлик.

Стадію лялечки комаха проходить у воді, прикріплюючи чохлик на спокійній ділянці дна. Личинки волохокрильців — цікаві об’єкти для спостережень з дошкільниками в куточку природи, де їх утримують в акваріумах з невеликою кількістю води.

Дата добавления: 2014-11-29