Клас Птахи 3 страница

Незабаром після повернення із зимівлі у пташок починаються шлюбні ігри. Самці подають дзвінкі звуки: «Піть-падьом, пїть падьом»,— розшукуючи самок. Ці звуки домінують у повітрі і, якщо є можливість, слід привернути увагу дітей до них, навчити розрізняти звуки, з допомогою картинки розглянути цих пташок і цікаво розповісти про них.

Перепели — обережні птахи, добре ховаються у траві, швидко бігають. Під час небезпеки сидять нерухомо, притуляються до землі, а потім швидко і несподівано злітають з гучним «тюрлю» і летять низько над землею. Гніздо мостять у ямці, відкладаючи від 9 до 18 яєць, висиджують 15—17 днів. Пташенята вилупляються завбільшки з маленького горобчика. Вони дуже рухливі. Під час небезпеки розсипаються в різні боки, залягаючи навіть на зовсім відкритій місцевості. Тільки завдяки плодючості, виживають ці беззахисні птахи, з яких половина гине ще в молодому віці.

Живиться перепел пагонами, різним насінням та комахами, серед яких є багато небезпечних шкідників. М’ясо перепелів дуже ніжне і смачне. Зимує птах у Північній Африці і Південній Азії.

Фазан — чудовий декоративний птах, особливо самець. У самок забарвлення темніше і коротший хвіст. Улюблені місця перебування птаха — густі чагарникові та очеретяні зарості. Більшу частину свого життя він проводить на землі, а ночує переважно на дереві. На землі бігає надзвичайно швидко і невтомно. Як і в інших куриних, у них є токування. Якщо на токовищі два самці, вони починають битися, як свійські півні. Гніздо фазан мостить у густих заростях на землі. 18—20 яєць самка висиджує протягом 23—25 днів. Вилупившись, пташенята залишають гніздо, починають швидко бігати і розшукувати собі їжу. переважно дрібних комах.

Живляться фазани ягодами, насінням, бруньками та молодими пагонами, а влітку ще й різними комахами. В Україні фазани найкраще акліматизувалися у південних областях. Фазан — окраса нашої природи, винищувач шкідливих комах і цінний мисливський птах, м’ясо якого дуже смачне.

Куріпка сіра — осілий птах, розповсюджений по всій території України, крім високогірних районів Карпат та лісових масивів Полісся. Вона нагадує невелику свійську курку. Самець — сірувато-бурий, строкатий, на грудях у нього коричнева пляма. Самка має темніше забарвлення.

Куріпка сіра — виключно наземний птах. На дерева сідає рідко. Охоче порпається в землі, розшукуючи їжу. Бігає швидко з піднятою головою. Під час небезпеки злітає з гучним ляскатом крил і швидко перелітає на невелику відстань. Протягом року куріпка сіра живе в одному районі. Гніздиться у заростях на полях, в кущах або на узліссях, інколи у посівах озимини. Гніздо — ямка в землі, м’яко вистелена всередині, куди самка відкладає до 20 і більше світло-бурих яєць, які висиджує понад три тижні так старанно, що інколи ЇЇ можна взяти з гнізда руками. Вилупляються пташенята опушеними. Через десять днів вони можуть пурхати, а через 3—4 місяці досягають розмірів дорослих птахів. Самець щоранку скликає пташенят особливим свистом. Коли виводок підростає, птахи зграйкою летять на місце годівлі.

Куріпка сіра має смачне м’ясо, а ще дуже корисна тим, що поїдає комах, які живуть у верхніх шарах ґрунту та у траві, на злакових та овочевих культурах. 3—4 виводки куріпок можуть майже повністю знищити довгоносика і його личинок на 1 га цукрових буряків. Поїдає куріпка сіра і колорадського жука, якого мало споживають інші птахи.

Ряд Сивкоподібні об’єднує птахів, зв’язаних з болотами, річками, озерами, морськими узбережжями. До них належать мартини, крячки, кулики — досить розповсюджені птахи, з якими часто можуть зустрітися діти під час екскурсій до водойм.

На озерах Полісся, Лісостепу часто зустрічається звичайний мартин — птах з світло-сірим оперенням і коричневою головою. На півдні України зустрічається мартин чорноголовий — гарний білий птах з чорною головою і сірою спиною і крилами. Милуючись красою цих водних птахів, слід розповісти дітям, що вони добре літають і добре плавають, бо на пальцях у них є плавальні перетинки. Живляться мартини в основному комахами — шкідниками сільського господарства і цим приносять велику користь людям. Гніздяться птахи колоніями, гніздо роблять на землі, на піску, іноді на мілководді. Відкладають 2—3 строкатих яйця (захисне забарвлення). Пташенята у мартинів вилуплюються зрячими, покритими пухом. У віці 2—3 днів вони можуть бігати і плавати, але самостійно живитися не можуть. Дорослі птахи годують їх комахами.

Досить часто на водоймах України можна зустріти сріблястого мартина. Оперення його біле, за виключенням голубувато-сірої спини і крил, кінці яких чорні. Сріблястий мартин більший за звичайного. Це сильний, сміливий, агресивний птах з повадками хижака. Живиться рибою, молюсками, дрібними гризунами, яйцями і пташенятами різних птахів, комахами, відходами рибних промислів, падаллю. Отже, птах всеїдний. Винищуючи мишоподібних гризунів, мартин приносить користь, в той же час може вважатися шкідливим, якщо селиться поблизу риборозводних господарств.

На узбережжях Чорного і Азовського морів можна спостерігати з дітьми морського голубка. За зовнішнім виглядом він нагадує звичайного мартина, але відрізняється від нього відсутністю темного забарвлення голови, рожевуватим відтінком оперення черева і більш довгим дзьобом. Живиться морський голубок переважно дрібною рибою і різними безхребетними, як водними, так і наземними. Слід формувати у дітей добре ставлення до цих гарних і корисних птахів.

В одних водоймах з мартинами зустрічаються крячки. Придивляючись з старшими дошкільниками до цих птахів, слід звернути їхню увагу на те, що крячки менші за розміром від мартинів, у них довгі вузькі крила, на голові чорна шапочка. Привертає увагу їхній спосіб видобувати корм різкими кидками у воду.

Найчастіше зустрічається річковий крячок. Навесні у цих птахів відбуваються шлюбні ігри і тоді можна спостерігати, як один з птахів літає з рибою у дзьобі, а інший супроводжує його.

Живляться крячки тваринною їжею, основою якої є дрібна непромислова риба. Поїдають також комах, наприклад сарану, тому вважаються корисними.

Поруч з річковим зустрічається чорний крячок — один з найдрібніших, його розрізняють за темно-сірим забарвленням, чорною голівкою. Живиться птах в основному різноманітними безхребетними. Крячки — перелітні птахи.

Біля води можна побачити пташок з довгими ногами. Це кулики. Один з найменших куликів — малий зуйок. Наче маленька сіра кулька котиться він по піщаному берегу. В разі небезпеки може затаюватися, притискаючись до землі, що робить його непомітним. Яйця ці пташки відкладають просто на березі, злегка прикриваючи їх піском. Живляться пташки різними комахами, яких збирають на березі, а на зиму відлітають до Африки, Південно-Східної Азії.

Цікавий представник сивкоподібних -— чайка звичайна. її характерна ознака — чубчик на голові. Шлюбні ігри чайок супроводжуються криками: «Чиї ви». Чайки — рухливі пташки, швидко бігають серед трави, відшукуючи свій основний корм — комах, їхніх личинок. Уже в серпні — вересні чайки відлітають до Англії, Франції, Північної Африки.

Ряд Голубоподібні об’єднує птахів середньої величини, різноманітного, але неяскравого забарвлення. Голуби ведуть денний спосіб життя, більшість з них осілі. Всі голуби моногами і утворюють досить міцні пари. Пташенята гніздового типу вилупляються голими і безпомічними і живляться так званим пташиним молоком— клітинами епітелію, що відшаровується від вола, з випотом лімфи. Пташенят що підросли, годують насінням, що розбухло у воді.

Найбільш поширений напівдикий свійський голуб, схожий на сизого голуба, зустрічається в усіх населених пунктах Україні!. Саме його і доводиться найчастіше спостерігати з дошкільниками.

Весняне воркування і парування починається рано, наприкінці лютого. Гніздо влаштовують у будівлях людини самець і самка. Воно має вигляд неохайно складеної купки з гілок. Висиджують яйця обидва птахи протягом 17 днів. Пташенята живляться кашкоподібним виділенням, устромляючи свій дзьоб у широко розкриті роти дорослих птахів. Навесні цікаво спостерігати енергійне воркування самця, який приймає своєрідні пози, здійснює токові польоти. Голуби живляться насінням різних рослин — дикорослих і культурних, яке збирають на землі. В умовах міста птахи охоче поїдають крупу, розмочений у воді хліб тощо. Там, де цього птаха не переслідують, він стає довірливим, охоче розгулює по ділянці дитячого садка, по дворах.

Дикі сизі голуби уникають людини. Мало можливостей, для спостережень і за такими видами голубів, як синяк, припутень, які населяють ліси. Зате досить поширеною у населених пунктах стала кільчаста горлиця, яка потрапила в Україну порівняно недавно з Балкан і стала звичайним птахом міст і сіл.

Під час розглядання птаха, слід пояснити дітям його назву. Кільчастою горлицею його називають за чорне півкільце на шиї. Пташка дуже ладна. Вохристе оперення прикрашає чорна з білим смужечка на горлі. Кільчаста горлиця веде осілий спосіб життя. Гнізда будують парами на деревах, телеграфних стовпах, іноді навіть на стрілах підйомних кранів, що працюють на будівництві. Гніздо складається з невеликої кількості гілок. У кладці, як і у напівдикого домашнього голуба, два яйця, з яких через 14 днів вилуиляються пташенята, а через 25 днів вони вже літають. За літо може бути дві кладки.

Дітей легко навчити розрізняти сумний спів самця: «Ху —ху— ху», Для співу птах вибирає відкрите місце. Живляться кільчасті горлиці насінням бур’яну, а також насінням культурних рослин, які збирають у дворах, на токах тощо. У суворі зими птахи страждають від морозу — у них відмерзають пальці, під час снігопадів вони голодують. Слід подбати в цей час про підгодівлю птахів, які е окрасою нашої природи. М’ясо голубів їстівне.

Ряд Зозулеподібні. Це середні за розміром птахи з довгим хвостом, вузькими довгими крилами і великим ротом.

У світовій фауні налічується 146 видів зозуль, з яких більша половина будує примітивні гнізда, самі насиджують яйця і виводять пташенят. У решти зозуль спостерігається гніздовий паразитизм. Саме до таких належить і наша зозуля звичайна.

Зозуля трохи більша за шпака, з темно-сірим або буро-рудуватим у самок забарвленням, знизу забарвлення сірувато-біле s темними поперечними смугами по білому череву.

Зозуля повертається з вирію у другій половині квітня. Спочатку прилітає самець, а через кілька днів і самка. Самець займає ту саму гніздову територію, на якій він вивівся. Перші два-три дні після прильоту він мовчить, а потім починає співати, приваблюючи самку. Пісня самця характерна: «Ку — ку». Кукує самець, сидячи на підвищенні у верхній частині крони, а у степовій місцевості — на кущах. Під час співу самець опускає крила, піднімає і розпускає хвіст. Кукування можна слухати і вдень і вночі, але особливо інтенсивно птахи співають на ранкових та вечірніх зорях. На пісню самця скоро прилітає самка, якщо ж вона не підлетить, самець перелітає на деяку відстань і знову починає кукувати. Вслуховуючись у кукування зозулі, доцільно показати дітям зображення птаха і розповісти про нього.

Живе зозуля в найрізноманітніших деревних насадженнях, а на півдні —і в очеретяних плавнях. Найчастіше її можна зустріти там, де гніздиться багато співучих пташок. Шугаючим польотом над землею вона лякає маленьких пташок, які злітають з своїх гнізд, відкриваючи їх розташування. Тим часом зозуля зазирає у кожний кущ, спускається на землю, відшукує гнізда потрібної їй пташки, щоб покласти туди своє яйце. Підкидають яйця зозулі по-різному,. Якщо гніздо відкрите і досить міцне, вона сідає на гніздо і відкладає в нього яйце. Якщо ж гніздо міститься у щілині, дуплі, зозуля відкладає яйце на землю, а потім у дзьобі переносить його у гніздо. Звичайно яйце підкидається у гніздо з незакінченою кладкою. Побачивши зозулю коло свого гнізда, більшість горобиних пташок піднімають гомін, намагаючись відігнати її. На покладене в гніздо яйце пташки реагують по-різному: деякі покидають гнізда, деякі роблять нову підстилку і починають нову кладку. Більшість пташок просто викидає чуже яйце з гнізда. Однак багато з них не помічають зозулиного яйця.

Першим в гнізді вилупляться зозуленя (на 12-й день), а на 12—14-й день інші пташки. Пташеня зозулі голе, воно більше віл інших пташенят, росте дуже швидко, особливо в перші дні. На другий день після вилуплення у зозуленяти починає виявлятися рефлекс викидання — все, що є у гнізді, воно намагається викинути. Найбільш активно зозуленя поводить себе тоді, коли немає птахів-хазяїв, а його «брати і сестри» малорухливі, оскільки коли немає дорослих птахів, вони мерзнуть і ціпеніють.

На нижній частині спини зозуленяти є особливе заглиблення. Гола шкіра на цьому місці, а також на спині і на боках його тіла досить чутлива. Під час доторкування до них у зозуленяти відразу ж виявляється рефлекс викидання: воно широко розставляє ноги і, спираючись головою об дно гнізда, намагається підлізти під яйце або під пташеня. Коли йому це не вдається, зозуленя кількома штовхальними рухами пересуває жертву на спину. Притримуючи на спині яйце або пташеня за допомогою крилець, зозуленя тягнеться до стінки гнізда, піднімається на витягнутих ногах і, різко штовхаючи, викидає пташеня через край гнізда. ПротягомЗ—4 днів зозуленя позбавляється від своїх «зведених» братів і сестер. На п’ятий день життя зозуленяти рефлекс викидання згасає і решта пташенят гине від голоду.

Усього у гнізді зозуленя проводить три тижні, але ще близько місяця птахи піклуються про нього, знаходять і годують, хоч інколи доводиться сідати на спину пташеняті, щоб дотягтися до нього дзьобом. Зозуля перестає кукувати, коли нікуди вже підкладати яйця.

Протягом сезону розмноження, який у зозуль розтягнутий і продовжується з кінця квітня до середини липня, кожна самка відкладає 20 яєць з інтервалом у 1—3 дні. Яйця зозулі порівняно з розміром птаха досить дрібні. Форма яєць і їх забарвлення надзвичайно різноманітні, але в цілому вони схожі на яйця хазяїв гнізда. Найчастіше самка зозулі підкидає яйця до тих птахів, в гнізді яких вона сама вивелася.

Про вдачу зозулі, її поведінку складено багато легенд, казок, байок. Насправді ж зозуля підкладає яйця в чужі гнізда зовсім не через легковажність. Це вироблене століттями пристосування пов’язане з особливостями її життя. Вона не може сама висиджувати пташенят, бо несе яйця не відразу, як інші птахи, а з інтервалом в 1—3 дні. Період відкладання яєць у зозулі дуже тривалий (з травня по серпень). У цей час вона встигає відкласти 20—26 яєць. Оскільки розвиток зародка закінчується через 11 — 12 днів, неможливо було б і висиджувати кожне яйце і годувати пташеня одночасно.

Вільна ж від клопоту будування гнізда й насиджування яєць зозуля летить туди, де є багато шкідників лісу. За годину вона може з’їсти більше 100 гусениць. Зозуля — єдиний птах, що знищує золохату гусінь шовкопрядів — надзвичайно небезпечних шкідників лісу. Отруйні волоски гусені не завдають їй ніякої шкоди, бо шлунок її періодично очищається від колючих волосків, відригуванням їх з шлунку разом з кутикулою. Для пташенят їжа, яку споживає зозуля, була б несприйнятливою. Крім волохатої гусені, зозуля споживає личинок пильщиків, хрущів, кобилок та інших досить шкідливих комах.

У вирій на зиму зозулі починають відлітати влітку поодинці, а далі вже летять невеликими зграйками. Спочатку відлітають старі птахи, а потім молоді, але незважаючи на те що відлітають уперше, вони безпомилково досягають Африки або Індії, де і зимують.

У дітей слід формувати правильне ставлення до цього корисного птаха.

Ряд Совоподібні об’єднує нічних хижих птахів, поширених майже повсюди, дошкільники зустрічаються з цими птахами найчастіше у казках, оповіданнях. В Україні нараховується 13 видів сов. Найбільш поширені з них пугач, сова вухата, сич хатній, сова болотяна. Інші види рідкісні або залітні.

Під час розгляду ілюстрацій треба звернути увагу дітей на те, що у всіх сов округла, досить велика голова, великі жовті очі, спрямовані вперед. Сова —єдиний птах, що може дивитися в одному напрямку обома очима одночасно. Пристосування до хижацького способу життя — це короткий гачкуватий дзьоб, пальці з гострими зігнутими кігтями, м’яке оперення, яке дає змогу совам безшумно літати. Своїми великими очима сови вночі бачать так, як інші птахи вдень. Дуже гострий у сов слух, за допомогою якого вони полюють уночі.

Сови — гніздові, переважно осілі птахи. Гніздяться в дуплах, на землі, в щілинах скель і будівель, в старих гніздах інших птахів (особливо ворон, граків). Пари створюють постійні.

Живляться сови здебільшого мишами, щурами, полівками, ховрашками. А дрібні сови знищують ще велику кількість комах, серед яких є багато шкідливих.

Удень сови ховаються в дуплі, гущавині дерев, на горищах, а з настанням вечірніх сутінків вилітають на полювання. Сова здалеку чує шарудіння миші і без промаху хапає здобич кігтями, якими проколює її і ковтає. Неперетравлені шерсть, пір’я і кістки сова відригує.

Найбільшим птахом серед сов є пугач, який осіло живе в густих непролазних лісах, ярах і урвищах на берегах річок, морів. Оперення у нього зверху темно-руде, смугасте, знизу світліше. З боків голови стирчать вушка — пучки видовженого пір’я.

Темної ночі можна почути незвичайний, приглушений крик пугача: «У — гуу». Часом він змінюється верещанням, страшним реготом. Іноді нагадує плач дитини, чи нявчання кішки. Це шлюбні пісні самця, за які його й назвали пугачем.

Самка відкладає 2, рідше 3 білих кулястих яйця. Вона висиджує лише перші яйця. В цей час її годує самець. Коли ж вилупляється перше пташеня, дорослі птахи літають на полювання інколи на відстань до 10 км від гнізда, а первісток зігріває яйця. Пташенята починають літати через 2—3 місяці.

Парується пугач на все життя. Живиться різноманітними гризунами: від мишей і полівок до зайців, яких захоплює зненацька під час сну. Полює на ворон, круків, голубів, качок, куріпок, рябчиків. Зголоднілий птах пожирає своїх слабких родичів. На світанку пугач влаштовується на відпочинок у темному затишному місці — найчастіше на дереві біля самого стовбура. Якщо вдень птахи побачать пугача, вони всією зграєю кидаються на нього.

Як рідкісний птах пугач занесений до Червоної книги України.

Сова сіра зустрічається в Поліссі, Лісостепу, в байрачних лісах, парках в степовій зоні. Має сіре або руде забарвлення. Гніздиться у дуплах, печерах, а інколи в будівлях. Із сховищ сова вилітає на полювання тільки вночі, тому вдень її мало хто бачить. Своїх пташенят вигодовує лише дрібними гризунами. За рік вона знищує їх від 700 до 1000. Це дуже корисний птах.

Сова вухата названа так за добре помітні пір’яні «вушка» чорного кольору з рудими облямівками. Вона трошки більша за ворону, має рудувате, рябе забарвлення. Поширена по всій Україні, де зустрічається в лісах, парках, лісосмугах тощо. Восени і взимку інколи збирається у зграї. Гнізда влаштовує у старих гніздах ворон, граків і хижих птахів. Зрідка гніздиться п дуплах. Самка відкладає 4—5 яєць на початку квітня і через чотири тижні починають вилуплюватися пташенята. За рік вухата сова знищує багато гризунів, переважно мишей і полівок.

Хатній сич — маленька, розміром з голуба, сова, поширена по всій Україні. Назва її пов’язана з тим, що вона селиться у населених пунктах або неподалік від них. Гнізда влаштовує на горищах, у щілинах будівель. Живиться переважно гризунами, рідше великими комахами. Полює не тільки в сутінках, а інколи і вдень.

Отже, сови корисні птахи, яких треба охороняти. Розглядаючи з дітьми малюнки, читаючи про сов, слід формувати правильне ставлення до них.

Ряд Стрижоподібні, або Довгокрилі. Досить часто можна спостерігати стрижів чорних, яких ще називають серпокрильцями. Слід звернути увагу, що вони трохи більші за ластівок, а крила у них немов два серпи, звідси і назва — серпокрильці. Птахи дуже стрімко літають. Швидкість польоту може досягати 144 км/год.

Слід запропонувати дітям прислухатися до своєрідного свисту стрижів: «Ві — зза, ві — з — з — з — з»,— який добре чути під час їхнього стрімкого польоту.

Гнізда стрижі влаштовують під дахами, у щілинах високих будівель та скель. Для гнізда птахи ловлять у повітрі пір’я, сухі стеблини, волосся, тобто те, що піднімається вгору від вітру. Самка відкладає 2—3 яйця, які висиджує 18 днів, годує її в цей час самець. Коли вилуплюються пташенята, батьки близько 300 разів на день приносять їм їжу. Стрижі виловлюють тільки літаючих комах, бо ходити по землі цей птах не може: усі чотири пальці його ніг спрямовані вперед.

Уже наприкінці серпня ці птахи збираються у вирій, а з південних районів відлітають у вересні. Слід розповісти дітям, що серпокрильці знищують дуже багато мошок, комарів і цим приносять користь людині.

Ряд Дятлоподібні. Це середнього розміру птахи, більшість яких для влаштування гнізда видовбують дупла. Найбільш поширені в Україні великий строкатий дятел, чорна жовна, зелений дятел та крутиголовка.

Дятли досить доступні для спостереження під час яких дошкільникам слід розповісти про цікаві пристосування дятла до способу життя на деревах. Для всіх дятлів характерний міцний, долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з-під кори і навіть з деревини комах та їхніх личинок. Язик у дятлів надзвичайно довгий (8—14 см), змочений липкою слиною. Це найбільш чутливий орган дотику. Ним вони добувають з-під кори та деревини комах та їх личинок. Своєрідне розташування пальців, два з яких спрямовані вперед і два назад, гострі кігті дозволяють птаху вправно лазити по деревах. При цьому вони спираються на цупкий хвіст. Літають неохоче, але швидко — то різко піднімаються, то ніби падають зі складеними крилами.

Живляться комахами та личинками короїдів, жуків-вусачів, які живуг^ під корою і в деревині. Оглядаючи і вистукуючи стовбури, дятел, ніби лікар, дізнається, яке дерево пошкоджене, бо здорове відгукується дзвінко, а пошкоджене глухо. Виявивши поживу, дятел ніби долотом пробиває кору пошкодженого дерева, знаходить і дістає липким язиком личинки. Поїдають птахи і різних комах, яких знаходять на деревах. Взимку живляться насінням ялин і сосен, створюючи так звані кузні.

Особливо активно дятли знищують шкідників під час годівлі пташенят, яким вони приносять їжу близько 300 разів на день. Гніздяться дятли в дуплах, які самі ж і видовбують. Дупла мають круглий вхідний отвір, відповідно до розміру птаха, і досить простору камеру нижче від отвору.

Улітку дятли перебувають у місцях гніздування, потім кочують по лісах і садах разом з іншими птахами у пошуках їжі.

Найбільш поширений у нас великий строкатий дятел. Слід привернути увагу дітей до гарного забарвлення птаха: зверху чорне з білими плямами на крилах, а знизу біле. Підхвістя і потилиця у самця і молодих птахів червоні. Навесні інколи можна почути різкий та гучний крик дятла і своєрідну трель — відлуння під час дуже частих і сильних ударів дзьобом по сухому гіллі. Це його шлюбна пісня.

Щороку дятел видовбує нове гніздо. В нього самка відкладає 5—6 яєиь. Висиджують їх самець і самка близько двох тижнів, а потім понад три тижні годують пташенят виключно комахами. Сідаючи на стовбур дерева внизу, дятел стрибками по спіралі піднімається вгору, уважно оглядає кожну щілину в корі як на стовбурі, так і на бокових гілках. Рано навесні дятел інколи продовбує на корі берез, клена чотирикутні дірочки, коли з них потече сік, п’є його. Ним ласують також білка та деякі комахи.

Чорна жовна — найбільший, найсильніший з дятлів. Оперення в нього чорне, лише на голові в самця і на потилиці в самки яскрава червона шапочка. Поширений переважно в Поліссі і Карпатах, взимку зустрічається і південніше. В пошуках їжі своїм могутнім дзьобом він може роздовбувати порохняві пеньки, гнилі всередині осики або очищати від кори стовбур великої сосни, ялини.

Дятел зелений має зверху яскраво-зелене оперення. Зверху голова, потилиця і «вуса» у самця червоні. Він більший, ніж дятел строкатий. Живе в лісах (переважно в Поліссі, Лісостепу і Карпатах). Під час осінніх та зимових перельотів зустрічається і в інших місцях. На відміну від інших дятлів, дятел зелений знищує комах не тільки на деревах, а й на землі, розшукуючи їх у лісовій підстилці. Взимку охоче поїдає рослинну їжу. Інколи дятел може ласувати лісовими мурашками, та порівняно з користю, яку дятли приносять лісу, ця шкода незначна.

Спостерігаючи дятлів і розповідаючи дітям про лісового лікаря, вихователь повинен наголосити на тому, що птах не тільки знищує багато шкідників лісу, а й видовбує дупла, в яких оселяються інші комахоїдні пташки.

Крутиголовка — трохи більший за горобця, рудувато-коричневий з недовгим дзьобом птах, що має звичку, виглядаючи з дупла, крутити головою, так само, як гадюка, а під час небезпеки і шипіти. При цьому висуває язик і розпускає строкатий м’який довгий округлий хвіст. По стовбурах дерев не лазить, а сідає на горизонтальні гілки і на землю. Поширений по всій території України,

Гніздиться у природних або старих дуплах, в щілинах, інколи висиляє з них синицю чи повзика. Живиться різноманітними комахами. На зиму відлітає у Північну Африку. Крутиголовка — цікавий птах своею захисною поведінкою.

Навчаючи дітей спостерігати птахів, треба, щоб вони твердо засвоїли: птахи бояться різких рухів і гучних звуків.

Дата добавления: 2014-11-29