Відповідальність за порушення валютного законодавства

Згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (зі змінами і доповненнями) до резидентів, нерезиден-тів ─ платників податків, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, ступеня відповідальності (фінансові санкції) застосовуються за такі правопорушення:

─ здійснення операцій з валютними цінностями, передба­чених п.2 ст.5 Декрету № 15, без одержання генеральної ліцензії НБУ;

─ здійснення операцій з валютними цінностями, що вимагає одержання ліцензій НБУ згідно з п. 4 ст. 5 Декрету № 15, без отримання індивідуальної ліцензії НБУ;

─ торгівлю іноземною валютою банками й іншими кредитно-фінансовими установами без одержання ліцензії НБУ і (чи) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених НБУ;

─ невиконання уповноваженими банками обов'язків, передбачених п. 4 ст. 4 і її. 2 ст. 13 Декрету № 15;

─ порушення резидентами порядку розрахунків, установ­леного ст. 7 Декрету № 15;

─ несвоєчасне подання, чи приховування чи пере­кручування звітності про валютні операції;

─ невиконання резидентами вимог з декларування валют­них цінностей та іншого майна, передбачених ст.9 Декрету № 15.

Крім того, варто зупинитися також на особливостях інших правопорушень у зовнішньоекономічній сфері, за які застосову­ється фінансова відповідальність у вигляді пені, на розмір якої не поширюються обмеження, передбачені Законом № 2181.

Зокрема, Законом України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» передбачений обов'язок рези­дентів уживати заходів щодо зарахування виторгу за експортовані товари (послуги) і постачання імпортованих товарів (послуг), за які здійснені авансові платежі.

Згідно зі ст. 4 Закону № 185, порушення резидентами термінів, передбачених ст.1 і 2 цього Закону, спричиняє стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми неодержаного виторгу (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Верхня межа нарахування пені Законом № 185 не встановлена.

Законом України від 23.12.98 р. № 351-Х1У «Про регулювання товаро­обмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» передбачений обов’язок резидентів уживати заходів щодо імпорту товарів, в оплату за які фактично експортовані товари.

Згідно зі ст. 3 Закону № 351 порушення суб'єктом зовніш­ньоекономічної діяльності України передбачених частинами першою ─ третьою ст. 2 цього Закону термінів ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), імпортованих за бартерним договором, спричиняє стягнення пені за кожний день про­строчення в розмірі 0,3% вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), імпортованих за бартерним договором. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.

Законом України від 15.09.95 р. № 327/95-ВР «Щодо операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» передбачена відповідальність за неви­конання положень закону щодо:

─ порядку вивозу готової продукції, виготовленої з даваль­ницької сировини іноземного замовника;

─ порядку вивезення давальницької сировини українського
замовника за межі митної території України і повернення в
Україну готової продукції;

─ порядку розрахунків за переробку, обробку, збагачення
і використання давальницької сировини.

Згідно зі ст. 9 Закону № 327 за порушення українським виконавцем (замовником) термінів, передбачених частинами сьомою і восьмою ст. 2, частинами восьмою та шістнадцятою ст. 3 і частиною третьою ст.6 цього Закону, стягується пеня за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаного виторгу (вартості неповерненої готової продукції) в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту України за офіційним валютним курсом НБУ, що діє на день нарахування пені, або в гривнях під час здійснення розрахунків у національній валюті України. Загальний розмір нарахованої пені не може переви­щувати суми заборгованості.

Пеня за порушення зазначених термінів не нараховується у разі прийому судовими органами, передбаченими відповідними законами, позовної заяви резидента щодо стягнення з іноземного замовника (виконавця) заборгованості, що виникла внаслідок недотримання термінів, передбачених контрактами.

При цьому під час прийняття судом або господарським судом рішення про задоволення позову про порушення термінів пеня не сплачується з дати прийняття позову до дати розгляду судом чи господарським судом.

У разі прийняття судом або господарським судом рішення про відмову в позові цілком або частково чи припи­нення (закриття) провадження справи або залишення позову без розгляду в терміни, передбачені відповідними законами, відновлюються і пеня за їх порушення нараховується за кожний день прострочення:

─ крім періоду, на який ці терміни були зупинені (відпо­відно до Закону № 327);

─ включаючи період, на який ці терміни були зупинені (відповідно до Закону № 351 і Закону № 185).

Що стосується правової природи і порядку стягнення зазначеної в цих Законах пені, тривалий час велися суперечки через різний підхід до цих питань платників податків і контролюючих органів.

Невизначеність термінів притягнення до відповідальності за окремі правопорушення у сфері фінансових, валютних і податкових відносин і стала свого часу додатковим приводом підтримки позиції щодо віднесення такої відповідальності до адміністративної і, відповідно, застосування термінів накладення адміністративних стягнень, передбачених ст.38 Кодексу адміністративних порушень.

У більшості випадків поряд із визначенням змісту право­порушення і санкцій, суб'єкта правопорушення, органу, що накладає стягнення, і органу, у якому оскаржується рішення, у нормативно-правових актах не вирішуються питання про терміни притягнення до такої відповідальності, терміни застосування заходів впливу, порядку оскарження рішень про накладення стягнення та ін. І саме визначення в Рішенні № 7(1), що «стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема щодо визначення термінів застосуван­ня до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і не відповідає конституційному визначенню України як правової держави», служить слабкою утіхою для юридич­них осіб, що притягаються до відповідальності за правопору­шення, вчинені за якісно інших економічних умов.

У цьому разі важливо пам’ятати, що положення Цивільного кодексу про терміни задавнення позову щодо накладення стягнень безпосередньо контролюючими органами не застосовуються. Зокрема, у листі ВАСУ від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів» підтверджено, що застосування податковими органами до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності пені за порушення термінів зарахування виторгу в іноземній валюті не регулюється цивільним законодавством.

Таким чином, у випадках застосування Закону № 185 і Закону № 351 для фіскальних органів немає законних обмежень для застосування стягнення за вчинені правопорушення протягом невизначеного проміжку часу.

Іншим важливим питанням залишається порядок стягнення пені, передбаченої цими законами.

Так, згідно зі ст. 4 Закону № 185 державні податкові інспекції мають право за результатами документальних перевірок стягувати безпосередньо з резидентів пеню, передбачену цією статтею. Згідно зі ст. З Закону № 351 органи Державної податкової служби України мають право за результатами документальних перевірок стягувати у беззаперечному порядку із суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню, передбачену цією статтею. На підставі зазначених норм контролюючі органи тривалий час намагаються застосувати беззаперечний порядок стягнення сум пені як фінансової санкції за порушення платниками податків фінансових норм.

У той же час згідно зі ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань винятково за рішенням суду (арбітражного суду). Як зазначено в преамбулі, Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних чи фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, застосовуваних до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, і визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, спостерігається колізія норм двох спеціальних законів з питань нарахування і сплати пені, застосовуваної до платників податків.

ВИСНОВКИ

1. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства здійснюється у вигляді фінансових санкцій та кримінальної відповідальності.

2. Фінансові санкції застосовуються у формі штрафів, адміністративних штрафів і пені та застосовуються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються не тільки у вигляді штрафів, а й в інших формах, таких як стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі недоїмки, або нарахування пені за затримку внесення податку.

3. Кримінальна відповідальність передбачена за заниження сум податків і податкових платежів у значних, великих і особливо вели­ких розмірах:

─ у значних розмірах ─в 1000 і більше разів перевищу­ють встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян (НМДГ), що дорівнює 17000 грн, карається штрафом від 300 до 500 НМДГ, що дорівнює від 5100 грн до 8500 грн, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

─ у великих розмірах ─ в 3000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ, що дорівнює 51000 грн, караються штрафом від 500 до 2000 НМДГ, що дорівнює від 8500 грн до 34000 грн, або виправни­ми роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

─ в особливо великих розмірах(в 5000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ, що дорівнює 85000 грн), караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обі­ймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна.

4. Відповідальність за порушення валютного законодавства регламентується згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (зі змінами і доповненнями) до резидентів, нерезидентів ─ платників податків, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю.

Запитання для самоконтролю

1.Види відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

2.Види фінансової відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

3.Адміністративна відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

4.Кримінальна відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

5. Відмінності податкового боргу від податкового зобов’язання.

6. Особливості нарахування пені.

7.Відмінності недоїмки від податкового боргу.

8. Способи беззаперечного стягування недоїмки.

9. За які види порушень передбачається сплата штрафів.

10. За які види порушень передбачається сплата адміністративних штрафів?

11. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Тестові завдання до теми 3 (18 тестів)

ТЕСТ 1. В Україні за порушення податкового законодавства передбачені такі види відповідальності:

а) економічна;

б) адміністративна;

в) кримінальна;

г) цивільна;

д) фінансова.

ТЕСТ 2. Фінансова відповідальність передбачає сплату під­приємствами і фізичними особами ─ суб'єктами підприємниць­кої діяльності штрафів за такі види порушень:

а) заниження сум податків, приховання доходів та об'єктів опо­даткування;

б) несвоєчасне подання органам податкової служби податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків;

в) відсутність на момент перевірки податкової та бухгалтерської звітності;

г) відсутність у громадян, що займаються підприємництвом, державної реєстрації або ліцензії.

ТЕСТ 3. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно ви­значити суми податкового зобов'язання платника податків у таких випадках:

а) платник податків не подає у встановлений термін податкову декларацію;

б) платник податків несвоєчасно подав податкову декларацію;

в) дані документальних перевірок результатів діяльності плат­ника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

г) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;

д) правильні відповіді а, в, г.

ТЕСТ 4. В основу класифікації податкових порушень покладено:

а) кількісні і формальні критерії;

б) якісні і регулюючі критерії;

в) кількісні і якісні критерії.

ТЕСТ 5. Який вид відповідальності за порушення податко­вого законодавства припускає покарання уповноваженим орга­ном у порядку, встановленому фінансово-правовими нормами з метою реалізації загальнодержавних інтересів:

а) фінансова;

б) адміністративна;

в) кримінальна.

ТЕСТ 6. Чи має право контролюючий орган самостійно визначати суму податкового зобов'язання?

а) ні, не має такого права. Платники самостійно зобов’язані нараховувати податкові зобов'язання;

б) має право в окремих випадках;

в) немає правильної відповіді.

Дата добавления: 2014-11-29