Уживання приголосних

Філі пп іни — філі пп інський, Ка нн и - ка нн ський

ша с і, комі с ія, да н і, да н ий (але: данник, подання)

раціональний — і рр аціональний, новація – і нн овація (але: нотація — анотація)

Александров — Александров, Научный — Научний

Октябрьск ое — Октябрьськ е, Отрадн ое — Отрадн е

Бел яев — Бєл яєв, Сер геев — Сер гєєв, Гур ье в — Гур ’є в, Анан ьє в — Анан ьє в (але: Бот е в — Бот е в)

С е ров — С є ров, Св е тлов — Св є тлов(але: Кам е нєв, Леб е дєв)

Соловь е в — Солов йо в

Алф е ров — Алф ьо ров

Арт е мов — Арт е мов(Артем), Синицын— Синицин (синиця) (але: Филиппов — Філіппов)

Чечеткин — Чеч о ткін, Щелоков - Щ о локов

Ибра и мов — Ибраїмов, Воинов — Воїнов

§ 4. Правопис префіксів

1. Правопис префіксів З, С, ЗІ.

1.З → Сперед к, п, т, ф, х (КаФеПТаХ):	сказати, спалахнути, стерти, сфагнум.
2. В усіх інших випадках пишеться префікс з:	зсадити, зжитися, зчепити.
3.ЗІ пишеться, коли корінь слова починається сполученням приголосних:	зі зн атися, зі гр ати, зі гн утися, зі ст авити, але: зігрівати - зогрівати, зітлівати - зотлівати.

!!! У префіксах кінцевий дзвінкий не змінюється:

обпалити, розгорнути, відстань, підтримка.

2. Правопис префіксів ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-.

2.1. Префікс ПРЕ- вживається:
1. Для вираження найвищого ступеня ознаки:	добрий – предобрий; прегарний, превисоко.
2. У словах:	преосвященний, преподобний, престол, презирливий, презирство.

2.2. Префікс ПРИ- вживається:
1. У дієсловах для позначення приєднання, наближення, частковості дії, іменниках:	йти – прийти; приберегти, привабити, прибрати; прихильник, приїзд.
2. У словах:	пригірок, приярок, прикордонник, прибережний.

2.3. Префікс ПРІ- вживається:
У словах:	прізвище, прізвисько, прірва, прілий, пріор, пріоритет, прісний, пріфікс (тверда ціна).

§ 5. Правопис суфіксів.

1. Іменникові суфікси.

1. -ИР, -ИСТ, -ИЗМ -після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р пишеться и:	командир, таксист, афоризм, але: п’ятірка, ганчірка.
2. -ІР, -ІСТ, -ІЗМ -після інших приголосних пишеться І:	сапфір, пацифіст, ідеалізм, але: боротьбист, речовизм.
3. -ЇР, -ЇСТ, -їЇЗМ -після голосних пишеться Ї:	конвоїр, ліцеїст, альтруїст, ламаїзм.
4. -ИВ(о) -в іменниках середнього роду, що означають матеріал або продукт праці:	печиво, добриво, вариво, але: марево.
5. -НИК, -ЩИК, -ЧИК -у назвах професій, спеціальностей та інших іменниках:	пожежник, бакенщик; хлопчик, стільчик.
6. -ИК, -ІК, -ЇК -в іншомовних словах и, і, ї пишуться згідно з вимовою:	історик, медик, механік, прозаїк.
7.-ИЧ -у прізвищах, по батькові тощо	Кузьмич, москвич.
8. -ЕН(я), -ЄН(я) -у назвах живих істот серед. роду:	кошеня,левеня, змієня, чаєня,
9. -ИСЬК(о), -ИЩ(е) -у словах з негативним значенням після приголосних:	хлопчисько, дівчисько, голосище, звалище.
10. -ЇСЬК(о), -ЇЩ(е) -після голосних пишеться ї:	гноїсько, побоїще,
11. -ИЧОК, -ИЧК -в іменниках, утворених від слів із суфіксами -ик, -иц(я):	кошик – кошичок, полиця – поличка, горщик– горщичок, пшениця– пшеничка.
12. В усіх інших випадках уживаються суфікси з е або є (-ечок, -єчок, -ечк, -єчк, -еньк, -єньк):	мішечок, краєчок, копієчка, ніченька,
13. -ИК -у зменшувальних формах:	дворик, вузлик, братик.
14. -ИНН(я) -збірні поняття середнього роду:	павутиння, картоплиння.
15. -ІНН(я) -збірні поняття, утворені від дієслів, які мають в основі и, і:	воскресити – воскресіння, шарудіти - шарудіння, а також: каміння, коріння.
16. -АНН(я), -ЯНН(я) -утворені від дієслів із голосним основи а(я):	сприяти – сприяння, полювати – полювання.
17. -ЕНН(я) -віддієслівні іменники з наголосом на корені:	порушувати – порушення, звертатися – звернення.
18. -АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ, -ЄЦЬ, -ІСТЬ, -ТЕЛЬ- після кінцевого приголосного:	скрипаль, красень, переможець, кореєць, ніжність, цінитель.
19. -АЛЬНИК, -ИЛЬНИК, -ІЛЬНИК, -АЛЬНІСТЬ -після л перед н:	уболівальник, лічильник, геніальність.
20. -ІВК(а), -ЇВК(а) -в іменниках жіночого роду:	ножівка, долівка, покоївка, але: головка (капусти), духовка, підготовка, зарисовка.
21. -ОК –віменниках чол. роду з випадним ота після приголосного з ь:	міст – містка – місток, день – дня – деньок; пень – пенька – пеньок.
22.-АР, -ЯР - у позначеннях професії, роботи:	крамар, лікар, зброяр.
23. -АНИН, -ЯНИН -належність до місця, нації:	кримчанин, харків’янин, горянин.
24. -ОВИЧ, -ЙОВИЧ, -ИЧ, -ІЧ– при творенні чоловічих імен по батькові:	Іван – Іванович, Олексій – Олексійович, Кузьма – Кузьмич, Кузьмович; Ілля - Ілліч, Ілльович; Микола – Миколович, Миколайович.
25. -ІВН(а), -ЇВН(а) -при творенні жіночих імен по батькові:	Іван - Іванівна; Олексій – Олексіївна, Кузьма – Кузьмівна, Ілля – Іллівна. Микола - Миколівна, Миколаївна.

2. Прикметникові та дієприкметникові суфікси .

1. -НН(ий) -у якісних та відносних прикметниках (тверда група): дивний, дружний (клас), мільйонний, додатний, зворотний.

2. -Н(ій) - у відносн. прикметниках (м’яка група): городній, житній, хатній, освітній.

3. -Н(ій)- в усіх прикметниках, утворених від іменників та прислівників з основою на ж, ш: дружній, дорожній, сьогоднішній, торішній, але: потужний.

4. -АНН(ий), -ЕНН(ий), -ЯНН(ий) -для вираження найвищого ступеня ознаки: нездоланний, незліченний, незрівнянний (неможлива дія); але: нездоланий, незлічений, невблаганий (ще не виконана дія).

5. -ЕНН-пишеться у словах: благословенний, блаженний, огненний, священний, мерзенний, окаянний.

6. -АН(ий), -ЯН(ий), -ЕН(ий) -для вираження позитивного ступеня ознаки: коханий, печений, полум’яний.

2.1. У прикметниках, утворених від слів іншомовного походження:

1. -ИЧН(ий) -з основою на д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: пластичний, артистичний.

2. -ІЧН(ий) -після решти приголосних: комічний, органічний.

3. -ЇЧН(ий) -після голосних: прозаїчний, героїчний.

2.2. У присвійних прикметниках, утворених від іменників 1 відміни:

1. -ИН -після приголосних (крім й): Люда – Людин, Коля – Колин,дочка – доччин.

2. -ЇН -після голосних: Євгенія – Євгеніїн, Надія - Надіїн.

!!! Перед суфіксом -ИН- приголосні г, к, х, шк змінюються на ж, ч, ш, щ: Ольга - Ольжин, г → ж донька - доньчин, к → ч сваха - свашин, х → ш Мелашка - Мелащин шк → щ

2.3. У прикметниках зі значенням присвійності, утворених від назв тварин:

1. -ИН - після приголосних (крім й): соколиний, бджолиний, качиний, горобиний.

2. -ЇН - після голосних та апострофа: зміїний, солов’їний,

2.4. Після м’якого та шиплячого у прикметниках з наголосом переважно на основу слова:

1. -ЕВ(ий) -після м’яких та шиплячих приголосних основи: вишневий; грушевий, борщевий, овочевий.

2. -ЄВ(ий) -після м’яких н, т або й основи: миттєвий, значеннєвий, дієвий (рос. действенный),

3. -ОВ(ий)– після твердого пригол. основи: ясеновий, кварцовий, палацовий, вітровий.

4. -ОВ(ий)- після шиплячих, м’яких або й з наголосом на закінченні: ключовий, крайовий, вісь – осьовий, стильовий, дійовий (рос. действующий).

2.5. У присвійних прикметниках жіночого і середнього роду, утворених від іменників:

1. -ОВ-твердої групи: капітанова (е), директорова (е), Ковальченкова (е).

2. -ЕВ-, -ЄВ-м’якої та мішаної групи: шахтарева (е), серпнева (е), Гордієва (-єве).

3.-ОВ-, -ІВ-, -ЄВ-, -ЇВ-, -ЕВ-, -ІВ- у присвійних прикметниках можливе чергування суфіксів: Петрова – Петрів, Василева – Василів, Ілльова – Іллів, Юрієва – Юріїв.

2.6. У прикметниках на позначення певного вияву ознаки:

1. -УВАТ(ий), -ЮВАТ(ий) -невисокий ступінь ознаки: довгуватий, твердуватий, синюватий.

2. -ОВИТ(ий) -високий ступінь вияву ознаки: талановитий, соковитий.

3. -ОВАТ(ий) -з наголосом наосуфікса: стовбоватий, плисковатий.

3. Дієслівні суфікси.

1. –УВА-, -ЮВА- -у віддієслівних іменниках та дієприкметниках з ненаголошеними суфіксами: стверджуваний – стверджування, закреслювання - закреслюваний..

2. -ОВА- -з наголосом на перший голосний суфікса: здивований, гартований – гартування.

3.-ОВУВА-перший голосний суфікса завжди наголошений: завойовувати – завойовування, спростовувати – спростовування.

4. -ІР-, -ИР-втрачаються в українській мові у дієсловах іншомовного походження: (сагитировать - рос.) загітувати - загітований, (информировать – рос.) інформувати – поінформований, але: полірувати, марширувати.

Самостійна робота № 6.

Правопис префіксів, суфіксів.