Загальні положення обліку запасів. Сутність виробничих запасів та їх класифікація

Методологічною основою оцінки та обліку товарно-матеріальних цінностей є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. У відповідності до п.4 П(с)БО 9, запаси – це активи, які:

· зберігаються для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності;

· перебувають в процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

· зберігаються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, також для управління підприємством.

Запаси визнаються активами, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням та їх вартість можна достовірно визначити.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовують для подальшого продажу споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Класифікація виробничих запасів:

1. Сировина і матеріали – це предмети праці з яких виготовляють продукцію. Вони утворюють матеріальну (речову основу продукції):

а) Сировина – це продукція с\г (зерно, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, газ);

б) Матеріали – це продукція переробної промисловості (борошно, тканина).

Примітка: Облік запасів на початку його зародження у Єгипті і Вавилоні здійснювався з використанням описів, списків, основне призначення яких полягало у відображенні стану майна. Але при такій формі реєструвався лише зміст об’єктів, що обліковуються, а зміна їх стану, рух запасів в операціях залишалися незрозумілими. Також, на писарів покладалися обов’язки не лише ведення обліку державних доходів і витрат, а також вони вели облік військових трофеїв, врожаю із завойованих територій [2].

Сировину і матеріали поділяють на дві групи:

– допоміжні;

– основні.

До групи допоміжних матеріалів у зв’язку з особливістю використання окремо виділяють паливо та тарні матеріали і запасні частини.

2. Паливо для потреб виробництва. Розглядають технологічне, моторне і господарське.

3. Тара і тарні матеріали – належать предмети, які використовуються для пакування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, коробки, ящики).

4. Запасні частини – служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей автомобілів та обладнання.

Незавершене виробництво – виступає у вигляді незакінчених робіт, незакінчених обробкою і складанням деталей, виробів та незакінчених технологічних процесів. На виробничих підприємствах до незавершеного виробництва відносяться витрати на виконання робіт, послуг, по яких підприємство ще не визнало дохід.

Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією.

Зворотні відходи виробництва – це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів, які повністю втратили свої споживчі якості (тирса, стружка).

Готова продукція – актив виготовлений на підприємстві. Призначена для продажу. При цьому вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативним актом.

МШП – це предмети, що використовують протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не більше одного року.

Товари – матеріальні цінності. Які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшого продажу.

Дата добавления: 2014-11-29