Національна економіка: загальне та особливе. ність істотних відношень між компонентами в середині цілого

Тема 1

ність істотних відношень між компонентами в середині цілого. Не менш важливим є й те, що внаслідок відносної незалежнос­ті зв'язків між окремим складовими системи структура сама здатна виступати одночасно способом організації таких систем. Тому для вивчення національної економіки і вибору механізмів її регулювання національну економіку потрібно певним чином структурувати, тобто виділити її окремі підсистеми та елемен­ти, щоб виявити їх відмінності та особливості, а також роль для функціонування національної економіки як єдиного цілого. Ви­вчення структури національної економіки важливо, враховую­чи й те, що структура як сукупність сформованих зв'язків, які забезпечують цілісність об'єкта, сприяє збереженню основних властивостей національної економіки при різних зовнішніх і внутрішніх змінах.

Щоб повніше передати складність структури національної економіки, її відображають за різними ознаками чи принципа­ми, що виділяються залежно від потреби конкретного аналізу. Дослідження засвідчують, що найбільш розповсюдженими ви­дами структури національної економіки є структура факторів відтворення, галузева структура, вартісна структура, структура економіки в розрізі її окремих крупних секторів, структура вну­трішніх і зовнішніх зв'язків, регіональна структура, структура виробництва і споживання, структура інвестицій тощо.

Структура національної економіки характеризується абсо­лютними розмірами та частками (щодо загального обсягу ви­робництва) використаних ресурсів або поточними витратами, чисельністю зайнятих працівників, обсягами спожитих або ви­користаних засобів виробництва. Вона також вимірюється як натуральними, так і вартісними показниками.

Для аналізу структури національної економіки дуже важ­ливим є її вираження через відповідні пропорції, тобто певні кількісні співвідношення, співрозмірність її окремих елементів. Пропорційність - суттєва характеристика економіки: якщо вона підтримується постійно, то існує рівновага; якщо постійно по­рушується, але все ж досягається, режим розвитку неврівнова-жений, а якщо пропорційність не забезпечується, то це руйнує економічну систему. Розрізняють такі пропорції національної економіки:

- загальноекономічні пропорції, які характеризують спів­
відношення окремих сторін, елементів суспільного вироб­
ництва;

- міжгалузеві пропорції відображають співвідношення між
галузями або комплексними галузями;

- внутрішньогалузеві пропорції являють собою співвідно­
шення у межах однієї галузі;

- територіальні пропорції відображають територіальне
розміщення виробничих ресурсів у межах країни, еко­
номічне співвідношення економічних районів, регіонів,
територіально-виробничих комплексів, а також областей
у виробництві та розподілі суспільного продукту;

- зовнішньоекономічні пропорції, що характеризують екс­
порт та імпорт продукції різних галузей та регіонів.

Слід зазначити, що окремі пропорції взаємопов'язані та в кін­цевому рахунку відображають різні стан і положення окремого суб'єкта господарювання в загальній системі суспільного поділу

праці.

За ріенялш економіки, в яких проявляється сутність та зміст національної економіки, її досліджують на макро-, мезо- та мі-крорівнях. На первинному рівні національна економіка є сукуп­ністю суб'єктів господарювання, якими виступають домашні господарства, підприємства (фірми), що формують мікроеко- номічну структуру національної економіки.

За виробничою ознакою підприємства формують галузі, галузі -комплекси, міжгалузеві комплекси, економіку регіону - і таким чином формується мезоекономічна структура національної економіки, що характеризує мезорівень її пізнання.

Макроекономічна структура національної економіки - це її загальна структура; що представляє національну економіку як єдине ціле; вона становить макрорівень дослідження націо­нальної економіки.

Якщо розглядати окремі національні економіки у їх взаємозв'язку, що формують міжнародну економіку, то можна вести мову про мегаекономічну структуру, що формує мегарі-вень дослідження господарських систем.

Взагалі найбільш розпозповсюдженим є вивчення націо­нальної економіки у наступних розрізах: відтворювальному,

Національна економіка: загальне та особливе

інституційному, галузевому, технологічному і територіальному (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Характеристика основних макроекономічних структур економіки

Вид структури	Основна сутність	Перспективні напрями розвитку
Відтворю-вальна	Співвідношення вироб­ництва і споживання благ та послуг на всіх стадіях відтворення	Зростання питомої ваги валової доданої вартості та знижен­ня частки проміжного споживання
Інституцій-на	Пропорції секторів економіки за формами власності	Приведення секторів економіки за формами власності у відповід­ність з потребами рин­кової економіки
Галузева	Пропорції між галу­зями і міжгалузевими комплексами	Досягнення відповід­ності запитам внутріш­нього та зовнішнього ринків
Технологіч­на	Співвідношення про­дукції, виробленої за допомогою різних способів виробництва і поколінь техніки	Сприяння ефектив­ності економіки, під­вищенню рівня конку­рентоспроможності її продукції
Територі -альна	Територіальні пропо­рції розміщення на­родного господарства і його окремих галузей	Раціональне викорис­тання виробничих сил регіонів та поступове вирівнювання умов життя населення окре­мих регіонів

Структурний поділ національної економіки через її відтворю- вольну структуру дає уявлення про найважливіші макроеко-номічні пропорції, базові співвідношення між стадіями відтво­рення ВВП, а тому дуже важливий. Йдеться про співвідношення: підрозділів суспільного виробництва, що відрізняються призна­ченням виробленого продукту (виробництво засобів виробни­цтва, виробництво товарів споживання), розподілу сукупного суспільного продукту за вартістю (фонди відтворення, фонди накопичення, фонди споживання), співвідношення між якими суттєво змінюються залежно від конкретних завдань та стану економічної системи. Така структура національної економіки дуже важлива для виявлення рівня соціальної орієнтації, дина­міки споживання і накопичення, ресурсоємності виробництва тощо. На її основі можна визначити інвестиційні можливості національної економіки та її експортну спрямованість.

Галузева структура економіки є її основним історичним під­розділом, що зумовлено процесом розвитку суспільного поділу праці, внаслідок якого відбувається диференціація галузей. Вона пов'язана із розподілом засобів виробництва і робочої сили між різними підгалузями і галузями.

Пялузева структура національної економіки являє собою сукупність галузей, тобто однорідних господарських одиниць з особливими умовами функціонування (випуск однорідної про­дукції чи використання однорідних ресурсів, однаковий функці­ональним змістом виконуваних операцій). До галузей належать: промисловість, будівництво, сільське господарство, торгівля, управління. При віднесенні підприємства, виду виробництва чи послуг до певної галузі економіки враховується, в першу чергу, така ознака, як призначення продукту чи послуги (хутрове - ви­робництво виробів із хутра), а також вид використаної сировини, або матеріалу (деревина) і особливий характер технологічного процесу. Кожна галузь економіки поділяється на комплексні підгалузі та види виробництва, які характеризуються різним ступенем диференціації виробництва. Так, у складі харчової про­мисловості налічується більше 20 підгалузей, які також поділя­ються на окремі види виробництва і види продукції.

Економіка кожної країни включає ті чи інші галузі виробни­цтва залежно від її природних ресурсів, рівня розвитку техніки і технології, потреб економіки і споживачів в тих чи інших видах

Дата добавления: 2014-11-29