Національна економіка і міжнародна економічна інтеграція. Рис. 4. Товарна структура імпорту України в І півріччі 2008 р. Недпрогодінні мзталн та вироби з нму 7.7% Мінеральні

Тема 13

Рис. 4. Товарна структура імпорту України в І півріччі 2008 р.

Недпрогодінні мзталн та вироби з нму 7.7%

Мінеральні продукти *~ 7ЯПЧ,

Прздукця хімчної промисловогті, пластмаси та каучук

Деревина! целюлозно-пеперо (і вироби 2,9%

Сировина та вироби з шкіри, тзкстиль 3,5%

Машино- та приладобудування 33,0%

Продовольчі товари

Різні то в ари і вироби 4,4%

і с/г сиро вина

7,2%

Найбільшою проблемою, що стримує зростання обсягів екс­порту України, залишається низька конкурентоспроможність виробників. Тому уряд має вжити радикальних заходів з метою розвитку конкурентного середовища, збільшення інвестицій та стимулювання інноваційної діяльності підприємств.

Важливими заходами держави щодо зростання експорту по­винна стати диверсифікація не лише структури експорту, а і його географічної структури. Так, наприклад, ринок експорту Украї­ною сталі обмежується переважно східно-азіатськими ринками. Вихід на них китайських виробників, зростання їх пропозиції сталі становить суттєвий фактор ускладнення для вітчизняних виробників. Вищі транспортні витрати та застаріла технологія (понад 40 % сталі в Україні виробляється застарілим мартенів­ським способом) знижують конкурентоспроможність продукції української металургії.

Зважаючи, що світовий ринок являє сферу гострої конкурент­ної боротьби між експортерами та імпортерами аналогічних чи взаємозамінних товарів усі держави, законодавче встанов­люючи певні правила та умови зовнішньоторгової політики, різними шляхами регулюють зовнішню торгівлю. Розрізняють дві історично сформовані протилежні системи такої політики: протекціонізм і свобода торгівлі.

Протекціонізм - політика держави, яка має на меті захис­тити національну економіку від іноземної конкуренції шляхом

введення високого мита на товари, що ввозяться, обмеження чи повної заборони ввозу певних товарів. Така політика здійсню­ється головним чином шляхом митних тарифів і нетарифних

обмежень.

Митний тариф - це система митних податків на товари, що перевозяться через кордон. Він включає перелік товарів, що об­кладаються митом, безмитних товарів, товарів, заборонених для ввозу, вивозу і транзиту, а також ставок мита. На практиці широ­ко використовується подвійний митний тариф, що включає два ряди ставок (максимальні і мінімальні), кожен з яких застосову­ється до товарів певних країн залежно від торгово-політичних

відносин з ними.

Мито- податок на товари, майно, цінності, що перевозять­ся через кордон. Відповідно до напряму товарних потоків поді­ляють на ввізне, вивізне та транзитне. Найбільше економічне значення має сьогодні ввізне мито. Вивізне мито накладають лише деякі країни, насамперед, на аграрні продукти і сировину. У зв'язку з цим митне регулювання - це прямі і непрямі мето­ди впливу на економічні процеси. Змінюючи в той чи інший бік розмір мита, митних зборів, держава здатна прискорювати чи уповільнювати економічні процеси, впливати на експорту­вання та імпортування товарів. Тобто мито може слугувати ін­струментом реалізації як зовнішньоекономічної політики, так і

внутрішньої.

Залежно від мети застосування, розрізняють мито фіскальне (збільшення доходів бюджету), протекційне (захист внутрішньо­го ринку), антидемпінгове (різновид протекційного), преферен­ційне (пільгове).

Значення мита як джерела бюджетних надходжень у розви­нених країнах постійно знижується внаслідок розвитку інтегра­ційних процесів. Так, у США на початку 90-х років XX ст. част­ка мита у податкових надходженнях до федерального бюджету становила 1,6 %. В Україні мито певний час застосовувалося для запобігання вивезенню товарів. Зокрема, у 1993 р. було запро­ваджено митне оподаткування експорту. Поступово все більшого значення набуло імпортне мито.

Нетарифні обмеження - це система адміністративних та економічних заходів, що застосовується державою з метою ре­гулювання ввозу та вивозу товарів. Вони поширюються на 40 %

Дата добавления: 2014-11-29