Національна економіка і міжнародна економічна інтеграція. дуктивного капіталу сформувалися міцні ТНК, ФПГ, посилилася міжкраїнова та світогосподарська інтеграція (табл

Тема 13

дуктивного капіталу сформувалися міцні ТНК, ФПГ, посилилася міжкраїнова та світогосподарська інтеграція (табл. 13.1).

Таблиця 13.1 Фактори розвитку міжнародної економічної янтеграції

Основні фактори	Характеристика і наслідки
1. Поглиблення міжнарод­ного розподілу праці, спе­ціалізації і кооперації	Економічно вигідна спеціалізація окремих країн на виробництві пев­них товарів і послуг; активізує ін­тернаціоналізацію економіки
2. Прискорення НТП, роз­виток і впровадження ін­формаційних технологій	Забезпечує якісно новий рівень інтернаціоналізації національного виробництва
3. Розширення регіональ­них угрупувань	Об'єднання (Європейський союз, НАФТА, ОПЕК та ін.); сприяють ефективності діяльності
4. Формування регіональ­них ринків	Створення світових ринків товарів і послуг, капіталів, цінних паперів, праці, технологій; можливість ви­користання світових цін
5. Інтернаціоналізація гос­подарського життя	Формування стійких міжнародних зв'язків на основі міжнародного поділу праці
6. Створення ТНК і ФПГ	Концентрація капіталу, домінуван­ня на ринках, прискорений техніч­ний прогрес

Основними чинниками інтеграції є: близькість рівнів еко­номічного розвитку та рівня ринкової зрілості країн, які інте­груються; географічна близькість, наявність загальної межі і тісних економічних зв'язків, що склалися історично; спільність економічних та інших проблем, які постають перед країнами в певних сферах (фінансів, регулювання економіки, політичної співпраці тощо); демонстраційний ефект і економічні зрушення. У різних регіонах світу сформувалося декілька десятків інтегра-

ційних об'єднань. Вони істотно відрізняються за характером від­носин, організаційними формами, результатами господарської діяльності. Одне з них - Європейський союз (ЄС), основи якого в 1957 р. сформували шість західноєвропейських країн (Бель­гія, Італія, Люксембург, Нідерланди, ФРН, Франція). З часом ЄС розширювався завдяки залученню нових держав. Станом на 2009 рік до ЄС входять 27 країн-членів: Австрія, Бельгія, Бол­гарія, Кіпр (грецька частина), Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Країнами-кандидатами є Македонія, Туреччина, Хор­ватія.

Серед інших інтеграційних об'єднань слід виділити: у роз­винених країнах - НАФТА (Північна Америка), в країнах, що розвиваються, - МЕРКОСУР у Латинській Америці, в краї­нах з перехідною економікою - СНД на території колишнього СРСР, АТЕС - азіатський-тихоокеанських регіон. Регіональні об'єднання сприяють глибоким, взаємопроникаючим економіч­ним зв'язкам національних економік різних країн.

У деяких регіонах світу створюються торгові блоки, функціо­нують організації щодо реалізації спільних проектів. Особливо активно останнім часом діють валютні союзи. Координувати економічну політику в межах обсягів виробництва відповідних товарів і встановлення цін покликані такі асоціації, як ОПЕК, Євроатом т. д. Ці асоціації беруть участь у розробці договорів, їх можливості залежать від особливостей поточної фази відтворен­ня в світовому господарстві, кон'юнктурних коливань, а також від політики торговельно-промислових корпорацій, які моно­полізують ринок або ціну.

Успіхи європейської інтеграції стимулювали формування ін­теграційних об'єднань й у інших частинах земної кулі. У 1992 р. США, Канада, Мексика підписали угоду про створення Північ­ноамериканської зони вільної торгівлі. Були створені також Загальний ринок південноамериканського конуса, Західно-Африканський економічний і валютний союз, Південноазіатську асоціацію регіонального співробітництва.

Дата добавления: 2014-11-29