Тема 12. Цінове ренулювання економіки

Цінове ренулювання економіки

Влив на економічні об'єкти та процеси шляхом цін має назву цінового регулювання. Метою цінового регулювання е не лише сама зміна цін, а досягнення шляхом такої зміни бажаних ре­зультатів в економіці та соціальній сфері, насамперед, недопу­щення інфляції, сприяння добросовісній конкуренції, підтримка прожиткового мінімуму. В ринковій економіці держава може встановлювати граничний рівень цін, забороняючи їх підви­щення понад цей рівень. Збитки, що зазнають продавці, можуть бути компенсовані державними дотаціями. В умовах централі­зованої економіки держава може сама призначати ціни. Інколи цінове регулювання проявляється у формі встановлення гра­ничних рівнів рентабельності для підприємств-монополістів. Таким чином цінове регулювання включає як саму зміну цін, так і використання ціни в якості економічного регулятора.

Тому важливо розрізняти поняття регулювання цін та ре­гулювання через механізм цін. Регулювання цін являє собою вплив на рівень, величину цін, що здійснюється продавцями, покупцями, а також державними органами з метою отримання

власної вигоди чи в інтересах держави, населення, компанії, фірми. Регулювати ціни здатен і сам ринок через свої ринкові механізми, формуючи попит і пропозицію, спрямовуючи дію учасників ринкових відносин. «Невидима рука ринку» в такому випадку забезпечує ринкове саморегулювання. Сукупна дія всіх суб'єктів на ціни призводить, у кінцевому підсумку, до формуван­ня та зміни величини ціни, що являє собою ціноутворення.

Регулювання за допомогою цін є свідомий вплив держави чи інших суб'єктів господарювання на соціально-економічні про­цеси, при якому ціни являють інструмент впливу, що використо­вується для раніше поставлених цілей, не обов'язково пов'язаних з отриманням вигоди.

Регулювання за допомогою цін може співпадати з регулю­ванням цін. Це у тому випадку, коли цілі, інтереси учасників ринку, котрі формують ціни, і осіб, які управляють соціально-економічними процесами, що залежать від цін, співпадають.

Держава застосовує державне регулювання цін задля досяг­нення фінансової стабільності, вирішення соціальних проблем, задоволення попиту на товари і послуги, захист внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції в той час, коли суб'єкти гос­подарювання управляють цінами та регулюють їх, щоб досягти збуту продукції, переваг перед конкурентами, отримання при­бутку.

Можливість використання цін в якості інструменту регулю­вання економічних процесів закладена у функціях, які вони ви­конують. Це, насамперед, вимірююча функція, завдяки якій ціну вдається виміряти, визначити вартість товару.

Поряд з цією функцією є співставна функція, що полягає у співставленні цінностей різних товарів. Завдяки вимірюючій функції ціна набуває облікову функцію. Показники якості та кількості товарів у фізичних одиницях переводяться в адекват­ні показники, що відображені в грошових одиницях. Завдяки цьому ціна стає допоміжним засобом обліку.

Як вимірювач ціна може бути одним з важливих інструментів аналізу, прогнозування, планування, які використовують по­казники у грошовій формі.

У ринкові економіці ціни - основний інструмент урівноважен­ня попиту і пропозиції, що узгоджує грошові запити виробника чи продавця товарів на їх оплату з відповідною реакцією спожи-

Грошово-кредитні інструменти забезпечення функціонування... 357

вача, покупця. Тобто тут реалізується саморегулювання ринкової економіки. В неринковій економіці ціни нав'язуються державою, що робить їх малоефективним засобом збалансування доходів і витрат та, в кінцевому підсумку, регулювання економіки.

Ціни виконують також розподільчу функцію, що полягає в можливості впливати на пропозицію товару (дефіцитного) через розширення виробництва і, навпаки, скорочення вироб­ництва товару, яким перенасичений ринок. В умовах централі­зованої економіки така функція використовувалася державою для впливу на структуру виробництва і доходи. Підвищуючи чи знижуючи оптові або роздрібні ціни, держава тим самим перерозподіляла доходи і прибуток регіонів, галузей, підпри­ємств, окремих соціальних груп, сімей, громадян. Це призводило до викривлення економічних відносин між господарюючими суб'єктами, виникнення конфліктів і на економічному, і на со­ціальному ґрунті.

В умовах ринкової економіки держава сприяє окремим про­шаркам населення, суб'єктам господарювання не шляхом пря­мого впливу на ціни, що їх цікавлять, а через податкові пільги, акцизи, дотації, надання пільгових кредитів, введення цінових обмежень, що опосередковано впливає на ціни.

Соціальна функція, що виконують ціни, проявляються через зміни в структурі та обсягах споживання благ і послуг, витра­тах, рівні життя, прожиткового мінімуму, споживчого бюджету сім'ї.

Поряд з переліченими внутрішніми функціями, ціни вико­нують і зовнішньоекономічні функції, через які держава може впливати на торгові угоди, зовнішні платежі, взаємні розрахун­ки з окремими країнами.

Держава також використовує стимулюючу функцію цін, че­рез неї впливаючи на зацікавленість товаровиробників у підви­щення обсягів виробництва та якості. Механізм такого впливу у бажанні товаровиробників до зростання доходу і прибутку, що прямо пов'язано із цінами, хоча в ринковій економіці ціни і використовуються переважно як чисто ринкові регулятори та стимулятори, повністю реалізуючи свій грошовий зміст. Адже об'єктивні ціни формуються тільки на вільному конкурентно­му ринку. Наявність такого ринку суттєво обмежує можливості зовнішнього впливу на ціни, управління ними чи використай-

Дата добавления: 2014-11-29