Тема 12. Контрольні питання та завдання

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ГРОШОВО-КРЕДИТНІ ІНСТРУМЕНТИ

Контрольні питання та завдання

1. З чого складається фінансова система України?

2. Які завдання і принципи фінансової політики?

3. Охарактеризуйте бюджетну систему України.

4. Поясніть природу міжбюджетних відносин.

5. Коли і чому виникає ризик фінансової дестабілізації вна­
слідок існування державного боргу?

6. Перелічіть позитивні і негативні економічні наслідки зрос­
тання державного боргу.

7. Які основні функції податків, їх сутність?

8. Що слугує критерієм поділу податків на прямі і непрямі?

9. Назвіть основні види податкових пільг.

10. Охарактеризуйте позитивні і негативні сторони механіз­
му податкових пільг.

ТЕМА 12

12.1. Грошова система і грошово-кредитна політика

12.2. Інфляція в національній економіці

12.3. Цінове регулювання економіки

12.4. Валютний контроль у національній економіці

12.1. Грошова система і грошово-кредитна політика

Важлива роль у державному регулюванні економіки належить грошово-кредитній політиці, як діяльності держави, спря­мованій на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відпо­відно до поставлених цілей.

Об'єктом грошово-кредитної політики є пропозиція та по­пит на грошовому ринку. Обіг грошової маси (монет і паперових грошей), чеки, що створюються на основі депозитних вкладів у комерційних банках, та інші фінансові документи і платіжні засоби становлять грошову систему країни. Вона історично сформована в кожній країні і є законодавче встановленою фор­мою організації грошового обігу. Держава визначає грошову оди­ницю, масштаб цін, види грошових знаків в обігу та порядок їх емісії, характер забезпечення грошей, форми безготівкового платіжного обігу, курс національної валюти.

Суб'єктом грошово-кредитної політики є Центральний банк України. Регулювання грошового обігу - головна функція цен­трального банку в усіх країнах світу з метою створення нормаль­них умов для ефективного функціонування суб'єктів економіки. Воно передбачає відслідкування не лише загальної кількості, але

Грошово-кредитні інструменти забезпечення функціонування...

й пропорцій між видами грошей. Інколи (в необхідних випад­ках) центральний банк, регулюючи грошовий обіг, використовує прямі дії на грошовому ринку шляхом емісії грошових знаків чи випуску нових боргових зобов'язань. Проте основною фор­мою регулювання грошового ринку з боку центрального банку в умовах ринкової економіки є непрямий вплив на грошовий обіг через комерційні банки та інші кредитні інститути.

Для регулювання грошової пропозиції в світовій економічній практиці використовуються операції на відкритому ринку, зміна облікової ставки процента і нормативу обов'язкових резервів комерційних банків. Шляхом купівлі чи продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів центральний банк може або здійснити вливання грошових резервів у грошово-кредитну систему країни, або частково їх вилучити. Зміною облікової став­ки процента міжбанківський кредит, що надається центральним банком для комерційних банків, можна зробити дорогим або де­шевим. Зміна норми обов'язкових резервів комерційних банків призводить або до скорочення, або до збільшення надлишкових резервів і до відповідної зміни грошової пропозиції.

Грошово-кредитна політика являє собою частину, один з еле­ментів загальної економічної політики держави і визначається пріоритетами і цілями уряду. Кінцевою метою зазвичай є: ста­більність економічного зростання, низький рівень безробіття, низька інфляція, стабільність цін, стійкий платіжний баланс. Серед цілей грошово-кредитної політики держави виділяються довгострокові (безінфляційна економіка в умовах відсутності безробіття) та короткострокові (підтримка певного рівня грошо­вої маси в обігу, розміру банківських резервів і облікової ставки проценту).

З приводу впливу грошово-кредитної політики на стан еко­номіки в цілому виділяється протистояння двох концепцій: нео-кейнсіанської та монетаристської. Якщо кейнсіанці вважають грошово-кредитну політику другорядним засобом стабілізації економіки порівняно із бюджетно-податковою, то монетарне™ стверджують, що загальний стан економіки безпосередньо за­лежить від грошової пропозиції.

Грошово-кредитне регулювання полягає у впливі держави на грошовий обіг, обсяг грошової маси та ціну кредиту. Держава через центральний банк здатна регулювати емісію, загальну

грошову масу, встановлювати граничні ставки банківського позичкового процента і впливати через облікову ставку, норму резервування та інші нормативи, що встановлюються централь­ним банком, надавати пільгові позички, випускати облігації та інші цінні папери. Таке регулювання здатне зміняти грошові потоки і нагромадження і, тим самим, впливати на економічні процеси, боротися з високим рівнем інфляції.

Політика НБУ як суб'єкта грошово-кредитної політики в Укра­їні в останні роки спрямована на підтримання купівельної спро­можності гривні, стабілізацію фінансових ринків та розвиток банківської системи, що відобразилося у зростанні реальних гро­шей в економіці з метою задоволення попиту на гроші, який ви­ник у результаті активізації економічної діяльності в цей період, зростанні кредитування реального сектора економіки. Відбулися позитивні тенденції у структурі грошової маси в напрямі певного скорочення готівки, зростання грошової маси в національній валюті. Така політика відіграла суттєву роль у забезпеченні фі­нансової стабільності та підтримці економічного зростання.

Сьогодні в світі поширені два підходи до грошово-кредитного регулювання. Перший підхід- більшою мірою розповсюджений у країнах, які мають масштабну економіку. В якості основного цільового орієнтира грошово-кредитної політики приймаєть­ся граничний рівень інфляції. Інші цільові орієнтири відносно темпів девальвації можуть і не встановлюватися, основним ін­струментом грошово-кредитної політики виступає норма про­цента. В умовах другого підходу саме стабільність валютного курсу є найважливішою умовою як для досягнення низьких тем­пів інфляції, так і для стійкого розвитку зовнішньоекономічної діяльності і економіки в цілому. Цей підхід більш широко засто­совується в невеликих країнах, економіка яких характеризу­ється високим ступеннем відкритості (відношення експорту та імпорту до ВВП при інших рівних умовах об'єктивно вище для

малих економік).

Регулювання обсягів кредитування та грошової емісії здійсню­ється, насамперед, з метою впливу на господарську активність. Основними інструментами такого регулювання виступають про­центна політика Національного банку (регулюванням облікової ставки, ставки рефінансування, ломбардної ставки, депозитної ставки), політика резервування (встановленням Національним

Дата добавления: 2014-11-29