Методика навчання рішенню завдань по практичному застосуванню правил стрільби

Навчання рішенню вогневих завдань повинне передувати виконанню підготовчих вправ стрільб і керуванню вогнем. Вогневі завдання по застосуванню правил стрільби доцільно відпрацьовувати у такій послідовності: стрільба по нерухомим (тим, що з’являються) цілям, стрільба по рухомим цілям, у тому числі і повітряним, стрільба із бронетранспортера з місця і у русі, стрільба з вертольоту. При цьому вогневі завдання виконуються спочатку при стрільбі у нормальних умовах, а потім - у несприятливих умовах. Для навчання веденню вогню по нерухомим (тим, що з’являються) цілям на обраній ділянці місцевості на різних напрямках і дальностях встановлюються мішені. Крім того, на заняттях необхідно мати зброю, прицільні станки, керівництва (настанови) по стрілецькій справі і таблиці стрільби.

Спочатку викладаються правила вибору установки прицілу і точки прицілювання з обліком тільки дальності до цілі і її розмірів. При цьому показується, як треба користуватися таблицею перевищення траєкторій над лінією прицілювання. Крім того, доводиться, коли і як варто вести стрільбу з використанням дальності прямого пострілу.

Для тренування тих, яких навчають, у застосуванні правил стрільби при нормальних метеорологічних умовах керівник показує одну із цілей, повідомляє дальність до неї, наказує, користуючись таблицями перевищення траєкторій над лінією прицілювання, визначити установку прицілу, точку прицілювання і навести у ціль зброю, яка встановлена у прицільному станку. Керівник перевіряє установку прицілу, наведення зброї і вимагає обґрунтування рішення. Після декількох таких вправ можна ускладнити завдання, запропонувавши тим, яких навчають, самим виміряти дальність до зазначеної (нової) цілі, визначити установку прицілу і точку прицілювання і навести зброю у ціль. Якщо при перевірці виявиться, що той, якого навчають, припустив помилки при рішенні завдання, керівник дає вводну, переліт, недоліт, вправо, уліво. Той, якого навчають, повинен внести відповідне виправлення (коректуру) і повторити «стрільбу».

Мал. 20. Визначення напрямку й швидкості вітру по зовнішніх ознаках.

Після виконання ряду таких завдань керівник методом бесіди відновлює у пам'яті тих, яких навчають, вплив на політ кулі вітру (бічного і поздовжнього) і температури повітря. Потім показує прийоми визначення напрямку і швидкості вітру по зовнішніх ознаках (мал. 20) і рекомендує запам'ятати найпростіші мнемонічні правила визначення виправлень на бічний вітер.

Після цього керівник приступає до навчання техніці виносу точки прицілювання з урахуванням бічного вітру, використовуючи плакати і спеціальний прилад «Вертушка» (мал. 21). Повернув валик приладу так, щоб

видно була тільки одна середня мішень, керівник

наказує тим, яких навчають, навести у неї зброю з

виносом точки прицілювання право або вліво на

Мал. 21 Прилад «Вертушка» для навчання виносу точки прицілювання

задане число фігур (спочатку на одну, а

потім на дві й більше) і закріпити станок. По закінченні наведення, повернувши валик

на 90º(щоб були видні контрольні мішені іншого кольору), керівник по напрямку прицільної лінії зброї перевіряє правильність рішення завдання кожного того, якого навчають. Для рішення подібних завдань на різноманітній місцевості керівник може висилати вперед показчика з мішенню спочатку на відстань 200 м, потім на 300, 400 м и т. д. На кожній дальності показчик заздалегідь намічає місця для установки мішені (її серединою) з інтервалами, рівними половині ширини однієї фігури (25 см), після чого встановлює мішень на середньому місці. Ті, яких навчають, наводять зброю у мішень із відповідним виносом точки прицілювання і закріплюють положення наведеної зброї за допомогою станків. Керівник дає сигнал показчику (за допомогою прапорців), на скільки інтервалів і у який бік переставити мішень. Покладемо, що за умовами завдання точку прицілювання потрібно виносити вправо на 1,5 фігури, тоді мішень повинна бути переставлена вправо на три інтервали (по 25 см кожний). Керівник перевіряє послідовність і правильність рішення й точність наведення, зробленим кожним тим, яких навчають.

Подальше тренування у виносі точки прицілювання з урахуванням бічного вітру без застосування прицільних станків можна провести приблизно так: показавши ціль, командир дає вводну про швидкість і напрямок вітру і пропонує тим, яких навчають, визначити дальність до цілі, приціл, величину виносу точки прицілювання з урахуванням вітру і зробити наведення. Правильність рішення чергового завдання тим, яких навчають, перевіряється за допомогою ортоскопа (бічного скла).

По закінченню необхідно тренувати тих, яких навчають, обліку виправлень на бічний вітер за допомогою цілика (шкали).

На наступних заняттях варто вирішувати завдання з урахуванням температури повітря, виходячи з реальних метеорологічних умов.

Навчання стрільбі по рухомим цілям необхідно починати після того, як ті, яких навчають, засвоїли прийоми й правила стрільби по цілям, що з'являються, з різних положень при діях як у пішому порядку, так і на бронетранспортерах.

У першу чергу треба навчити тих, кого навчають, веденню вогню по цілям, що рухаються фронтально (на стріляючого і від нього). Якщо такі цілі перебувають на дальності, що не перевищують дальність прямого пострілу, вогонь можна вести з установкою прицілу, що відповідає дальності прямого пострілу, при цьому спочатку треба навчити стрільбі по якій-небудь певній цілі. Наприклад, командир відділення може спочатку провести тренування автоматників і кулеметників ручного кулемета у веденні вогню по фігурі, що біжить, що рухається вперед від 500 м рубежу, а потім у зворотньому напрямку (з установкою прицілу на поділку 5 при прицілюванні під ціль).

Перед тренуванням на макеті траєкторій куль треба пояснити, що при прицілюванні у середину основи фігури, що біжить, траєкторії куль стосовно точки прицілювання будуть займати різні положення. Наприклад, при стрільбі з автомату із прицілом 5 на 500 м перевищення траєкторії над лінією прицілювання буде дорівнювати нулю, тобто якщо цілитися у середину основи цілі, то імовірність влучення буде невисокою. Якщо ж ціль буде наближатися і перебувати на дальності 400 м, то перевищення складе 95 см, при прицілюванні під ціль стріляючий може розраховувати на влучення у груди, тобто в саму широку частину цілі, тому імовірність влучення буде найбільшою.

Виходячи із цього, керівник повинен зробити такий висновок: для підвищення влучності стрільби треба, не змінюючи установки прицілу, що відповідає дальності прямого пострілу по цілі, змінювати точку прицілювання по висоті. Наприклад, для поразки фігури, що біжить, із прицілом 5 на дальності 500 м прицілюватися треба у середину цілі, а по мірі її наближення точку прицілювання знижувати і з дальності 400 м прицілюватися під ціль. Відповідним чином треба змінювати точку прицілювання при русі цілі від стріляючого.

Таким чином необхідно провести тренування у веденні вогню по іншим цілям, що рухаються на стріляючого і від нього.

Надалі варто провести тренування у веденні вогню по різним цілям, які фронтально рухаються на дальностях, що перевищують дальність прямого пострілу, коли для їхньої поразки використовується установка прицілу, що відповідає тій дальності, на якій ціль може виявитися у момент відкриття вогню.

При навчанні стрільбі по цілям, що рухаються за межами дальності прямого пострілу, відстані до цілей треба округляти до цілих сотень метрів

у більшу сторону. При цьому ціль виявиться у межах простору, що вражається, і той, хто стріляє може розраховувати на влучення (показати на плакаті, макеті величини просторів, що вражаються, з різними установками прицілу).

Навчаючи стрільбі по цілі, що рухається на стріляючого або від нього, по сигналу керівника мішень починають пересувати із заданою швидкістю; ті, яких навчають, самостійно визначають установку прицілу, вибирають точку прицілювання і проводять «стрільбу». Керівник контролює рішення завдань, користуючись ортоскопом (бічним склом).

Наступні завдання доцільно ускладнювати збільшенням дальності стрільби, швидкості руху цілі, а також вводними про бічний вітер.

Наступний етап — навчання обліку упередження на рух цілі. При русі цілі на стріляючого або від нього під невеликими кутами до площини стрільби (до 10°) упередження по бічному напрямку можна не враховувати. При стрільбі по цілі, що рухається під кутом до площини стрільби більше 10°, упередження варто враховувати.

При проведенні тренувань доцільно дотримуватися такої послідовності: визначення швидкості і напрямку руху цілей; визначення величини упередження; тренування у стрільбі (із заданим упередженням) способами супроводу і вичикування цілі.

Для визначення швидкості цілі по шляху її руху виставляється 15—20 видимих віх з інтервалом 2—3 м. По мірі просування цілі керівник уголос відраховує секунди. Ті, яких навчають, у цей час визначають по віхах швидкість руху цілі. Подібні тренування у визначенні швидкості руху цілі варто поступово ускладнювати, роблячи їх без віх, а потім і без відліку секунд. На всіх наступних тренуваннях ті, яких навчають, визначають не тільки швидкість, але й напрямок руху цілі (під кутом, близьким до 90, 45 і 30°).

Наступні вправи по визначенню швидкості і напрямку руху цілі ускладнюються тим, що ті, яких навчають, також визначають величину бічного упередження у фігурах цілі (у поділках цілика). Тут потрібно рекомендувати тим, яких навчають, найпростіші мнемонічні правила визначення величини упередження.

Спочатку при навчанні стрільбі способом супроводу варто застосувати рухому ціль із пересувною вказівкою (мал. 22), яку можна встановлювати на задане число фігур. Керівник дає вказівку показчику висунути вказівку, наприклад вліво на дві фігури. Потім наказує вести «стрільбу» з упередженням у дві фігури, для чого наказує прицілюватися у вказівку. По сигналу керівника ціль починає рухатися із заданою швидкістю (відповідно упередженню у дві фігури). Ті, яких навчають, ведуть «стрільбу», прицілюючись у вказівку і супроводжуючи ціль повільним переміщенням лінії прицілювання.

Мішень, що рухається, із вказівкою може бути застосована і на початку навчання стрільбі способом вичикування. Припустимо, що величина упередження дорівнює двом фігурам, на стільки ж фігур зміщена і вказівка стосовно цілі. Перед початком руху цілі керівник вказує тим, яких навчають: «Точка прицілювання (по шляху руху цілі) - зламане дерево; стрільбу вести з упередженням у дві фігури, тобто в той момент, коли вказівка сполучиться із точкою прицілювання». Застосування мішені із вказівкою полегшує контроль. Спостерігаючи через ортоскоп за рухом цілі (вірніше вказівки) і за точкою наведення, можна встановити своєчасність «пострілу» (спуску курка). Наступні вправи у стрільбі способом вичикування ускладнюються тим, що ті, яких навчають, повинні навести зброю у точку наведення на місцевості з моменту виявлення цілі без використання вказівки.

Щоб ті, яких навчають, одержали практику у веденні вогню по різним рухомим цілям на різних дальностях і під різними кутами до площини стрільби, варто міняти положення тих, яких навчають, стосовно шляху руху цілей як по дальності, так і по напрямку. У цьому випадку буде потрібно менша кількість доріг для показу цілей.

Після того як ті, яких навчають, отримають достатню практику у виконанні окремих елементів, прийомів і правил стрільби по рухомих цілях, можна приступити до тренування у рішенні різних завдань у цілому і до виконання підготовчих вправ.

При навчанні стрільбі по рухомим цілям варто звертати увагу на вміння тих, яких навчають, швидко і правильно визначати сумарне виправлення на рух цілі і бічний вітер.

Для навчання правилам ведення вогню з кулеметів, які встановлені на БТР, у проміжки і з-за флангів своїх підрозділів необхідно на місцевості позначити мішенями (наприклад, мішенями № 8) фланги і проміжки у своїх підрозділах і цілі, які розташовані на різних рубежах і

напрямках. Керівник, пояснює правила стрільби і приступає до рішення завдань: вказує розташування своїх підрозділів, показує одну із цілей і вимагає від тих, яких навчають, визначити можливість ведення вогню в проміжки (з-за флангів) своїх підрозділів і можливість переносу вогню по фронту або ведення вогню з розсіюванням куль по фронту усередині цього проміжку.

Мал. 23. Кут безпеки при стрільбі в проміжки між своїми підрозділами

При веденні вогню в проміжки і з-за флангів, навідник повинен твердо знати кути безпеки (мал. 24), уважно спостерігати за падінням куль і результатами свого вогню, а також за просуванням і сигналами своїх підрозділів.

Напрямок на свої підрозділи

Лінії підвищення

Мал. 24. Кут безпеки при стрільбі поверх своїх підрозділів.

Відпрацювавши питання ведення вогню в проміжки і з-за флангів своїх підрозділів, можна перейти до вивчення правил стрільби поверх підрозділів. Використовуючи плакат або малюнок (мал. 24), керівник пояснює, що стрільба поверх своїх підрозділів безпечна в тому випадку, коли кут між лінією підвищення і напрямком на свої підрозділи дорівнює куту безпеки або більше його, тобто коли є найменший кут, при якому виключається можливість поразки своїх підрозділів прямим влученням куль.

Використовуючи це правило, керівник тренує тих, яких навчають, у визначенні можливостей ведення вогню поверх своїх підрозділів шляхом рішення завдань на місцевості. Наприклад, показує ручний протитанковий гранатомет супротивника і вимагає від тих, яких навчають, визначити, чи можна вести вогонь із кулемета на БТР поверх своїх підрозділів.

Всі дії по застосуванню правил стрільби ті, яких навчають, виконують на зброї, яка встановлена на БТР. Рекомендації з навчання правилам стрільби з кулеметів на БТР також підходять і до навчання правилам стрільби з кулеметів, які встановлені у довгострокових вогневих спорудах.

При навчанні застосуванню правил стрільби необхідно навчити спостереженню за результатами стрільби і коректуванню вогню.

Призначення вихідних настанов для стрільби і наведення зброї у ціль неминуче супроводжуються помилками, тому спостереження за результа-тами вогню і його коректування є найважливішими умовами успішного ви-конання вогневого завдання. Залежно від результатів спостереження корек-тування вогню може проводитися по бічному напрямку і по дальності.

Коректування вогню по бічному напрямку проводиться звичайним шляхом виносу точки прицілювання на величину відхилення центра угрупування трас куль або рикошетів від цілі. При цьому відхилення виміряються у фігурах цілі або у тисячних. Робиться це наступним чином. Помітивши місце влучення куль на місцевості або відхилення трас від цілі, той, хто стріляє, вимірює величину відхилення центру угрупування рикошетів (трас) від цілі і виносить точку прицілювання на обмірювану величину у протилежну сторону.

Для того щоб ті, яких навчають, одержали практику у коректуванні вогню по бічному напрямку, доцільно їм давати результати спостереження про положення центру угрупування рикошетів (трас) щодо цілі. Наприклад, для ведення вогню по кулемету супротивника керівник подає команду для відкриття вогню і після обстрілу цілі вказує результати ведення вогню: «Вправо (вліво) стільки то фігур». Ті, яких навчають, на основі цього повинні винести точку прицілювання у протилежну сторону від цілі, а керівник - перевірити правильність дій кожного того, якого навчають. Для цього він розташовується у кулемета (автомата) і по напрямку прицільної лінії (або за допомогою ортоскопа) визначає правильність виносу точки прицілювання тим або іншим тим, яких навчають.

Коректування вогню по дальності може проводитись шляхом вибору нової точки прицілювання по висоті або зміною установки прицілу.

Керівник пояснює, що якщо рикошети або траси куль недолітають, то для повторної стрільби необхідно точку прицілювання винести вище, а якщо перелітають - нижче.

При значних відхиленнях рикошетів або трас куль від цілі, а також у тих випадках, коли умови спостереження за результатами стрільби несприятливі, коректувати вогонь шляхом виносу точки прицілювання по висоті недоцільно. У цих умовах коректувати вогонь по дальності краще шляхом зміни установки прицілу.

Найчастіше виміряти на місцевості величину недольоту або перельоту важко. У цих випадках коректувати вогонь по дальності треба шляхом зміни прицілу стрибками на одну поділку прицілу. Якщо, наприклад, при спостереженні за результатами стрільби виявлено, що черга недолітає, треба збільшити приціл на одну поділку, навести зброю у колишню точку прицілювання і повторити стрільбу.

Для того щоб ті, яких навчають, одержали практику у коректуванні вогню по дальності, доцільно давати їм результати спостереження про положення центру угрупування рикошетів (трас) щодо цілі. Наприклад, для ведення вогню по ручному протитанковому гранатомету супротивника керівник подає команду для відкриття вогню і після обстрілу цілі вказує результати ведення вогню: «Далі (ближче) стільки то».

Надалі ті, яких навчають, повинні одержувати практику у коректуванні вогню по бічному напрямку і по дальності одночасно, для чого керівник після відкриття вогню вказує результати спостереження: «Вправо (вліво) стільки то, далі (ближче) стільки то».

Навички у коректуванні вогню повинні вдосконалюватися на всіх заняттях по вогневій підготовці, особливо при виконанні вправ навчальних і контрольних стрільб, на бойових стрільбах і тактичних навчаннях з бойовою стрільбою.

Дата добавления: 2014-11-29