Методика навчання стрільбі з агс-17

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПІДГОТОВЧИХ ВПРАВ ПО НАВЧАННЮ СТРІЛЬБІ

Передпроведенням вправ стрільб виконуються підготовчі вправи, які відпрацьовуються на стрілецьких тренуваннях у вогневих містечках або на військовому стрільбищі, де особовий склад готується до виконання майбутніх вправ навчальних або контрольних стрільб.

На стрілецьких тренуваннях відпрацьовуються підготовчі вправи: ведення вогню з місця по цілям, що з'являється; ведення вогню з місця по цілям, що рухаються; ведення вогню з місця по цілям, що з'являються і рухаються.

Навчання особового складу стрільбі з місця закінчується виконанням вправ навчальних стрільб.

Підготовчі вправи розробляються відповідно до додатка 4.

Мистецтво стрільби із гранатометів визначається в остаточному підсумку вмінням правильно і швидко виконувати пристрілювання цілі і стрільбу на поразку. Тому перш ніж приступитися до виконання підготовчих вправ, необхідно натренувати розрахунки гранатометів у чіткому засвоєнні і правильному застосуванні правил пристрілювання цілей і правил переходу до стрільби на поразку.

Мал. 25. Сітка імітації розривів

Самі по собі правила пристрілювання цілей і стрільби на поразку досить прості для запам'ятовування і застосування. Тому, приступаючи до тренування у веденні пристрілювання тим або іншим способом, головну увагу потрібно звертати на вміння спостерігати і оцінювати відхилення розривів від цілі по дальності і напрямку.

Ефективно вирішити це завдання на тренуваннях можна, використовуючи для імітації розривів звичайні вибух-пакети. Для цього в район цілі висилаються 2-4 солдата з радіостанцією і вибух-пакетами із врученням кожному сітки імітації розривів (мал. 25).

Одержавши по радіо сигнал, наприклад «Постріл, а4», солдат підпалює вибух-пакет і кидає його в зазначений квадрат. Нумерація квадратів повинна бути вільною і змінюватися на кожному тренуванні, щоб ті, яких навчають, по почутій команді не знали, де потрібно очікувати розрив.

Використовуючи таку сітку, керівник заняття має можливість створювати будь-які варіанти пристрілювання цілей з урахуванням помилок підготовки стрільби і з урахуванням коректур, які вводить той, хто стріляє.

Тренування у веденні пристрілювання і стрільби на поразку починається показом цілі. Той, хто стріляє, виявляє ціль і доповідає «Ціль бачу», визначає вихідні настанови, виставляє їх на прицілі, наводить гранатомет у ціль і доповідає про готовність до стрільби. Командири відділень контролюють правильність наведення гранатометів.

Пристрілювання цілі ведуть послідовно окремим гранатометом, починаючи з першого. Поки навідник першого гранатомета проводить пристрілювання цілі, інші навідники і командири відділень самостійно оцінюють відхилення розривів і записують свої коректури по дальності і напрямку.

Керівник, зрівнявши повідомлені вихідні настанови зі своїми (контрольними), дає команду по радіо на показ розриву з урахуванням помилок дальності і напрямку, допущених тим, хто стріляє. Наступні розриви керівник також показує з урахуванням коректур, що вводяться тим, хто стріляє, і для створення навчальних ситуацій при пристрілюванні цілей.

Переходу на поразку цілей необхідно вчити як за результатами пристрілювання, так і шляхом різних вводних. Наприклад: «Черга накрила ціль, переважали перельоти» (або приблизна рівність перельотів і недольотів), «Недоліт 25(50) м» і т.п. Стріляючий повинен прийняти по цій вводній рішення відповідно до правил стрільби.

Припинення стрільби необхідно робити теж шляхом вводних. Наприклад: «Кулемет припинив стрільбу», «Спостерігали пряме влучення у окоп» і т.п.

Аналогічно проводяться тренування при веденні вогню відділенням і взводом.

Коли особовий склад одержить необхідні навички в оцінці розривів і застосуваннях правил стрільби, приступають до виконання підготовчих вправ. Тут при імітації розривів вибух-пакетами необхідно враховувати одну особливість. Якщо на бойовій стрільбі час виконання вогневого завдання визначається від моменту доповіді «Ціль бачу» і до доповіді «Стрільбу закінчив», то в цьому випадку при виконанні підготовчих вправ час, затрачуваний імітаторами розривів, не повинен входити в оцінку тому, хто стріляє. Час виконання вогневого завдання в цьому випадку визначається так званим роботним часом.

Роботний час того, хто стріляє, складається як сума приватних відрізків часу - від моменту доповіді «Ціль бачу» до виробництва першого умовного пострілу, далі - від моменту появи розриву до виробництва чергового умовного пострілу і т.д. до доповіді «Стрільбу закінчив». Хронометраж часу можуть вести вільні номери розрахунків, підготовлені для цього керівником заняття.

Оцінка за виконання підготовчої вправи визначається роботним часом того, хто стріляє ікількістю допущених їм помилок у застосуванні правил стрільби і наведенню гранатомету.

По мірі вироблення навичок у тих, хто стріляє тимчасові нормативи підготовчих вправ повинні увесь час скорочуватися.

Польові (мнемонічні) правила призначення вихідних настанов. Приціл призначається відповідно до дальності до цілі, а при наявності часу і стрільбі на дальностях понад 1000 м - з урахуванням сумарного виправлення дальності на відхилення умов стрільби від нормальних (табличних) (табл. 5).

Таблиця 5

Дата добавления: 2014-11-29